Постанова № 73307590, 12.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 квітня 2018 р. № 636/3777/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківський області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2017 року до Чугуївського районного суду Харківської області звернувся ОСОБА_1В.(АДРЕСА_1,63525) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про заборгованість зі сплати єдиного внеску від 09.08.2017 року №Ф-16904-17 Головного управління ДФС у Харківській області території Обслуговування Харківської ОДПІ ЕСВ.

На підставі ухвали судді Чугуївського районного суду Харківської області Карімова І.В. від 03.11.2017 року адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про заборгованість зі сплати єдиного внеску передана до Фрунзенського районного суду м. Харкова як адміністративного суду.

24.01.2018 року вищезазначена справа надійшла до Фрунзенського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.01.2018 року адміністративну справу №636/3777/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною вимоги передано до Харківського окружного адміністративного суду.

22.02.2018 року дана справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

На адресу суду позивачем була надана заява про усунення недоліків.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.10.2017 року отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2017 року №Ф-16904-17 тобто ЕСВ за себе. Позивач вважає, податкову вимогу неправомірною, яка порушує його, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

02.04.2018 року на адресу суду відповідачем було надано відзив на позов, в якому зазначив, що позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ та призначено йому пенсію за вислугу років відповідно до ОСОБА_2 №2262-ХІІ, до нього не застосовуються пільги, встановлені ч.4 ст.4Закону України №2464-VI. А отже позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальних підствах.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером з 06.05.1998 року та находиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківський області з 01.01.2007 року.

Відповідно до наказу №403-ІІ від 08.04.1998 року, звільнений, з посади старшого викладача військової кафедри Харківського Політехнічного інституту, військове звання підполковник, ветеран військової служби.

Позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва та є платником єдиного податку, у відповідності до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

24.10 .2017 року ОСОБА_1 отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 серпня 2017 року №Ф-16904-17.

Позивач не погодився з винесеною вимогою Головного управління ДФС у Харківський області від 09 серпня 2017 року №Ф-16904-17, вважає її протиправною та такою, що порушує його права та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 ОСОБА_2 № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

06 серпня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07 липня 2011 року №3609-VI. ОСОБА_2 доповнено статтю 4 ОСОБА_2 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частиною четвертою такого змісту: "4. Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Відповідно до ст.7 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим ОСОБА_2 та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього ОСОБА_2 та ОСОБА_2 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до ОСОБА_2 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Судом встановлено, що дійсно позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", проте, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до приписів ст. 12 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення" досяг пенсійного віку та має право виходу на пенсію за віком.

З системного аналізу норм діючого законодавства вбачається, що надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску не залежить від виду отримуваної пенсіонером пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років), визначальним критерієм надання вказаних пільг є досягнення фізичною особою - підприємцем пенсійного віку.

Таким чином, фізична особа - підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку отримує, має право на пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 ОСОБА_2 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування. Позивач досяг встановленого вказаним ОСОБА_2 пенсійного віку, а тому на нього поширюються положення ч. 4 ст. 4 ОСОБА_2 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицію Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.05.2014 року по справі № 822/1072/13 (адміністративне провадження №К/800/29784/13).

За вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.257,258,262, 246, 255,295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківський області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про заборгованість зі сплати єдиного внеску від 09.08.2017 року №Ф-16904-17 Головного управління ДФС у Харківській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,63525, код НОМЕР_1) судові витрати в загальному розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківський області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.04.2018 року.

Суддя О.М. Тітов