Рішення № 73307435, 26.03.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 р. № 478/172/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагаря В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Перекопська, 42, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56002

до відповідача:Баштанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, вул. Ювілейна, 84, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100

про:визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1П.) звернувся до суду з позовними вимогами до Баштанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (надалі - відповідач) про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні державної соціальної допомоги та надбавки за його доглядом як інвалідом дитинства з дати визнання його інвалідом 1-ої групи від 06 червня 2017 року; зобов'язання відповідача призначити позивачу державну соціальну допомогу та надбавку за його доглядом як інвалідом дитинства з дати визнання його інвалідом 1-ої групи від 06 червня 2017 року.

Ухвалою від 23.02.2018 р. суд відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в дитинстві він отримав травму ноги у зв'язку з чим йому було ампутовано ногу. В подальшому, у шістнадцятирічному віці, 01 квітня 1959 року йому встановлено третю групу інвалідності та призначено пенсію від 04 серпня 1960 року в 17 років, яку він отримує до теперішнього часу. Після повторного огляду, відповідно до довідки МСЕК, йому встановлено першу групу інвалідності довічно. На підставі вказаного зазначив, що він має право на отримання державної соціальної допомоги, як інвалід з дитинства та надбавку за доглядом, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у нього відсутні повноваження щодо призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітей з інвалідністю віком до 18 років та встановлення надбавки на догляд за особами з інвалідністю, в зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є інвалідом першої групи відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА за № 269471 від 06.06.2017 року.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та одержує пенсію по втраті годувальника.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення державної соціальної допомоги, яка призначається інвалідам дитинства першої групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, такого донарахування відповідачем зроблено не було, в зв'язку з чим позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Відносини в сфері обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання державної соціальної допомоги регламентовано Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 року № 2109-ІII (надалі - Закон № 2109).

Статтею 1 Закону № 2109 визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 2109 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім’ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз'ясненням особам з інвалідністю з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Приписами статті 2 Закону № 2109 встановлено розмір державної соціальної допомоги, зокрема розмір державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства I групи становить 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Окрім того, згідно статті 3 Закону № 2109 особам з інвалідністю з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі: особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи, - 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи Б I групи, - 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до Закону № 2109 заява про призначення державної соціальної допомоги подається особою з інвалідністю з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання. До заяви про призначення державної соціальної допомоги повинні бути додані документи про вік і місце проживання особи з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю, документи про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника, який подав заяву, а також довідка медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку.

Крім того, відповідно до статті 9 № 2109 Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства або на дітей з інвалідністю віком до 18 років призначається місцевою державною адміністрацією. Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевою державною адміністрацією не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами. Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.

Тобто, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Органом, який призначає державну соціальну допомогу є Казанківська районна державна адміністрація. Таким чином, позивач, в порядку передбаченому законом, має право звернутись до Казанківської районної державної адміністрації (за місцем реєстрації) для призначення йому державної соціальної допомоги як інваліду з інвалідністю з дитинства на підставі Закону № 2109.

З матеріалів справи та доданих документів вбачаєтьбся, що позивач звернувся до суду з позовом до неналежного відповідача.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Перекопська, 42, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56002, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Баштанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (вул. Ювілейна, 84, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, ідентифікаційний код 41249224) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 05.04.2018 року.

Суддя В. С. Брагар