Рішення № 73308217, 03.04.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2018 р. Cправа № 902/1134/17

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»

(вул. Предславинська, 39, м. Київ, 03150)

до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

про визнання недійсним рішення

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 12/9-15-1 від 12..09.2015р.

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю № 05/18 від 15.01.2018р;

відповідача ОСОБА_3 за довіреністю 04/18 від 15.01.2018р;

відповідача ОСОБА_4 за довіреністю № 02/18 від 04.10.2018р;

відповідача ОСОБА_5 - голова відділення

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газовик» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 1-рш від 28.09.2017р. по справі № 03-08/7-17.

Ухвалою суду від 12.01.2018р за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1114/17 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.02.2018р.

Ухвалою суду від 12.02.2018р. підготовче засідання відкладено на 05.03.2018р.

При розгляді справи 05.03.2018р, за обопільним клопотанням представників сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 05.03.2018р, про що винесено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 05.03.2018р судом оголошено перерву до 03.04.2018р.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.04.2018р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним рішення від 28.09.2017 р. № 31-рш Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, позивач стверджує, що оскаржуване рішення є неправомірним, оскільки прийнято при неповністю з’ясованих обставинах, що мають значення для справи, рішення містить висновки, що не відповідають обставинам справи та з порушенням норм матеріального права. Крім того, оскаржуване рішення було прийнято без аналізу ціни послуг ТОВ «Газовик» та ступеня конкуренції на ринку.

Відповідач у відзиві та поясненнях проти позову заперечує, просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів вбачається, що відповідно до розпорядження адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.04.2017 р. № 07-рк розпочато розгляд справи № 03-08/07-17 за ознаками порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Газовик» законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.2 ст. 50, ч.2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Розгляд справи № 03-08/07-17 розпочато за результатами розгляду заяви громадянки ОСОБА_6 (Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт. Кирнасівка, вул. Запорізьких козаків, 15) (надалі - Заявник) щодо правомірності дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» стосовно припинення газопостачання за вказаною адресою.

Рішенням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.09.2017 № 31-рш у справі № 03-08/07-17 вирішено:

1. Визнати, що ТОВ «Газовик» з 01.01.2016р по 31.08.2017р займало монопольне становище на ринку транспортування (розподілу) природного газу розподільними трубопроводами та на суміжному ринку надання послуг, пов’язаних з приєднанням до мереж газопостачання в територіальних межах Вінницької області (в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності чи користуванні ТОВ «Газовик»), з часткою 100 відсотків.

2. Визнати, що дії ТОВ «Газовик» щодо встановлення економічно необґрунтованих цін наказом про створення цін від 01.07.2016р, на послуги, пов’язані з приєднанням та підключенням до газових мереж Товариства є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» – зловживання монопольним становищем на ринку транспортування природного газу розподільними трубопроводами та на суміжному ринку надання послуг, пов’язаних з приєднанням до мереж газопостачання у вигляді встановлення таких цін реалізації товару (встановлення економічно необґрунтованих цін на послуги), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. Визнати, що дії ТОВ «Газовик» щодо стягнення із Заявника плати за погодження виготовленої ТОВ «Газовик» проектної документації по газифікації житлового будинку Заявника на відповідність виданим ТОВ «Газовик» технічним умовам на реконструкцію внутрішньої системи газопостачання житлового будинку Заявника є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом першим частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» – зловживання монопольним становищем на ринку транспортування (розподілу) природного газу розподільними трубопроводами та на суміжному ринку надання послуг, пов’язаних з приєднанням до мереж газопостачання у вигляді встановлення таких цін реалізації товару (стягнення плати за погодження виготовленої ТОВ «Газовик» проектної документації по газифікації житлового будинку), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

4. За порушення, вказане в пункті 2 цього рішення, накласти на ТОВ «Газовик» штраф у розмірі 68 000 грн.

5. За порушення, вказане в пункті 3 цього рішення, накласти на ТОВ «Газовик» штраф у розмірі 65 000 грн.

6. Зобов'язати ТОВ «Газовик» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 цього рішення шляхом встановлення економічно обґрунтованих цін на послуги, пов’язані з приєднанням та підключенням до газових мереж ТОВ «Газовик», про що повідомити територіальне відділення з наданням відповідних доказів у місячний строк з дня отримання копії даного рішення.

Вважаючи вказане рішення Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України таким, що не відповідає обставинам справи, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною третьою статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», однією з основних засад внутрішньої політики в економічній сфері є розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки, забезпечення дієвого регулювання діяльності природних монополій, недопущення проявів монополізму на державному та регіональному рівнях.

Частиною 1 статті 25 ГК України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Як встановлено ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення прав інших суб'єктів господарювання чи споживачів.

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності (ст. 1 України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Згідно із ч.ч.1, 6 ст.40 ГК України, державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

У відповідності зі ст. 30 ОСОБА_7 України «Про захист від недобросовісної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, в тому числі про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів.

Згідно з дослідженням ринку, проведеним Вінницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України відповідно до ОСОБА_5 визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 № 317/6605, ТОВ «Газовик» у період з 01.01.2016р по 31.08.2017р займало монопольне становище на ринку транспортування природного газу розподільними трубопроводами та на суміжному ринку надання послуг, пов’язаних з приєднанням до мереж газопостачання в територіальних межах Вінницької області (в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності чи користуванні ТОВ «Газовик»), з часткою 100 відсотків.

Тоді як ТОВ «Газовик» заперечує факт монопольного становища на ринку транспортування (розподілу) природного газу розподільними трубопроводами та на суміжному ринку надання послуг, пов’язаних з приєднанням до мереж газопостачання в територіальних межах Вінницької області (в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності чи користуванні ТОВ «Газовик»), з часткою 100 відсотків.

З огляду на доводи сторін, судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Відповідно до п 2.2. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002р за №317/6605 (далі – ОСОБА_5) етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 ОСОБА_5, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Відповідно до п. 10.2 ОСОБА_5 монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта (суб'єктів) господарювання визнається становище, коли: частка одного суб'єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що: має конкурента(ів) на ринку; зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як діяльність на ринку природного газу, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ринок природного газу».

Відповідно до п. 35 ч. 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Відповідно до п. 3.1 Ліцензійних умов з провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики від 13.01.2010 № 12, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 січня 2010 р. за № 29/17324 при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися зокрема, таких вимог: провадження господарської діяльності з розподілу газу лише на території, затвердженій НКРЕ.

Відповідно до п. 1.3. Ліцензійних умов з провадження господарської діяльності з розподілу природного газу затвердженої постановою НКРЕКП від 16.02.2017р № 201 у цих Ліцензійних умовах терміни вживаються в таких значеннях:

газорозподільна система ліцензіата – об’єкти газорозподільної системи, що на законних підставах перебувають у власності чи користуванні здобувача ліцензії/ліцензіата (у тому числі на праві господарського відання, користування чи експлуатації), та які знаходяться в межах місць провадження господарської діяльності;

засіб провадження діяльності – газорозподільна система, що на законних підставах перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації здобувача ліцензії/ліцензіата, якою здійснюється розподіл природного газу;

місце провадження господарської діяльності – територія адміністративно-територіальної одиниці (область, район, місто, село тощо), де знаходиться газорозподільна система ліцензіата, до якої підключено не менше 50 000 точок приєднання суб’єктів ринку природного газу, щодо якої НКРЕКП прийнято рішення про надання права ліцензіату в її межах здійснювати господарську діяльність з розподілу природного газу.

ТОВ «Газовик» здійснював діяльність з розподілу природного газу (метану) вугільних родовищ на території ОСОБА_8, Томашпільського та Чернівецького районів Вінницької області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебували у користуванні ТОВ «Газовик» відповідно до ліцензії, виданої на підставі постанови НКРЕ від 05.04.2012р № 371.

Постановою НКРЕКП від 04.07.2017р №881 ТОВ «Газовик» було видано ліцензію на постачання природного газу і постановою № 883 від 04.07.2017р ліцензію на розподіл природного газу та зазначено територіальні межі здійснення господарської діяльності ТОВ «Газовик»: смт. Кирнасівка, сіл ОСОБА_6, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутора ОСОБА_8 району, сіл ОСОБА_1 – Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутора Грабовець Чернівецького району Вінницької області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газовик».

Відповідно до п. 4 Кодексу газорозподільних систем договір на приєднання до газорозподільної системи/договір на приєднання – письмова угода між оператором газорозподільної системи та замовником послуги з приєднання, яка укладається відповідно до вимог розділу V та за формою, наведеною в цьому Кодексі, визначає їх правовідносини під час виконання приєднання об’єкта замовника до газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) оператора газорозподільної системи; договір розподілу природного газу – правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об’єкта споживача до газорозподільної системи.

В статті 1 Закону України «Про природні монополії» визначені наступні терміни:

природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари);

споживач товарів, що виробляються суб'єктами природних монополій, - фізична або юридична особа, яка придбаває товар, що виробляється (реалізується) суб'єктами природних монополій;

суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії;

газорозподільне підприємство - суб’єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об’єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно-технологічного управління.

Відповідно до Закону України «Про природні монополії» регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у сферах транспортування природного газу трубопроводами та розподілу природного газу трубопроводами.

Діяльність суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, а також діяльність суб'єктів господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Так, здійснення діяльності з розподілу природного газу можливе лише за наявності в ліцензіата в користуванні розподільних трубопроводів.

У поясненнях від 01.03.2018 № 03-39/319 Відповідач зазначив, що в територіальних межах Вінницької області розподіл природного газу у період з січня 2016 року по серпень 2017 року включно здійснювалося наступними суб’єктами господарювання: ПАТ «Вінницягаз», ДП «Монтажник» ТОВ «Торговий дім «Валінор», ТОВ «Газпостачсервіс», ТОВ «Газовик». В цих же поясненнях надається обґрунтування монопольного становища ТОВ «Газовик» на ринку за результатами дослідження проведеного Відділенням відповідно до ОСОБА_5.

Твердження Позивача про відсутність такого ринку як суміжний ринок надання послуг, пов’язаних з приєднанням до мереж газопостачання відхиляється судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Відповідно до пункту 7 частини п'ятої статті 14 Закону України «Про захист економічної конкуренції» адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Таким чином, споживач послуг транспортування природного газу розподільними трубопроводами та суміжного ринку надання послуг, пов’язаних з приєднанням до мереж газопостачання позбавлений можливості отримати ці послуги у іншого суб’єкта господарювання ніж оператора газорозподільної системи (в даному випадку у ТОВ «Газовик»).

Позивач не довів наявності конкуренції на ринку транспортування природного газу розподільними трубопроводами та на суміжному ринку надання послуг, пов’язаних з приєднанням до мереж газопостачання, на надав переліку потенційних конкурентів, не довів наявності значної конкуренції та не надав відповідних доказів у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Щодо доводів Позивача про те, що дійшовши висновку щодо встановлення ТОВ «Газовик» економічно необґрунтованих цін на послуги ТОВ «Газовик», Відповідачем не проведено аналізу цін ТОВ «Газовик» на його послуги, суд зазначає наступне.

ТОВ «Газовик» вказує, що постановою НКРЕКП від 24.12.2015р № 3054, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2016р за № 396/28526, затверджена «Методологія встановлення плати за приєднання до газотранспортних і газорозподільних систем» (надалі – Методологія), яка встановлює порядок формування економічно обґрунтованих цін на послуги Оператора ГРМ.

Методологія містить додатки (форми), які чітко визначають показники, на підставі яких формується вартість послуг Оператора ГРМ:

1. Прямі витрати, до яких віднесено

а) витрати на оплату праці;

б) відрахування на соціальні заходи.

2. Загальновиробничі та адміністративні витрати

3. Усього витрат (п.1+п.2)

4. Норма прибутку від суми витрат (п.3)

5. Калькуляційна вартість (п.3+п.4).

ТОВ «Газовик» було видано наказ про створення цін від 01.07.2016 р, в якому встановлено наступні ціни (з ПДВ):

- первинний пуск газу до внутрішньобудинкових систем – 450 грн.;

- підключення газової плити до систем газопостачання житлового будинку -150 грн.;

- підключення газового котла до систем газопостачання житлового будинку -200 грн.;

- підключення конвектора до систем газопостачання житлового будинку – 200 грн.;

- підключення колонки до систем газопостачання житлового будинку – 200 грн.;

- повторне підключення до газопостачання житлового будинку – 350 грн.;

- технічні умови до проекту для населення 950 грн.;

- виготовлення робочого проекту – 580 грн.;

- зміни до проекту – 430 грн.;

- погодження проекту - 370 грн.;

- встановлення конвектора, котла – 650 грн.;

- заміна лічильника - 250 грн.

Листом ТОВ «Газовик» від 28.04.2017р № 24 було надано Вінницькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України копії калькуляцій послуги з вартості технічних умов, вартості виготовлення робочого проекту, вартості погодження робочого проекту, вартості внесення змін до робочого проекту.

В даних калькуляціях зазначено наступні статті витрат: заробітня плата, нарахування на заробітню плату, інші витрати. Детальний розрахунок всіх статей витрат, в тому числі "Інші витрати" в розрізі витрат, як це вимагалось у вимозі Відповідача про надання інформації від 20.01.2017 № 03-36/67 не надано.

На такі послуги, як первинний пуск газу до внутрішньобудинкових систем, підключення газової плити до систем газопостачання житлового будинку, підключення газового котла до систем газопостачання житлового будинку, підключення конвектора до систем газопостачання житлового будинку, підключення колонки до систем газопостачання житлового будинку, повторне підключення до газопостачання житлового будинку, встановлення конвектора, котла та заміна лічильника, Позивачем калькуляцій Відповідачу не надано.

Як свідчать матеріали справи Вінницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було здійснено відповідне дослідження та встановлено, що у суб’єкта господарювання (ТОВ «Газпостачсервіс»), який також діє на ринку транспортування природного газу розподільчими трубопроводами (розподілу природного газу) у територіальних межах Вінницької області ціни на аналогічні послуги, які надає Товариство, є наступними:

1. плата за первинний пуск газу у 2016 році становила 46,40 грн., з 01.07.2017р становила від 126,01 грн.

2. плата за підключення газової плити до системи газопостачання житлового будинку у 2016 році становила від 75,19 грн. до 109,30 грн., з 01.07.2017р становила від 148,04 грн. до 215,19 грн. залежно від модифікації газової плити;

3. підключення газового котла до системи газопостачання житлового будинку у 2016 році становила від 11,60 грн. до 23,20 грн., з 01.07.2017р становила від 22,84 грн. до 45,68 грн. залежно від модифікації газового котла;

4. плата за підключення конвектора до системи газопостачання житлового будинку у 2016 році становила 41,09 грн., з 01.07.2017р становила 80,89 грн.;

5. підключення колонки до системи газопостачання житлового будинку у 2016 році становила 23,20 грн., з 01.07.2017р становила 45,68 грн.;

6. плата за повторне підключення до газопостачання житлового будинку з 2016 року по 2017 рік не стягується;

7. плата за технічні умови до проекту для населення з 09.06.2016 року по даний час становить 718,96 грн.

8. плата за виготовлення робочого проекту з 2016 року по даний час становила від 540 грн. до 580 грн., яка стягується сторонніми організаціями;

9. плата за зміни до проекту з 2016 року по даний час не стягується;

10. плата за погодження проекту з 09.06.2016р по даний час становить 100,45 грн. (лист ТОВ «Газпостачсервіс» від 27.09.2017р № 295).

Таким чином, у іншого суб’єкта господарювання, який здійснює діяльність на цьому ж ринку ціни на ті ж послуги, що надає і ТОВ «Газовик» є значно нижчими.

Доказів економічного обґрунтування встановлення вартості послуг ТОВ «Газовик» не надано. Не підтверджено, зокрема, затрати часу на проведення конкретних робіт, надання послуг, понесених витрат.

Щодо стягнення із Заявника плати за погодження виготовленої ТОВ «Газовик» проектної документації по газифікації житлового будинку Заявника на відповідність виданим ТОВ «Газовик» технічним умовам на реконструкцію внутрішньої системи газопостачання встановлено таке.

ТОВ «Газовик» Заявнику було виготовлено технічні умови на реконструкцію внутрішньої системи газопостачання житлового будинку Заявника № ТУ № 24/11 б/д та робочий проект по газифікації даного будинку, який був погоджений ТОВ «Газовик» 24.11.2016 р, про що свідчить запис та печатка ТОВ «Газовик».

У позові ТОВ «Газовик» стверджує, що ОСОБА_6 з власної ініціативи, звернувшись до каси ТОВ «Газовик», сплатив декілька платежів, не пояснюючи касиру про призначення коштів.

Відповідно до фіскального чеку від 17.10.2016р, виданого ТОВ «Газовик», Заявником було сплачено 430 грн. за послугу «зміни до проекту».

Листом від 12.02.2017р № 12/2-1 ТОВ «Газовик» повідомило Заявника про те, що «… в зв’язку з помилкою при оплаті за отриману послугу «Погодження проекту» Ви оплатили послугу «Зміни до проекту», тому просимо з’явитися до ТОВ «Газовик» для вчинення дій, щодо виправлення помилки та отримання різниці в оплаті...»

ТОВ «Газовик» Заявнику було повернуто кошти у розмірі 430 грн. відповідно до видаткового касового ордеру б/н від 24.03.2017р.

Після повернення даних коштів, Заявником 24.03.2017р було сплачено 370 грн. за послугу «погодження проекту» згідно з фіскальним чеком №ПБ57703404 від 24.03.2017р.

Таким чином, фактично Заявником було оплачено 370 грн. за погодження ТОВ «Газовик» проекту, який виготовлено самим же ТОВ «Газовик» для Заявника.

У разі, коли проектна документація газопостачання виготовляється сторонньою організацією (не самостійно Товариством), погодження є окремою послугою і полягає у перевірці Товариством як власника мереж газопостачання дотримання сторонньою організацією вимог нормативних документів під час проектування та відповідності готової проектної документації технічним умовам, виданим Товариством.

У випадку, коли робочий проект газопостачання виготовляється за замовленням споживача безпосередньо Товариством, яке в даному випадку виступає і як проектна організація в частині виготовлення проекту і як газорозподільне підприємство в частині здійснення перевірки відповідності проекту нормативним документам та технічним умовам, виданим цим же газорозподільним підприємством, Товариство зобов’язане виготовити проект, який би відповідав нормативним документам та виданим технічним умовам як виконавець із замовлених проектних робіт та усі можливості для контролю за відповідністю проекту, який виготовляється Товариством самостійно, за відповідністю нормативним документам безпосередньо у процесі виготовлення цього проекту.

Згідно з поясненнями представника ТОВ «Газовик» погодження проекту полягає у перевірці роботи проектанта Товариства інженером Товариства на відповідність вимогам у сфері газопостачання. Проте суд не може прийняти даний аргумент як обґрунтований, оскільки погодження інженером здійснюється у робочий час інженера, згідно з поясненнями представника Товариства.

Таким чином, ТОВ «Газовик» не повинно було стягувати з Заявника плату у розмірі 370 грн. за погодження проектної документації, виготовленої ТОВ «Газовик».

У листі ТОВ «Газовик» від 28.09.2017 № 92, адресованого Відповідачу, зазначено, що ТОВ «Газовик» не мало отримувати від Заявника кошти за погодження проекту, який виготовлявся ТОВ «Газовик».

27.09.2017р шляхом поштового переказу кошти за погодження проекту у сумі 370 грн. були повернуті Заявнику.

За послугу з пуску газу до плити та послугу з підключення газового котла, одночасно із поверненням помилково отриманих коштів за погодження проекту Заявнику також були повернуті за зазначені вище послуги у сумі 1091,40 грн.

Суд не погоджується з твердженням Позивача про те, що Відповідач неправомірно застосував до взаємовідносин між ТОВ «Газовик» та окремим споживачем ОСОБА_6 ОСОБА_7 України «Про захист економічної конкуренції», оскільки ці відносини не мають впливу на конкуренцію, а порядок вирішення цих спірних питань визначено нормами цивільного законодавства України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

ОСОБА_7 застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій.

Порушення прав споживача виникло у зв’язку з тим, що споживач не міг отримати послуги у іншого суб’єкта господарювання за нижчими цінами, чи без застосування невигідних (неправомірних) умов, оскільки ТОВ «Газовик» займало монопольне становище на ринку.

У п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» зазначено, що ОСОБА_7 України «Про захист економічної конкуренції» не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, господарським судам у вирішенні спорів слід мати на увазі, що зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.

У п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» зазначено, що стаття 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.

Правова позиція щодо застосування законодавства про захист економічної конкуренції стосовно захисту інтересів споживача - фізичної особи викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 25.07.2017р у справі № 914/2293/16.

Щодо твердження Позивача про встановлення у п. 6 резолютивної частини рішення від 28.09.2017р № 31-рш зобов’язання припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, замалого, місячного строку для виконання судом відхиляються як безпідставні.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

Чинним законодавством України не врегульовано як мінімального так і максимального строку для припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до рішень органів Антимонопольного комітету України.

Суд погоджується з доводами Відповідача, що виконання зобов’язання встановленого п. 6 резолютивної частини рішення від 28.09.2017 № 31-рш у місячний строк з дня отримання копії рішення є цілком достатнім.

Інші доводи Позивача не підтверджують правомірність та обґрунтованість заявленого ним позову.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

У п. 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції») або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13-15 і 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції») або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 4, 6, 8, 15-1, 16, 17 і 18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Враховуючи встановлення факту вчинення позивачем антиконкурентних дій, що призвели до неправомірних переваг над учасниками ринку та підтвердження зазначених дій вище встановленим обставинами справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним рішення Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.09.2017 р. № 31-рш.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір в зв'язку із відмовою в позові підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12 квітня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Предславинська, 39, м. Київ, 03150)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)