Рішення № 73309333, 10.04.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Справа № 913/992/17

м.Харків Провадження №6/913/992/17

Господарський суд Луганської області в складі головуючого судді Марченко Ю.І.

за участю секретаря судового засідання Сокруті Н.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 4 189 786 грн. 70 коп.

у засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача –ОСОБА_2, представник за довіреністю № 20/120 від 17.01.2018.

в с т а н о ви в:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства “Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради, в якому просить суд стягнути на свою користь на п/р зі спеціальним режимом використання №260313279060 у ФЛОУ АТ “Ощадбанк”, м.Сєвєродонецьк, МФО 304665, код 31443937 заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 71-2 від 01.03.2013 в загальному розмірі 6 651 603 грн. 52 коп., в тому числі:

- 5 786 706, 58 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період з червня 2016 року по серпень 2016 року та з квітня 2017 року по листопад 2017 року,

на п/р №26006304703374 у ФЛОУ АТ “Ощадбанк”, м.Сєвєродонецьк, МФО 304665, код 31443937:

- 661 640, 80 грн. - інфляційні нарахування,

- 203 256, 14 грн. - 3% річних. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.02.2018 №08/04-03).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 71-2 від 01.03.2013, з посиланням на норми ст.ст. 15, 16, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області позовну заяву №08/04-26 від 20.12.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” до ОСОБА_1 підприємства “Рубіжанське виробниче управління водопровідно – каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради про стягнення 6 654 182 грн. 61 коп. залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків заяви.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.01.2018 було відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 06.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.02.2018 було відкладено розгляд підготовчого засідання на 20.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.02.2018 було відкладено розгляд підготовчого засідання на 12.03.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.03.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.03.2018 в судовому засіданні 27.03.2018 була оголошена перерва до 10.04.2018.

10.04.2018 від позивача до суду надійшла заява №б/н від 05.04.2018 про зменшення розміру позовних вимог, за якою останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 71-2 від 01.03.2013 в загальному розмірі 4 189 786 грн. 70 коп., в тому числі:

- 3 324 889, 76 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період з червня 2016 року по серпень 2016 року та з квітня 2017 року по листопад 2017 року,

- 661 640, 80 грн. - інфляційні нарахування,

- 203 256, 14 грн. - 3% річних.

В обґрунтування поданої заяви позивачем зазначено, що після закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду, відповідачем 27.03.2018 сплачено 2 845 381, 84 грн. заборгованості за спожиту у липні 2017 – грудні 2017 активну електричну енергію, з якої 2 461 816, 82 грн. сплачено за спожиту у липні 2017 – листопаді 2017 активну електричну енергію, що є предметом розгляду по справі.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання і це є саме правом позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин і підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Представник відповідача проти зменшення розміру позовних вимог не заперечив.

Враховуючи те, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, та вказані оплати були зроблені відповідачем після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, з урахуванням положень ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, для повного і об'єктивного вирішення справи, суд вважає за необхідне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Виходячи з наведеного, позовними вимогами слід вважати стягнення з відповідача за договором про постачання електричної енергії № 71-2 від 01.03.2013 в загальному розмірі 4 189 786 грн. 70 коп., в тому числі: заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 3 324 889 грн. 76 коп., інфляційні нарахування в сумі 661 640 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 203 256 грн. 14 коп.

Разом з цим, від відповідача до канцелярії Господарського суду Луганської області надійшла заява про долучення додаткових доказів до матеріалів справи №20/794 від 06.04.2018, а саме: копії платіжних доручень №5 від 27.03.2018 за яким сплачено 2 845 381, 84 грн. та платіжне доручення №6 від 30.03.2018 за яким сплачено 37 230, 92 грн. за загальний період липень 2017 – грудень 2017.

Судом заява відповідача прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

12.02.2018 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №20/312 від 06.02.2018, за яким відповідач основну суму заборгованості визнає в сумі 5786706 грн. 58 коп., та просить суд відмовити у задоволенні позову в частині нарахування інфляційних та 3% річних застосувавши до спірних правовідносин ст. 2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.02.2018 відзив відповідача прийнятий до розгляду, разом з цим питання щодо звільнення відповідача від відповідальності в частині нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних буде враховано під час винесення рішення у справі.

Дослідивши в судовому засіданні 10.04.2018 викладене відповідачем у відзиві клопотання, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Разом з цим, ст. 1 зазначеного закону визначено, що метою закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», енергопостачальники - учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту.

Предметом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» є, зокрема, передача, розподілення електроенергії та торгівля електроенергією (відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань).

Законом України “Про енергозбереження” встановлено, що "енергозбереження" діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Тобто електроенергія як матеріальний об`єкт, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що в силу вищенаведених приписів чинного законодавства, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» є енергопостачальною компанією.

Однак, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з цим, передбачені чинними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, відповідач помилково застосовує до 3% річних та інфляційних нарахувань поняття «штрафні санкції», передбачені ст. 230 Господарського кодексу України.

У зв’язку з чим, положення Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, з урахуванням чого, у задоволенні клопотання відповідача щодо звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань слід відмовити.

В судовому засіданні 27.03.2018 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив №20/683 від 26.03.2018 з додатковими доказами, за якими останнім зазначено, що відповідачем вживаються необхідні заходи для погашення заборгованості, кошти отримані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2012 №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» спрямовуються на оплату електроенергії, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 14.03.2018 на суму 1 441 588 грн. 64 коп. за період січень – лютий 2018, платіжним дорученням №5 від 26.03.2018 на суму 1 900 273 грн. 32 коп. за жовтень, листопад, грудень 2017.

Судом заперечення відповідача на відповідь на відзив прийнята до розгляду та відповідні документи долучені до матеріалів справи.

В судове засідання 10.04.2018 з'явився повноважний представник відповідача, який підтримав вимоги викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Позивач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить запис про оголошення перерви у судовому засіданні від 27.03.2018, який міститься у матеріалах справи. (а.с. 140).

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 13 та ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що на підставі договору №71-2 від 01.03.2013 про постачання електричної енергії, позивач (постачальник за договором) зобов’язався постачати відповідачу (споживач за договором) електричну енергію, для забезпечення потреб електричних установок відповідача з загальною дозволенною потужністю 4063,0 кВТ, величини якої по кожному об'єкту зазначені у додатку до договору «Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживача», а відповідач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною

Відповідно до п. 9.3 договір укладено на строк до 31.12.2013 та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про припинення його дії або про перегляд його умов. Так, позивач вказує, що, оскільки до цього часу жодною із сторін не було заявлено про припинення його дії або перегляд умов останнього, даний договір діє по теперішній час.

Пунктами 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3. договору встановлено обов'язки споживача виконувати умови договору, оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Так, споживач зобов'язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити „Акт про обсяги спожитої електричної енергії" у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і направляти його постачальнику.

Згідно п. 4 додатку „Порядок розрахунків" до договору Лист 20, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії, які фіксуються в терміни, передбачені договором, і вказуються в акті про обсяги показів розрахункових засобів обліку електричної енергії. Обсяг фактично спожитої (поставленої) за розрахунковий період електричної енергії визначається в Акті про використану електричну енергію, що складається за формою, наведеною у додатку “Форма “Акт про використану електричну енергію”.

Згідно п. 8 вказаного додатку остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної енергії, оплату сум на відшкодування збитків, оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою на яку були зараховані кошти на поточні рахунки позивача.

Як зазначає позивач, в період червень 2015 року – серпень 2016 року, квітень 2017 – листопад 2017 відповідачем було спожито електричної енергії на загальну суму 6 739 695 грн. 74 коп, що підтверджується актами прийняття - передавання товарної продукції (активної електроенергі) та рахунками на оплату вартості спожитої електричної енергії, отриманим представником відповідача (а.с.23-58), та не заперечено відповідачем за відзивом на позовну заяву №20/312 від 06.02.2018 (а.с. 107).

За розрахунком позивача, відповідачем оплата використаної активної електроенергії була здійснена частково в сумі 952 989,16 грн., у зв’язку з чим за вказаний період утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 5 786 706,58 грн.

В той же час, як свідчать надані сторонами розрахунки, а також відповідні докази оплати заборгованості, надані відповідачем, останнім за загальний період липень – грудень 2017 була оплачена заборгованості за договором в загальній сумі 2 845 381,84 грн. за платіжним дорученням №5 від 27.03.2018 (2 461 816 грн. 82 грн. було сплачено за спожиту у липні 2017 – листопаді 2017 активну електричну енергію). Крім того, відповідачем була здійснена додаткова оплата заборгованості за договором за період липень 2017 на суму 37 230,92 грн. за платіжним дорученням №6 від 30.03.2018, але ця оплата не була врахована позивачем в розрахунку основної суми боргу, який здійснений останнім.

Тобто, на момент звернення позивачем до суду у відповідача утворилась заборгованість за поставлений природний газ в сумі 5 786 706,58 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.02.2018 №08/04-03), але враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати в загальній сумі 2 499 047,74 грн. за платіжними дорученнями №5 від 27.03.2018 та №6 від 30.03.2018, на даний час, за відповідачем залишилась заборгованість в сумі 3 287 658,84 грн.

За таких обставин, провадження у справі щодо стягнення боргу в сумі 2 499 047,74 грн. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином, неналежне виконання умов договору у частині своєчасного проведення розрахунків за договором про постачання електричної енергії призвело до виникнення у відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію у період з червня 2015 року – серпень 2016 року, квітня 2017 – листопад 2017 у розмірі 3 287 658,84 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з приписами 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справ доказів; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), кий міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору про постачання електричної енергії №71-2 від 01.03.2013, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються, як загальні положення про договір купівлі-продажу, так і положення глави 54 Цивільного кодексу України та параграф 1 глави 30 Господарського кодексу України, Закону України "Про електроенергетику", «Правил користування електричною енергією".

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що позивачем зобов’язання за відповідним договором виконані належним чином, а відповідачем оплата за спожиту електроенергію не здійснена.

Виходячи з наведеного вище, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 3 287 658 грн. 84 коп. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховані 3% річних за період прострочки оплати активної електричної енергії за загальний період з 02.06.2016 по 01.12.2017 в загальній сумі 203 256 грн. 14 коп. та інфляційні нарахування за загальний період з червня 2016 по жовтень 2017 в загальній сумі 661 640 грн. 80 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №08/04-03 від 05.02.2018).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою «Юридичної інформаційно – пошукової системи Законодавство», зазначає, що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки.

Суд вважає за доцільне навести власний розрахунок 3% річних, а саме:

- за рахунком №71-2-РБ/1/1 від 02.02.2015 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 498 437, 29 грн. - складають – 2328,76 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/2/1 від 02.03.2015 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 443 483,76 грн. - складають – 2072,01 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/3/1 від 02.04.2015 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 493 124,63 грн. - складають – 2303,94 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/4/1 від 05.05.2015 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 445 277, 42 грн. - складають – 2080,39 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/5/1 від 02.06.2015 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 415 385, 33 грн. - складають – 1940,73 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/6/1 від 02.07.2015 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 431 326, 64 грн. - складають – 2015,21 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/7/1 від 04.08.2015 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 474 269, 11 грн. - складають – 2215,85 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/8/1 від 01.09.2015 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 450 064, 69 грн. - складають – 2102,76 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/9/1 від 02.10.2015 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 449 150,87 грн. - складають – 2098,49 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/10/1 від 03.11.2015 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 510 246, 04 грн. - складають – 2383,94 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/11/1 від 02.12.2015 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 481 214, 58 грн. - складають – 2248,30 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/12/1 від 04.01.2016 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 522 619, 27 грн. - складають – 2441,75 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/1/1 від 02.02.2016 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 582 277, 32 грн. - складають – 2720,48 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/2/1 від 02.03.2016 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 515 245, 97 грн. - складають – 2407,30 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/2/1 від 02.03.2016 за період 29.07.2016 – 25.12.2016 на суму 181816,00 грн. - складають – 2235,44 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/3/1 від 04.04.2016 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 540 601, 36 грн. - складають – 9172,50 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/4/1 від 04.05.2016 за період 02.06.2016 – 28.07.2016 на суму 556 874,27 грн. - складають – 9448,60 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/5/1 від 01.06.2016 за період 09.06.2016 – 01.12.2017 на суму 584 086,46 грн. - складають – 25 944,82 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/6/1 від 01.07.2016 за період 09.07.2016 – 01.12.2017 на суму 586 945,24 грн. - складають – 24628,50 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/7/1 від 01.08.2016 за період 09.08.2016 – 01.12.2017 на суму 645 003,17 грн. - складають – 25 425,70 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/8/1 від 01.09.2016 за період 09.09.2016 – 02.04.2017 на суму 573 916,01 грн. - складають – 8761,72 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/8/1 від 01.09.2016 за період 03.04.2017 – 10.05.2017 на суму 283 086,36 грн. - складають – 884,16 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/8/1 від 01.09.2016 за період 11.05.2017 – 01.12.2017 на суму 180 701,84 грн. - складають – 3044,70 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/9/1 від 03.10.2016 за період 11.10.2016 – 25.01.2017 на суму 592 255,73 грн. - складають – 5197,70 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/9/1 від 03.10.2016 за період 26.01.2017 – 27.02.2017 на суму 438 790,06 грн. - складають – 1190,14 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/9/1 від 03.10.2016 за період 28.02.2017 – 02.04.2017 на суму 46 238,12 грн. - складають – 129,21 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/10/1 від 01.11.2016 за період 09.11.2016 – 25.12.2016 на суму 688 139,62 грн. - складають – 2651,03 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/11/1 від 01.12.2016 за період 09.12.2016 – 25.12.2016 на суму 696 573,97 грн. - складають – 970,64 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/11/1 від 01.12.2016 за період 26.12.2016 – 25.01.2017 на суму 69 321,69 грн. - складають – 176,53 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/12/1 від 04.01.2017 за період 13.01.2017 – 25.01.2017 на суму 892 738,19 грн. - складають – 953,88 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/1/1 від 01.02.2017 за період 09.02.2017 – 27.02.2017 на суму 737 591,00 грн. - складають – 1151,85 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/2/1 від 01.03.2016 за період 10.03.2017 – 02.04.2017 на суму 678 075,58 грн. - складають – 1337,57 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/3/1 від 03.04.2017 за період 11.04.2017 – 10.05.2017 на суму 708 430,99 грн. - складають – 1746,82 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/4/1 від 03.05.2017 за період 13.05.2017 – 01.12.2017 на суму 693 035,52 грн. - складають – 11 563,25 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/5/1 від 01.06.2017 за період 10.06.2017 – 01.12.2017 на суму 637 272,54 грн. - складають – 9166,25 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/6/1 від 03.07.2017 за період 11.007.2017 – 01.12.2017 на суму 581 931,45 грн. - складають – 6887,52 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/7/1 від 01.08.2017 за період 09.08.2017 – 01.12.2017 на суму 556 048,48 грн. - складають – 5255,80 грн.;

- за рахунком №71-2-РБ/8/1 від 04.09.2017 за період 12.09.2017 – 01.12.2017 на суму 589 009,63 грн. - складають – 3921,53 грн.

Всього сума нарахованих 3% річних за вказаний період складає – 202 064 грн. 94 коп.

Виходячи з наведеного, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в сумі 202 064 грн. 94 коп.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань слід зазначити наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою «Юридичної інформаційно – пошукової системи Законодавство», зазначає, що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки.

Суд вважає за доцільне навести власний розрахунок суми інфляційних нарахувань, а саме:

- за період червень – липень 2016 на суму 515 245,97 грн. - складають – - 1544,71 грн. мала місце дефляція);

- за період серпень - грудень 2016 на суму 181 816,00 грн. - складають – 13037,00 грн.;

- за період червень - грудень 2016 на суму 540 601,36 грн. - складають – 37026,54 грн. ;

- за період серпень - грудень 2016 на суму 556 874,27 грн. - складають – 38141,09 грн.;

- за період січень – жовтень 2017 на суму 316 111,37 грн. - складають – 36477,53 грн.;

- за період липень 2016 – жовтень 2017 на суму 584 086 грн. - складають – 113416,64 грн. ;

- за період серпень 2016 - жовтень 2017 на суму 586 945,24 грн. - складають – 114673,37 грн.;

- за період вересень 2016 – жовтень 2017 на суму 645 003,17 грн. - складають – 128336,35 грн.;

- за період жовтень – березень 2017 на суму 573916,01 грн. - складають – 56026,20 грн.;

- за період квітень 2017 на суму 283086,36 грн. - складають – 2574,78 грн.;

- за період травень – жовтень 2017 на суму 180701,84 грн. - складають – 11465,52 грн.;

- за період листопад 2016 – січень 2017 на суму 592255,73 грн. - складають – 22778,62 грн.;

- за період лютий 2017 на суму 438790,06 грн. - складають – 4387,90 грн.;

- за період березень 2017 на суму 46238,12 грн. - складають – 832,29 грн.;

- за період червень – жовтень 2017 на суму 693035,52 грн. - складають – 34514,90 грн.;

- за період липень - жовтень 2017 на суму 637272,54 грн. - складають – 21202,17 грн.;

- за період серпень - жовтень 2017 на суму 581931,45 грн. - складають – 18160,78 грн.;

- за період вересень - жовтень 2017 на суму 556048,48 грн. - складають – 17927,00 грн.

Всього сума інфляційних нарахувань за вказаний період складає – 670 951 грн. 68 коп.

Оскільки право збільшення позовних вимог відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, за таких обставин суд погоджується з розрахунком позивача шодо суми нарахованих інфляційних, у зв’язку з чим до стягнення підлягають інфляційні нарахування за договором в сумі 661 640 грн. 80 коп.

Виходячи з норм чинного законодавства, суд погоджується із розрахунком позивача та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 661 640,80 грн.

З урахуванням закриття провадження у справі щодо стягнення боргу в сумі 2 499 047,74 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 3 287 658 грн. 84 коп, 3% річних в сумі 202 064 грн. 94 коп., інфляційні нарахування в сумі 661 640 грн. 80 коп. (всього 4 151 364 грн. 58 коп.).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 62 270 грн. 47 коп.

У судовому засіданні 10.04.2018, відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 73, 86, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно – каналізаційного господарства» заборгованість за спожиту активну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 71-2 від 01.03.2013 в сумі 2 499 047 грн. 74 коп. закрити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно – каналізаційного господарства» (93000, Луганська обл., місто Рубіжне, вул. Менделєєва, будинок 49, код ЄДРПОУ 32026192) на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енерегетичне обєднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35 “А”, код ЄДРПОУ 31443937 (адреса фізичного знаходження – 92702, Луганська область, м.Старобільськ, вул. Горького, 123, код ЄДРПОУ 31443937):

- заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 3 287 658 грн. 84 коп на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №260313279060 у ФЛОУ АТ «Ощадбанк», м.Сєвєродонецьк, МФО 304665, код 31443937;

- 3% річних в сумі 202 064 грн. 94 коп., інфляційні нарахування в сумі 661 640 грн. 80 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 62 270 грн. 47 коп. на поточний рахунок №26006304703374 у ФЛОУ АТ «Ощадбанк», м.Сєвєродонецьк, МФО 304665, код 31443937.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 12.04.2018

Суддя Ю.І.Марченко