Постанова № 73309982, 12.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року справа № 804/6618/17 (суддя 1-ї інстанції – Кальник В.В., м. Дніпро)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Іванова С.М. Панченко О.М. ,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Держгеокадастру України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №804/6618/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Держгеокадастру України у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 12 жовтня 2017 року звернувся до суду з позовом Головного Управління Держгеокадастру України у Дніпропетровській області, згідно з яким просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні позивачу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 07.07.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з подальшим винесенням відповідного наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач своїм листом № П-3907/1-5915/6-17 від 30.08.2017 року, протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, з мотивів того, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 земельна ділянка не увійшла до відповідного переліку земельних ділянок. При цьому, позивач зазначає, що, оскаржуване рішення прийняте з порушенням строку розгляду зазначеного клопотання та за відсутності посилань на підстави відмови згідно з земельним кодексом України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні позивачу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на його клопотання від 07.07.2017 року листом № П-3907/1- 5915/6-17 від 30.08.2017 року та зобов'язав відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 07.07.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Постанова суду мотивована тим, що викладені відповідачем у листі № П-3907/1-5915/6-17 від 30.08.2017 року мотиви для відмови не містять жодної з передбачених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції задовольняючи позов не прийняв до уваги те, що постановою КМУ від 07.06.2017 року №413, затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, якою фактично встановлено механізм реалізації ст. 118 ЗК України.

У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, враховуючи положення статті 311 КАС України, розгляд справи слід здійснити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_2 07.07.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням (вх. № П-3907/1/5-17), в якому просив розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. Позивач зазначив, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням не використав. До клопотання від 07.07.2017 року ОСОБА_2 додано копію паспорта громадянина України, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копія викопіювання графічного зображення земельної ділянки (а.с.6).

30.08.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянуло клопотання ОСОБА_2 щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою для передачі земельної ділянки у власність, та листом № П-3907/1-5915/6-17, повідомило позивача, що згідно з частини 7 статті 118 Земельного кодексу України підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою може бути, зокрема невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_2, не увійшла до вищезазначеного переліку, а відтак місце розташування земельної ділянки не відповідає Постанові КМУ від 07.06.2017 року №413, у зв'язку із чим, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відмовляє у задоволенні клопотання (а.с.7).

Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови виходить з наступного.

Як визначено приписами частини 7 статті 118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, суд вірно вказав, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства вмотивована тим, що місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки суперечить Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 413, на яку посилається відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Разом з тим, будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.

Затверджена Постановою №413 «Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більш того, в ній прямо зазначено, що «для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів».

Крім того, відповідно до вимог Конституції України, Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

Відтак, посилання відповідача на Постанову КМУ №413 як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є безпідставними.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України вказує про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги які є аналогічними тим, що викладені в запереченнях на позов та мотивована оцінка яким вже була надана судом першої інстанції, їх не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління Держгеокадастру України у Дніпропетровській області – залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №804/6618/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до статей 328, 329 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 квітня 2018 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко