Рішення № 73307477, 10.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5633/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Станкової О.Ф.

за участю сторін:

від відповідача – ОСОБА_1 (за довіреністю)

від третьої особи – ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні (за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін) адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 17.10.2017 року №026,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Держпраці в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови Першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 17.10.2017 року №026, якою на Фізичну особу – підприємця ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 96000,00 грн. (а.с.66-72).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач провів інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_3 на підставі листа ГУ ДФС в одеській області від 29.08.2017 року №7055/9/15-32-06-06 без згоди Держпраці України на проведення такого заходу, що є порушенням Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції з питань праці та її територіальних органів, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року №390. Також, в порушення вимог наведеного Порядку, позивач зазначає, що наказ на проведення перевірки та направлення ФОП не пред’являлись, а рішення за результатом розгляду матеріалів перевірки прийнято посадовою особою відповідача поза межами 10-денного строку, встановленого Порядком. Позивач вважає, що Акт перевірки, припис, протокол та постанова свідчать про те, що інспектор відповідача на позапланову перевірку не виходив, а обмежився лише наданими від ГУДФС в Одеській області поясненнями ОСОБА_4 від 11.08.2017 року, а тому розгляд наданих позивачем документів носив лише формальний характер без врахування всіх обставин. У поясненнях, наданих ОСОБА_4 при здійсненні фактичної перевірки позивача, будучи налякана поведінкою посадових осіб ГУ ДФС в одеській області. які були неввічливі та обурені, вона пояснила, що допомагає як адміністратор на базі відпочинку «Віла Пента» з липня 2017 року по 11.08.2017 року, оскільки саме так їй було продиктовано співробітниками ГУДФС в Одеській області, хоча в подальшому, вказана особа пояснила, що вона 11.08.2017 року приблизно в обід прийшла до бази відпочинку «Віла Пента» до адміністратора Мазур Світлани, через деякий час ОСОБА_5 попросила останню почекати її в приміщенні бази відпочинку поки вона вибіжить до магазину купити собі поїсти та поповнити рахунок на телефон. Після того, як адміністратор Мазур Світлана вийшла за межі бази відпочинку до ОСОБА_4 підійшли невідомі раніше чоловіки і в приватному порядку попросили повідомити про місцезнаходження ресторану. А як тільки ОСОБА_4 погодилась їм показати, де саме знаходиться ресторан, почали її залякувати та вимагати від неї написання письмових пояснень, що вона працює адміністратором. Але вона заперечувала про те, що працює адміністратором, тоді невідомі чоловіки представились працівниками ДФС і сказали, що вона не має права їм відмовляти. Все це проходило на очах співробітників бази відпочинку, які в той час працювали. До того ж, як вбачається з наданих пояснень ОСОБА_6, до головного управління Держпраці в Одеській області, то він 11.08.2017 року як тільки дізнався про проведення перевірки працівниками ДФС в Одеській області, вказав, що в нього працюють чотири працівника, які належним чином оформлені і у ФОП ОСОБА_3 є на це відповідні документи. Всі інші особи, що знаходяться на території бази відпочинку є відвідувачами та гостями. Але, з слів своєї співробітниці ОСОБА_7 він дізнався, що у відвідувача ОСОБА_4, яка знаходилась у приміщенні бази відпочину було відібрано пояснення начебто вона є працівницею і виконувала обов’язки адміністратора. Однак, дане не відповідає дійсності на підставі того, що згідно штатного розкладу на посаді адміністратора працювала ОСОБА_5, яка в цей день знаходилась на своєму робочому місці. За штатним розкладом ніякого помічника у неї не було і тому працювати відвідувачка ОСОБА_4, не могла, про що і було повідомлено самим ФОП ОСОБА_3 разом с наданими поясненнями його працівників. Отже, враховуючи що ОСОБА_6В не видавав ніяких розпоряджень стосовно ОСОБА_4 і про її прихід 11.08.2017 року на базу відпочинку йому стало відомо лише після того, як прийшли співробітники ДФС в Одеській області, тому є необґрунтованим вважати, що ОСОБА_4 працювала помічником адміністратора на базі відпочинку «Вілла Пента» і виконувала покладені на неї обов’язки помічника. Також, оскільки ОСОБА_6В ніяких доручень ОСОБА_4 щодо виконання певного обсягу роботи не надавав, її знаходження на базі відпочинку «Вілла Пента» було лише відвідування як гостя, до того ж, питань щодо обов’язків у виконанні роботи у ОСОБА_4 ніхто не з’ясовував. Тому, позивач вважає безпідставним встановлення порушень законодавства про працю у ФОП ОСОБА_8 лише на підставі відібрання письмового пояснення у відвідувача ОСОБА_4, яка прийшла до бази відпочинку 11.08.2017 року по особистим приватним питанням і вирішила добровільно допомогти невідомим особам. Окремо позивач звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не є громадянином України і не володіє державною мовою, якою складено відповідні документи, що потягли за собою притягнення його до відповідальності за порушення законодавства про працю. В момент проведення перевірки він потребував допомоги перекладача і наголошував на перекладі документів, що йому надавалися для ознайомлення. Однак, співробітники ДФС в Одеській області відмовились робити переклад документів, тому всі його пояснення які були надані без роз’яснень та перекладу на мову якою він розуміє (російську) є сумнівними і не можуть в подальшому бути використані як докази його провини. У зв’язку з вищевикладеним позивач вважає, що постанова про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №026 від 17.10.2017 року на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_8 з боку першого заступника начальника головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_9 є незаконною і такою, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача надала до суду відзив на адміністративний позов (а.с.124-130), згідно яких відповідач вважає, що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем, відповідно до вимог Конвенції Міжнародної організації праці №81, яка ратифікована ЗУ від 08.09.2004 року №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129, ратифікованої ЗУ від 08.09.2004 року №1986-IV, статті 259 Кодексу Законів про працю України, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ №295 від 26.04.2017 року та на підставі листа ГУ ДФС в Одеській області № 7055/9/15-32-13-06-06 щодо проведення інспекційного відвідування з метою контролю за додержанням законодавства про працю, видано Наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 19.09.2017 р. № 1157 про проведення головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 у період з 25.09.2017 р. по 26.09.2017 р. (включно) позапланового заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. З урахуванням вимог чинного законодавства, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, на підставі наведеного наказу та направлення на здійснення інспекційного відвідування від 19.09.2017 р. № 15/01-29-2124, інспектор праці провів інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, за результатами якого складено акт № 15-25-005/0172 від 26.09.2017 р. та видано припис № 15-25-005/0172-0137 від 27.09.2017 р. Так, актом перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог статті 21 та частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допущення працівника, гр. ОСОБА_4, до роботи без укладення трудового договору. Відповідно до вимог Кодексу законів про працю України та Порядку № 509, Першим заступником начальника Головного управління ОСОБА_10 прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, розглянуто зазначену справу та прийнято постанову від 17.10.2017 р. № 026, якою вирішено накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_1) штраф у розмірі 96000 грн., таким чином, Перший заступник начальника Головного управління при прийнятті постанови про накладення штрафу від 17.10.2017 р. № 026 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами. Так, відповідач зазначає, що нормативно-правовим актом який регулює здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295, а не Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений Наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2012 р. № 390. Враховуючи вищезазначене, посилання ФОП ОСОБА_3 на Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений Наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2012 р. № 390, як такий, що вимагає отримання погодження Держпраці України є безпідставним та необґрунтованим. В свою чергу, Порядок № 295 не містить вимог щодо необхідності отримання погодження Держпраці України. Відповідно до пункту 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, тому твердження позивача що інспектор праці повинен був ознайомити його з листом ГУ ДФС в Одеській області та пред’явити наказ від 19.09.2017 р. № 1157 є безпідставним і ґрунтується на домислах, оскільки Порядок № 295 не містить таких вимог. Що стосується направлення на здійснення інспекційного відвідування № 15/01-29-2124 від 19.09.2017 р., то воно надавалося під підпис 25.09.2017 р. ФОП ОСОБА_3 Позивач в позові посилається на пункт 3 Порядку № 509 яким передбачено наступне, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа), як на, нібито, порушення строків розгляду справи, однак, пунктом 4 цього ж Порядку визначено, що справа розглядається у п’ятнадцяти денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки від 26.09.2017 р., а рішення щодо розгляду справи прийнято 03.10.2017 р., тобто до спливу 10-денного строку передбаченого пунктом 3 Порядку № 509, в свою чергу, постанова про накладення штрафу від 17.10.2017 р., тобто до спливу строку передбаченого пунктом 4 Порядку № 509. Крім цього, на думку позивача, інспектор праці ОСОБА_1 не виходив на перевірку, однак таке твердження спростовується особистим підписом ОСОБА_3, датованим 25.09.2017 р., на направленні на здійснення інспекційного відвідування та наданими інспектору поясненнями від працівників ФОП ОСОБА_3 (ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_7 Д.). Що стосується, нібито, відсутності неоформлених трудових відносин з ОСОБА_4 відповідач зазначає, що відповідно до акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області від 21.08.2017 р. № 682/15-32-13-06, під час перевірки у ФОП ОСОБА_3 встановлено наявність 1 (одного) найманого працівника, трудові відносини з яким не оформлені, в порушення вимог статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України. Згідно пояснень ОСОБА_4, які надані на момент перевірки ГУ ДФС в Одеській області, вона допомагає як адміністратор у ФОП ОСОБА_3 з липня 2017 року. Режим роботи з 08:30 до 19:00. Крім того, під час здійснення інспекційного відвідування головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_4, яка за версією позивача знаходилась в приміщені бази відпочинку «Вілла Пента», під час перевірки ГУ ДФС в Одеській області, в якості відвідувача, на момент перевірки Головного управління вже працювала у ФОП ОСОБА_3, що підтверджується трудовим договором від 28.08.2017 року та поясненнями самої ОСОБА_4, а посилання позивача на пояснення ОСОБА_4, надані вже після перевірки ГУ ДФС не може прийматися до уваги як доказ відсутності трудових правовідносин, оскільки такі пояснення могли бути надані під тиском роботодавця ФОП ОСОБА_3 Отже, відповідач вважає, що відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції до позивача за порушення вимог трудового законодавства.

Третя особа письмових заяв до суду не надала, в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 ПКУ, відповідно до Наказу ГУ ДФС в Одеській області №3433 від 08.08.2017 року, посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області проведено фактичну перевірку Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі з тими, яким встановлено випробування, фізичної особи у господарській одиниці за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжейка, вул. Центральна, буд. 25 (Спа курорт «VILLA PENTA», за результатами якої складено Акт №682/15-32-13-06 від 21.08.2017 року (а.с.161-168).

Згідно з висновки наведеного акту перевірки, фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем ст.24 Кодексу Законів про працю України та вимог Постанови КМУ від 17.06.2015 року №413 в частині неподання до органів ДФСУ «Повідомлення про прийняття працівника на роботу» (а.с.167).

Так, згідно наданих інформаційних даних, складених на імя Начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_12, ОСОБА_4 пояснила, що вона допомагає як адміністратор на базі відпочинку «Віллі Пента» ФОП ОСОБА_3 з липня 2017 року по 11.08.2017 року, графік роботи «плаваючий», час роботи з 09 год. 30 хв. до 19 год. 00 хв., вихідні дні – «плаваючі», режим роботи господарської одиниці з 09 год. 30 хв. до 23 год. 00 хв., зазначивши, що разом з нею працюють: повар – ОСОБА_13, офіціант – ОСОБА_2, касир – ОСОБА_14, яка офіційно звільнена 10.08.2017 року, старша медсестра – ОСОБА_7, прибиральниця – ОСОБА_11 (а.с.169).

Відповідно до зауважень, викладених в акті перевірки 22.08.2017 року, ОСОБА_15 пояснив, що ОСОБА_4 ніколи не працювала в сфері готельного бізнесу та в приватному порядку прийшла ознайомитись з умовами роботи адміністратора, тобто з посадою, на яку її позивач запросив на роботу, ні про яку трудову діяльність в даному випадку мова не йде (а.с.168).

Для подальшого реагування та вжиття заходів в межах компетенції, 29.08.2017 року третьою особою на адресу відповідача направлено лист №7055/9/15-32-13-06 від 29.08.2017 року (а.с.170) та для відпрацювання і контролю за усуненням встановлених порушень податкового законодавства, в частині укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) висловлено прохання про повідомлення про результати вжитих заходів.

Відповідно до вимог Конвенції Міжнародної організації праці №81, яка ратифікована ЗУ від 08.09.2004 року №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129, ратифікованої ЗУ від 08.09.2004 року №1986-IV, статті 259 Кодексу Законів про працю України, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ №295 від 26.04.2017 року та на підставі листа ГУ ДФС в Одеській області № 7055/9/15-32-13-06-06 щодо проведення інспекційного відвідування з метою контролю за додержанням законодавства про працю, Головним управлінням Держпраці в Одеській області видано Наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 19.09.2017 р. № 1157 про проведення головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_1 у період з 25.09.2017 р. по 26.09.2017 р. (включно) позапланового заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.105).

На підставі наведеного наказу та направлення на здійснення інспекційного відвідування від 19.09.2017 р. № 15/01-29-2124 (а.с.108), інспектором праці проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3, за результатами якого складено акт № 15-25-005/0172 від 26.09.2017 р. та видано припис № 15-25-005/0172-0137 від 27.09.2017 р.(а.с.176-179, 180).

Копію направлення на здійснення інспекційного відвідування отримано позивачем 25.09.2017 року, про що свідчить відповідний запис та підпис ОСОБА_15 (а.с.108).

Так, вказаним актом перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог статті 21 та частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допущення працівника - ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору (а.с.177). В ході здійснення інспекційного відвідування у ФОП, ОСОБА_4 представила письмове пояснення, що вона працює у позивача з 28.08.2017 року по 25.09.2017 року, що підтверджується укладеним із ОСОБА_4 трудовим договором від 28.08.2017 року, проте факт наявності трудових відносин між ФОП ОСОБА_15 та ОСОБА_4 у період з липня 2017 року по 11.08.2017 року документального підтвердження не знайшов (а.с.177-178).

Відповідно до пояснеь, викладених в акті перевірки 29.09.2017 року, ОСОБА_15 пояснив, що ОСОБА_4 не працювала на об’єкті в момент перевірки, а в приватному порядку прийшла ознайомитись з умовами роботи, термін «допомагає» був нав’язаний їй перевіряючими податкової інспекції, вважає, що акт сфабриковано, більш того, в той момент посада адміністратора була зайнята іншим працівником. Категорично не згоден з методами роботи податкової служби та вважає висновки інспекції з питань праці абсолютно помилковими (а.с.178-179).

03.10.2017 року відповідачем складено повідомлення про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на позивача, розгляд якої призначено на 17.10.2017 року об 11:00 год. (а.с.181).

Дане повідомлення надіслано позивачу та отримано останнім 12.10.2017 року (а.с.185).

Позивач для розгляду справи не з’явився.

Відповідно до вимог Кодексу законів про працю України та Порядку № 509, Першим заступником начальника Головного управління ОСОБА_10 прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, розглянуто зазначену справу та прийнято постанову від 17.10.2017 р. № 026, якою, керуючись п.п.54 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці,затвердженою постановою КМУ від 11.02.2015 року №96, та абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, вирішено накласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_1) штраф у розмірі 96000 грн. (а.с.182-183).

Постанову надіслано засобами поштового зв’язку та отримано позивачем 27.10.2017 року (а.с.184).

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі Закон №877-V).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 1 ст. 2 Закону №877-V).

За визначенням п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону №877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; (абзац четвертий частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.11.2016 р. N 1726-VIII) надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Згідно до ч. 10 ст. 4 вказаного Закону України посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Судом встановлено, що відповідно до пункту 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №295 від 26.04.2017 р. інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень обєкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.

Пунктом 12 Порядку №295 встановлено, що вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Таким чином, суд не бере до уваги твердження позивача викладені в адміністративному позові про те, що початок інспекційного відвідування проведено без предявлення документу (наказу), який дає право на проведення заходів контролю та без попереднього повідомлення, оскільки направлення вручене позивачу.

Щодо тверджень позивача, що розпорядчими документами щодо здійснення перевірки були Наказ та направлення на перевірку, тобто, погодження центрального органу виконавчої влади - Державної служби з питань праці у відповідача не було, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пп.6 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, у випадку проведення інспекційного відвідування не вимагається погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, суд не бере до уваги зауваження на Акт перевірки про присутність ОСОБА_4 у приміщенні позивача в приватному порядку, оскілки згідно наданих інформаційних даних, складених на імя Начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_12, ОСОБА_4 пояснила, що вона допомагає як адміністратор на базі відпочинку «Віллі Пента» ФОП ОСОБА_3 з липня 2017 року по 11.08.2017 року, графік роботи «плаваючий», час роботи з 09 год. 30 хв. до 19 год. 00 хв., вихідні дні – «плаваючі», режим роботи господарської одиниці з 09 год. 30 хв. до 23 год. 00 хв., зазначивши, що разом з нею працюють: повар – ОСОБА_13, офіціант – ОСОБА_2, касир – ОСОБА_14, яка офіційно звільнена 10.08.2017 року, старша медсестра – ОСОБА_7, прибиральниця – ОСОБА_11 (а.с.169).

А в ході здійснення інспекційного відвідування у ФОП, ОСОБА_4 представила письмове пояснення, що вона працює у позивача з 28.08.2017 року по 25.09.2017 року, що підтверджується укладеним із ОСОБА_4 трудовим договором від 28.08.2017 року, проте факт наявності трудових відносин між ФОП ОСОБА_15 та ОСОБА_4 у період з липня 2017 року по 11.08.2017 року документального підтвердження не знайшов (а.с.177-178), до суду не наданий.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови № 026 від 17.102.2017 року відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 17.10.2017 року №026 – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.04.2018 року.

Позивач: Фізична особа – підприємець ОСОБА_3, адреса – 67842, Одеська область, Овідіопольський район, с.Санжейка, вул.Центральна, 25, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Головне управління Держпраці в Одеській області, адреса - 65044, Одеська область, м.Одеса, проспект Шевченка, 2, ЄДРПОУ 39781624.

Третя особа: Головне управління ДФС в Одеській області, адреса – 65044, Одеська область, м.Одеса, вул.Семінарська, 5, ЄДРПОУ 39398646.

Суддя П.П.Марин

.