Рішення № 73309102, 11.04.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/9/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2018 Справа № 908/162/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Оіл" (72151, Запорізька область, Приморський район, с. Борисівка, вул. Нестора Махно, буд. 3)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянська сільгосптехніка" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ вул. П’ятигорська, буд. 22)

про стягнення грошових коштів

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 03.04.2018р.;

від відповідача: не з’явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 30.01.2018р. надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Оіл" до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянська сільгосптехніка" про стягнення за договором поставки №03.03.16-3 від 03.03.2016р. заборгованості у розмірі 59838,00 грн., пені – 12085,32 грн., 3% річних – 2648,48 грн. та інфляційних витрат – 12966,45 грн., усього – 87538,25 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2018р. позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/9/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.02.2018р. Ухвалою суду від 19.02.2018р. відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 12.03.2018р.

Ухвалою від 12.03.20148р. закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.04.2018р.

Судове засідання 11.04.2018р. відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв’язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

В судовому засіданні 11.04.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №03.03.16-3 від 03.03.2016р. щодо строків та порядку оплати отриманого товару. У зв'язку з наявністю порушення грошового зобов’язання, позивач, керуючись умовами договору та приписами діючого законодавства, нарахував до стягнення штрафні та компенсаційні санкції. Позов заявлено на підставі ст. ст. 114, 509, 510, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 162, 193, 216, 218, 222, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 176 ГПК України. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.01.2018р. місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянська сільгосптехніка" є: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. П’ятигорська, буд. 22. Ухвали про порушення провадження у справі, відкладання розгляду справи надіслані за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.01.2018р, відповідно до якого примірник ухвали суду від 31.01.2018р. отримано представником 22.02.2018р. В зв’язку з викладеним, адресат вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 11.04.2018 р. суд визнав наявні документи достатніми для об’єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон-Оіл" (постачальник, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Бердянська сільгосптехніка" (покупець, відповідачу справі) 03.03.2016р. уклали договір поставки № 03.03.16-3 (надалі – договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов’язується передати у власність покупця нафтопродукти та продукти нафтоперероблення (надалі за текстом "товар") партіями в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних у відповідності до замовлень покупця, покупець зобов'язується своєчасно проводити оплату за товар та приймати його на умовах, в порядку та в строки передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору покупець зобов’язується своєчасно, але не пізніше ніж за 5 (п’ять) календарних днів до обумовленої поставки, сповіщати постачальника про свій намір здійснити чергову закупівлю товару, а також можливу дату передачі конкретної партії товару, шляхом оформлення заявки в якій зазначає кількість, асортимент товару, дату поставки товару, тощо. Заявка передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку, електронною поштою, факсимільним, тощо).

Передача товару постачальником і його приймання покупцем за асортиментом, кількістю і ціною здійснюється на підставі відповідної накладної. Товар відпускається постачальником покупцю лише за наявності у представника покупця належним чином складеної довіреності на одержання товару. Датами поставки товару вважаються дати підписання накладних (п. 2.3 договору).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати протягом 3 календарних днів, з моменту виставлення рахунку, від вартості товару вказаної у виставленому рахунку-фактурі, але не пізніше дня поставки товару.

Згідно з п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, та діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку в частині виконання зобов’язань – до повного виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (нафтопродукти – дизельне паливо) на загальну суму 384.540,78 грн. Про факт виконання позивачем зобов’язань свідчать видаткові накладні № РО-1103004 від 11.03.2016р. на суму 38.711,48грн., № РО-1803004 від 18.03.2016р. на суму 39.092,60грн., №РО-2103004 від 21.03.2016р. на суму 33.696,60грн., №РО-2403003 від 24.03.2016р. на суму 11.774,70грн., №РО-2803005 від 28.03.2016р. на суму 17.024,00грн., № РО-0504012 від 05.04.2016р. на суму 32.938,40грн., №РО-1101014 від 11.04.2016р. на суму 16.350,00грн., №РО-19040147 від 19.04.2016р. на суму 56.025,00грн., №РО-2604005 від 26.04.2016р. на суму 18.240,00грн., №РО-2904007 від 29.04.2016р. на суму 10.850,00грн., №РО-1005015 від 10.05.2016р. на суму 8.690,00грн., №РО-1605013 від 16.05.2016р. на суму 4.740,00горн., №РО-1207019 від 12.07.2016р. на суму 10.314,00грн., №РО-1907025 від 19.07.2016р. на суму 33.300,00грн., №РО-2607015 від 26.07.2016р. на суму 28.890,00грн., №РО-0208013 від 02.08.2016р. на суму 18.900,00грн., РО-0710006 від 07.10.2016р. на суму 5.004,00грн., які підписані представником відповідача та скріплені печатками обох сторін.

Відповідач зобов’язання щодо оплати отриманого товару здійснив частково на суму 384.540,78грн. Таким чином сума заборгованості за поставлений товар в рамках договору поставки №03.03.16.3 від 03.03.2016р. складає 59.838,008грн.

Позивач в позові посилається, що заборгованість у розмірі 59.838,00грн. виникла за накладними: №РО-1907025 від 19.07.2016р. на суму 7.044,00грн., №РО-2607015 від 26.07.2016р. на суму 28.890,00грн., №РО-0208013 від 02.08.2016р. на суму 18.900,00грн., РО-0710006 від 07.10.2016р. на суму 5.004,00грн.

Також матеріали справи містять акт звірки розрахунків від 16.02.2017р., відповідно до якого ТОВ "Бердянська сільгосптехніка" погоджується з наявністю заборгованості у розмірі 89.838,00грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач скоригував на адресу відповідача претензії вих.324/07 від 23.10.2017р., №372/07 від 12.12.2017р. з вимогами в семиденний строк з моменту отримання претензії сплатити суму боргу за договором поставки №03.03.16-3 від 03.03.2016р., штрафні та компенсаційні санкції

Претензії залишені без реагування, борг без оплати.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором, наявність заборгованості, стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки № 03.03.16-3 від 03.03.2016р. у розмірі 59.838,00грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо їх виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо оплати отриманого товару, не виконав, факт порушення відповідачем умов договору, доведений позивачем та не спростований відповідачем.

Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості в рамках договору поставки №03.03.16-3 від 03.03.2016р. відповідає обставинам справи та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати отриманого товару позивач, враховуючи положення п. 6.2.1 договору, просив стягнути суму пені в розмірі 12.085,32грн. за період прострочення з 20.07.2016 р. по 23.01.2018 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 6.2.1 договору встановлено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених договором. покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня, від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення. При цьому сторони домовилися пеня стягується за весь час прострочення, тобто пеня стягується з моменту виникнення заборгованості покупця перед постачальником до моменту повного погашення цієї заборгованості.

Виходячи зі змісту умов договору сторони узгодили про інший порядок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання.

Між тим, наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, через допущену помилку при визначенні кількості днів в році, а саме: позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним. Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме: в розмірі 12.075,42грн. за період з 19.07.2016 по 23.01.2018 р., в частині стягнення 9,90 (дев'ять гривень 90 коп.) грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2648,48 грн. за період з 20.07.2016 р. по 23.01.2018 р. та 12.966,45грн. інфляційних втрат за період з серпня 2016р. по грудень 2017р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав також виконаними не вірно через аналогічні допущені помилки, про які вже зазначалося судом при оцінці розрахунку пені. У зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 2646,45 грн., в частині стягнення 2,03 грн. (дві гривні 03 коп.) 3% річних у позові відмовляється.

Розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення з відповідача 12966,45грн. інфляційних втрат за період з серпня 2016 р. по грудень 2017 р., такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Доказів оплати наявної заборгованості, штрафних санкцій та компенсаційних санкцій відповідач суду не надав, викладені в позові обставини визнав в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 526, 529, 530, 610, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 230-232 ГК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Оіл" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянська сільгосптехніка" 87.538,25 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянська сільгосптехніка" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. П’ятигорська, буд. 22, ідентифікаційний код 37595542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Оіл" (72151, Запорізька область, Приморський район, с. Борисівка, вул. Нестора Махно, буд. 3, ідентифікаційний код 37291055) 59.838,00грн. (п’ятдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять вісім грн. 00коп.) основного боргу, 12.075,42грн. (дванадцять тисяч сімдесят п'ять грн. 42 коп.) пені, 2.646,45 грн. (дві тисячі шістсот сорок шість грн. 45коп.) 3% річних, 12.966,45грн. (дванадцять тисяч дев’ятсот шістдесят шість грн. 45коп.) інфляційних втрат та 1761,76грн. (одну тисячу сімсот шістдесят одну грн. 76коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В частині вимог стягнення пені у розмірі 9,90грн. та 3% річних у розмірі 2,03грн. – відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 квітня 2018 року.

Суддя О.В. Федорова