Ухвала суду № 73307457, 12.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1567/18

УХВАЛА

12 квітня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Кравченко М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла зава ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Згідно з п.1 ч.1 ст.153 КАС України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В заяві ОСОБА_1 просить суд до подання позовної заяви до суду заборонити будь-якій особі, в тому числі головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на будь-яке майно, що зареєстровано після 06 жовтня 2001 року у єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 до набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.152 КАС України якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В заяві про забезпечення позову заявник вказує, що отримати статус позивача може ОСОБА_1, а відповідача ОСОБА_4 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, для встановлення існування хоча б однієї з названих обставин з метою недопущення зловживань суд зобов'язаний виходити з конкретних доказів.

Дослідивши надані письмові докази, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви є обґрунтованою та належить до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник вказує, що між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії від 13.03.2008 року № 2008/13-1-08/111. За цим договором фізичній особі ОСОБА_3 надано кредит на поточні потреби. На виконання п.1.3 кредитного договору між ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 449 від 13.03.2008 року, згідно п.1.1 якого ОСОБА_3 передав банківській установі в іпотеку нежилі приміщення магазину за адресою м. Одеса, вул. Дворянська, 8, у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов’язань за договором від 13.03.2008 року № 2008/13-1-08/111. Згідно свідоцтва про право власності від 27.10.2005 року серія САА № 428261 право власності на ці приміщення зареєстровано за ОСОБА_3 Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу І-ЖД № 308158 від 06.10.2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_3.

Згідно з ст.368 Цивільного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заявник вказує, що шлюбного договору не укладалось, усе майно, зареєстроване у єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на прізвище ОСОБА_3 з 06 жовтня 2001 року набуває статусу спільного сумісного майна подружжя.

За заявою ПАТ «Укрсоцбанк» постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 26.10.2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 09.09.2011 року у справі № 781/11 про часткове задоволення позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту та накладено арешт на майно ОСОБА_3, в тому числі нерухоме, яке перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1, яка не надавала згоду на передачу спільного сумісного майна в іпотеку за договором кредиту.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.08.2015 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору. В ході розгляду цивільної справи № 522/15356/15-ц, виникло питання, яке потребує прийняття окремого рішення суду, про визнання права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» це право заперечує.

За клопотанням ПАТ «Укрсоцбанк» від 24.04.2017 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 31.05.2017 року поновлено вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 09.09.2011 року.

За постановою державного виконавця від 01.06.2017 року накладено арешт на все майно ОСОБА_1, в тому числі на нежилі приміщення магазину за адресою м. Одеса вул. Дворянська, 8, що належать ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_3, оскільки придбано за спільні кошти у період шлюбу. Пунктом 2 цієї постанови обмежено право користування цими нежилими приміщеннями, а пунктом 3 постанови призначено їх відповідального зберігача.

Заявник вважає, що такими діями ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 у протиправний спосіб намагаються позбавити ОСОБА_1 права власності на належне їй нерухоме майно шляхом його відчуження на торгах. З цією метою уже обрано оцінювача майна та проведена його оцінка. Спірні дії виконавця є прямим втручанням у права ОСОБА_1, як власника, щодо володіння, користування та розпорядження нежилими приміщеннями магазину, які передбачені Законом, а саме ст.317 Цивільного кодексу України.

За заявою ОСОБА_1 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2017 року у справі № 522/21195/17 зупинено продаж арештованих нежилих приміщень магазину площею 155, 8 кв. м по вул. Дворянській, 8 у м. Одесі, заборонено будь-яким особам звернення стягнення на нежилі приміщення магазину, заборонено будь-яким особам, без дозволу власників майна вживати будь-які дії щодо володіння, користування, розпорядження нежилими приміщеннями магазину по вул. Дворянській, 8 у м. Одесі до набрання рішенням у справі законної сили.

Заявник вказує, що незважаючи на вжиті заходи щодо недопущення протиправного звернення стягнення на іпотечне майно до розгляду цивільної справи по суті, незаконні дії стягувана та державного виконавця не зупинені. З метою звернення стягнення на інше майно, що перебуває у спільній сумісній власності, беручи до уваги, що згідно Постанови державного виконавця від 01.06.2017 року накладено арешт на все майно, що зареєстровано у держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно на прізвище ОСОБА_3, державний виконавець Булахевич С.В. здійснив у період з 27.03.2018 року по 28.03.2018 року вихід за місцем проживання позивача ОСОБА_1 за адресою м. Одеса вул. Успенська, 2, де у порушення пп.4 п.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» без вмотивованого рішення суду про примусове проникнення намагався проникнути до житлових та інших приміщень ОСОБА_1, яка не є стороною та боржником у виконавчому провадженні ВП № 34912335, в рамках якого здійснюються заходи зі стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк».

Заявник зазначає, що протиправні дії державного виконавця є прямим втручанням у її права як власника на спільне сумісне з ОСОБА_3 майно, право на яке заперечується ПАТ «Укрсоцбанк» і яке відстоюється ОСОБА_1 у рамках цивільних справ № 522/21195/17 та № 522/15356/15-ц. З урахуванням наявності між сторонами спору про право дії державного виконавця, що спрямовані на позасудовий спосіб позбавлення права власності на майно ОСОБА_1, мають ознаки незаконних.

Також, заявник вказує, що має намір звернутися до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій державного виконавця незаконними.

Крім того, заявник стверджує, що продовження вчинення державним виконавцем дій щодо звернення стягнення на будь-яке майно ОСОБА_3, що зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після 06 жовтня 2001 року, тобто після дати реєстрації його шлюбу з ОСОБА_1, стають очевидними ознаки протиправності дій державного виконавця як суб’єкта владних повноважень, порушення прав ОСОБА_1, яка не є стороною у виконавчому провадженні, не є боржником, та відстоює своє право на це майно у вищезазначених цивільних справах. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав ОСОБА_1, за захистом яких вона має звернутися до суду.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Так, забезпечення позову - це вжиття судом визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З урахуванням зазначеного, аналіз обставин заяви свідчить про наявність дійсного спору між учасниками виконавчого провадження та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди правам ОСОБА_1

Разом з цим, оскільки ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.11.2017 року у справі № 522/21195/17 було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено продаж арештованих нежилих приміщень магазину площею 155, 8 кв. м по вул. Дворянській, 8 у м. Одесі, заборонено будь-яким особам звернення стягнення на нежилі приміщення магазину, заборонено будь-яким особам, без дозволу власників майна вживати будь-які дії щодо володіння, користування, розпорядження нежилими приміщеннями магазину по вул. Дворянській, 8 у м. Одесі до набрання рішенням у справі законної сили, які передані банківській установі в іпотеку, тому суд вважає за необхідне заборонити Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_4 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні ВП № 34912335 щодо звернення стягнення на майно, що не є предметом іпотеки за договором № 449 від 13.03.2008 року, та яке зареєстроване після 06 жовтня 2001 року у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку має метою збереження існуючого становища до розгляду справи по суті у майбутньому. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у визначений судом спосіб буде відповідати предмету позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті.

Крім того, в даному випадку вжиттям заходів забезпечення позову забезпечується збалансованість інтересів сторін, що не суперечить положенням законодавства України.

Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст.150, 152, 154, 243, 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

2. Заборонити Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_4 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні ВП № 34912335 щодо звернення стягнення на майно, що не є предметом іпотеки за договором № 449 від 13.03.2008 року, та яке зареєстроване після 06 жовтня 2001 року у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко