Ухвала суду № 73309453, 12.04.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_____________

УХВАЛА

"12" квітня 2018 р.Справа № 924/265/18

м. Хмельницький Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, поданої товариством з обмеженою відповідальністю „Красилівський ливарний завод”, с. Бирюки Рокитнянського району Київської області

без повідомлення заявника та інших учасників справи

встановив:

12 квітня 2018 року до господарського суду Хмельницької області від товариства з обмеженою відповідальністю „Красилівський ливарний завод” надійшла заява в порядку ст.ст. 136-141 ГПК України, в якій останній просить суд накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно, яке належить приватному підприємству „Ліфт-Експрес”, грошові кошти, які містяться на поточних рахунках у банках та інших фінансових установах України, відкритих приватним підприємством „Ліфт-Експрес” в межах суми (ціни позову) 284628,08 грн., майно та грошові кошти, які належать або підлягають передачі або сплаті приватному підприємству „Ліфт-Експрес” і знаходяться у нього чи інших осіб в межах суми (ціни позову) 284628,08 грн.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що 26.09.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Красилівський ливарний завод” (постачальник) та приватним підприємством „Ліфт-Експрес” (покупець) укладено договір поставки товару № 2609-01 та підписано специфікацію № 1 від 26.09.2016р. Відповідно до вказаного договору товариство з обмеженою відповідальністю „Красилівський ливарний завод” зобов’язався за замовленням приватного підприємства „Ліфт-Експрес” виготовляти товар, а саме чавунне литво (деталі, заготовки, вузли та ін.), а покупець прийняти і оплатити його на умовах, визначених даним договором. Також заявник повідомляє, що кошти за товар в терміни, передбачені договором, на рахунок позивача не надійшли. Крім того, з врахуванням раніше проведених взаєморозрахунків заборгованість відповідача перед позивачем складає 245728,72 грн.

Разом з тим, на думку позивача, у останнього існує обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Свої доводи товариство з обмеженою відповідальністю „Красилівський ливарний завод” підтверджує листом № 11/10-01 від 11.10.2017р., в якому позивач вимагав погасити заборгованість в сумі 245728,72 грн., інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.03.2018р., в якій вказано про відсутність зареєстрованого майна за приватним підприємством „Ліфт-Експрес” та накладення арешту на нерухоме майно, судовими рішеннями про стягнення заборгованості у справах № 924/1217/17, № 924/1212/17, № 924/990/17.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як вбачається із змісту поданої заяви, заявник просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, грошові кошти приватного підприємства „Ліфт-Експрес”.

Судом враховується, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник висловлює припущення, що майно та грошові кошти відповідача можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Тобто, як вбачається із зазначеного, заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях про можливу втрату майна та коштів приватного підприємства „Ліфт-Експрес”.

Однак, заявником не доведено, що майно та кошти, які знаходиться у відповідача, можуть бути втрачені, зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме лише посилання на невиконання договірних обов'язків, наявність заборгованості та прострочення її сплати не є достатньою підставою для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Окрім того, судом відзначається, що будь-яких доказів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на те, щоб майно, в тому числі грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути або зменшитись не надано, а саме: не надано доказів реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, зняття відповідачем коштів з рахунків.

З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що останні (лист № 11/10-01 від 11.10.2017р., інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.03.2018р., судові рішення про стягнення заборгованості у справах № 924/1217/17, № 924/1212/17, № 924/990/17) не містять будь-яких доказів на підтвердження причин, у зв'язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається.

Відповідно до поданої заяви, товариство просить суд накласти арешт також на майно та грошові кошти інших осіб, не конкретизувавши останніх, що в свою чергу виключає можливість вжиття заходів забезпечення позову, оскільки дані заходи будуть порушувати права та інтереси третіх осіб, шляхом втручання в їх господарську діяльність.

Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 78, 79, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Красилівський ливарний завод” від 10.04.2018р. про забезпечення позову, а саме накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, яке належить приватному підприємству „Ліфт-Експрес”, грошові кошти, які містяться на поточних рахунках у банках та інших фінансових установах України, відкритих приватним підприємством „Ліфт-Експрес” в межах суми (ціни позову) 284628,08 грн., майно та грошові кошти, які належать або підлягають передачі або сплаті приватному підприємству „Ліфт-Експрес” і знаходяться у нього чи інших осіб в межах суми (ціни позову) 284628,08 грн. відмовити.

Відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Згідно ч.8 ст. 140 ГПК України, ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня набрання законної сили ухвали.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України.

Ухвалу підписано 12.04.2018р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи; 2, 3 - позивачу (Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Центральна, 16; АДРЕСА_1); 4 – відповідачу (м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8/10А). Всім рек. з пов. про вруч.