Рішення № 73308233, 12.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2018 року № 826/6086/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ТОВ «Комюкрейнторг» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Комюкрейнторг» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування рішення від 10.02.2017 №0004001303.

В обґрунтування позову позивач вказує, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки у позивача наявне позитивне сальдо розрахунків по єдиному внеску.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що позивачем несвоєчасно сплачувався єдиний внесок на державне соціальне страхування, у зв’язку з чим прийнято оскаржуване рішення.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на 07.09.2017) ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 10.02.2017 №0004001303, яким позивачу нараховано штраф в сумі 23 412, 62 грн. та пеню в сумі 654,36 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі – Закон №2464-VI).

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами ч.ч. 5, 7 і 8 ст. 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому, у силу приписів норми п. 1 ч. 10 ст. 9 зазначеного Закону у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ч. 11 ст. 9, ч. 10 і 11 ст. 25 Закону №2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З матеріалів справи вбачається, що єдиний внесок по розрахунку від 19.04.2016 сплачений 22.04.2016, по розрахунку від 20.05.2016 сплачено 23.05.2016, по розрахунку від 19.07.2016 сплачено 22.07.2016, по розрахунку від 20.10.2016 сплачено 07.11.2016, по розрахунку від 20.10.2016 сплачено 21.10.2016, по розрахунку від 20.10.2016 сплачено 23.11.2016, по розрахунку від 20.10.2016 сплачено 31.10.2016, по розрахунку від 21.03.2016 сплачено 23.03.2016, по розрахунку від 19.06.2016 сплачено 23.06.2016, по розрахунку від 21.11.2016 сплачено 07.02.2016, по розрахунку від 21.11.2016 сплачено 07.12.2016, по розрахунку від 21.11.2016 сплачено 23.01.2017, по розрахунку від 21.11.2016 сплачено 23.11.2016, по розрахунку від 21.11.2016 сплачено 23.12.2016. по розрахунку від 21.12.2016 сполачено 29.12.2016, по розрахунку від 21.12.2015 сплачено 23.12.2015, по розрахунку від 20.08.2016 сплачено 23.08.2016, по розрахунку від 22.11.2016 сплачено 07.02.2017, по розрахунку від 21.11.2016 сплачено 23.11.2016, по розрахунку від 21.11.2016 сплачено 29.12.2016, по розрахунку від 20.10.2016 сплачено 23.11.2016, по розрахунку від 21.11.2016 сплачено 23.12.2016, по розрахунку від 20.10.20165 сплачено 07.11.2016, по розрахунку від 21.11.2016 сплачено 07.12.2016, по розрахунку від 20.10.2016 сплачено 31.10.2016, по розрахунку від 20.05.2016 сплачено 23.05.2016, по розрахунку від 19.04.2016 сплачено 22.04.2016, по розрахунку від 19.07.2016 сплачено 22.07.2016, по розрахунку від 21.03.2016 сплачено 23.03.2016, по розрахунку від 19.06.2016 сплачено 23.06.2016, по розрахунку від 21.11.2016 сплачено 23.11.2016, по розрахунку від 21.02.2015 сплачено 23.12.2015, по розрахунку від 20.10.2016 сплачено 21.10.2016, по розрахунку від 20.08.2016 сплачено 23.06.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку належним доказом своєчасної сплати єдиного внеску є відповідні платіжні доручення або банківські виписки, проте позивачем не надано суду належних доказів сплати єдиного внеску у термін визначений ч.ч. 5, 7 і 8 ст. 9 Закону №2464-VI.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.І. Келеберда