Рішення № 73307866, 12.04.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 р. м. Чернівці cправа № 824/145/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 22.12.2017 р. №100-18/2017;

- зобов'язати Коровійську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області надати їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельну ділянку орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровія.

В обґрунтування позову позивачка вказала, що вона як особа, яка має статус внутрішньо переміщеної особи, з метою реалізації свого права на набуття у власність земельної ділянки, звернулася до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області (далі - відповідач) із клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва, яка розташована в с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області. Проте, відповідачем прийнято рішення №100-18/2017 від 22.12.2017 р. яким їй відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Вважає вказане рішення протиправним, оскільки відповідач жодним чином не обґрунтував мотиви та підстави відмови у відповідності до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Коровійська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказувала, що позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають, а рішення №100-18/2017 від 22.12.2017 р. про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою є законним та таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України. Відповідач також зазначив, що вимога позивачки про скасування рішення Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №100-18/2017 від 22.12.2017 р., а також похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність спірну земельну ділянку передбачає втручання суду у діяльність суб`єкта владних повноважень та вирішення за відповідача питань, що виключно належать до його компетенції.

Позивачка скористалася правом на подання відповіді на відзив у порядку передбаченому ст. 163 КАС України.

Одночасно з адміністративним позовом позивачкою подано клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 08.02.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про забезпечення позову.

14.02.2018 р. ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №824/145/18-а за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

22.03.2018 р. подано до суду заяву, відповідно до якої вказала, що позовні вимоги підтримує та просить суд здійснити розгляд адміністративної справи без її участі на підставі поданих документів.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання призначене на 26.03.2018 р. не з`явився, про причини не явки не повідомив, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 3 ст. 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України, суд вважає, що подання позивачкою заяви про розгляд адміністративної справи за її відсутності та неприбуття в судове засідання відповідача без поважних причин належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №7705000102 від 04.08.2016 р. (місце проживання (перебування) вул. Буковинська, буд. 18-А, с. Коровія, Глибоцький район, Чернівецька область) (а.с. 8-10, 11, 12).

Як вказувала у адміністративному позові позивачка та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2017 р. вона звернулася до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області із клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами, в якому просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва, яка розташована в с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області (а.с. 13-15, 25, 26).

За наслідками розгляду клопотання, рішенням ХІІ сесії VІІ скликання Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №34-12/2017 від 12.05.2017 р. “Про розгляд заяв громадян щодо виділення земельних ділянок із запасу земель сільської ради”, відтерміновано розгляд заяви позивачки про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, цільове призначення “для індивідуального садівництва”, що розташована в с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області до закінчення робіт по інвентаризації земель сільської ради (а.с. 16).

Вважаючи рішення ХІІ сесії VІІ скликання Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №34-12/2017 від 12.05.2017 р. протиправним, позивачка звернулася до Глибоцького районного суду Чернівецької області з позовом до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03.11.2017 р. у справі №715/1500/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 та зобов`язано Коровійську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області на засіданні чергової сесії Коровійської сільської ради Чернівецької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.03.2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 75-78).

На виконання постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03.11.2017 р. у справі №715/1500/17, Коровійською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області на XVIII сесії VII скликання прийнято рішення №100-18/2017 від 22.12.2017 р. “Про розгляд постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03.11.2017 р. щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_1Л.”, яким вирішено відмовити громадянці ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва що розташована в межах населеного пункту с. Коровія (а.с. 21).

Вважаючи вказане рішенням відповідача протиправним, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 11 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII від 20.10.2014 р. органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вирішують питання щодо набуття відповідно до законодавства внутрішньо переміщеними особами за місцем їх фактичного перебування прав на земельну ділянку із земель комунальної власності.

Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами 6 і 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, вищевказаною статтею передбачено вичерпний перелік документів, які подаються громадянами, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 188 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки безоплатно у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені у ст. 118 ЗК України орган уповноважений розглядати ці питання надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Крім того, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Судом встановлено, що 01.03.2017 р. позивачка звернулася до Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області із клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,12 га для індивідуального садівництва, яка розташована в с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області до якого, як додатки було надано: копію паспорта, ідентифікаційного коду, копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки в межах с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області.

Рішенням Коровійської сільської ради ХІІ сесії VІІ скликання від 12.05.2017 р. №34-12/2017 р. відтерміновано розгляд її клопотання.

Вважаючи вказане рішення протиправним позивачка оскаржила його до Глибоцького районного суду Чернівецької області.

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03.11.2017 р. у справі №715/1500/17 визнано протиправною бездіяльність Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області щодо не розгляду її заяви та зобов`язано на засіданні чергової сесії Коровійської сільської ради Чернівецької області розглянути її заяву від 01.03.2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

З метою виконання постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області Коровійською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області прийнято рішення №100-18/2017 від 22.12.2017 р., яким відмовлено позивачці у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва що розташована в межах населеного пункту с. Коровія.

Дослідженням оскаржуваного рішення встановлено, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано відмову у наданні позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки та не вказано підстав відмови у наданні такого дозволу, виключний перелік яких встановлений у ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Не надано такі докази відповідачем і під час судового розгляду справи.

Крім того, судом встановлено, що у оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено жодних зауважень щодо поданих позивачкою документів.

З урахуванням встановлених по справі обставин та наведених норм права, які регулюють спірні правовідносин, суд приходить до переконання, що відмовляючи позивачці в надані дозволу дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач діяв всупереч вимог Конституції України та Земельного кодексу України, не на підставі та не у межах повноважень передбачених законом, а також без урахування всіх обставин по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 59 цього Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 34 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_2 і ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 ст. 71 Закону № 280/97-ВР встановлено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

За приписами ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

З огляду на наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенції органу місцевого самоврядування.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із вищезазначеної статті, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Отже, дискреційне право органу місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши орган місцевого самоврядування дискреційними повноваженнями, законодавець надав йому певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

З метою захисту порушених прав позивачки, виходячи з принципу правової визначеності у спірних правовідносинах, керуючись положеннями ст. 245 КАС України, суд зобов’язує Коровійську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01.03.2017 р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровія, Глибоцький район, Чернівецька область.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду клопотання позивачки про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровія, Глибоцький район, Чернівецька область, він зобов'язаний розглянути вказане клопотання враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі.

Водночас, суд зазначає, що доводи відповідача про те, що зобов'язання розглянути клопотання позивачки є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, суд визнає безпідставними, оскільки ст. 118 ЗК України передбачено лише два варіанти відповідного рішення - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки або про мотивовану відмову у наданні такого дозволу. Вказівок на те, яке саме рішення має прийняти відповідач, судове рішення не містить.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 1409,60 грн (704,80 грн х 2), що підтверджується квитанціями №226 від 01.02.2018 р. та №141 від 13.02.2018 р. (а.с. 3, 32).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує з Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області на користь позивачки судові витрати (судовий збір) у сумі 1409,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 22.12.2017 р. №100-18/2017 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1) на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровія.

3. Зобов’язати Коровійську сільську раду Глибоцького району Чернівецької області (с. Коровія, Глибоцький р-н, Чернівецька обл., код ЄДРПОУ 04418357) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1) від 01.03.2017 р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с. Коровія, Глибоцький район, Чернівецька область.

4. Стягнути з Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області (с. Коровія, Глибоцький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 04418357) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати (судовий збір) у сумі 1409,60 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький