Рішення № 73309388, 11.04.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2018 р. Справа № 918/142/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

при секретарі судового засідання Лиманському А.Ю.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідач: Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради

про стягнення 24 173 грн. 70 коп.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради про стягнення 24 173 грн. 70 коп., з яких 15410 грн. 10 коп. - пеня, 901 грн. 52 коп. - 3% річних, 7 862 грн. 08 коп. - інфляційні втрати. Свої вимоги обґрунтовує несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати коштів за поставлений у січні-грудні 2015 року природний газ на загальну суму 155 984 грн. 17 коп. згідно Договору № 3014/15-КП-28 купівлі-продажу природного газу від 25.11.2014 р.

04.04.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому визнає заявлену до стягнення суму частково, в розмірі 901 грн. 52 коп. - 3% річних та 7 862 грн. 08 коп. - інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені просить відмовити, оскільки вважає, що позивачем пропущено спеціальну позовну давність терміном в один рік, яка застосовується до вимог про стягнення штрафних санкцій згідно ст.258 ЦК України.

В судове засідання 11.04.2018 р. представник позивача не з'явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Натомість представник відповідача підтримав позицію, що викладена у відзиві та просить позов задоволити лише в сумі 901 грн. 52 коп. - 3% річних, 7 862 грн. 08 коп. - інфляційних втрат.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (Покупець) укладено Договір № 3014/15-КП-28 купівлі-продажу природного газу (надалі- Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору). (арк.с. 13-18).

Згідно з п. 2.1. Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року газ обсягом до 154 тис. куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1.).

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця. Не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числі зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом. Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 5 100,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; ПДВ за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% 73,34 грн., всього з ПДВ 440,04 грн. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу 5 568,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 113,74 грн., всього з ПДВ - 6 682,44 грн. У разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.п. 5.1.-5.3., 5.5. договору).

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (Покупець) в період з січня 2015 року по листопад 2015 року укладено Додаткові угоди до Договору купівлі - продажу природного газу від 25.11.2014 р. № 3014/15-КП-28 . Відповідно до п. 1 Додаткових угод змінено п. 5.2. Договору стосовно ціни за 1000 куб. м газу (арк.с. 19-30).

За умовою п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовим коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно до п. 6.3. Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Покупця надходить недостатньокоштів для своєчасної оплати використаного природного газу, Покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.

Згідно з п. 6.4. Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшлавід Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

За умовами п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього договору Продавець має право не здійснюватипоставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

За п. 11. Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем протягом січня-грудня 2015 року поставлено відповідачу 17,95 тис. куб.м. газу на загальну суму 155 984 грн. 17 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 року на суму 26 723 грн. 80 коп., від 28.02.2015 року на суму 24 824грн. 16 коп., від 31.03.2015 року на суму 25 976 грн. 72 коп. 30.04.2015 року на суму 10 867 грн. 47 коп., 31.10.2015 року на суму 17 383 грн. 17 коп., 30.11.2015 року на суму 22 362 грн. 87 коп., 31.12.2015 року на суму 27 845 грн. 98 коп. які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень (арк.с. 31-37).

Відповідач свої зобов’язання по оплаті природного газу, поставленого протягом січня-грудня 2015 року, виконував не своєчасно.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснював виконання умов договору в частині оплати вартості поставленого газу у строк, визначений п. 6.1. договору, позивач, покликаючись на ст.625 ЦК України, здійснив нарахування 3% річних в розмірі 901 грн. 52 коп., інфляційних втрат в розмірі 7 862 грн. 08 коп.

Керуючись п. 7.2. Договору позивач нарахував відповідачу 15 410 грн. 10 коп. пені.

Розрахунки вказаних санкцій містяться на аркушах справи 9-12.

Як встановлено ч.1. ст.12 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу”, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 343 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд визнає обґрунтованим нарахування 3 % річних та інфляційні втрати на суму заборгованості 155 984,17 грн. за період з 17.02.2015 р. по 14.01.2016 р., яка не була своєчасно сплачена Відповідачем.

Відтак, за вказаний період прострочення до стягнення підлягає 3 % річних в сумі 901,52 грн. та інфляційні втрати в сумі 7 862,08 грн.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 17.02.2015 р. по 14.01.2016 р. у розмірі 15 410 грн. 10 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього договору Продавець має право не здійснюватипоставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд, перевірив розрахунок пені у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 17.02.2015 р. по 14.01.2016 р. у розмірі 15 410 грн. 10 коп., та вважає його вірним.

04.04.2018 року Відповідачем подано до суду заяву про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року)

Суд зазначає, що положення глави 19 ЦК про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08 лютого 2017 року по справі №3-1217гс16.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 12.03.2018 р., що підтверджується відміткою поштового штемпелю на конверті.

В той же час, Суд зазначає, що відповідно до п.9.3 Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

За таких обставин, оскільки Сторони у Договорі купівлі - продажу природного газу № 3014/15-КП-28 від 25.11.2014 року досягли письмової згоди про збільшення строку позовної давності за вимогою про стягнення пені і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, а тому заява Відповідача про застосування спеціального строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зважаючи на наведені обставини справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 %. При цьому суд враховує те, що на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідачем була погашена в повному обсязі ще у січні 2016 р. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що борг за отриманий природний газ за період січень-грудень 2015 р. погашався відповідачем поступово протягом 2015 року, та остання оплата була здійснена у січні 2016 р, відтак вбачається короткостроковість виникнення боргу. Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ. Разом з тим, з огляду на прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу 15 410 грн. 10 коп. пені. Також нараховано передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних. Необхідно зауважити, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим.

За таких обставин, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 15 410 грн. 10 коп., та стягнути її в сумі 7 705 грн. 05 коп.

Одночасно суд звертає увагу на те, що для застосування судом права зменшити розмір штрафних санкцій, у випадку наявності для цього підстав, подання боржником відповідного клопотання чинним законодавством не вимагається.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7 705 грн. 05 коп. слід відмовити.

Отже, враховуючи усе викладене у сукупності позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради підлягають задоволенню частково - в частині стягнення 3% річних у розмірі 901 грн. 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 7862 грн. 08 коп. та пені у розмірі 7 705 грн. 05 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (вул. Молодіжна, 14, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, код ЄДРПОУ 30547471) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) - 901 грн. 52 коп. - 3% річних , 7 862 грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 7 705 грн. 05 коп. - пені та 1762 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7 705 грн. 05 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "11" квітня 2018 року

Суддя Бережнюк В.В.