Рішення № 73309352, 02.04.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2018р. Справа № 914/2650/17

За позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Екскомбуд”, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів

про: визнання укладеним договору про пайову участь та стягнення пайового внеску

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор;

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 – представники;

від третьої особи: не з’явився.

Розглядається справа за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Екскомбуд", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Львівської міської ради про визнання укладеним договору про пайову участь та стягнення пайового внеску.

Ухвалою суду від 22.12.2017 було відкрито провадження у справі № 914/2650/17 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.01.2018.

Прокурор у судове засідання 22.01.2018 з’явився, на виконання ухвали суду повідомив про відсутність обставин, зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України, а також надав відповідь на відзив. Представник позивача у судове засідання 22.01.2018 з’явився. Представник відповідача в судове засідання 22.01.2018 з’явився, 12.01.2018 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву а також клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Львівської міської ради. Ухвалою суду від 22.01.2018 було оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 13.02.2018.

Прокурор у судове засідання 13.02.2018 з’явився, через канцелярію суду подав відповідь на клопотання відповідача про залучення до участі у справі Львівської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Представник позивача у судове засідання 13.02.2018 не з’явився, через канцелярію суду подав відповідь на відзив та клопотання про відкладення розгляду справи. Представники відповідача в судове засідання 13.02.2018 з’явились, через канцелярію суду подали заперечення на відповідь прокуратури та позивача на відзив, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про залучення до участі у справі Львівської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Ухвалою суду від 13.02.2018 підготовче засідання відкладено на 21.02.2018.

Прокурор у судове засідання 21.02.2018 з’явився, через канцелярію суду подав відповідь на клопотання відповідача про залучення до участі у справі Львівської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідь на клопотання про долучення доказів. Представник позивача у судове засідання 21.02.2018 не з’явився, факсограмою подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні. Представники відповідача в судове засідання 21.02.2018 з’явились, через канцелярію суду подали клопотання про продовження строку підготовчого провадження, клопотання про залучення до участі у справі Львівської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - підтримали. Ухвалою суду від 21.02.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Львівську міську раду, розгляд справи відкладено на 19.03.2018.

Прокурор у судове засідання 19.03.2018 з’явився. Представник позивача у судове засідання 19.03.2018 не з’явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Представники відповідача в судове засідання 19.03.2018 з’явилися, через канцелярію суду подали клопотання про витребування доказів. Представник третьої особи у судове засідання 19.03.2018 не з’явився. Ухвалою суду від 19.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.04.2018.

Прокурор у судовому засіданні 02.04.2018 позовні вимоги підтримав.

Представник позивача у судове засідання 02.04.2018 не з’явився, факсограмою надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача в судовому засіданні 02.04.2018 щодо позову заперечили.

Представник третьої особи у судове засідання 02.04.2018 не з’явився.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 02.04.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція прокурора.

Заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі – позивач) звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Екскомбуд" (надалі – відповідач) про визнання укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили договору про пайову участь між товариством з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» та Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради у запропонованій позивачем редакції та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради пайового внеску в сумі 2 077 275, 69 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що згідно з п. 2.1. Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 03.04.2008 № 1697 із змінами та доповненнями (надалі – Положення), уповноваженим виконавчим органом міської ради щодо розрахунку пайових внесків і укладення договорів із замовниками про пайову участь є департамент економічної політики.

30 грудня 2014 року Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області за № ЛВ 143143630976 було зареєстровано декларацію відповідача (як замовника) про готовність об’єкта до експлуатації - будівництво 10-ти поверхового житлового будинку з підземними автостоянками на вул. ОСОБА_4 у житловому масиві Рясне-2 у м. Львові. Відповідно до вказаної декларації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 50 313, 048 тис.грн., загальна площа будівлі - 9 065, 40 кв.м.

Незважаючи на завершення будівництва, договір щодо пайової участі у розвитку інфраструктури м. Львова відповідачем не було укладено, коштів пайової участі до місцевого бюджету сплачено не було.

Згідно з інформацією департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 16.11.2017 № 2301-5171, наданої на запит прокуратури області, ТОВ «Екскомбуд» в департамент економічного розвитку не зверталося щодо укладення договору про пайову участь, відтак, договір про пайову участь не укладено, пайовий внесок не сплачено. Від сплати пайового внеску ТОВ «Екскомбуд» не звільнено. Таким чином, зі спливом вищевказаного 30-ти денного терміну, з урахуванням терміну здачі об’єкта в експлуатацію, у відповідача виникло прострочене грошове зобов’язання зі сплати коштів пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури м. Львова на суму 2 077 275, 69 грн.

Вищевказане, на думку прокурора, свідчить про порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Оскільки відповідач у справі є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку, то на нього поширюється дія Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справі № 909/1416/15 від 28.07.2016, у справі № 909/210/16 від 23.11.2016, у справі № 909/622/16 від 26.12.2016 та у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 908/312/16 від 22.03.2017.

Відповідно до норм частин 2, 3, 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

На думку заступника прокурора Львівської області, відповідач - ТОВ «Екскомбуд», безпідставно ухилився від укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури м. Львова та сплати до місцевого бюджету 2 077 275,69 грн, що є порушенням норм ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 179, 193 Господарського кодексу України. Бездіяльність ТОВ «Екскомбуд» є істотним порушенням чинного законодавства і суперечить інтересам держави, оскільки призводять до ненадходження коштів до бюджету, що є підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Позиція позивача.

Позивач позовні вимоги заявлені прокурором підтримує, зазначає, що відповідач не звертався до департаменту економічного розвитку щодо укладення договору про пайову участь, договір про пайову участь не укладено, пайовий внесок не сплачено.

Рішенням виконаного комітету Львівської міської ради від 02.06.2009 № 380 ТОВ "Екскомбуд" було надано дозвіл на будівництво 12-ти поверхового житлового будинку з підземними автостоянками на вул. ОСОБА_4 у житловому масиві Рясне-2. Відповідно до ч. 1 ст. 27-1 Закону України "Про планування та забудову територій" (який втратив чинність 12.03.2011 та діяв на момент отримання замовником будівництва дозволу на виконання будівельних робіт), замовник який має намір здійснити будівництво об’єкта містобудування у населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Згідно з ч. 3 ст. 27-1 Закону України "Про планування та забудову територій", пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об’єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів. Тобто, як стверджує позивач, на момент отримання відповідачем дозволу на будівництво 12-ти поверхового житлового будинку, діючим законодавством було зобов’язано замовника сплачувати пайову участь після прийняття об’єкта в експлуатацію.

Відповідач, як замовник будівництва, не вжив жодних заходів до участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, як це прямо визначено законодавством, яке діяло на час отримання дозволу на будівництво та підписання декларації № ЛВ 143143630976 про готовність об’єкта до експлуатації.

Позиція відповідача.

Відповідач щодо позову заперечує з тих підстав, що як на момент повідомлення про намір здійснювати забудову придбаної на аукціоні земельної ділянки, так і на момент отримання дозволу на будівництво, та в подальшому, здійснення будівництва, у відповідача був відсутній обов’язок щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури м. Львова і відповідач не міг прогнозувати, а також впливати на прийняття спеціальних нормативних актів, в т.ч. Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VІ та/ або внесення Львівською міською радою відповідних змін до Положення. Обізнаність про такі зміни надала б відповідачу можливість проектувати побудований ним житловий будинок з урахуванням необхідності брати участь у таких витратах.

Відповідач зазначає, що ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив, ні у заяві від 06.03.2018 позивачем та прокурором не вказано в чому саме полягали неправомірні дії відповідача та в чому саме полягає порушене право органу місцевого самоврядування в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, в той час, коли Положенням, встановлено, що у спірних правовідносинах замовник будівництва (відповідач) не підлягає залученню до пайової участі у розвитку інфраструктури, а орган місцевого самоврядування, відповідно, не вбачає підстав та не очікує на отримання відповідних сум пайового внеску від такого замовника будівництва, оскільки відповідно до умов п. 1.4. п.п. 1.4.9. Положення, до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучається замовники у разі будівництва об’єктів на земельних ділянках, придбаних на аукціонах, організатором яких виступила Львівська міська рада.

Будівництво ТОВ «Екскомбуд» проведено на земельній ділянці, придбаній згідно наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2007 реєстр. № 5314, укладеного між Львівською міською радою (продавець) та ТОВ «Екскомбуд» (покупець) за результатами проведення аукціону, організатором якого виступила Львівська міська рада. Згідно з вказаним договором, продавець отримав від покупця грошові кошти в сумі 3 579 052, 23 грн, що із врахуванням сплаченого раніше гарантійного внеску в розмірі 91 770, 57 грн становить ціну продажу земельної ділянки - 3 670 822, 80 грн.

Таким чином, шляхом придбання земельної ділянки на аукціоні, організатором якого виступила Львівська міська рада, ТОВ «Екскомбуд» забезпечило надходження до місцевого бюджету м. Львова коштів в сумі 3 670 822, 80 грн та, як наслідок, набуло у власність спірну земельну ділянку, за забудову якої, на думку прокурора та позивача, ТОВ «Екскомбуд» зобов’язано додатково сплатити до місцевого бюджету кошти пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури м. Львова в сумі 2 077 275,69 грн.

Після оформлення права власності на земельну ділянку, ТОВ «Екскомбуд» звернулось до Львівської міської ради із заявою від 14.01.2008 про намір здійснити забудову вказаної земельної ділянки.

Виконавчим комітетом Львівської міської ради відповідачу було надано дозвіл на проектування та дозвіл на будівництво 12-ти поверхового житлового будинку з підземними автостоянками на вул. ОСОБА_4 у житловому масиві Рясне-2.

Після завершення будівництва, 19.12.2014 ТОВ «Екскомбуд» подало до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області декларацію № ЛВ 143143630976 про готовність об’єкта до експлуатації.

Діючим на час придбання відповідачем у Львівської міської ради земельної ділянки рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.04.2003 № 236, було передбачено, що кошти замовників будівництва не залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів у разі спорудження житлових будинків на земельних ділянках, придбаних на земельних торгах у Львівської міської ради. Аналогічні приписи містились в п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 № 40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів».

Крім того, відповідно до п. 2 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2004 № 1358 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету від 04.04.2003 № 236 “Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури м. Львова», дозвіл на виконання будівельних робіт видається інвестору (замовнику) після укладання договору на будівництво і сплати інвестиційного внеску на розвиток соціальної інфраструктури.

Щодо запропонованих умов договору про пайову участь, зазначених у позовній заяві, відповідач зазначає, що останні суперечать положенням законодавства, зокрема, положенням ст. 27-1 «Про планування та забудову територій» (від 20.04.2000 № 1699-111), чинного на час виникнення спірних правовідносин, та ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (від 17.02.2011 № 3038-VІ), чинного на час звернення прокурора з позовом до господарського суду.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що спірні правовідносини у даній справі виникли в січні 2008 року, з моменту звернення ТОВ «Екскомбуд» із заявою про намір здійснити забудову придбаної на аукціоні земельної ділянки. Немає жодного рішення органу місцевого самоврядування про зобов’язання ТОВ «Екскомбуд» укласти договір про сплату пайового внеску, як було зазначено, зокрема, в аналогічних рішеннях виконавчого комітету Львівської міської ради про надання замовникам дозволу на будівництво житлових будинків, прийнятих в той же день.

З часу надання дозволу на виконання будівельних робіт (02.06.2009) та до моменту звернення прокурора до суду із позовом про визнання укладеним договору про пайову участь та стягнення пайового внеску (15.12.2017) Львівською міською радою та/ або Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради не направлялось на адресу ТОВ «Екскомбуд» жодних повідомлень та/ або пропозицій чи вимог про укладення договору про пайову участь, в тому числі не надходило проекту договору, що є предметом цього спору.

Таким чином, позовна заява у даній справі фактично пред’явлена через сім з половиною років з моменту коли з відповідачем мав бути укладений спірний договір, тобто із значним (понад чотири роки) пропуском строку позовної давності. З цього приводу, на думку відповідача, підлягають застосуванню приписи статей 257, 261, 267 ЦК України щодо позовної давності.

Позиція третьої особи.

ОСОБА_1 особа участі представника у судових засіданнях не забезпечила, письмових пояснень по суті справи до суду не подала.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши правові позиції учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із таких мотивів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради від 11.01.2005 № 2022 «Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах» затверджено перелік земельних ділянок, призначених для продажу на земельних аукціонах, серед яких земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Величковського (навпроти будинку № 16) площею 0,2925 га з цільовим призначенням: землі громадської та житлової забудови (багатоповерховий житловий будинок з торговими об’єктами та підземними гаражами. Ухвалою Львівської міської ради від 06.07.2006 № 78 «Про продаж земельних ділянок у м. Львові шляхом аукціону», зокрема, внесені зміни у площу земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Величковського (навпроти будинку № 16) з площі 0,2925 га на 0,3950 га, затверджено стартові та мінімальні ціни продажу земельних ділянок у м. Львові.

За результатами проведеного аукціону (протокол № 02 аукціону з продажу земельних ділянок у м. Львові від 22.05.2007), переможцем якого визначено ТОВ «Екскомбуд», між Львівською міською радою та відповідачем 24.05.2007 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Величковського (навпроти будинку № 16) загальною площею 0,3950 га, кадастровий номер 4610137500:11:015:0003. На підставі вищезгаданого договору купівлі-продажу земельної ділянки, Львівське міське управління державних ресурсів 08.08.2007 видало відповідачу державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 462467.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.02.2008 № 145 «Про проектування ТОВ «Екскомбуд» 12-ти поверхового житлового будинку з підземними автостоянками на вул. ОСОБА_4 у житловому масиві Рясне-2» ТОВ «Екскомбуд» надано дозвіл на проектування 12-ти поверхового житлового будинку з підземними автостоянками на вул. ОСОБА_4 у житловому масиві Рясне-2.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.06.2009 № 380 «Про будівництво ТзОВ «Екскомбуд» 12-ти поверхового житлового будинку з підземними автостоянками на вул. ОСОБА_4 у житловому масиві Рясне-2» ТОВ «Екскомбуд» надано дозвіл на будівництво 12-ти поверхового житлового будинку з підземними автостоянками на вул. ОСОБА_4 у житловому масиві Рясне-2.

27 липня 2009 року ТОВ «Екскомбуд» отримано дозвіл на початок виконання будівельних робіт на будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземними автостоянками на вул. ОСОБА_4, в пп.1.1. якого «документ на землекористування» зазначено державний акт на право власності на земельну ділянку від 08.08.2007 серія ЯД № 462467.

19 грудня 2014 року ТОВ «Екскомбуд» подало до Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області декларацію № ЛВ 143143630976 про готовність об’єкта до експлуатації - будівництво 10-ти поверхового житлового будинку з підземними автостоянками на вул. ОСОБА_4 у житловому масиві Рясне-2 у м. Львові. 30.12.2014 Департаментом державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області зареєстровано декларацію № ЛВ 143143630976 про готовність об’єкта до експлуатації.

Обгрунтовуючи позовні вимоги прокурор та позивач зазначають, що відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Оскільки відповідач у справі є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку, то на нього поширюється дія Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо обов’язковості сплати пайового внеску. Згідно з інформацією департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 16.11.2017 № 2301-5171, ТОВ «Екскомбуд» в департамент економічного розвитку щодо укладення договору про пайову участь не зверталося. Відтак, договір про пайову участь не укладено, пайовий внесок не сплачено. Від сплати пайового внеску ТОВ «Екскомбуд» не звільнено. Відповідно до ч. 1 ст. 27-1 Закону України "Про планування та забудову територій" (який втратив чинність 12.03.2011 та діяв на момент отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт), замовник, який має намір здійснити будівництво об’єкта містобудування у населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 27-1 Закону України "Про планування та забудову територій", передбачено, що пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об’єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів. Тобто, як стверджує прокурор, на момент отримання відповідачем дозволу на будівництво 12-ти поверхового житлового будинку, чинним законодавством було зобов’язано замовника сплачувати пайову участь після прийняття об’єкта в експлуатацію.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (надалі – Закон), яким встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40 Закону).

Згідно з частиною 5 статті 40 Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками (частина 8 статті 40 Закону).

Частиною 9 статті 40 Закону визначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, чинними на час розгляду справи в суді приписами ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на замовника, який має намір будівництва у відповідному населеному пункті, покладено зобов'язання взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим.

Водночас, частиною 4 статті 40 Закону (в редакції станом на 30.12.2014 - дати подання відповідачем декларації про готовність об’єкта до експлуатації), визначено перелік об'єктів, у разі будівництва яких замовник не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Так до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі:

1) об’єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об’єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об’єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об’єктів соціальної інфраструктури;

7) об’єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об’єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об’єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об’єктів енергетики, зв’язку та дорожнього господарства (крім об’єктів дорожнього сервісу);

10) об’єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Отже, встановлено законодавчу норму прямої дії про обов'язковість встановлення органом місцевого самоврядування порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до норм цього Закону.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України (рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 справа № 1-9/2009).

Підпунктом 5 пункту а) частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища».

Львівська міська рада як орган місцевого самоврядування визначила порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників), на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова на підставі «Положення про пайову участь (внесок) замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» в редакції ухвали Львівської міської ради від 03.04.2008 № 1697 та передбачила випадки не залучення до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту замовників, зокрема згідно з п.п. 1.4.9. Положення, у разі будівництва об’єктів на земельних ділянках, придбаних на аукціонах, організатором яких виступала Львівська міська рада.

До матеріалів справи відповідачем долучено відповідь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (позивача) за підписом директора департаменту – ОСОБА_5 від 07.02.2018 № 2301-457 на запит гр. ОСОБА_6 від 31.01.2018 б/н (зареєстрований у Львівській міській раді 01.02.2018 № З-Ш-8991-С-23) щодо надання інформації про встановлення на території м. Львова розміру пайової участі, участі забудовників у розвитку інфраструктури населеного пункту. У відповіді зазначено, що в окремих випадках (види будівництва, які не підпадають під нарахування пайового внеску), передбачених ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 1. ухвали Львівської міської ради від 03.11.2011 № 869 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 03.04.2008 № 1697», замовники будівництва (реконструкції) не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Львова. Ухвалою Львівської міської ради від 03.04.2008 № 1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників), на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» (зі змінами від 14.11.2012 № 1816 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 09.07.2009 № 2779 та від 03.11.2011 № 869») передбачено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва п. 1.4.9 «об’єктів на земельних ділянках, придбаних на аукціонах, організатором яких виступала Львівська міська рада».

Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка за адресою м. Львів, вул. Величковського (навпроти будинку № 16) загальною площею 0,3950 га, кадастровий номер 4610137500:11:015:0003 була придбана відповідачем за результатами проведеного Львівською міською радою аукціону (протокол № 02 аукціону з продажу земельних ділянок у м. Львові від 22.05.2007).

Спірні правовідносини у даній справі виникли в січні 2008 року з моменту звернення ТОВ «Екскомбуд» із заявою про намір здійснити забудову придбаної на аукціоні земельної ділянки, що підтверджується, зокрема, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.02.2008 № 145 «Про проектування ТОВ «Екскомбуд» 12-ти поверхового житлового будинку з підземними автостоянками на вул. ОСОБА_4 у житловому масиві Рясне-2».

З часу надання дозволу на проектування будівництва (29.02.2008) та до моменту звернення прокурора до суду із позовом про визнання укладеним договору про пайову участь та стягнення пайового внеску (15.12.2017) Львівською міською радою та/ або Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради не направлялось на адресу ТОВ «Екскомбуд» жодних повідомлень та/ або пропозицій чи вимог про укладення договору про пайову участь, в тому числі не надходило проекту договору, що є предметом цього спору.

Спеціальні акти Львівської міської ради, чинні на момент виникнення спірних правовідносин так і на час розгляду справи в суді, врегульовували порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м Львова, зокрема, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.04.2003 № 236 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури м Львова». Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2004 № 1358 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету від 04.04.2003 № 236 “Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури м. Львова“, в якому вказане Положення викладене в новій редакції, та згідно з розділом 1 якого дія цього Положення поширюється на всіх інвесторів, що здійснюють на території міста будівництво об'єктів, крім: зокрема; об'єктів, які будуються на земельних ділянках, які були придбані на земельних торгах у Львівської міської ради.

В подальшому, ухвалою Львівської міської ради від 03.04.2008 № 1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» було затверджено Положення, яким було передбачено, що пайовий внесок не сплачують замовники які здійснюють будівництво на земельних ділянках, придбаних на аукціонах, організатором яких виступала Львівська міська рада.

Аналогічні приписи містились в п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 № 40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів», прийнятої відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про планування та забудову територій», де було передбачено, що кошти замовників не залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів у разі спорудження житлових будинків на земельних ділянках, придбаних на аукціоні, за умови включення до ціни таких земельних ділянок вартості облаштування їх інженерними мережами.

Крім цього, відповідно до п. 2 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2004 № 1358 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету від 04.04.2003 № 236 “Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників) на розвиток соціальної інфраструктури м. Львова» було також встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт видається інвестору (замовнику) після укладання договору на будівництво і сплати інвестиційного внеску на розвиток соціальної інфраструктури.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 380 «Про будівництво ТзОВ «Екскомбуд» 12-ти поверхового житлового будинку з підземними автостоянками на вул. ОСОБА_4 у житловому масиві Рясне-2», дозвіл на будівництво 12-ти поверхового житлового будинку з підземними автостоянками на вул. ОСОБА_4 у житловому масиві Рясне-2 було надано ТОВ «Екскомбуд» 02.06.2009 без обов’язку укладення відповідного договору про сплату інвестиційного внеску. При цьому, немає жодного рішення органу місцевого самоврядування про зобов’язання ТОВ «Екскомбуд» укласти договір про сплату пайового внеску, як це було зазначено, в аналогічних рішеннях виконавчого комітету Львівської міської ради про надання замовникам дозволу на будівництво житлових будинків, що були прийняті в той же день, зокрема в рішенні від 02.06.2009 № 389, копію якого відповідачем долучено до матеріалів справи.

Таким чином, як на момент повідомлення про намір здійснювати забудову придбаної на аукціоні земельної ділянки, так і на момент отримання дозволу на будівництво, а подальшому, здійснення будівництва, у відповідача був відсутній обов’язок пайової участі у розвитку інфраструктури м. Львова і відповідач не міг прогнозувати, а також впливати на прийняття спеціальних нормативних актів, в т.ч. Закону України від 17.02.2011 № 3038-УІ «Про регулювання містобудівної діяльності». Обізнаність про такі зміни надала б відповідачу можливість проектувати побудований ним житловий будинок з урахуванням необхідності брати участь у таких витратах.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Європейський суд з прав людини звертає увагу, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі “Рисовський проти України», "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Станом на момент розгляду даної справи ухвала Львівської міської ради від 03.04.2008 № 1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників), на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» є чинною, не визнавалася судами незаконною з мотивів невідповідності Конституції чи законам України та її дія не зупинена, в той же час прокурором позовні вимоги обгрунтовані з посиланням на приписи вказаної ухвали.

Суд зазначає, що судове рішення не повинно бути виключно формально законним, а й має бути також справедливим по своїй суті та ефективно відновлювати порушені права осіб, які звернулися до суду за їх захистом у випадку такого порушення.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання договору укладеним, то суд зауважує, що прокурором та позивачем не надано жодних доказів направлення на адресу відповідача пропозиції щодо укладення спірного договору, що не відповідає порядку, визначеному ст.ст. 181, 187 ГК України, розгляду переддоговірного спору щодо укладення договору про пайову участь.

Крім того, запропоновані прокурором умови договору суперечать положенням законодавства, зокрема, наведений позивачем розрахунок суми пайового внеску суперечить нормам ст.27, ст. 27-1 «Про планування та забудову територій», чинного на час виникнення спірних правовідносин, та ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чинного на час звернення прокурора до господарського суду в частині визначеного законом граничного розміру пайової участі, а при розрахунку розміру пайового внеску не взято до уваги витрати відповідача на придбання земельної ділянки.

Слід зазначити, що уточнені прокурором позовні вимоги в частині визначення в договорі терміну сплати пайового внеску, а саме: "не пізніше одного місяця після прийняття об’єкта до експлуатації" не відповідають типовій формі договору, затвердженого Положенням, оскільки у типовій формі договору відсутні вказані умови.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що до даних правовідносин слід застосувати позовну давність.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право через суд.

Суд зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

З огляду на те, що суд встановив відсутність порушення права чи інтересу позивача у даних правовідносинах з відповідачем, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості без застосування позовної давності.

Щодо посилання прокурора на правові позиції, викладені у постановах Вищого господарського суду України у справі № 909/1416/15 від 28.07.2016, у справі № 909/210/16 від 23.11.2016, у справі № 909/622/16 від 26.12.2016 та у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 908/312/16 від 22.03.2017, то суд зауважує що у вказаних постановах суд касаційної інстанції висловив правову позицію щодо обов’язковості укладення вказаних договорів, однак у вказаних справах забудовники не були звільнені від сплати пайового внеску.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання учасниками справи доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Викладені прокурором та позивачем доводи бездіяльності відповідача щодо укладення договору про пайову участь та сплати пайового внеску не узгоджуються з приписами чинного законодавства, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України слід залишити за прокуратурою.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-241, 243, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 12.04.2018.

Суддя Манюк П.Т.