Постанова № 73307724, 12.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 р. № 820/128/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (63505, обл. Харківська, м.Чугуїв, вул. Горішного, б. 132, кв.22) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, б. 6), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Харківського обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Кацарська, б. 56) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Харківський обласний військовий комісаріат, в якому з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому як особі, звільненої з військової служби інвалідності II групи безстроково вперше з 25 травня 2017 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що зазначено в пункті № 5 протоколу № 131 від 15 грудня 2017 року що стосується ОСОБА_1.

- зобов'язати Міністерство оборони України (ідентифікаційний код 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому, як особі звільненої з військової служби, інвалідності II групи вперше безстроково з 25 травня 2017року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 із змінами, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а саме на 01 січня 2017 року з урахуванням раніше виплаченої суми.

- зобов'язати Міністерство оборони України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00034022) подати у місячний строк, після набрання законної сили рішення суду, звіт про виконання судового рішення, який передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.06.2017р. позивач вперше звертався з відповідною заявою до Харківського обласного військового комісаріату (далі Харківський ОВК), про виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності II групи з 25.05.2017р. встановленої вперше безстроково, листом Харківського ОВК від 27.07.2017р. № НОМЕР_2, відмовив ОСОБА_1 у напрямку в 15-денний строк з дня реєстрації розпоряднику бюджетних коштів Міноборони всіх документів і висновку з виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Дану відмову позивач оскаржив в суді.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.08.2017 р. № 642/3289/17, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 р. позов задоволено.

Позивач вважає відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги, яка зазначена в пункті № 5 протоколу № 131 комісії Міноборони від 15.12.2017р., на думку позивача, є протиправною.

Щодо обґрунтування позивачем обраного нового способу захисту порушеного права, позивач зазначає, що Міноборони за наслідками розгляду документів щодо виплати одноразової грошової допомоги позивача прийняло рішення про відмову у виплаті коштів по одноразовій грошовій допомозі, цей факт зафіксований в пункті № 5 протоколу № 131 комісії Міноборони від 15.12.2017р. В даному контексті позивач, аналізуючи позицію сторін у справі, не вважає визначену їм вимогу про «зобов'язання призначити та виплатити» формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та таким, що можуть вийти за межі завдань адміністративного судочинства, оскільки саме по собі зобов'язання Міноборони розглянути лише питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачеві не призведе до очікуваного позивачем результату від здійснення правосуддя і не забезпечить захист його прав і свобод та інтересів, які полягають саме в отриманні одноразової грошової допомоги по II групі інвалідності.

Таким чином, формулювання позивних вимог «зобов'язати відповідача вирішити/розглянути питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги» пов’язано з тим, що за наслідками розгляду документів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, комісія Міноборони вже прийняла рішення про відмову у виплаті коштів, цей факт зафіксований в пункті № 5 протоколу № 131 комісії Міноборони від 15.12.2017р. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Міністерство оборони України, у наданому відзиві на позові проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Зазначає, що позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності з 18.05.2010 року у зв'язку з: «Захворювання, Так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС». Отже, повторний огляд особи для підтвердження групи інвалідності, підвищення групи інвалідності не являється моментом виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги. Вважає, що оскільки позивачу було встановлено третю групу інвалідності саме в 2010 році, то при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на цей час, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції станом на 18.05.2010 року та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.08р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб». Крім того зазначає, що у зв'язку із встановленням інвалідності позивачу 18.05.2010 р., після якої позивач мав право на призначення одноразової грошової допомоги, є саме III група інвалідності (пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), вважає, що має місце пропущення позивачем строку реалізації свого права на призначення одноразової грошової допомоги.

З огляду на викладені у відзиві на позов обставини, Міністерство оборони України позов не визнає, заперечує проти позову і вважає, що правові підстави для його задоволення відсутні. Просив розглядати дану справу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Харківський обласний військовий комісаріат, відзиву на позов, а також інших письмових та електронних доказів - не надав, своєї позиції що заявленого позову суду не повідомив.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1, з 08.05.1973 року по 17.11.2004 року проходив військову службу в Збройних силах України, а з 18.07.1988 року по 01.11.1988 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно свідоцтва про хворобу в/ч А 3306 № 123/3014 від 17.05.2004 року позивача було визнано не придатним до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час та встановлено причинний зв'язок між хворобами та його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

22.10.2004 року наказом Міністра оборони України № 840 позивача звільнено в запас за пунктом 67 підпункт "в" у зв'язку зі скороченням штатів.

Перед звільненням з лав Збройних сил України позивач 30.04.2004 отримав від Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта" суму 850 грн. по державному обов'язковому особистому страхуванню у розмірі 10% втрати працездатності та після звільнення 17.11.2004 року суму 1275 грн. по державному обов'язковому особистому страхуванню у розмірі 10% втрати працездатності, відповідно до ст.16 Закону № 2011-ХІІ.

15.06.2010 року протоколом військово - лікарської комісії Північного регіону №106 встановлено, що захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК серія 10 ААА № 261387 позивачу первинно встановлено інвалідність ІІІ групи безстроково з 18.05.2010, причина інвалідності: захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Судом також встановлено, що у січні 2011 року позивачу управлінням соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області була виплачена одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС по ІІІ групі інвалідності в розмірі 189 грн. 60 коп., що підтверджується довідкою № 2218 від 19.06.2017 року. Вказана сума коштів повернута позивачем на рахунок Державного бюджету, що підтверджується довідкою Чугуївського управління ДКСУ Харківської області №01-34/433 від 16.06.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з 25.05.2017р. позивач став інвалідом II групи безстроково, причина інвалідності: захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» ( далі - Закон №2011-XII) та порядком № 975, із змінами, як інвалід II групи у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Отже, згідно виписки з акту огляду МСЕК серія 12 ААА № 466513 позивачу встановлено інвалідність ІІ групи безстроково з 25.05.2017, причина інвалідності: захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

22.06.2017 позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому первинно II групи інвалідності з 25.05.2017 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

27.06.2017 Харківським обласним військовим комісаріатом позивачу надано відповідь за №1644/ВСЗ, відповідно до якої повідомлено про те, що оскільки ОСОБА_1 вже скористався своїм правом вибору допомоги, то не має права на одержання допомоги відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Також відмова вмотивована тим, що позивач звільнився із військової служби 17.11.2004, а нова редакція ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" набула чинності 01.01.2007 року.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до Ленінського районного суду із позовом.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.08.2017 р. №642/3289/17, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату, які полягають в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги, як особи, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи первинно з 25.05.2017 року внаслідок виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" в порядку, встановленому постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 08166355) подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) всіх документів, та висновку для прийняття рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особи, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи первинно з 25.05.2017 року внаслідок виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" в порядку, встановленому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

На підставі вищевказаних рішень судів Харківським обласним військовим комісаріатом було направлено відповідний висновок і документи позивача до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо призначення одноразової допомоги.

Розглянувши подані документи, комісія Міністерства оборони України дійшла висновку та прийняла рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової допомоги, оформлене пунктом №5 протоколу № 131 від 15.12.2017р., яке позивач оскаржує в даному адміністративному позові.

Комісія Міноборони мотивувала прийняте рішення тим, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов’язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.

Позивач вважаючи вказану відмову противоправною, звернувся з даним позовом до суду.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне:

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі по тексту - Закон України № 2232-XII).

Відповідно до статті 41 Закону України № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року, який встановлює єдину систему соціального захисту військовослужбовців, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За визначенням статті 1 вищевказаного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час звернення позивача до Харківського обласного військового комісаріату) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Частиною 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Станом на час звернення позивача до Харківського обласного військового комісаріату за призначенням одноразової грошової допомоги по інвалідності механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 (далі по тексту – Порядок №975).

Відповідно до пп.1 п.6 Порядку № 975 військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Таким чином, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 р. по справі № 21-446а14 та від 21.04.2015 р. по справі № 21-135а15.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що оскільки інвалідність вперше позивачу було встановлено у 2010 році (з 18.05.2010 року), отже позивач втратив право на виплату одноразової грошової допомоги.

Як встановлено постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.08.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 р. по справі № 642/3289/17, ОСОБА_1 отримав інвалідність ІІ групи первинно з 25.05.2017 року внаслідок виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" в порядку, встановленому постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

Відповідно до ч.4. ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

За приписами п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд зазначає, що Харківським обласним військовим комісаріатом було направлено відповідний висновок і документи позивача до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо призначення одноразової допомоги.

Проте відповідачем 15.12.2017 року було прийняте рішення зазначене у пункті № 5 протоколу № 131 про відмову в призначенні позивачу одноразової допомоги, посилаючись на те, що позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо посилання відповідача на те, що дія ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку №975 поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали вперше інвалідність після 01.01.2014 року (після дати набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону № 2011-ХІІ), суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 8 Положення про порядок, умови і критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 року датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у п. 3 цього Положення. Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Наведене свідчить про те, що первинна довідка МСЕК при повторному огляді комісії та встановленні тієї ж групи інвалідності втрачає свою чинність з дати, до якої встановлена група інвалідності.

Як зазначалось вище, у відповідності до пп.2 п.3 Порядку № 975 у разі встановлення інвалідності або втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці МСЕК, тобто, в даному випадку, 24.11.2015 року.

Та обставина, що вперше позивачеві було встановлено ІІІ групу інвалідності з 18.05.2010 року, не впливає на право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІ групи, встановленої 25.05.2017 року, згідно з Порядком №975, оскільки такого права позивач набув з дати, вказаної у довідці до акту огляду МСЕК Серії 12ААА № 466513 при повторному огляді, до цього одноразова грошова допомога по інвалідності йому не призначалась і не виплачувалась, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта».

Пунктом 2 Постанови Кабміну від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Станом на час набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності - 25.05.2017 року - діяв саме Порядок № 975, а тому доводи відповідача про його непоширення на спірні відносини є помилковими.

Судом з’ясовано, що перед звільненням з лав ЗС України позивач отримав 30.04.2004 р. від Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» суму 850 грн. по державному обов'язковому особистому страхуванню у розмірі 10% втрати працездатності та після звільнення з лав ЗС України 17.11.2004р. суму 1275 грн. по державному обов'язковому особистому страхуванню у розмірі 10% втрати працездатності, відповідно до ст.16 закону №2011-XIІ (в редакції ст.16, чинній на момент звільнення позивача з лав ЗС України).

Між тим, згідно з правовим висновком Верховного Суду України за ст. 16 Закону №2011-ХІІ та про суми раніше виплачених від НАСК «Оранта», сформульованої в постанові по справі №21-563а14 від 10.03.2015 р., Верховний Суд зазначив, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що «обов'язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Тому, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач відмовляючи позивачу в отримані одноразової допомоги дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи те, що Міністерство оборони України приймаючи оскаржуване рішення, діяло всупереч приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 25 травня 2017 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, що зазначено в пункті № 5 протоколу № 131 від 15 грудня 2017 року що стосується ОСОБА_1.

Суд зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003№3 рп/2003)

Статтею 13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Законом визначено, що встановивши порушення відповідачем норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вправі визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону. Так у рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, з огляду на висновки суду про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, суд, з метою належного відновлення порушених права ОСОБА_1, вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби, інвалідності II групи вперше безстроково з 25 травня 2017 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 із змінами, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а саме на 01 січня 2017 року з урахуванням раніше виплаченої суми.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов’язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Проте, суд зазначає, що в своєму ж позові стосовно вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що дана постанова суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись, в зв'язку із чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому дана вимога позивача, яка по своїй суті не є позовною, не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір не стягується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (63505, обл. Харківська, м.Чугуїв, вул. Горішного, б. 132, кв.22) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, б. 6), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Харківського обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Кацарська, б. 56) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому як особі, звільненої з військової служби інвалідності II групи безстроково вперше з 25 травня 2017 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що зазначено в пункті № 5 протоколу № 131 від 15 грудня 2017 року що стосується ОСОБА_1.

Зобов'язати Міністерство оборони України (ідентифікаційний код 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому, як особі звільненої з військової служби, інвалідності II групи вперше безстроково з 25 травня 2017 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 із змінами, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а саме на 01 січня 2017 року з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 квітня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.