Постанова № 73307592, 05.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 р. № 820/914/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/914/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення–рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб’єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 24255/20-40-14-11-11/39838827 від 12.12.2017.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області проведена проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Радіоелектронний комплекс", податковий номер 39838827, з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "НВП "Полі- Пласт", податковий номер 40476250 за квітень 2017, ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ", податковий номер 40152208 за травень 2017, ТОВ "Сталь Енергопром", податковий номер 41054986 за червень 2017 року, ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД" податковий номер 41125442 за липень 2017 року.

Результати перевірки оформлені актом № 24255/20-40-14-11-11/39838827 від 12.12.2017, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: п. 185.1. ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, що призвело до завищення податкових зобов’язань у сумі ПДВ 1241573,00 грн, в тому числі у квітні 2017 року - на суму 95920,00 грн, у травні 2017 року - 19499,00 грн, у червні 2017 року - 417778,00 грн та у липні 2017 року - 708376,00 грн; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 1139845,00 грн, в тому числі у квітні 2017 року - 86330,00 грн., у травні 2017роу - 17554,00 грн., у червні 2017 року - 375099,00 грн та у липні 2017року - на суму 660862 грн.

З акту перевірки № 24255/20-40-14-11-11/39838827 від 12.12.2017 вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підставі висновків акту перевірки № 24255/20-40-14-11-11/39838827 від 12.12.2017 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.01.2018, яким суму податкового зобов’язання зменшено на 1241573,00 грн та суму податкового кредиту зменшено на 1139845,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, суд зазначає наступне.

21 липня2017 року між ТОВ "Радіоелектронний комплекс" (покупець) та ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки № Л-4/7, згідно якого, постачальник зобов'язується протягом строку дії договору передати у власність покупцю товар, відповідно до умов специфікації, підписаної обома сторонами, а покупець – прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами договору та специфікації.

У специфікаціях № 1 та № 2 (додаток № 1 та додаток № 2 до договору поставки № Л-4/7 від 21.07.2017) вказані наступні товари: блок БЦУ-9 - 1 шт.; трансмісія 219-13-сб117-1 - 1 шт.; прилад спостереження ТНПО-160 - 9 шт., прилад спостереження ТНПА-65 - 41 шт., пусковий прилад стартеру ПУС-71 - 1 шт., датчик вітру 1Б11 - 6 шт., автомат пускового пристрою АПУ-71 1 шт., прилад ТВНЕ-4Б - 5 шт., блок вертикалі БВ-20-1С2 шт., Підігрівай 434.36.001сб-5 6 шт., вимірювач палива ИТ2-1С - 2 шт., блок БУ-47К2-2С - 2 шт., прилад ТНПО-168В - 4 шт., автомат тиску АДУ-2С - 1 шт., блок ЗГТН-25 - 2 шт.).

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи: видатковими накладними № РН-0728/02 від 28.07.2017, № РН-0728/03 від 28.07.2017, № РН-0728/01 від 28.07.2017, товарно-транспортними накладними № РН-0728/01 від 28.07.2017, № РН-0724/02 від 24.07.2017 щодо перевезення вищевказаних товарів від ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД", з пункту навантаження: м. Харків, вул. Руставелі, 9 до пункту розвантаження: м. Харків, вул. Лозівська, 5; податковими накладними № 40 від 28.07.2017, № 42 від 28.07.2017, № 43 від 28.07.2017, № 53 від 24.07.2017.

Щодо здійснення оплати по договору поставки № Л-4/7, то ТОВ "Радіоелектронний комплекс" частково сплачено грошові кошти на користь ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД" за поставлений товар в сумі 1192 854,00 грн., що підтверджується: платіжними дорученнями № 278 від 18.10.2017, № 303 від 01.11.2017, № 304 від 01.11.2017.

26 травня 2017 року між ТОВ "Радіоелектронний комплекс" (покупець) та ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ" (постачальник) укладено договір поставки № ВВ-26/05, згідно якого, постачальник зобов'язується протягом строку дії договору передати у власність покупцю товар, відповідно до умов специфікації, підписаної обома сторонами, а покупець – прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами договору та специфікації.

У специфікації № 1, додаток № 1 до договору № ВВ-26/05 від 26.05.2017, визначено наступні товари: прилад спостереження ТНПО-160 - 6 шт., прилад спостереження ТНПА-65 - 8 шт., автомат тиску АДУ-2С - 2 шт.

Факт здійснення виконання договору підтверджується видатковою накладною № РН-0530/03 від 30.05.2017, товарно-транспортною накладною № РН-0530/03 від 30.05.2017 щодо перевезення вищевказаних товарів від ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ" , з пункту навантаження: м. Маріуполь, вул. Італійська, 116-А до пункту розвантаження: м. Харків, вул.. Лозівська, 5; податковою накладною № 192 від 30.05.2017. Позивачем сплачено грошові кошти на користь ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ" за поставлений товар.

18 квітня 2017 року між ТОВ "Радіоелектронний комплекс" (покупець) та ТОВ "Сталь Енергопром" (постачальник) укладено договір поставки № СТ-15/04, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується протягом строку дії договору передати у власність покупцю товар, відповідно до умов специфікації, підписаної обома сторонами, а покупець – прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами договору та специфікації.

Зокрема, відповідно до специфікації № 3 (додаток до договору № СТ-15/04 від 18.04.2017) вказаний товар: прилад спостереження ТНПО-160 - 6 шт, прилад спостереження ТНПА-65 – 3 шт., автомат тиску АДУ-2С – 3 шт., електроблок П-2 – 4 шт., паливний фільтр 32 ТФ6 – 3 шт., прилад ТВНЕ-4Б – 6 шт.

Виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними № РН-0606/11 від 06.06.2017, № РН-0614/15 від 14.06.2017, № РН-0620/06 від 20.06.2017, товарно-транспортними накладними № РН-0606/11 від 06.06.2017, № РН-0614/15 від 14.06.2017, № РН-0620/06 від 20.06.2017 щодо перевезення вищевказаних товарів від ТОВ "СТАЛЬ ЕНЕРГОПРОМ", з пункту навантаження: м. Маріуполь, вул. Італійська, 116-А до пункту розвантаження: м. Харків, вул. Лозівська, 5, податковими накладними № 54 від 06.06.2017, № 140 від 14.06.2017, № 141 від 20.06.2017.

ТОВ "Радіоелектронний комплекс" сплачено грошові кошти на користь ТОВ "Сталь Енергопром" за поставлений товар, що підтверджується: платіжними дорученнями № 135 від 21.06.2017 – на суму 283032,00 грн, № 145 від 03.07.2017 – на суму 100000,00 грн, № 154 від 05.07.2017 – на суму 1170991,76 грн, № 155 від 05.07.2017 – на суму 17664,00 грн, № 163 від 07.07.2017 – на суму 678903,00 грн.

13 березня 2017 року між ТОВ "Радіоелектронний комплекс" (покупець) та ТОВ "НВП "Полі- Пласт" (постачальник) укладено договір поставки № Х13/03, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується протягом строку дії договору передати у власність покупцю товар, відповідно до умов специфікації, підписаної обома сторонами, а покупець – прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами договору та специфікації.

У специфікаціях (додатки № 1,2,3 до договору поставки № Х13/03) визначено товар - Електроблок П-2 .

Факт здійснення виконання зазначеного договору підтверджується, товарно-транспортною накладною № РН- 0420/01 від 20.04.2017 щодо перевезення вищевказаних товарів від ТОВ "НВП "Полі- Пласт", з пункту навантаження: м. Харків, вул. Гагаріна, 7 до пункту розвантаження: м. Харків, вул. Лозівська, 5, податковою накладною № 164 від 22.03.2017. ТОВ "Радіоелектронний комплекс" сплачено грошові кошти на користь ТОВ "НВП "Полі- Пласт" за поставлений товар. Крім того, суд зазначає, що придбані товари у ТОВ "НВП "Полі- Пласт", ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ", ТОВ "Сталь Енергопром", ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД" за вищевказаними договорами поставки в подальшому реалізовано ДП "Харківський бронетанковий завод", на підтвердження чого, у матеріалах справи містяться первинні документи.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки № 24255/20-40-14-11-11/39838827 від 12.12.2017 щодо того, що при перевірці позивачем не надано документів, в яких зазначались технічні характеристики товарів, як на підставу здійснення фіктивних операцій між ТОВ "Радіоелектронний комплекс" та його контрагентами, то суд зазначає, що при судовому розгляді представником позивача не заперечувалось про ненадання вказаних документів, при цьому, суд звертає увагу на те, що, надані підприємством первинні документи свідчать про реальність господарських операцій ТОВ "Радіоелектронний комплекс" з ТОВ "НВП "Полі- Пласт", ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ", ТОВ "Сталь Енергопром", ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД".

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1.статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "НВП "Полі- Пласт", ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ", ТОВ "Сталь Енергопром", ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД", за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов’язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та взаємовідносин із ТОВ "НВП "Полі- Пласт", ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ", ТОВ "Сталь Енергопром", ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД".

За викладених обставин, суд вважає, що спірні господарські операції позивача були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з взаємовідносин із ТОВ "НВП "Полі- Пласт", ТОВ "Охорона фірма "ВОВКОДАВ", ТОВ "Сталь Енергопром", ТОВ "Логістік Сервіс Восток ЛТД".

Також, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо винесення обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки № 24255/20-40-14-11-11/39838827 від 12.12.2017, а відтак і законності винесеного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.01.2018.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" (місцезнаходження - вул. Лозівська, буд. 5, м. Харків, 61017, ідентифікаційний код - 39838827) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_1 від 02.01.2018 на суму 2381418 (два мільйона триста вісімдесят одна тисяча чотириста вісімнадцять) грн 00 коп.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" (ідентифікаційний код - 39838827) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код 39599198) судовий збір у розмірі 35721 (тридцять п'ять тисяч сімсот двадцять одна) грн 27 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 квітня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко