Постанова № 73309718, 02.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р. Справа№ 911/1453/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 28.11.2017 (повний текст складено 07.12.2017)

у справі №911/1453/17 (головуючий суддя - Рябцева О.О., судді: Горбасенко П.В., Конюх О.В.)

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до 1) Гостомельської селищної ради Київської області

2) приватного підприємства "Мегаполісбуд"

треті особи: 1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_4

4) ОСОБА_5

5) комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство"

6) ОСОБА_6

про визнання незаконними та скасування рішень № 1449-56-V від 21.10.2010 та витребування земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області (відповідач 1) та приватного підприємства "Мегаполісбуд" (відповідач 2), в якому просив суд визнати незаконними та скасувати рішення Гостомельської селищної ради Київської області № 1449-56-V від 21.10.2010 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", якими передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку в АДРЕСА_1, площею 0,1 га; ОСОБА_4 земельну ділянку в АДРЕСА_2, площею 0,1 га; ОСОБА_3 земельну ділянку в АДРЕСА_3, площею 0,1 га; ОСОБА_2 земельну ділянку в АДРЕСА_4, площею 0,1 га; та витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з чужого незаконного володіння ПП "Мегаполісбуд" загальною площею 0,4 га з кадастровими номерами НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5, з цільовим призначенням для введення лісового господарства, загальною вартістю 55 852 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що оскаржуване рішення Гостомельської селищної ради, яким безкоштовно передано у приватну власність чотирьох громадян земельні ділянки площею по 0,1 га кожна для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селищі Гостомель, є незаконним, оскільки вказані земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту селища Гостомель, окрім того, спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення державної власності та не могли бути відведеними у законний спосіб в приватну власність для їх забудови. За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання "Укрдержліспроект" від 08.10.14, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.56 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.56 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України. Крім того, спірні земельні ділянки передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що Гостомельською селищною радою з перевищенням визначених законом повноважень в порушення вимог ст.ст. 12, 20, 38, 39, 84, 116, 118, 122, 149, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 33, 56, 57 Лісового кодексу України, п. 34 ст. 36 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення, що знаходились за межами населеного пункту сел. Гостомель, без вилучення у постійного користувача передано у приватну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у зв'язку з чим рішення селищної ради від 21.10.2010 № 1449-56-V є незаконними та мають бути визнані недійсними на підставі ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України та ст. ст. 152, 153 ЗК України.

Крім того, оскільки в подальшому право власності на вказані земельні ділянки набуто ПП "Мегаполісбуд", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то прокурор з посиланням на ст. 388 ЦК України просивь витребувати спірні земельні ділянки з чужого незаконного володіння ПП "Мегаполісбуд" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, який є уповноваженим органом на розпорядження даними земельними ділянками.

Заперечуючи проти позову Гостомельська селищна рада зазначила, що прокурором пропущені строки звернення з позовом до суду, а доводи прокурора про те, що ним не порушено строків звернення до суду, оскільки останній дізнався про рішення Гостомельської селищної ради лише 16.05.2014 р. не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами, оскільки про відведені земельні ділянки по АДРЕСА_1 прокуратурі було відомо з жовтня 2010 року. Також, відповідач 1 зазначає, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах селища Гостомель, відповідна землевпорядна документація про їх відведення була узгоджена у встановленому законом порядку, що і стало підставою для затвердження землевпорядної документації та відведення земельних ділянок в натуру. Відповідач 1 зазначає, що прокурор в обґрунтуванні позову не надав визначених законом правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності держави в особі Кабінету Міністрів України на спірні земельні ділянки, не надано доказів, що спірні земельні ділянки вибули із володіння держави в особі Кабінету Міністрів України на момент їх виділення Гостомельською селищною радою протиправно, не надано доказів того, що земельні ділянки на момент відведення Гостомельською селищною радою, а саме 21.10.2010 р., перебували у власності держави в особі Кабінету Міністрів України або іншого спеціального уповноваженого державного органу, що дає підставу для витребування майна у добросовісного набувача.

Крім того, заперечуючи проти позову, ПП "Мегаполісбуд" звернулося до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності, в якій відповідач 2 просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог. До того ж, ПП "Мегаполісбуд" звернувся до суду першої інстанції із заявою про заміну неналежного відповідача, ПП "Мегаполісбуд" на належного відповідача - ОСОБА_6, посилаючись на те, що на час розгляду справи у суді першої інстанції, спірні земельні ділянки не перебувають у власності відповідача 2, а власником спірних земельних ділянок є - ОСОБА_6 Також, просив закрити провадження у справі № 911/1453/17 у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

07.11.2017 р. до господарського суду Київської області від прокуратури Київської області надійшов лист, в якому прокурор просив припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення), оскільки спірні землі відповідачем 2 відчужено на користь фізичної особи - ОСОБА_6, а отже спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.11.2017 у справі №911/1453/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Гостомельської селищної ради № 1449-56-V від 21.10.2010 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", тобто ненормативного акта, що застосувався одноразово та з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав, не підлягає задоволенню, оскільки спірне рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання, а його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, яке ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Щодо вимоги прокурора про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з чужого незаконного володіння ПП "Мегаполісбуд" загальною площею 0,4 га з кадастровими номерами НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5, місцевим господарським судом було встановлено, що станом на час звернення прокурора з даним позовом до суду (13.05.2017 р.) власником спірних земельних ділянок було ПП "Мегаполісбуд". Проте, на час розгляду справи у суді першої інстанції, спірні земельні ділянки зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу № 328 від 17.05.2017 р., № 324 від 17.05.2017 р., № 380 від 23.05.2017 р., № 376 від 23.05.2017 р.

Оскільки ОСОБА_6 є власником спірних земельних ділянок, то на переконання місцевого господарського суду, ОСОБА_6 має бути відповідачем за позовною вимогою про витребування вказаних земельних ділянок, а зазначена вимога розглядатися в порядку цивільного судочинства. Враховуючи, що вказана фізична особа відповідно до ст. ст. 1, 21 ГПК України (у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) не може бути стороною в господарському суді за даним спором, а тому, як зазначив суд першої інстанції не може бути залучена до участі у справі як відповідач. При цьому, оскільки, ОСОБА_6 не може бути залучений до участі у справі в якості відповідача, то і підстави для припинення провадження у справі, передбачені ст. 80 ГПК України (у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення), перелік яких є вичерпаним, також відсутні.

Таким чином місцевий господарський суд, щодо позовних вимог про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з чужого незаконного володіння дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки, така позовна вимога на час прийняття рішення у справі спрямована до неналежного відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 28.11.2017 у справі №911/1453/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Гостомельської селищної ради Київської області та прийняти постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Одночасно першим заступником прокурора Київської області заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 поновлено першому заступнику прокурора Київської області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 28.11.2017 у справі №911/1453/17, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 28.11.2017 у справі №911/1453/17, розгляд справи призначено на 05.02.2018, запропоновано сторонам у справі завчасно подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України), зупинено дію рішення господарського суду Київської області від 28.11.2017 у справі у справі №911/1453/17.

02.02.2018 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Проте, як встановлено апеляційним господарським судом, відповідачем-2 до відзиву не додано доказів надсилання (надання) копії відзиву третім особам.

При цьому, у зв'язку з неможливістю 05.02.2018 здійснити фіксування судового засідання у справі №911/1453/17 технічними засобами, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 розгляд справи призначено на 26.02.2018, запропоновано відповідачу-2 - приватному підприємству "Мегаполісбуд" подати через канцелярію суду докази надсилання (надання) копій відзиву третім особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунальному підприємству "Святошинське лісопаркове господарство".

22.02.2018 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання копії відзиву третім особам.

Враховуючи, що на час розгляду справи у суді першої інстанції власником спірних земельних ділянок, які є предметом спору у даній справі та які прокурор просить витребувати у ПП "Мегаполісбуд" є ОСОБА_6, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 залучено ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_5) до участі у справі №911/1453/17 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП "Мегаполісбуд" вважає подану апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області безпідставною та необґрунтованою. Відповідач 2 просив відмовити у задоволенні як апеляційної скарги, так і позовної заяви.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції прокурор надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив оскаржуване рішення господарського суду Київської області скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Гостомельської селищної ради Київської області та прийняти постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Представники Гостомельської селищної ради Київської області та ПП "Мегаполісбуд" у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Представники вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, та просили відмовити у її задоволенні.

При цьому, представник ПП "Мегаполісбуд" у судове засідання 02.04.2018 року не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач 2 був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Крім того, у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися і треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та КП "Святошинське лісопаркове господарство" про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, представники сторін, що не з'явились про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Участь представників, що не з'явилися, у судовому засіданні 02.04.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування додаткових доказів та про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Гостомельської селищної ради Київської області № 1449-56-V від 21.10.2010 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" затверджено гр. ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1; затверджено гр. ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2; затверджено гр. ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_3; затверджено гр. ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_4.

Пунктом 2 зазначеного рішення Гостомельської селищної ради передано безкоштовно у приватну власність вказаних фізичних осіб земельні ділянки площею по 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селищі Гостомель, а саме: гр. ОСОБА_5 по АДРЕСА_1; гр. ОСОБА_4 по АДРЕСА_2; гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_3; гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна - вказаних земельних ділянок, на підставі зазначеного рішення Гостомельської селищної ради було видано державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: ОСОБА_5 - серії НОМЕР_6 від 02.11.2010 р., кадастровий номер - НОМЕР_5; ОСОБА_4 - серії НОМЕР_7 від 02.11.2010 р., кадастровий номер - НОМЕР_4; ОСОБА_3 - серії НОМЕР_8 від 02.11.2010 р., кадастровий номер - НОМЕР_3; ОСОБА_2- серії НОМЕР_9 від 02.11.2010 р., кадастровий номер - НОМЕР_2.

З Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна - земельні ділянки з кадастровими номерами - НОМЕР_5, НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_2, вбачається, що станом на час звернення прокурора з даним позовом до суду (13.05.2017 р.) вказані земельні ділянки належали на праві власності ПП "Мегаполісбуд"

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, станом на час звернення прокурора з даним позовом до суду (13.05.2017 р.) власником спірних земельних ділянок було приватне підприємство "Мегаполісбуд" (відповідач 2).

З матеріалів справи також вбачається, що 17.05.2017 р. між ПП "Мегаполісбуд" та громадянином ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до розділу 1 якого ПП "Мегаполісбуд" (продавець) продав, а ОСОБА_6 (покупець) купив земельну ділянку, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 328.

З витягу № 87270235 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 17.05.2017 р. земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 328 від 17.05.2017 р.

Також, 17.05.2017 р. між ПП "Мегаполісбуд" та громадянином ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до розділу 1 якого ПП "Мегаполісбуд" (продавець) продав, а ОСОБА_6 (покупець) купив земельну ділянку, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Вказаний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 324.

З витягу № 87267795 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 17.05.2017 р. земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 324 від 17.05.2017 р.

Також, 23.05.2017 р. між ПП "Мегаполісбуд" та громадянином ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до розділу 1 якого ПП "Мегаполісбуд" (продавець) продав, а ОСОБА_6 (покупець) купив земельну ділянку, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Вказаний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 380.

З витягу № 87833121 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 23.05.2017 р. земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 380 від 23.05.2017 р.

Також, 23.05.2017 р. між ПП "Мегаполісбуд" та громадянином ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до розділу 1 якого ПП "Мегаполісбуд" (продавець) продав, а ОСОБА_6 (покупець) купив земельну ділянку, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. Вказаний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 376.

З витягу № 87832332 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 23.05.2017 р. земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 376 від 23.05.2017 р.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Гостомельської селищної ради Київської області № 1449-56-V від 21.10.2010 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку в АДРЕСА_1, площею 0,1 га; ОСОБА_4 земельну ділянку в АДРЕСА_2, площею 0,1 га; ОСОБА_3 земельну ділянку в АДРЕСА_3, площею 0,1 га; ОСОБА_2 земельну ділянку в АДРЕСА_4, площею 0,1 га.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Гостомельської селищної ради № 1449-56-V від 21.10.2010 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 земельні ділянки площею по 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в селищі Гостомель, є актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, скасування такого акта не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у такий спосіб виникло право власності земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, вимоги про визнання недійсними яких прокурором, під час розгляду справи у суді першої інстанції не заявлено.

Колегія суддів звертає увагу, що на підставі оскаржуваного рішення Гостомельської селищної ради третім особам було видано державні акти на право власності на земельні ділянки, після чого право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Гостомельської селищної ради № 1449-56-V від 21.10.2010 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", тобто ненормативного акта, що застосувався одноразово та з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав, не підлягає задоволенню, оскільки спірне рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання, а його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, яке ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 р. у справі № 21-405а14 та у постанові від 06.07.2016 р. у справі № 3-514гс-16.

Прокурор під час розгляду справи у суді першої інстанції також просив суд витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з чужого незаконного володіння ПП "Мегаполісбуд" загальною площею 0,4 га з кадастровими номерами НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5.

Так, як вже зазначалось вище та встановлено судом, станом на час звернення прокурора з даним позовом до суду (13.05.2017 р.) власником спірних земельних ділянок було приватне підприємство "Мегаполісбуд". Проте, на час розгляду справи у суді першої інстанції, спірні земельні ділянки зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу № 328 від 17.05.2017 р., № 324 від 17.05.2017 р., № 380 від 23.05.2017 р., № 376 від 23.05.2017 р.

Колегія судів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що, оскільки, ОСОБА_6 є власником спірних земельних ділянок, то він має бути відповідачем за позовною вимогою про витребування вказаних земельних ділянок, а зазначена вимога розглядатися в порядку цивільного судочинства з огляду на те, що вказана фізична особа відповідно до ст. ст. 1, 21 ГПК України (у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення) не може бути залучена до участі у справі в господарському суді як відповідач.

Враховуючи, що ОСОБА_6 не може бути залучений до участі у справі в якості відповідача, а суб`єктний склад сторін у справі відповідає вимогам ст. ст. 1, 21 ГПК України (у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення), то підстави для припинення провадження у справі, передбачені ст. 80 ГПК України (у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення), про що просив прокурор, відсутні.

Крім того, не може бути задоволене клопотання ПП "Мегаполісбуд" про закриття провадження по справі, що було подане до суду апеляційної інстанції з підстав зазначених вище.

Таким чином, оскільки земельні ділянки загальною площею 0,4 га з кадастровими номерами НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5, які прокурор просить витребувати з чужого незаконного володіння ПП "Мегаполісбуд", належать ОСОБА_6, то вказана позовна вимога заявлена до неналежного відповідача, а тому не може бути задоволена.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення від 28.11.2017 року у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, враховуючи положення п.4 ч.3 ст. 277 ГПК України, оскільки, місцевим господарським судом при розгляді справи № 911/1453/17 було допущено порушення норм процесуального права та не залучено до участі у справі ОСОБА_6 у якості третьої особи, так, як рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_6, як власника земельних ділянок про витребування яких прокурором заявлено позов.

Зазначене порушення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції Київським апеляційним господарським судом усунуте та, як зазначалося вище, ухвалою від 19.03.2018 залучено ОСОБА_6 до участі у справі №911/1453/17 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким відмовити прокурору у задоволенні заявленого позову.

Щодо поданої заяви про застосування строку позовної давності у даній справі по заявленому позову, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за приписами ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позов (відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу) то відсутні і підстави для застосування строку позовної давності у даній справі.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права та місцевим господарським судом не було залучено ОСОБА_6 у якості третьої особи, як власника земельних ділянок про витребування яких прокурором заявлено у позові, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 28.11.2017 по справі № 911/1453/17 слід скасувати.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 28.11.2017 у справі № 911/1453/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 28.11.2017 у справі № 911/1453/17 скасувати повністю.

3. Прийняти по справі № 911/1453/17 нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області та приватного підприємства "Мегаполісбуд" про визнання незаконним та скасування рішення Гостомельської селищної ради Київської області № 1449-56-V від 21.10.2010 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та про витребування земельних ділянок.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій покласти на прокуратуру Київської області.

5. Матеріали справи № 911/1453/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

Г.В. Корсакова

Дата складання повного тексту постанови 03.04.2018 року