Рішення № 73307354, 11.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 р. Справа № 814/595/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034 до відповідача:ОСОБА_2 освіти і науки України, пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135 про:зобов’язання вчинити дії та визнання протиправною бездіяльність,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 освіти і науки України (далі – відповідач, ОСОБА_2), в якому просить суд:

- зобов’язати ОСОБА_2 освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки його звернення, отриманого 22.01.2018 року від Урядової гарячої лінії за № ІЛ-7761998 та суть прийнятого рішення;

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 освіти і науки України щодо забезпечення поновлення порушеного права позивача на отримання дубліката атестата про середню освіту, здобуту в 1972 році.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що у 1972 році він закінчив середню школу та отримав Атестат про середню освіту. Згодом цей Атестат від 1972 року був ним втрачений та 30.04.2014 року позивач отримав дублікат атестата про повну загальну середню освіту МК № 46211419 (далі – ОСОБА_3 Атестата), але через помилки, які містив ОСОБА_3 Атестата, позивач повернув його директору Миколаївської вечірньої школи № 1 з метою отримання ОСОБА_3 Атестата без помилок.

Управління освіти Миколаївської міської ради листом від 26.01.2018 року повідомила позивача, що ОСОБА_3 Атестата повернуто до Інформаційного центру «Освіта-Сервіс» для подальшого знищення, а відтак станом на день звернення з позовом до суду позивач не має а ні оригіналу Атестата про середню освіту – через його втрату, що виданий у 1972 році, а ні ОСОБА_3 Атестата – через його знищення, в чому саме й полягає його порушене право.

22.01.2018 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію з заявою, де поставив наступні питання:

- «прошу встановити порядок видачі дублікатів атестатів про середню освіту, які видавалися в Українській РСР і втрачені»;

- «прошу забезпечити видачу мені дубліката атестата про середню освіту, а не дублікат іншого документу».

Станом на день подачі позову, 27.02.2018 року, позивач стверджує, що так й не отримав відповіді від відповідача на своє звернення, та вважає, що ОСОБА_2 допускає бездіяльність у видачі йому дублікату атестату про середню освіту, здобуту в 1972 році.

Відповідач надав до суду «Пояснення» на позовну заяву, де викладає своє відношення до вказаних вимог позивача. Так, відповідач зазначає, що відповідь на запит позивача до Урядової гарячої лінії від 22.01.2018 року надав своєчасно – 31.01.2018 року за вих. № 2.1-236. Окрім того, з питання видачі позивачу ОСОБА_3 Атестата зазначив, що в провадженні судів, як у Миколаївському окружному адміністративному суді, так і в апеляційній та касаційній інстанціях, перебуває понад 15 справ за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, а відтак відповідач вважає, що дії позивача, що полягають у неодноразовому зверненні до суду з одним самим питанням, є ні що інше як зловживання ним процесуальними правами. У кінці «Пояснень» відповідач висловлює своє бажання щодо відмови судом в задоволенні позову.

Суд розглянув справу за правилами статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в порядку письмового провадження.

28.02.2018 року судом винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, де у п. 6 резолютивної частини відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву з одночасним направленням його копії іншим учасникам справи. Але, відповідачем відзив на позовну заяву на адресу суду направлено не було. Замість цього, 22.03.2018 року на адресу тільки суду (позивачеві відповідач копії не направив) відповідачем направлено «Пояснення» на позовну заяву.

Суд зауважує, що «Пояснення» - не є заявою по суті справи в розумінні ст. 159 КАС України. А відтак, інформація, викладена відповідачем в «Поясненнях», не вимагає від суду, при написанні рішення, надання обґрунтованої оцінки викладених відповідачем доводів.

Дослідив матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

21.01.2018 року о 16:15 год. позивач звернувся на Урядову гарячу лінію 1545, https://www.kmu.gov.ua/ua/uryadova-garyacha-liniya-1545, із зверненням, прийнятим 22.01.2018 року та зареєстрованим за № ІЛ-77619987, де поставив декілька питань до ОСОБА_2, а саме:

- встановити порядок видачі дублікатів атестатів про середню освіту, які видавалися в Українській РСР втрачені;

- забезпечити видачу дубліката атестата про середню освіту.

31.01.2018 року за вих. № 2.1-236 відповідач на адресу позивача направив відповідь щодо питань, поставлених останнім у запиті на Урядову гарячу лінію від 22.01.2018 року, в якому зазначив, що: «Питання щодо видачі документа про освіту державного зразка законодавчо чітко врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2015 року № 645 та не передбачає виготовлення документів про освіту зразка УРСР. Відповідно до ч. 2 вказаної постанови, як зазначено у відповіді від 15.01.2018 року № 2.4-111, документи про середню освіту, які видавались до запровадження атестатів про повну загальну середню освіту (до 1991 року), є дійсним. ОСОБА_2 позбавлене можливості щодо затвердження окремого зразка атестата про середню освіту випускників навчальних закладів УРСР, а видані ОСОБА_1 документи про освіту є на сьогодні чинними».

При поданні позову до суду 27.02.2018 року, позивач стверджує, що відповідь від ОСОБА_2 на його запит від 21.01.2018 року він не отримав.

Відповідачем не надано суду доказів ні надіслання позивачу відповіді за вих. № 2.1-236 від 31.01.2018 року, ні отримання позивачем вказаної відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд зауважує, що відповідачем. Як суб’єктом владних повноважень, не доведено, що позивачу було своєчасно направлено відповідь на його звернення від 31.01.2018 року за вих. № 2.1-236, або що позивач отримав цю відповідь.

Отже, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання ОСОБА_2 надати (надіслати) відповідь на його звернення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_2 щодо забезпечення поновлення порушеного права позивача на отримання дубліката атестата про середню освіту, здобуту в 1972 році, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

У зверненні на Урядову гарячу лінію позивач просить «встановити порядок видачі дублікатів атестатів про середню освіту, які видавалися в Українській РСР втрачені», а позовні вимоги формує, на думку суду, некоректно. У позові ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 щодо забезпечення поновлення порушеного права на отримання дубліката атестата про середню освіту, здобуту в 1972 році.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з тексту позовної заяви, ОСОБА_3 Атестата позивачеві вже видавався (але, як зазначає позивач, з помилками), а відтак, заходи щодо забезпечення поновлення порушеного права позивача на отримання ОСОБА_3 Атестата ОСОБА_2 вчинялися, отже про бездіяльність у даному випадку мова йти не може.

У зверненні на Урядову гарячу лінію позивач просить ОСОБА_2 не видати дублікат, а має на увазі вчинення дії по розробленню нормативно-правового акта про видачу дублікатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

В позовній заяві позивач просить суд: « 2. Прошу визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 освіти і науки України щодо забезпечення поновлення мого порушеного права на отримання дубліката атестата про середню освіту здобуту в 1972 році».

Таке право позивача ОСОБА_2 вже поновлювалось шляхом видачі ОСОБА_3 атестата (хоч й з помилками) та може бути знов поновлене після звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою до ОСОБА_2.

Таким чином, суд приходить висновку, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 2, 19, 45, 76, 241 – 246, 260, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54034) до ОСОБА_2 науки і освіти України (пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135) задовольнити частково.

2. Зобов’язати ОСОБА_2 освіти і науки України повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки його звернення, отриманого 22.01.2018 року від Урядової гарячої лінії за № ІЛ-7761998 та суть прийнятого рішення.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.04.2018 року.

Суддя Н. В. Лісовська