Рішення № 73308259, 02.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2018 року 10:07 № 826/24338/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Галаган І.В., за участю представника позивача Богомол О.В., представника відповідача Малогіної А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Інталєв Система»додержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інталєв Система» (далі - позивач/ ТОВ «Інталєв Система») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач/ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2015 №0005592202, №0005582202.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інталєв Система» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегро Трейд» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інталєв Система»:

1. порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Інталєв Система» при взаємовідносинах з ТОВ «Інтегро Трейд» за перевіряємий період занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 384025 грн., в тому числі по періодам:

травень 2012 року у сумі 70596 грн.;

червень 2012 року у сумі 44167 грн.;

липень 2012 року у сумі 19417 грн.;

серпень 2012 року у сумі 29850 грн.;

вересень 2012 року у сумі 55528 грн.;

жовтень 2012 року у сумі 55417 грн.;

листопад 2012 року у сумі 36167 грн.;

грудень 2012 року у сумі 29283 грн.;

березень 2013 року у сумі 43600 грн.

2. порушення пп. 134.12.1 п. 134.1 статті 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 статті 138, п. 138.2 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Інталєв Система» при взаємовідносинах з ТОВ «Інтегро Трейд» за перевіряємий період занижено податок на прибуток , що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 395307 грн., в тому числі по періодам:

Півр. 2012 року на суму 120502 грн.;

ІІІ кв-ли 2012 року на суму 51934 грн.;

2012 рік на суму 153632 грн.;

2013 рік на суму 69239 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 26.08.2015 №780/26-54-22-02-37739083 та прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 10.09.2015 №0005592202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 312306 грн., з яких 249845 грн. нараховано за основним платежем та 62461 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) ;

- від 10.09.2015 №0005582202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 494923 грн., з яких 395938 грн. - за основним платежем, 98985 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.08.2015 №780/26-54-22-02-37739083, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Інталєв Система» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегро Трейд».

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, фінансово-господарські операції позивача (замовник) та товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегро Трейд» (виконавець) ґрунтувались на договорі від 14.05.2012 №14/05-12 про надання консультаційних послуг.

Аналізуючи умови Договору та надану до нього позивачем первинну документацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного Договору замовник в порядку та на умовах Договору надає завдання, а виконавець зобов'язується у відповідності до наданого завдання замовника надати замовнику комплекс консультаційних послуг з постановки та автоматизації системи управління (фінансами) замовника.

Пунктом 1.2 встановлено, що форма, перелік, об'єм та вартість послуг встановлюється відповідно до додаткових угод до Договору.

Згідно пункту 3.1 Договору для надання консультативних послуг сторонами складаються та підписуються додаткові угоди, які є невід'ємними частинами Договору. В додаткових угодах вказується форма, перелік, об'єм та вартість послуг, що надаються в рамках Договору. Необхідні матеріали, інформація та додаткові умови, необхідні від сторін для надання послуг, містяться в додатках до додаткових угод.

Позивачем надано до матеріалів справи акти надання послуг та податкові накладні, додаткові угоди до Договору від 14.05.2012 №14/05-12.

Суд наголошує, що ані договір, ані додаткові угоди до нього, не містить конкретних завдань, а містять лише загальний зміст послуг, відсутня мета дослідження, об'єкт (суб'єкт) дослідження, територія дослідження, методи збору інформації для аналізу, структура інформації, що надається за наслідками надання консультативних послуг, тобто докладний опис того, на що направлений результат укладення договору та ціль подальшого використання в фінансово-господарській діяльності підприємства.

При цьому, до матеріалів справи позивачем не надано додатків до додаткових угод, всупереч пункту 3.1 Договору.

Разом з тим, зі змісту наданих актів надання послуг, також не вбачається за можливе встановити детальний перелік консультаційних послуг, які надавалися за вказаним Договором від 14.05.2012 №14/05-12.

Суд наголошує, що будь-якої іншої первинної документації, матеріалів досліджень, переліку працівників виконавців, які були залучені для надання замовлених послуг, документи на підтвердження надання консультативних послуг, тощо, тобто, які б дали можливість встановити взаємозв'язок між вартістю послуг та обсягом наданих послуг позивачем, не надано.

Також, матеріали справи не містять доказів оплати наданих консультаційних послуг.

Разом з тим, суд не приймає до уваги, наданні позивачем акти надання послуг з контрагентами, а саме: ПрАТ «Креатив», ТОВ «Металургтранс», ТОВ «Криміська девелоперська клмпанія», ТОВ «Пак-Експо» та іншими, оскільки позивачем не надано договорів , посилання на яких міститься в зазначених актах, кошторисів, руху активів сплати виконаних робіт та жодних інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та пояснень про причини відсутності таких документів.

Наявні акти надання послуг не містять інформації про залучення до надання таких послуг третіх осіб, у зв'язку з цим, суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між цими документами та спірними господарськими операціями позивача та ТОВ «Інтегро Трейд».

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

І хоча площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, повинна бути надана належна правова оцінка усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, необхідно з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

В тому числі, з обов'язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № К/9901/562/18 2а-4259/12/1070.

Проте, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегро Трейд» з виконання вимог укладено договору про надання консультативних послуг, оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, які б посвідчували фактичне надання таких послуг.

Щодо посилання контролюючого органу на інформацію отриману в межах кримінального провадження від 10.04.2015 №32015100100000032, згідно якої первинні документи підписані від імені ТОВ «Інтегро Трейд» директором ОСОБА_3, який, згідно з показань, не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного товариства, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною п'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 11.04.2018.

Суддя С.К. Каракашьян