Рішення № 73309497, 10.04.2018, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 року Справа № 923/1154/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Степановій О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-уповн. предст.. дов. від 03.01.2018р.

від відповідача: ОСОБА_2 -уповн. предст., дов. від 16.10.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського міського центру зайнятості

до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області

про визнання кредиторських вимог в сумі 13117,81грн.

Описова частина рішення: Провадження у справі відкрито за позовом Херсонського міського центру зайнятості до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії, з вимогами про:

- визнання відмови у визнанні кредиторських вимог позивача в сумі 13117грн. 81коп. протиправною;

- зобов'язання визнати кредиторські вимоги позивача в сумі 13117грн. 81коп.;

- зобов'язання задовольнити кредиторські вимоги шляхом перерахування коштів в сумі 13117грн. 81коп. на рахунок позивача.

Позов обґрунтований посиланням на норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст.112 ЦК України.

16.01.2018р. за вх№541/18 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву Херсонського міського центру зайнятості. В означеному відзиві відповідач зазначає, що не визнає позовні вимоги та просить залишити їх без задоволення. За твердженнями відповідача, 06.10.2016р. позивачем направлено до відповідача лист з вимогою щодо повернення коштів у сумі 13117,81грн., але у подальшому, враховуючи, що відповідач знаходиться в процесі ліквідації, Херсонський міський центр зайнятості у визначений ст. 112 ЦК України строк не звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії про задоволення вимог кредитора. На думку відповідача, законодавством визначений особливий порядок задоволення вимог в разі початку процедури ліквідації юридичної особи, норми якого є спеціальними, а отже позовні вимоги не можуть бути задоволені у зв’язку з пропуском строку заявлення кредиторських вимог та у зв’язку із затвердженням проміжного ліквідаційного балансу УМВС України у Херсонській області.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 18.01.2018р., оголошувалась перерва до 10год. 00хв. 15.02.2018р.

14.02.2018р. за вх.№1489/18 від позивача надійшло правове обґрунтування заявлених позовних вимог, в якому позивачем було змінено формулювання вимог заявлених у позовній заяві.

Так, вимогами, які розглядаються у даній справі, позивачем визначено:

-визнати відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії у визнанні кредиторських вимог Херсонського міського центру зайнятості в сумі 13117,81грн. протиправною;

-зобов’язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги Херсонського міського центру зайнятості в сумі 13117,81грн. та задовольнити їх шляхом перерахування грошових коштів в сумі 13117,81грн. на розрахунковий рахунок Херсонського міського центру зайнятості.

Окрім того, позивачем було зазначено, що заборгованість відповідача перед Херсонським міським центром зайнятості виникла після спливу строку, встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог. За твердженнями позивача, після отримання відмови відповідача в особі ліквідаційної комісії у визнанні кредиторських вимог, Херсонський міський центр зайнятості звернувся до суду для оскарження означеної відмові ліквідаційної комісії відповідача без пропуску строку, встановленого ст. 112 ЦК України.

Ухвалою суду від 15.02.2018р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, до 19.03.2018р.

Ухвалою суду від 15.03.2018р. підготовче провадження у справі було закрите, а розгляд справи по суті було призначено на 10.04.2018р.

В судовому засіданні 10.04.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та поданому додатково правовому обґрунтуванні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Представник відповідача зазначав, що позивачем пропущено строк, встановлений ст.112 ЦК України, для оскарження рішення ліквідаційної комісії відповідача.

На підставі ст.240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

04.12.2015р. до Херсонського міського центру зайнятості звернулася громадянка ОСОБА_3 – колишній працівник Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області за сприянням у працевлаштуванні, у зв’язку з чим їй з 08.12.2015р. надано статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю, починаючи з 15.12.2015р.

В подальшому, наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 15.09.2016р. № 23о/с на виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 03.03.2016р. у справі №821/3865/15-а гр.ОСОБА_3 поновлено на посаді інспектора штабу (на правах сектору) Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС з 06.11.2015р., а тому позивачем було прийняте рішення про припинення виплати відповідної допомоги по безробіттю.

За період з 15.12.2015р. по 04.09.2016р. гр.ОСОБА_3 позивачем виплачена допомога у розмірі 13117,81грн., що підтверджується відомостями про виплату матеріального забезпечення (а.с.15).

Херсонський міський центр зайнятості зазначає, що положеннями пункту 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. Зокрема, позивач вказує, що гр. ОСОБА_3 була поновлена на посаді за постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.03.2016р. у справі №821/3865/15-а, отже, на думку позивача, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області має відшкодувати йому 13117,81 грн. витрат, які ним понесені у зв’язку з виплатою громадянці гр. ОСОБА_3 допомоги по безробіттю у період з 15.12.2015р. по 04.09.2016р..

Листом від 06.10.2016р. позивач звернувся до УМВС України у Херсонській області, в якому, у зв’язку з поновленням гр. ОСОБА_3 на роботі за рішенням суду, пропонував УМВС України у Херсонській області перерахувати позивачу кошти, виплачені гр. ОСОБА_3, як допомога по безробіттю.

УМВС України у Херсонській області означений лист позивача залишило без відповіді.

У зв’язку з означеними обставинами Херсонській міський центр зайнятості у березні 2017р. звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з УМВС України у Херсонській області коштів у сумі 13117,81грн., отриманих гр. ОСОБА_3 як допомога по безробіттю за період з 15.12.2015р. по 04.09.2016р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.04.2017р. у справі №923/184/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Означене рішення господарського суду Херсонської області залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2017р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2017р.

Вищий господарський суд України у постанові від 18.10.2017р. по справі №923/184/17 зазначив, що спірні правовідносини між сторонами мають позадоговірний характер, а тому захист відповідного права має здійснюватись у спосіб, передбачений відповідною нормою закону. Суд касаційної інстанції зазначив, що норми ст. ст. 104-112 ЦК України не передбачають такий спосіб захисту права, яке порушено особою, яка ліквідується, як право стягувача звернутися із вимогами про стягнення суми заборгованості.

У зв’язку з означеними судовими рішеннями позивач 08.11.2017р. звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України у Херсонській області з заявою про визнання кредиторських вимог (а.с.19).

05.12.2017р. Херсонський міській центр зайнятості отримав відповідь відповідача на заяву про визнання кредиторських вимог (а.с.24). Відповідач зазначив, що кредиторські вимоги Херсонського міського центру зайнятості не можуть бути визнані у зв’язку з пропуском строку заявлення та не можуть бути задоволені на підставі затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

В означеній відповіді відповідач зазначив, що станом на 01.04.2016р. ліквідаційною комісією УМВС України у Херсонській області складений проміжний ліквідаційний баланс із зазначенням кредиторської заборгованості.

06.10.2017р. Херсонським міським центром зайнятості до УМВС України у Херсонській області направлено листа з вимогою щодо повернення коштів у сумі 13117,81грн., але в подальшому у визначений ст. 112 ЦК України строк позивач не звернувся з позовом до ліквідаційної комісії.

Означена відмова ліквідаційної комісії УМВС України у Херсонській області стала підставою для звернення Херсонського міського центу зайнятості до суду за захистом своїх порушених прав.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000р.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України № 1533-III від 02.03.2000р. загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до п. 8 ст. 1 вказаного Закону страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Права, обов'язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття визначено розділом VII Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до положень статей 34-35 вказаного Закону, в залежності від підстав, з яких застраховані особи втратили заробітну плату та роботу законодавець встановлює відповідальність роботодавців за шкоду, заподіяну Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, а Фонд, в свою чергу, наділений правом стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи, і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Таким чином, працівники, звільнені без законних підстав та поновлені на роботі за рішенням суду, фактично відносяться до категорії зайнятого населення згідно ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 1533 терміни "застрахована особа", "страхувальник" та "роботодавці" вживаються у цьому Законі у значені, наведеному у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону №1533 із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до завіреної копії з персональної картки гр. ОСОБА_3 (а.с. 11) та довідки, виданої УМВС України у Херсонській області (а.с.10), саме відповідачем проведено виплати гр. ОСОБА_3 під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Тому УМВС України у Херсонській області є роботодавцем в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та відповідно з нього мають бути утримані суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, обов'язок з відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю в разі поновлення безробітного на посаді покладається на роботодавця. Враховуючи, що відповідачем - УМВС України у Херсонській області не надано доказів відшкодування виплаченої позивачем гр. ОСОБА_3 допомоги по безробіттю, то кошти у розмірі 13117,81грн., отримані гр. ОСОБА_3 як допомога по безробіттю, мають бути сплачені УМВС України у Херсонській області.

Поряд з цим, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області з 10.11.2015р. знаходиться в стані припинення.

УМВС України у Херсонській області було встановлено строк для заявлення кредиторських вимог до 20.01.2016р.

01.04.2016р. затверджено проміжний ліквідаційний баланс УМВС України у Херсонській області (а.с. 43-45).

Сума заборгованості перед Херсонським міським центром зайнятості у УМВС України у Херсонській області виникла 04.10.2016р., після строку, встановленого для заявлення кредиторських вимог.

Позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв’язку з невірно обраним способом захисту порушеного права, коли Херсонський міський центр зайнятості звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з позовними вимогами до УМВС України у Херсонській області у зв’язку з несплатою УМВС України у Херсонській області виплаченої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_3, яка за рішенням суду була поновлена на роботі.

Так, Вищий господарський суд України від 18.10.2017р. по справі №923/184/17 зазначив, що спірні правовідносини між сторонами у даній справі мають позадоговірний характер, а тому захист відповідного права має здійснюватись у спосіб, передбачений відповідною нормою закону. Норми ж ч.3 ст.112 ЦК України надають право особі, яка пропустила зазначений в ч. 5 ст. 105 ЦК України строк (що мало місце у спірних правовідносинах за твердженням позивача та згідно встановлених судами обставин справи), звертатись із відповідними майновими вимогами до ліквідаційної комісії особи, що припиняється, оскаржувати в судовому порядку дії ліквідаційної комісії у разі відмови у визнанні та задоволенні заявлених вимог. Також, норми ч. 4 ст. 112 ЦК України визначають порядок та способи задоволення вимог кредитора, що заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення. Зазначених способів захисту свого права позивачем стосовно спірної суми вимог до відповідача у межах заявленого у даній справі позову використано не було.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

За положеннями частини 3 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (частина 5 статті статті 105 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з ч.8 ст.111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Частиною третьою статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Стаття 112 ЦК України встановлює строк кредитору для звернення до суду із позовом до ліквідаційної комісії у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухиленні від їх розгляду.

Норми чинного законодавства не передбачають строк для заявлення кредиторських вимог до юридичної особи, яка перебуває в стані припинення, якщо такі кредиторські вимоги виникли вже після спливу встановленого строку для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, та після затвердження ліквідаційного балансу.

Відповідно до відомостей з ЄДР кінцевим строком для заявлення кредиторами своїх вимог до УМВС України у Херсонській області було встановлено 20.02.2016р.

А майнові вимоги позивача до відповідача про сплату коштів, виплачених як допомога по безробіттю особі, поновленій на роботі за рішенням суду, виникли 04.10.2016р.

За приписами частини 5 статті 112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вважаються погашеними.

Означена норма передбачає отримання повідомлення про відмову ліквідаційної комісії у визнанні вимог кредитора.

Позивач із заявою про визнання кредиторських вимог, які виникли після встановленого строку для заявлення вимог до юридичної особи, що припиняється, і затвердження проміжного ліквідаційного балансу, звернувся 08.11.2017р.

Відмову від ліквідаційної комісії УМВС України у Херсонській області у визнанні кредиторських вимог позивач отримав 05.12.2017р. та 14.12.2017р. звернувся до господарського суду з оскарженням дій ліквідаційної комісії, тобто в місячний строк, передбачений ст. 105 ЦК України для оскарження дій ліквідаційної комісії щодо невизнання кредиторських вимог.

Твердження відповідача про те, що звернення Херсонського міського центру зайнятості до позивача від 06.10.2016р. з вимогою добровільно погасити заборгованість і є зверненням до ліквідаційної комісії про визнання кредиторських вимог, і позивач не скористався наданим йому правом, встановленим ст.112 ЦК України, у місячний строк звернутися із позовом до ліквідаційної комісії спростовуються матеріалами справи.

Так, як зазначалося вище, позивач 06.10.2016р. звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області з листом про повернення коштів.

Означений лист про погашення заборгованості залишений відповідачем без відповіді та не може розцінюватись як заявлення кредитором своїх вимог до ліквідаційної комісії.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості УМВС України перед Херсонським міським центром зайнятості у розмірі 13117,81грн. виплаченої позивачем гр. ОСОБА_3 в якості допомоги по безробіттю у період з 15.12.2015р. по 04.09.2016р., яка за рішенням суду була поновлена на роботі, а відмова ліквідаційної комісії у визнанні означених вимог є безпідставною, вимога позивача зобов’язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги Херсонського міського центру зайнятості в сумі 13117,81грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача визнати відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії у визнанні кредиторських вимог Херсонського міського центру зайнятості в сумі 13117,81грн. протиправною, суд зазначає наступне.

Норми ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України не передбачають такого способу захисту порушеного права, як визнання відмови у вчиненні будь-яких дій протиправною. При цьому, позовна вимога про визнання відмови протиправною не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст.5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частина 3 ст. 112 ЦК України передбачає спосіб захисту у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора.

Вимога позивача зобов’язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії задовольнити кредиторські вимоги Херсонського міського центру зайнятості в сумі 13117,81грн. шляхом перерахування грошових коштів в сумі 13117,81грн. на розрахунковий рахунок Херсонського міського центру зайнятості, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 112 Цивільного кодексу України визначено черговість задоволення вимог кредиторів. Частинами 4, 5 ст. 112 Цивільного кодексу України передбачено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Тобто нормами ЦК України передбачено порядок задоволення вимог кредиторів, і суд не може визначати інший порядок задоволення кредиторських вимог, ніж передбачено нормами чинного законодавства

Враховуючи положення ч.2 ст. 237 ГПК України, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому судом було розглянуто лише ті вимоги, які заявлені позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що відповідно до п.18 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" на час подання позовної заяви 14.12.2017р. позивач був звільнений від сплати судового збору, то судовий збір у розмірі 1600грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Зобов’язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області в особі ліквідаційної комісії (м.Херсон, вул.Лютеранська, 4, код ЄДРПОУ 08592322) визнати кредиторські вимоги Херсонського міського центру зайнятості (м.Херсон, вул.Р.Люксембург, 7-а, код ЄДРПОУ 35219574 ) в розмірі 13117грн. 81коп.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області (м.Херсон, вул.Лютеранська, 4, код ЄДРПОУ 08592322) в дохід Державного бюджету (рахунок 31215206783002, Одержувач УДКСУ у м.Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області, код ЄДРПОУ 37959779, МФО 852010, ККДБ 22030101) судовий збір у розмірі 1600грн.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 11.04.2018р.

Суддя Н.А. Павленко