Рішення № 73309416, 02.04.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р.м. Харків Справа № 922/3864/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРПІДШИПНИК", м. Київ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПІДШИПНИК-ДОНЕЦЬК", м. Харків про стягнення 5030193,76 грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.11.2017;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 11.12.2017;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРПІДШИПНИК" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПІДШИПНИК-ДОНЕЦЬК" основного боргу в сумі 4879777,13 грн. та штрафу в сумі 150416,63 грн. Судові витрати в сумі 76200,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 215 від 01 лютого 2017 року щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4879777,13 грн., а також нараховано штраф, у розмірі встановленому в п.5.5. Договору - 3% від загальної суми боргу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 листопада 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04 грудня 2017 року о 12:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

27 листопада 2017 року позивач через канцелярію суду надав заяву про забезпечення позову (вх. №39280).

У заяві про забезпечення позову позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПІДШИПНИК-ДОНЕЦЬК" (61001, м. Харків, вул. Маршала Конєва, буд. 21, код ЄДРПОУ 32890608), відкриті в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, р/р 26003962495614 та в Донецькому РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 335496, р/р 26002051703291, у розмірі ціни позову.

У судовому засіданні 04.12.2017 позивач підтримав заяву та просив суд її задовольнити.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2017 року розгляд справи відкладено на 21 грудня 2017 р. о 12:10 год.

11 грудня 2017 року позивач через канцелярію суду надав заяву про забезпечення позову (вх. №41285).

У заяві про забезпечення позову позивач просив суд задовольнити дану заяву та вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРПІДШИПНИК- ДОНЕЦЬК" (61001, м. Харків, вул. Маршала Конєва, буд. 21, код ЄДРГІОУ 32890608), відкритих в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, р/р 26003962495614 та в Донецькому РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 335496, р/р 26002051703291, у розмірі ціни позову.

Також, від представника позивача 18.12.2017 до суду надійшли письмові пояснення (вх. №42164), які судом приєднано до матеріалів справи.

Представник відповідача 21.12.2017 надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №42519), який судом приєднано до матеріалів справи.

Також, представник відповідача 21.12.2017 через канцелярію суду надав клопотання про призначення у справі судової - економічної експертизи (вх. №42539).

У наданому клопотання відповідач просив суд призначити у справі судово-економічну експертизу документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності та на вирішення експертам поставити наступне питання:

- чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" розмір заборгованості за поставлені ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інтерпідшипник-Донецьк" товарно-матеріальні цінності, за договором №215 від 01.02.2017 за період з 07.04.2017 по 02.10.2017?

15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, яким ГПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п.9 п.1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 грудня 2017 року відмовлено у забезпеченні позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 грудня 2017 року призначено справу №922/3864/17 до розгляду в порядку загального позовного провадження та почато у справі №922/3864/17 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 16.01.2018 о 11:00 год.

Представник позивача 21.12.2017 через канцелярію суду надав клопотання про витребування доказів (вх. №42518), в якому просив суд витребувати у Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві інформацію про формування ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПІДШИПНИК-ДОНЕЦЬК " (61001, м. Харків, вул. Маршала Конєва, буд. 21, код ЄДРПОУ 32890608) податкового кредиту по складених ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРПІДШИПНИК" податковим накладним № 898 від 30 травня 2017 року, № 899 від 30 травня 2017 року, № 900 від 30 травня 2017 року, № 901 від 30 травня 2017 року, № 902 від 30 травня 2017 року, № 44 від 01 червня 2017 року, № 192 від 07 червня 2017 І року, № 609 від 19 червня 2017 року, № 610 від 19 червня 2017 року, № 611 від 19 червня 2017 року, № 573 від 19 червня 2017 року, № 761 від 22 червня 2017 року, № 158 від 06 вересня 2017 року, № 40 від 02 жовтня 2017 року, № 41 від 02 жовтня 2017 року, № 42 від 02 жовтня 2017 року, № 43 від 02 жовтня 2017 року.

Представник позивача 16.01.2018 через канцелярію суду надав відповідь на відзив (вх. №1141), який судом приєднано до матеріалів справи.

Також, представник позивача 16.01.2018 через канцелярію суду надав клопотання про витребування доказів (вх. №1140), в якому просив суд витребувати у Центральної об'єднаної Державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 9) інформацію про формування ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПІДШИПНИК-ДОНЕЦЬК" (61001, м. Харків, вул. Маршала Конєва, буд. 21, код ЄДРПОУ 32890608) податкового кредиту по складених ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРПІДШИПНИК" податковим накладним № 895 від 28 квітня 2017 року, № 898 від 30 травня 2017 року, № 899 від 30 травня 2017 року, № 900 від 30 травня 2017 року, № 901 від 30 травня 2017 року, № 902 від 30 травня 2017 року, № 44 від 01 червня 2017 року, № 192 від 07 червня 2017 року, № 609 від 19 червня 2017 року, № 610 від 19 червня 2017 року, № 611 від 19 червня 2017 року, № 573 від 19 червня 2017 року, № 761 від 22 червня 2017 року, № 158 від 06 вересня 2017 року, № 40 від 02 жовтня 2017 року, № 41 від 02 жовтня 2017 року, № 42 від 02 жовтня 2017 року, № 43 від 02 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні 16 січня 2018 року без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, оскільки згідно ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Питання, які пропонує відповідач поставити на вирішення судового експерта не потребують спеціальних знань, а вирішення питання щодо здатності наданих позивачем документів підтверджувати обставини, які входять до предмета доказування у цій справі належить до компетенції суду відповідно до ст. 86 ГПК України. Дану ухвалу було занесено до протоколу судового засідання.

Також, в судовому засіданні 16 січня 2018 року окремим документом постановлено ухвалу господарського суду Харківської області, відповідно до якої задоволено клопотання позивача про витребування доказів та цією ухвалою витребувано у Центральної об'єднаної Державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 9) інформацію про формування ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПІДШИПНИК-ДОНЕЦЬК" (61001, м. Харків, вул. Маршала Конєва, буд. 21, код ЄДРПОУ 32890608) податкового кредиту по складених ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРПІДШИПНИК" податковим накладним № 895 від 28 квітня 2017 року, № 898 від 30 травня 2017 року, № 899 від 30 травня 2017 року, № 900 від 30 травня 2017 року, № 901 від 30 травня 2017 року, № 902 від 30 травня 2017 року, № 44 від 01 червня 2017 року, № 192 від 07 червня 2017 року, № 609 від 19 червня 2017 року, № 610 від 19 червня 2017 року, № 611 від 19 червня 2017 року, № 573 від 19 червня 2017 року, № 761 від 22 червня 2017 року, № 158 від 06 вересня 2017 року, № 40 від 02 жовтня 2017 року, № 41 від 02 жовтня 2017 року, № 42 від 02 жовтня 2017 року, № 43 від 02 жовтня 2017 року та витребувані ухвалою суду докази зобов'язано надати в строк до 30 січня 2018 року.

В ухвалі господарського суду Харківської області від 16 січня 2018 року про витребування доказів суд встановив строк для подання Центральною об'єднаною Державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області витребуваних доказів до 30.01.2018.

Також, у судовому засіданні 16.01.2018, суд без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про оголошення у підготовчому засіданні перерви до 12.02.2018 о. 14:30 год.

Центральна об'єднана Державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області не надала витребувані ухвалою господарського суду Харківської області від 16 січня 2018 року докази, а також не повідомила суд про причини неподання таких доказів у строк встановлений ч.7 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 05.02.2018 через канцелярію суду надав письмові заперечення (вх. №3151), які судом приєднано до матеріалів справи.

Представник позивача 12.02.2018 через канцелярію суду надав клопотання (вх. №3846) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зазначених у додатку, які судом приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та продовжено строк для подання Центральною об'єднаною Державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області витребуваних ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2018 доказів до 02 березня 2018 року.

Також, у судовому засіданні 12.02.2018, суд без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про оголошення у підготовчому засіданні перерви до 06.03.2018 о 12:30 год., у зв'язку з неподанням Центральною об'єднаною Державною інспекцією м. Харкова ГУДФС у Харківській області витребуваних документів.

У судовому засіданні 06.03.2018, суд без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.03.2018 о 12:20 год.

13 березня 2018 року відповідно до пункту 5.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області помічником судді було повідомлено сторони у справі № 922/3864/17 про те, що у зв’язку із хворобою судді Чистякової І.О., судове засідання у справі № 922/3864/17 відбудеться 20 березня 2018 року о 15:30 год.

Представник відповідача 15.03.2018 надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів (вх. №7084), які судом приєднано до матеріалів справи.

16 березня 2018 року до суду від Головного управління ДФС у Харківській області на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 16.01.2018 надійшов лист (вх. №7123) про надання інформації про формування ТОВ "Інтерпідшипник - Донецьк" податкового кредиту по складеним ТОВ "Торговий Дім"Інтерпідшипник" податковим накладним, який судом приєднано до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.03.2018, суд без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про оголошення у судовому засіданні перерви до 02.04.2018 о 14:00 год., для надання часу позивачу ознайомитись з наданими відповідачем документами та надання своїх пояснень по справі.

Представник позивача 02.04.2018 надав до суду письмові пояснення (вх. №8614), які судом приєднано до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2018 підтримав позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.02.2017 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРПІДШИПНИК" (надалі - Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПІДШИПНИК-ДОНЕЦЬК" (надалі - Покупець) було укладено договір поставки №215 (надалі - Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п.1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна піна, умови доставки (поставки), яких визначена Сторонами у накладної, що є додатками до цього Договору.

Згідно з п.2.1. Договору Постачальник зобов'язується передати Покупцеві товар разом із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України, у 5 (п'яти) денний термін за наявності товару на складі та позиції під замовлення - термін поставки вказується в комерційних пропозиціях або рахунках та на умовах оплати згідно п.4 договору.

Відповідно до п.2.2. Договору Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від Постачальника та оплатити його згідно п.4 цього договору.

Згідно з п.4.1. Договору оплата у розмірі 100% від загальної вартості товару за кожну окрему партію Товару має бути перерахована Постачальнику протягом 30 (Тридцяти) календарних днів з дати відвантаження товару Покупцю.

Відповідно до п.4.2. Договору форма розрахунків: безготівковий розрахунок. Валюта розрахунків: гривня.

Вид розрахунків: платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків (п.4.3. Договору).

Датою, поставки є дата виписки видаткової накладної Постачальника (п.4.6. Договору).

Відповідно до п.7.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору, та закінчується 31 грудня 2020 року. Даний договір автоматично продовжує строк дії на наступний один календарний рік, якщо жодна зі Сторін попередньо, за 1 місяць не надасть свої пропозиції щодо припинення дії договору (п.7.2. Договору).

На виконання умов Договору позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 5013887,53 грн., що підтверджується видатковою накладною № ДКВ00000042 від 07.04.2017 на суму 812884,47 грн., видатковою накладною № ДКВ00000043 від 10.04.2017 на суму 446857,17 грн., видатковою накладною № ДКВ00000044 від 11.04.2017 на суму 3626,05 грн., видатковою накладною № ДКВ00000045 від 12.04.2017 на суму 40258,48 грн., видатковою накладною № ДКВ00000046 від 13.04.2017 на суму 20779,56 грн., видатковою накладною № ДКВ00000047 від 14.04.2017 на суму 3017,66 грн., видатковою накладною № ДКВ00000048 від 18.04.2017 на суму 174911,13 грн., видатковою накладною № ДКВ00000049 від 20.04.2017 на суму 21010,49 грн., видатковою накладною № ДКВ00000050 від 21.04.2017 на суму 6299,24 грн., видатковою накладною № ДКВ00000051 від 24.04.2017 на суму 548653,77 грн., видатковою накладною № ДКВ00000052 від 25.04.2017 на суму 16974,42 грн., видатковою накладною № ДКВ00000053 від 26.04.2017 на суму 13,82 грн., видатковою накладною № ДРВ00000011 від 30.05.2017 на суму 81909,54 грн., видатковою накладною № ДРВ00000012 від 30.05.2017 на суму 9020,74 грн., видатковою накладною № ДРВ00000013 від 30.05.2017 на суму 4639,93 грн., видатковою накладною № ДРВ00000014 від 30.05.2017 на суму 27998,98 грн., видатковою накладною № ДРВ00000015 від 30.05.2017 на суму 10864,88 грн., видатковою накладною № ДКВ00000054 від 01.06.2017 на суму 1184,71 грн., видатковою накладною № ДКВ00000065 від 07.06.2017 на суму 172298,39 грн., видатковою накладною № ДРВ00000022 від 19.06.2017 на суму 93900,50 грн., видатковою накладною № ДРВ00000023 від 19.06.2017 на суму 9302,78 грн., видатковою накладною № ДРВ00000025 від 19.06.2017 на суму 113969,78 грн., видатковою накладною № ДРВ00000024 від 19.06.2017 на суму 12646,80 грн., видатковою накладною № ДКВ00000078 від 22.06.2017 на суму 28191,70 грн., видатковою накладною № ДКВ00000085 від 06.09.2017 на суму 2238306,48 грн., видатковою накладною № ДРВ00000039 від 02.10.2017 на суму 8777,66 грн., видатковою накладною № ДРВ00000040 від 02.10.2017 на суму 8606,09 грн., видатковою накладною № ДРВ00000038 від 02.10.2017 на суму 96544,02 грн., видатковою накладною № ДРВ00000041 від 02.10.2017 на суму 438,29 грн.

Також, факт поставки товару за вищевказаними видатковими накладними підтверджується податковими накладними, доданими до матеріалів справи та листом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за вих. № 2489/10/20-40-12-13-26 від 24.01.2018 щодо формування відповідачем податкового кредиту за податковими накладними складеними позивачем на поставку товару за вищевказаними видатковими накладними.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар на суму 5013887,53 грн.

Втім, відповідач за поставлений товар 17.08.2017 року розрахувався частково на суму 134110,43 грн., що визнається сторонами та підтверджується випискою ПАТ "ПУМБ" по рахунку позивача за 17.08.2017.

Позивачем здійснено зарахування перерахованих відповідачем коштів в сумі 134110,43 грн. в рахунок оплати за товар поставлений за видатковою накладною № ДКВ00000042 від 07.04.2017 на суму 812884,47 грн.

Також, 16.11.2017 відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 51000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №156 від 16.11.2017 (т.1 арк.145).

Отже, на момент звернення позивача з позовом до суду - 17.11.2017 (згідно штампу ПВЗ на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду) заборгованість відповідача за товар поставлений по вищезазначеним видатковим накладним становила 4828777,10 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, в порушення договірних умов відповідач свої зобов'язання по сплаті за поставлений товар виконував не належним чином, що призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем на суму 4828777,10 грн. станом на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду, що підтверджується матеріалами справи та наданими доказами.

Проте, як вже було зазначено вище, до звернення позивача з позовом до суду (дата подання позову - 17 листопада 2017 р.), відповідач сплатив частину суми заборгованості за спірним договором в розмірі 51000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №156 від 16.11.2017р.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 51000,00 грн. основного боргу за поставлений товар є безпідставними та не можуть бути задоволені судом.

Крім того, після звернення позивача з позовом до суду, відповідач сплатив частину суми заборгованості за спірним договором в розмірі 200000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 10.01.2018 та в розмірі 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3308 від 17.01.2018.

Таким чином, суд вважає, що в частині стягнення 400000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору).

В той же час, 12.03.2018 відповідачем була направлена на адресу позивача заява про залік зустрічних однорідних вимог, в якій відповідач, керуючись статтею 601 ЦК України заявив про проведення заліку зустрічних однорідних грошових вимог на суму 1510175,83 грн.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Водночас, відповідно до вимог статті 601 ЦК України та частини 3 статі 203 ГК України зарахування здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого (те саме повинно бути і з боржником); 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду (гроші чи інші однорідні речі); 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

Аналогічна позиція викладена і у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15.

Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. В той же час, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, а тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення пункту 1 частини 1 статті 211 ЦК України) у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).

З наданих відповідачем документів вбачається, що позивач має заборгованість перед Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств від 17.12.2014 № 17/12-2014, що не спростовано позивачем.

12 березня 2018 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ "Інтерпідшипник - Донецьк" був укладений договір відступлення права вимоги за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств від 17.12.2014 № 17/12-2014 у розмірі 1510175,83 грн.

В матеріалах справи містяться докази того, що 12.03.2018 відповідач на адресу позивача (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 6-А) направив повідомлення про відступлення права вимоги за договором про надання послуг з технічного супроводу підприємств від 17.12.2017 №17/12-2014 та заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 1510175,83 грн., а саме поштова квитанція та опис вкладення до цінного листа (т.2 арк.146).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, станом на час розгляду справи, правочин відповідача щодо заліку зустрічних однорідних вимог в сумі 1510175,83 грн. є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавався.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про проведення відповідачем заліку зустрічних однорідних грошових вимог на суму 1510175,83 грн. та припинення зобов'язання в цій сумі після порушення провадження у даній справі.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, враховуючи проведення заліку зустрічних однорідних грошових вимог, провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1510175,83 грн. підлягає закриттю, відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не надав суду докази виконання своїх зобов'язань за Договором в частині сплати решти суми основного боргу в розмірі 2918601,27 грн., а також враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в цій частині.

Також, суд звертає увагу, що при проведенні розрахунку суми заборгованості за поставлений товар позивачем було допущено арифметичну помилку щодо наявності боргу в сумі 0,03 грн., а тому в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 150416,63 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.5.5. Договору Покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 2.2 цього Договору, за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому 3 % штрафу за недотримання умов договору та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки №215 від 01.02.2017, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 150416,63 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні посилається на те, що видаткові накладні надані позивачем до матеріалів справи не відповідають вимогам передбаченим договором, вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Суд, погоджується з доводами відповідача стосовно того, що надані до матеріалів справи видаткові накладні не відповідають вимогам вищевказаний нормативно-правових актів.

Водночас, суд погоджується з наведеними у позовній заяві позивачем аргументами, що наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не заперечує сам факт отримання товару за видатковими накладними, крім того ним проведено часткову оплату за отриманий товар, а також 12.03.2018 проведено залік зустрічних однорідних вимог, сформовано податковий кредит, що в сукупності свідчить про те, що відповідач отримав товар.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в сумі 46035,27 грн. покладаються на відповідача та витрати зі сплати судового збору в сумі 765 грн. покладаються на позивача.

Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача з огляду на те, що вказана заява (від 22.11.2017) була розглянута судом та ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2017 року в її задоволенні було відмовлено.

Також, судовий збір за подання другої заяви про забезпечення позову покладається на позивача з огляду на те, що вказана заява (від 05.12.2017) була розглянута судом та ухвалою господарського суду Харківської області від 21 грудня 2017 року в її задоволенні було відмовлено.

Крім того, суд зазначає наступне.

Згідно п.1, п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи те, що провадження у справі в частині стягнення 1 910 175, 83 грн. було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, то сплачена сума судового збору в розмірі 28652,64 грн. підлягає поверненню позивачу. Також, судом встановлено, що позивачем внесено судового збору згідно платіжного доручення № 1321 від 15.11.2017 в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому зайво сплачена сума судового збору в розмірі 747,09 грн. також підлягає поверненню позивачу.

Проте, враховуючи відсутність відповідного клопотання позивача на час прийняття даного рішення, у суду відсутні підстави для повернення судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 217, 230, Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 3 069 017,90 грн.

Стягнути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПІДШИПНИК-ДОНЕЦЬК" ( 61001, м. Харків, вул. Маршала Конєва, буд. 21, ідентифікаційний код 32890608) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРПІДШИПНИК" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 6-А, ідентифікаційний код 34181697) суму основного боргу у розмірі 2 918 601,27 грн., штраф в сумі 150 416,63 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 46 035,27 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 51000,03 грн.

Врешті частині позову в сумі 1 910 175,83 грн. закрити провадження у справі.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 11.04.2018 р.

Суддя ОСОБА_5