Рішення № 73308215, 03.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2018 року № 826/15770/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної казначейської служби України до треті особиАнтимонопольного комітету України Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» (третя особа-1) Приватного акціонерного товариства «Центр комп'ютерних технологій «Інфоплюс» (третя особа-2)провизнання протиправним та скасування рішення від 15.11.2017 №8037-р/пк-пз,

за участі представників сторін:

від позивача - Пальчика В.О.,

від відповідача - Зубенко М.О.,

від третьої особи-2 - Лічман Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна казначейська служба України з позовом до Антимонопольного комітету України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» (на стороні відповідача) та Приватного акціонерного товариства «Центр комп'ютерних технологій «Інфоплюс» (на стороні позивача) про визнання протиправним та скасування рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 15.11.2017 №8037-р/пк-пз.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.01.2018 відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі третіх осіб.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що висновки постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, які покладені в основу оскаржуваного рішення, не є свідченням невідповідності пропозиції Приватного акціонерного товариства «Центр комп'ютерних технологій «Інфоплюс» тендерної документації, оскільки, за твердженнями представника позивача, пропозиція третьої особи-2 цілком відповідала умовам проведення процедури закупівлі.

У призначене судове засідання з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи-2.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, у свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у відзиві, в якому зазначено, що оскаржуване рішення є правомірним, винесеним у межах та на підставі наявних у відповідача повноважень, з огляду на результати розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології».

Представник третьої особи-2 також вказав про обґрунтованість заявлених позовних вимог із зазначенням того, що пропозиція Приватного акціонерного товариства «Центр комп'ютерних технологій «Інфоплюс» цілком відповідає тендерній документації позивача.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та пояснення третьої оосби-2, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» щодо порушення замовником - Державною казначейською службою України - порядку проведення процедури закупівлі «ДК 021:2015: 72260000-5 - Послуги, пов'язані з програмним забезпеченням. Впровадження централізованої системи електронного документообігу» прийнято рішення від 15.11.2017 №8037-р/пк-пз, яким Державну казначейську службу України зобов'язано скасувати рішення про визнання Приватного акціонерного товариства «Центр комп'ютерних технологій «Інфоплюс» переможцем процедури закупівлі.

Вважаючи вказане рішення протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, а також забезпечує ефективне та прозоре здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, є Закон України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок оскарження процедур закупівлі визначено приписами ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі», скарга до органу оскарження подається суб'єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб'єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб'єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу.

У силу ч. 6 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі», датою початку розгляду скарги є дата оприлюднення реєстраційної картки скарги в електронній системі закупівель. Строк розгляду скарги органом оскарження становить 15 робочих днів з дати початку розгляду скарги. Суб'єкт оскарження, замовник мають право взяти участь у розгляді скарги, у тому числі шляхом застосування телекомунікаційних систем в інтерактивному режимі реального часу. Розгляд скарги є відкритим, усі бажаючі можуть бути присутніми на розгляді. Особи, присутні на розгляді, можуть використовувати засоби фото-, відео- та звукозапису. Рішення, прийняте органом оскарження, проголошується прилюдно.

За результатами розгляду скарги орган оскарження має право: прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про закупівлі, передбаченої цим Законом) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов'язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз'яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі (ч. 9 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ч. 11 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі», орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються: висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; підстави та обґрунтування прийняття рішення; у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов'язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.

Рішення органу оскарження містить таку інформацію: найменування органу оскарження; короткий зміст скарги; мотивувальну частину рішення; резолютивну частину рішення; строк оскарження рішення.

Рішення органу оскарження набирають чинності з дня їх прийняття та є обов'язковими для виконання замовниками, особами, яких вони стосуються. Рішення органу оскарження може бути оскаржене суб'єктом оскарження, замовником у судовому порядку протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель (ч. 12 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останнім Державну казначейську службу України зобов'язано скасувати рішення про визнання Приватного акціонерного товариства «Центр комп'ютерних технологій «Інфоплюс» переможцем процедури закупівлі.

У мотивувальній частині рішення від 15.11.2017 №8037-р/пк-пз в обґрунтування наявності підстав для скасування рішення про визнання Приватного акціонерного товариства «Центр комп'ютерних технологій «Інфоплюс» переможцем процедури закупівлі вказано таке.

По-перше, як зазначено у п. 1 оскаржуваного рішення, відповідно до додатку 1 документації, для підтвердження кваліфікаційного критерію «наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічних договорів» учасник має надати заповнену довідку у формі, викладеній у таблиці 3 додатку 5 документації, у якій має бути наведений перелік виконаних підприємством аналогічних договорів/договору. Для підтвердження цієї інформації надати документальне підтвердження досвіду виконання аналогічних договорів/договору, а саме: копії актів про надання послуг з підписами обох сторін або копії інших документів, що підтверджують достовірність виконання аналогічних договорів/договору, всіх зазначених у довідці договорів. При наданні вищезазначених документів учасник може не показувати відомості, які можуть становити комерційну таємницю. Разом з тим, за висновками відповідача, у складі пропозиції Приватного акціонерного товариства «Центр комп'ютерних технологій «Інфоплюс» міститься «Довідка про виконання аналогічних договорів», відповідно до якої повідомляється про досвід виконання аналогічних договорів з Апаратом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством оборони України, Національним антикорупційним бюро, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Проте, у вказаній довідці відсутня інформація стосовно адрес замовників. На підставі викладеного, в оскаржуваному рішенні зроблено висновок про невідповідність пропозиції третьої особи-2 умовам документації в цій частині.

З приводу викладеного слід зазначити, що згідно з додатком 5 тендерної документації «Довідка про виконання аналогічних договорів/договору», у другому стовпчику зазначається «Замовник, адреса, телефон робочий, ПІБ керівника/особи, уповноваженої на підписання договорів». У наявній у матеріалах справи копії вказаної довідки, наданої третьою особою-2 до власної пропозиції, у стовпчику 2 дійсно не зазначено адрес замовників виконаних аналогічних договорів. Водночас, враховуючи перелік таких замовників - Апарат виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерство оборони України, Національне антикорупційне бюро, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, - відсутність їх адрес у вказаній довідці не створює перешкод для ідентифікації останніх (що по суті і є метою для зазначення у вказаній довідці адрес замовників), оскільки останні є юридичними особами публічного права. Крім того, у наданих до пропозиції третьої оосби-2 актах виконаних робіт та видаткових накладних зазначено адресу таких замовників.

З урахуванням викладеного, суд вказує, що вказана помилка в оформленні третьою особою-2 тендерної пропозиції є формальною, тобто несуттєвою, відтак, не впливає на зміст самої пропозиції, а тому не підлягала відхиленню з цієї підстави.

По-друге, у п.п. 3 та 4 оскаржуваного рішення вказано, що відповідно до п. 5.5 додатку 2 Документації, базове ліцензійне програмне забезпечення СЕД повинно мати чинний експертний висновок, зареєстрований в Держспецзв'язку України, який засвідчує рівень гарантій Г2 коректності реалізації функціонального профілю безпеки, та повинне забезпечувати захист відкритої конфіденційної та службової інформації від несанкціонованого доступу (НСД) у складі ІТС класу « 2» або класу « 3», відповідно до вимог НД ТЗІ 2.5-005-99. Відповідність пропозиції учасника цій вимозі підтверджується шляхом надання у складі тендерної пропозиції копії сертифікату чинного експертного висновку Держспецзв'язку України та шляхом надання витягу з цього експертного висновку, який засвідчує реалізацію зазначеної вимоги та містить інформацію про відповідний профіль функціональних послуг безпеки інформації. Відповідно до п. 5.6 додатку 2 Документації, клієнтське програмне забезпечення мобільних пристроїв повинно мати у своєму складі інтегровані криптографічні програмні засоби, які забезпечують застосування ЕЦП та шифрування інформації і які мають відповідні чинні позитивні експертні висновки Держспецзв'язку України. Відповідність пропозиції учасника цій вимозі підтверджується шляхом надання у складі тендерної пропозиції копії сертифікату чинного експертного висновку Держспецзв'язку України та криптографічні програмні засоби, що використовуються у клієнтському програмному забезпеченні СЕД для мобільних пристроїв

За твердженнями відповідача, у складі пропозиції третьої особи-2 наявні лише відповідні експертні висновки та витяги з них, проте, відсутні копії сертифікатів чинних експертних висновків Держспецзв'язку та витягів з них, а тому в оскаржуваному рішенні зроблено висновок про невідповідність пропозиції Приватного акціонерного товариства «Центр комп'ютерних технологій «Інфоплюс» у мовам документації у цій частині.

Під час судового розгляду справи представником позивача зазначено, що під виразом «копії сертифікату чинного експертного висновку» під час формулювання умов тендерної документації мався на уваги бланк відповідного експертного висновку, копії яких та витяги з яких було надано третьою особою-2 у складі пропозиції.

З приводу вказаного також слід зазначити, що положеннями п. 30 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» передбачено, що на Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до визначених завдань покладаються такі обов'язки щодо встановлення порядку організації та проведення державної експертизи у сфері криптографічного та технічного захисту інформації, проведення державної експертизи та експертних досліджень у сфері криптографічного захисту інформації, визначення криптографічних алгоритмів як рекомендованих, допуску до експлуатації засобів криптографічного захисту інформації, засобів, комплексів та систем спеціального зв'язку, надання та/або реєстрація експертних висновків за результатами державної експертизи у сфері криптографічного та технічного захисту інформації, свідоцтв про допуск до експлуатації засобів криптографічного захисту інформації, засобів, комплексів та систем спеціального зв'язку, декларацій та атестатів відповідності комплексних систем захисту інформації;

Таким чином, спеціальними правовими нормами у сфері регулювання криптографічного та технічного захисту інформації передбачено надання та реєстрацію Держспецзв'язком виключно експертних висновків. Натомість, надання та реєстрація «сертифікатів експертних висновків» чинним законодавством не передбачено. Іншого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

З огляду на ведені законодавчі положення та пояснення представника позивача, як замовника торгів, з цього приводу, суд дійшов до висновку, що вказані висновки відповідача законодавчо не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для відхилення пропозиції третьої особи-2.

По-третє, у п. 5 оскаржуваного рішення зазначено, що відповідно до п. 2.2 розділу 2 додатку 2 Документації, СЕД повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових документів, зокрема Постанові Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №736 «Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших носіїв інформації, що місять службову інформацію». У складі пропозиції Приватного акціонерного товариства «Центр комп'ютерних технологій «Інфоплюс» міститься експертний висновок від 05.04.2017 №05/02/02-1424, виданий Держспецзв'язком, де, зокрема, зазначено, що об'єкт експертизи може бути використаний для криптографічного захисту інформації з обмеженим доступом (крім службової інформації та інформації, що становить державну таємницю) та відкритої інформації, вимога щодо якої встановлена законом. Разом з тим, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №736 «Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших носіїв інформації, що місять службову інформацію», Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим органам виконавчої влади з урахуванням специфіки своєї діяльності постановлено затвердити у тримісячний строк власні інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію.

З аналізу п. 4 преамбули Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №736 «Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших носіїв інформації, що місять службову інформацію», зокрема, центральним органам виконавчої влади постановлено затвердити у тримісячний строк власні інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію.

Таким чином, наведеними законодавчими положеннями для позивача, як центрального органу виконавчої влади, з урахуванням специфіки діяльності останнього, встановлено лише обов'язок із затвердження інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію. При цьому, вказані положення безпосередньо не створюють для позивача, як замовника торгів, обов'язків чи обмежень в частині публічних закупівель послуг з програмного забезпечення, що є об'єктом дослідження у даній адміністративній справі. Крім того, до повноважень Антимонопольного комітету України, як і його структурних підрозділів, не покладено обов'язку в частині здійснення контролю за виконанням наведеної Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №736.

З приводу вказаного слід також зазначити, що експертний висновок, на який посилається відповідач у п. 5 оскаржуваного рішення, у дійсності, згідно з наявними у матеріалах справи доказами, має дещо інші реквізити, ніж ті, що вказані в оскаржуваному рішенні, а саме: експертний висновок від 05.04.2016 (замість 05.04.2017) №05/02/02-1424, який, при цьому, виданий на ім'я Приватного акціонерного товариства «Інститут інформаційних технологій», тобто зовсім іншому суб'єкту господарювання, аніж встановленому переможцю торгів - третій особі-2. Так, за твердженням представника третьої особи-2, вказаний експертний висновок стосується лише частини програмного забезпечення, яке останній використовує під час надання послуг замовнику (позивачу), а експертні висновки, складені стосовно продукції третьої особи, таких обмежень не містять. Вказане відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час прийняття оскаржуваного рішення не досліджувалось, а під час судового розгляду справи не спростовано.

З урахуванням всього викладеного вище, суд дійшов до висновку, що твердження, покладені в основу оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, відтак, рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 15.11.2017 №8037-р/пк-пз, з огляду на його необґрунтованість, підлягає визнанню протиправним та, як наслідок, скасуванню.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 01.12.2017 №2192, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 600,00 грн., який підлягає присудженню на користь останнього.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державної казначейської служби України до Антимонопольного комітету України за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології» (02140, м. Київ, вул. Є. Чавдар, 5, офіс 212) та Приватного акціонерного товариства «Центр комп'ютерних технологій «Інфоплюс» (02660, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 15) задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 15.11.2017 №8037-р/пк-пз.

Присудити здійснені Державною казначейською службою України (код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 600,00 грн. (однієї тисячі шестисот грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 00032767, адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2018