Рішення № 73309364, 28.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2018 р.м. Одеса справа № 910/14923/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря засідання ОСОБА_1,

розглянувши справу № 910/14923/17

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” (85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1а, код ЄДРПОУ 37014600)

до відповідача: публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул. Тверська, буд. 5, код (ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Одеська залізниця” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд.19, код ЄДРПОУ 40081200)

про стягнення 4 251,58 грн.

За участю представників:

від позивача: не з’явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з’явився, повідомлений належним чином, що підвтерджується інформаційною довідкою про призначення судового засідання по суті на 28.03.2018 о 10:20 (а.с. 75).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” (ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля”, позивач) звернулось до господарського суду міста Києва (вх. № 14923/17 від 04.09.2017 року) з вимогами до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (відповідач) про стягнення 4251,58 грн. вартості нестачі вантажу у вагоні № 62058458 згідно залізничної накладної № 48788764.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 25.12.2012 року між ТОВ “ДТЕК ТРЕЙДІНГ” та ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля” укладено договір поставки № 25/12ДУ-12.2-956. Специфікацією від 28.02.2017 року узгоджено поставку 70,4 т. вугілля кам’яного за ціною 1 670,00 грн. без ПДВ. Відправником ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля” із станції відправлення Легендарна на адресу одержувача ТОВ “ДТЕК ТРЕЙДІНГ” ст. Ладижин за залізничною накладною № 48788764 у вагоні № 62058458 відправлено концентрат вугільний марки ДГ-0-100 у кількості 70 000,00 кг. Однак, фактично на склад ТОВ “ДТЕК ТРЕЙДІНГ” у зазначеному вагоні прибуло вугілля з недостачею, про що складено відповідний комерційний акт. Зазначене стало підставою для звернення ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля” до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення, з посиланням на положення ст. 920 ЦК України, Законом України «Про залізничний транспорт», Статут залізниць, Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2017 року порушено провадження у справі № 910/14923/17 та розгляд справи призначено на 24.10.2017 року.

24.10.2017 року ухвалою господарського суду міста Києва відкладено розгляд справи на 07.11.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2017 року передано справу № 910/14923/17 за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вх. № 3337/17 від 14.12.2017 року було визначено суддю Петренко Н.Д.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2017 року справу № 910/14923/17 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 24.01.2017 року.

03.01.2018 року ухвалою суду постановлено справу розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VІІІ в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 24.01.2018 року, оскільки у відповідності до положень пункту 9 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суд від 24.01.2018 року відкладено підготовче судове засідання на 28.02.2018 року.

28.02.2018 року ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/14923/17 до 02.04.2017 року, призначено справі до судового розгляду справи по суті на 28.03.2018 року.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 25.12.2012 року між ТОВ “ДТЕК ТРЕЙДІНГ” (покупець) та ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля” (постачальник) укладено договір поставки № 25/12ДУ-12.2-956 /а.с. 16-18/, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов’язався передати (поставити) у власність покупця кам’яне вугілля і вугільну продукцію (вугілля) в кількості, асортименті, за ціною і на умовах, погоджених сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору.

Положеннями п. 1.2 договору №25/12ДУ-12.2-956 від 25.12.2012 року регламентовано, що покупець на умовах, передбачених цим договором, зобов’язався прийняти вказане вугілля і сплатити його вартість.

Відповідними умовами договору сторони погодили предмет договору, предмет, кількість і асортимент поставки, строки, порядок і базові умови поставки, якість вугілля,що постачається, умови приймання вугілля, строк дії договору.

27.11.2015 року між ТОВ “ДТЕК ТРЕЙДІНГ” та ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля” укладено додаткову угоду до договору поставки № 25/12ДУ-12.2-956 від 25.12.2012 року /18 зворот/.

Специфікацією від 28.02.2017 року узгоджено поставку 70,4 т. вугілля кам’яного марки Г(Г2) 0-100, ГЖП 0-100, ДГ 0-100 за ціною 1 670,00 грн. без ПДВ. Строк поставки вугілля: з 01.03.2017 року по 30.04.2017 року /а.с. 19-20/.

Виходячи із зазначеного договору відправником – ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля” зі станції відправлення Легендарна на адресу одержувача - ТОВ “ДТЕК ТРЕЙДІНГ” ст. Ладижин за залізничною накладною №48788764 у вагоні №62058458 та у вагоні № 62110770 відправлено концентрат вугільний марки ДГ-0-100, вологість 12 % у кількості 140 000,00 кг. На зворотній стороні накладної зазначено, що маса вантажу у вагоні № 62058458 становить 70 000 кг, а у вагоні № 62110770 – 70 000 кг. /а.с. 11/.

Відповідно до відмітки на залізничній накладній № 48788764 право на пред’явлення претензії та позову передано ТОВ “ДТЕК Добропіллявугілля”.

05.03.2017 року складено комерційний акт № 493403/1, відповідно до якого по документу значиться вантаж «концентрат вугільний марки ДГ-100», навал., вологість 12 %, навантаження нижче бортів, вага брутто не вказана, тара – 23900 кг, нетто – 70 000 кг. При контрольному переважуванні вагону № 62058458 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто – 91 100 кг, тара з документа – 23 900 кг, нетто – 67 200 кг, що менше документу 2800 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 30 см. Маються поглиблення з 1 по 5 люк довжиною 1,5 м, по ширині вагону 0,5 м., глибиною 0,4 м. В технічному відношенні вагон справний, вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася.

Матеріали справи містять акт прийому-передачі від 31.03.2017 року до договору поставки № 25/12-ДУ-12.2-956 від 25.12.2012 року /а.с. 13-14/, рахунок-фактура № 90214457 від 31.03.2017 року /а.с. 15/, з якого вбачається, що відвантажено вугілля в кількості 16 855,638 т. та складає 34 125 233,48 грн. з ПДВ. Вартість однієї тонни вугілля становить 2024,56 грн. з ПДВ.

Розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, свідчить, що маса виявленої у вагоні № 62058458 недостачі вантажу становить 2,1 т. (із врахуванням норми природної втрати у розмірі 1%) та її вартість становить 4251,58 грн. (при вартості 1 т. вугілля – 2024,56 грн. з ПДВ).

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача завданих збитків у розмірі 4251,58 грн.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. за № 457, зі змінами, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За умовами ч.1 ст. 12 Закону України „Про залізничний транспорт залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Положеннями ст. 23 Закону України „Про залізничний транспорт та ст. 110 Статуту залізниць України визначено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 Господарського кодексу України визначено, що суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 27, ст. 31 Статуту та пункту 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантажені вантажів, які містять дрібні фракції,- усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник. З метою забезпечення збереженості вантажу у вагонах відкрито типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 918 Цивільного кодексу України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, з додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Водночас у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу, і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка кореспондується з пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За змістом ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що розрахунок вартості недостачі вантажу здійснений позивачем з урахуванням норми природної втрати 1 % маси нетто вантажу та виходячи із вартості 1 тонни вугілля – 2024,56 грн.

Проте суд приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (вх. № 1847/18 від 29.01.2018 року) /а.с. 65-66/ щодо того, що норма нестачі вантажу у даній справі становить 2 %, а тому розмір збитків, що заподіяні позивачу, становить 2834,38 грн. = 1,4 т. х 2024,56 грн.

Відповідно до п. 27 розділу 8 Правил перевезень вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

З урахуванням вказаного, суд погоджується із позицією відповідача, що оскільки вологість концентрату вугільного становить 12 %, то норма природної втрати концентрату вугільного вологістю 12 % становить - 2%.

Таким чином, вартість маси недостачі вантажу, із врахуванням норми природної втрати у розмірі 2 % маси нетто вантажу у вагоні № 62058458 становить 2834,38 грн. /2024,56 грн. х 1,4 т./

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та положення чинного законодавства, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 23, 24 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст. 110, 113-115, 129 Статуту залізниць України, п. 27 розділу 8 Правил перевезення вантажів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог у розмірі 2834,38 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред’явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 1600,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № НОМЕР_1 від 21.06.2017 /а.с. 9/.

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” у повному обсязі, судовий збір у розмірі 1600,00 грн. підлягає стягненню з відповідача - публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця".

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 129, 236-241 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” – задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код (ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Одеська залізниця” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд.19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” (85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1а, код ЄДРПОУ 37014600) вартість недостачі вугілля у розмірі 2 834,38 грн. /дві тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 38 копійок/, а також судовий збір у розмірі 1600,00 грн. /одна тисяча шістсот гривень 00 копійок/.

3. В іншій частині вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв’язку із перебуванням судді на лікарняному з 02.04.2018 року по 10.04.2018 року включно, повний текст рішення складено 11.04.2018 року.

Суддя Н.Д. Петренко