Рішення № 73307961, 03.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2018 року № 826/2288/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕНЛАНДІЯ» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕНЛАНДІЯ» (далі – позивач та/або ТОВ «ГРЕНЛАНДІЯ») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач та/або контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0045101201 від 27.10.2016, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, серед іншого зазначає, про порушення контролюючим органом правил проведення перевірки, як і вимог до складання акту перевірки.

При цьому, ТОВ «ГРЕНЛАНДІЯ» вказує, про відсутність порушення податкового законодавства як такого, а також про відсутність підстав у відповідача для проведення перевірки, з огляду на дію мораторію, а тому перевірка є незаконною, а відтак прийняте відповідачем податкове повідомлення – рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.11.2017 судом на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Водночас, суд звертає увагу, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України.

Частиною 3 ст. 3 КАС України (у редакції з 15.12.2017) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України у редакції з 15.12.2017.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕНЛАНДІЯ» в частині своєчасності реєстрації податкових накладних по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 25.10.2016 №12710/26-58-12-01-09-36196836 (далі – акт перевірки).

З урахуванням висновків викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення №0045101201 від 27.10.2016, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕНЛАНДІЯ» застосовано штраф у розмірі 8 979, 99 грн. (далі – оскаржуване та/або спірне рішення).

За наслідком адміністративного оскарження, скарга позивача залишення без задоволенням, а спірне податкове повідомлення – рішення без змін.

ТОВ «ГРЕНЛАНДІЯ» не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом (п. 3.1 ст. 3 ПК України).

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому, камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 ст. 86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII (далі – Закон №71-VIII) у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З вказаного слідує, що законодавцем встановлено заборону на проведення органами Державної фіскальної служби України будь – яких перевірок суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках за попередній період.

Обмеження стосовно здійснення перевірок (в частині їх здійснення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно рішення суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосується лише підприємств з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів суб'єктів господарювання за попередній рік.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 02.06.2016, справа №К/800/2995/16.

Слід зауважити, що відповідачем в ході розгляду справи не надано жодних належних та допустимих доказів належності товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕНЛАНДІЯ» до платників податків на які зазначені вище обмеження щодо їх перевірки не поширюється.

Водночас, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві не подано суду жодного доказу щодо наявності дозволу Кабінету Міністрів України, заявки товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕНЛАНДІЯ», рішення суду або підстав, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України для проведення перевірки останнього з питань своєчасності реєстрації податкових накладних.

Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України в разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

В той же час, рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У даному випадку, судом встановлено, що акт перевірки складено відповідачем 25.10.2016, а спірне рішення прийнято 27.10.2016, що свідчить про порушення контролюючим органом наведених вище правових норм.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що Верховний Суд України в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14 зазначив, що невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 13.02.2018 у справі №808/3439/16, від 21.02.2018 у справі №821/371/17.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що спірні податкові повідомлення – рішення є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити накормить позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕНЛАНДІЯ» (03058, м. Київ, вул. Західна, б. 11, кВ. 34, код ЄДРПОУ 36196836) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, б. 6, код ЄДРПОУ 39471390) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0045101201 від 27.10.2016, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Судові витрати в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. присудити на корить товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕНЛАНДІЯ» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов