Рішення № 73307956, 10.04.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/22/18

РІШЕННЯ

іменем України

10 квітня 2018 рокум. Хмельницький

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності; скасувати пункт 22 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (протокол від 24.11.2017 № 121) та зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись військові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що подав всі документи, передбачені Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975). Документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Вважає, що висновок судово-медичного експерта, що міститься в акті судово-медичного обстеження від 27.11.2014 № 1452 також може бути підтвердженням обставин та причин поранення. Порядок № 975, не конкретизує який саме документ свідчить про причини та обставини поранення.

Ухвалою від 05.01.2018 ОСОБА_1 окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, надав відповідачу 10-денний строк для подання відзиву на позов з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач не подав документ, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Таким документом, зокрема, можуть бути акт про нещасний випадок, складений за матеріалами розслідування військової частини, довідка командира військової частини про причини та обставини поранення тощо. Висновок про те, що поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, надається незалежно від наявності чи відсутності факту протиправного діяння з боку особи. Вважає, що жоден з документів, наданих позивачем, не є доказом, який би виключав факт того, що поранення не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. В пункті 11 Порядку № 975, серед документів, які заявнику необхідно подати для розгляду питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, постанова ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення зазначена окремо від документа, що свідчить про причини та обставини поранення.

Крім того, відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказує, що позивач вперше дізнався про відмову у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у травні 2016 року, отримавши рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом від 20.05.2016 №36.

ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат надіслав до суду пояснення на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Зазначив, що 31.10.2017 ОСОБА_1 ОВК направив пакет документів на розгляд комісії Міністерства оборони України з відповідним висновком. Розглянувши подані документи, комісія дійшла до висновку про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, мотивуючи своє рішенням тим, що висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення. Також вважає

В додатковому обґрунтуванні до позову позивач зазначив, що 20.05.2016 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийняла рішення, оформлене проколом № 36, про повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. В судовому порядку вказане рішення не оскаржував. В жовтні 2017 року повторно подав заяву до ОСОБА_1 ОВК про виплату одноразової грошової допомоги та отримав відмову щодо призначення цієї допомоги, яку оскаржив до суду. Вважає, що звернувся до суду з дотриманням строку, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв’язку та сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач - ОСОБА_2 з 23.01.1980 по 18.12.1980 проходив військову службу у складі діючої армії в період бойових дій в республіці Афганістан у складі військової частини ПП 711176. Зазначене підтверджується довідками Білогірсько-Теофіпольського об'єднаного районного військового комісаріату від 19.11.2014 № 113, від 19.12.2014 № 112.

08.12.2014 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої є поранення, контузія, так пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В грудні 2015 року позивач звернувся до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, внаслідок отримання поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

20.05.2016 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийняла рішення, оформлене проколом № 36, про повернення на доопрацювання документів, у зв'язку з відсутністю документу, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

20.10.2017 позивач повторно звернувся до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги. До вказаної заяви позивач додав згоду на обробку персональних даних, довідку МСЕК, акт судово-медичного обстеження № 1452, копія паспорту, копію ідентифікаційного коду, копію військового квитка, витяг з протоколу ВЛК Західного регіону від 01.12.2014, копію довідки від 19.11.2014 № 113, копію довідки від 19.12.2014 № 112.

До заяви позивач додав згоду на обробку персональних даних, довідку МСЕК, акт судово-медичного обстеження № 1452, копія паспорту, копію ідентифікаційного коду, копію військового квитка, витяг з протоколу ВЛК Західного регіону від 01.12.2014, копію довідки Білогірсько-Теофіпольського об'єднаного районного військового комісаріату про проходження військової служби на території республіки Афганістан від 19.11.2014 № 113, копію довідки Білогірсько-Теофіпольського об'єднаного районного військового комісаріату про участь у бойових діях на території республіки Афганістан від 19.12.2014 № 112.

Військово-лікарська комісія Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України рішенням, оформленим протоколом від 01.12.2014 № 631, встановила, що отримані позивачем поранення, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки МСЕК від 08.12.2014 серії АВ № 0325912 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої слугували поранення, контузія, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Акт судово-медичного обстеження від 27.11.2014 № 1452 свідчить про те, що у ОСОБА_2 станом на 27.11.2014 виявлені рубці м'яких тканин лівої щічної ділянки обличчя, лівої надбрівної ділянки голови, які можуть бути і слідами загоєння осколкових поранень, що могли бути спричинені обстежуваному і під час проходження військової строкової служби в період 1980 року, не виключено, за вказаних ним обставин, про що свідчить характер і локалізація рубців та дані представлених документів.

ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 подав до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги.

24.11.2017 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом № 121, про відмову ОСОБА_2 у призначенні грошової допомоги, у зв'язку з відсутністю документу, що свідчить про причини та обставини поранення, передбаченого пунктом 11 Порядку № 975. У рішенні відповідач зазначив, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної ВЛК Міністерства оборони України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Не погоджуючись з спірним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи клопотання Міністерства оборони України про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, суд враховує, що з позовом про скасування відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оформленої протоколом від 24.01.2017 № 121, позивач в суд звернувся в січні 2018 року, тобто з дотримання, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, шестимісячного строку звернення до суду. Тому, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції чинній на момент встановлення інвалідності позивачу), (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до положень статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Згідно з частиною 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, виникає з моменту настання інвалідності.

08.12.2014 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0325912.

За змістом статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок № 975.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

За змістом пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, передбачено, що у разі настання інвалідності копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження подається у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Згідно з пунктом 21.5 глави 21 розділу ІІ цього Положення постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: в) "поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, так, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення; г) "захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами) надалі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Фактичною підставою для прийняття відповідачем рішення, оформленого протоколом від 24.11.2017 № 121, про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги слугувала відсутність документу, що свідчить про причини та обставини поранення, передбаченого пунктом 11 Порядку № 975.

Разом з тим, у відповідності до пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, особи, звільнені з військової служби, у разі встановлення групи інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, не зобов'язані надавати додатково документ про причини та обставини поранення.

Таким чином, вимоги відповідача щодо надання позивачем, звільненим з військової служби, із встановленням групи інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, документу про причини та обставини поранення суперечать пункту 4.7 вищевказаного Положення.

Водночас, пунктом 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, передбачений обов'язок військового комісара направити позивача для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень на огляд судово-медичним експертом. Тому невиконання військовим комісаром обов'язку щодо направлення позивача на огляд до судово-медичного експерта не може слугувати підставою для позбавлення його права на отримання одноразової грошової допомоги.

Європейський суд у справі van Duyn v Home Office зазначив, що принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірності відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, оформленої протоколом від 24.11.2017 № 121. Тому належним способом захисту є визнання протиправним і скасування пункту 22 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 24.11.2017 № 121.

Крім цього, у рішенні "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави ("Афанасьєв проти України").

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись військові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, передбаченої Порядком № 975.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_2 (30634, Хмельницька область, Теофіпольський район, с. Великий Лазучин, вул. Молодіжна, 5, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 22 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 24.11.2017 № 121.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись військові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, передбаченої Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_3