Ухвала суду № 73309817, 10.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"10" квітня 2018 р. Справа№ 910/718/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Чорної Л.В.

Гончарова С.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 (повне рішення складено 15.03.2018) у справі №910/718/18 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гекта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД"

про стягнення 793 178, 32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 (повне рішення складено 15.03.2018) у справі №910/718/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гекта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" про стягнення 793 178, 32 грн. - задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гекта" 667 200 (шістсот шістдесят сім тисяч двісті) грн. 00 коп. - основного боргу, 9 117 (дев'ять тисяч сто сімнадцять) грн. 38 коп. - 3 % річних, 33 956 (тридцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн.15 коп. - інфляційні втрати, 82 690 (вісімдесят дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. 14 коп. - пені, 11 894 (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 46 коп. - судового збору, в іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило наведене рішення суду першої інстанції скасувати та направити дану справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Перевіривши відповідність апеляційної скарги і доданих до неї документів вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Пункт 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без руху.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на дату звернення з цією апеляційною скаргою (30.03.2018 згідно відбитку штампу поштової установи на конверті), визначено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Тобто, для визначення ставки судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, необхідно визначити суму судового збору, яка підлягала сплаті на момент звернення з відповідним позовом.

Ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка була чинною на момент звернення позивача з відповідним позовом у січні 2018 року визначала, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-19, у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2018 року - становить 1762,00 грн.

П.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 названого Закону (в редакції чинній станом на день подання позовної заяви) встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового харектеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом у січні 2018 року з вимогою майнового характеру, а саме: стягнення заборгованості за проданий товар з урахуванням пені, штрафу 5% інфляційних втрат в розмірі 793 178,32, за яку судовий збір підлягав сплаті в розмірі 11897,67 грн. Отже, виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір", в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою, судовий збір за звернення з апеляційною скаргою має бути сплачений в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, незалежно від того оскаржується все рішення в цілому чи ні.

Таким чином, при зверненні до суду апеляційної інстанції скаржником мав бути сплачений судовий збір в сумі 17 846,51 грн. (11897,67 грн. * 150%).

В той же час, скаржником долучено до апеляційної скарги платіжне доручення №1764 від 30.03.2018 про сплату 845,50 грн. судового збору. Тобто, сума недоплати складає 17 001,01 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент подання апеляційної скарги скаржника не віднесено до кола осіб, які звільнені від сплати судового збору згідно з статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення скаржника з апеляційною скаргою).

Скаржник в апеляційній скарзі заявив клопотання, у якому просив відстрочити останньому сплату судового збору за апеляційне оскарження вищенаведеного рішення суду першої інстанції. Клопотання мотивоване скрутним матеріальним становищем скаржника.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Слід зазначити, що даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, з урахуванням належності поданих стороною доказів неможливості здійснення такої оплати та складного фінансового становища.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також довести наявність умов, передбачених ч. 1 ст.8 Закону України "Про судовий збір".

Проте, скаржником не наведено в апеляційній скарзі умов, як не подано і взагалі ніяких доказів в підтвердження наявності умов, які є підставою для відстрочення судового збору згідно з ч. 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

При цьому, оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Особливо це стосується позовів, що виникають із господарських правовідносин, які засновані на юридичній рівності їх учасників.

Таким чином, скаржником не подано апеляційному суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість сплати судового збору в повному обсязі, як не подано інших доказів, за допомогою яких можна б було встановити або перевірити наявність обставин щодо підстав відстрочення сплати судового збору згідно з приписами закону.

Враховуючи вищенаведене, клопотання скаржника (ТОВ «Мілк Ворд») про відстрочення сплати суми судового збору за подачу апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду першої інстанції за наведених скаржником обставин - судом апеляційної інстанції відхиляється.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга подана без додержання вимог, викладених у п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає залишенню без руху, на підставі ст. ст. 174, 260 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання стороні можливості виправити вищенаведені недоліки шляхом подання у строк, визначений даною ухвалою, доказів сплати судового збору.

Крім того, суд апеляційної інстанції роз'яснює, що згідно з п. 4 ст. 174, п. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, у разі неподання у визначений судом строк документів, а саме доказів сплати судового збору, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась зі скаргою.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 (повне рішення складено 15.03.2018) у справі №910/718/18 - залишити без руху.

2.Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" має право усунути недоліки, а саме: подати до Київського апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 17 001 (сымнадцять тисяч одна) грн. 01 коп.

.3.В разі невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 строк, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.

4.Копію даної ухвали надіслати учасникам у справі.

5.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Л.В. Чорна

С.А. Гончаров