Рішення № 73307916, 12.04.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року Чернігів Справа № 750/277/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 15.01.2018 звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною відмови відповідача у переведенні його на пенсію по втраті годувальника на підставі ст. 37 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в розмірі 50% пенсії за вислугу років її чоловіка ОСОБА_2 на час настання його смерті; зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити їй пенсію по втраті годувальника з 21.12.2017 в розмірі 50% пенсії за вислугу років її чоловіка ОСОБА_2 на час настання його смерті.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що, його право на отримання пенсії по втраті годувальника повинно залежати від реального доходу чоловіка на час настання смерті, незалежно від того, що він отримував пенсію за вислугу років, що була призначена за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», не дивлячись на те, що норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачають такого виду пенсії. Оскільки, позивач перебуває в непрацездатному віці, є інвалідом 3 групи, втратила матеріальну підтримку в зв’язку зі смертю чоловіка, має право на отримання матеріального забезпечення по втраті годувальника, гарантованого законодавством.

Ухвалою суду від 12.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу дло розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 14.03.2018 в задоволенні клопотання Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії – відмовлено.

Чернігівським ОУПФУ було надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити позивачу в задоволенні позову та зазначив, що законодавством не передбачено призначення пенсії дружині за померлого чоловіка (працівника льотного екіпажу) виходячи з розміру пенсії за вислугу років. Оскільки ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років згідно статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не пенсію за віком згідно норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтею 37 якого закріплено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім’ї в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника. Проте померлому годувальнику не була призначена пенсія за віком за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, відсутні підстави для задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Чернігівському ОУПФУ та отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням (а.с.7).

Позивач є вдовою ОСОБА_2, який помер 19 листопада 2017 року, що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть, довідкою про склад сім’ї від 10.01.2018 №260 (а.с.10-12).

Померлий отримував пенсію за вислугу років, як працівник льотного екіпажу відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

ОСОБА_1 21 грудня 2017 року звернулась до відповідача із заявою щодо переведення її на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 (а.с.8)

Листом відповідача від 03 січня 2018 року №100/06, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.9), позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника за померлого чоловіка в розмірі 50% пенсії за вислугу років. Оскільки не передбачено призначення пенсії дружині за померлого чоловіка, працівника льотного екіпажу, виходячи із розміру пенсії за вислугу років.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Водночас, в абзаці 7 частини 2 статті 5 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно положень статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім'ї також вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені статтями 37-50 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Розділом V Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

Зокрема, Розділом V Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна її розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).

Абзацом 1 пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, який прийнятий пізніше Закону № 1788-XII, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 2 пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Цим абзацом було доповнено вказаний пункт згідно із Законом Украхни Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, враховуючи, що Закон № 1058-IV, який прийнятий останнім у часі та, як зазначено у його преамбулі, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, а також те, що він чітко визначає, в якій частині застосовується Закон № 1788-XII, пріоритетному застосуванню до відносин, пов'язаних з призначенням і виплатою пенсій у зв'язку з втратою годувальника, підлягає Закон № 1058-IV.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-67а14) та від 15 липня 2014 року (справа № 21-263а14) призначення і виплата пенсії у зв'язку з втратою годувальника має здійснюватись відповідно до вимог Закону № 1058.

Частиною 1 статті 37 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Отже, із змісту наведеної норми видно, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається у відсотковому відношення від розміру пенсії за віком померлого годувальника.

Перелік осіб, які мають право на пенсію за віком та умови її призначення визначені статтями 12 та 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, зокрема, це досягнення чоловіками віку 60 років і при стажі роботи не менше 25 років (абзац 1 частини 1 статті 12) або зайнятість на перелічених у статті 13 цього Закону роботах, що дають право на призначення такої пенсії на пільгових з умовах.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.

Судом встановлено, що позивач досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є непрацездатною, та має право отримання пенсії по втраті годувальника у зв'язку зі смертю чоловіка.

Як видно із матеріалів справи, чоловік ОСОБА_1 помер у віці 71 року та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону №1788-ХІІ, якою передбачено окремий вид пенсійного забезпечення, що не застосовується при обчисленні розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Таким чином, позивач має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 1058-IV і її розмір повинен обчислюватись із розміру пенсії за віком. Проте такий вид пенсії її чоловіку не призначався.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 квітня 2018 року.

Суддя О.В. Кашпур