Рішення № 73307238, 12.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/402/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, сектору Українського бюро Інтерполу та Європолу Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо утримання на штрафному майданчику в м. Біляївка Одеської області по вул. Шкільній, 19 належного позивачу автомобіля НОМЕР_1, 2009 р.в.; зобов’язати відповідача повернути транспортний засіб позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Слободзейського районного суду від 08.08.2014 по справі № 2-1026-14 позивача визнано власником транспортного засобу марки Opel, модель Insignia, номерний знак НОМЕР_2, 2009 р.в., номер двигуна A20DTH-17471424, ідентифікаційний номер ТЗ W0LGT87MX91098702, чорний колір. В лютому 2017 р. в присутності позивача інспектором дорожнього нагляду Біляївського ВП ГУНП в Одеській області майором поліції ОСОБА_2 складено протокол огляду та затримання вищевказаного ТЗ на підставі орієнтування українського бюро «Інтерполу» про розшук та в подальшому поміщено на штрафний майданчик за адресою: Одеська область, м. Біляївка, вул. Шкільна, 19. До цього часу належний позивачу транспортний засіб знаходиться на штрафному майданчику. Уповноважений представник позивача звертався до Біляївського ВП ГУНП в Одеській області з адвокатським запитом щодо статусу ТЗ, стадії кримінального провадження тощо. Листом від 31.10.2017 № 43/615Д повідомлено, що питання про повернення ТЗ на територію Польщі, де автомобіль обліковується викраденим, до компетенції Біляївського ВП ГУНП в Одеській області не належить; в порушенні кримінального провадження за фактом виявлення автомобіля, який знаходиться в міждержавному розшуку, відмовлено, так як незаконне заволодіння ТЗ мало місце на території іншої держави. В той же час, на день звернення до суду із даним позовом працівники ГУНП в Одеській області не склали жодного документу, на підставі доручення про надання міжнародної правової допомоги щодо арешту автомобіля та повернення власнику. Згідно листа генеральної поліцейської інспекції міжнародного центру поліцейської співпраці Міністерства внутрішніх справ ОСОБА_3 Молдова від 05.05.2014 станом на 24.04.2014 автомобіль не значиться викраденим із країн-членів МОУГ/ОІРС Interpol. Таким чином, автомобіль утримується без будь-якого провадження, ухвали суду, а в протоколі про огляд та затримання ТЗ відсутні будь-які посилання на норми чинного законодавства України, які б надавали законні підстави працівникам поліції для перешкоджання реалізації права власності, що порушує ст. 19 Конституції України. Взагалі невідомо, з яких підстав та на підставі яких норм автомобіль утримується на штрафному майданчику і не повертається позивачеві. Натомість вбачається, що власник не зацікавлений у поверненні автомобіля на територію Польщі, а сам автомобіль може прийти в непридатний для експлуатації стан. Жодних дій щодо автомобіля не вчиняється, що є протиправним.

Ухвалою судді від 19.02.2018 відкрито провадження та призначено розгляд справи на 15.03.2018 о 12:00 год. за правилами спрощеного позовного провадження.

05.03.2018 до канцелярії суду від представника ГУ НП в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якої відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову, зважаючи на правомірність дій інспекторів відділу прикордонної служби щодо затримання транспортного засобу та за наявності правових і фактичних підстав для цього.

13.03.2018 до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено про неспроможність доводів відповідача щодо правомірності дій по затриманню ТЗ, адже позивачем оскаржується діяльність щодо тривалого утримання ТЗ на штрафному майданчику. При цьому позивач не заперечує правомірності власне затримання ТЗ, проте вважає, що це має бути обумовлене відповідними слідчими діями щодо такого ТЗ.

В судовому засіданні 15.03.2018 до участі у справі залученого другого відповідача – сектор Українського бюро Інтерполу та Європолу ГУНП в Одеській області та відкладеного розгляд справи на 10.04.2018 о 12:00 год. для належного сповіщення зазначеного відповідача про судове засідання.

До суду з’явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представники відповідачів до суду не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної заяви та відсутність підстав для її задоволення.

З огляду на матеріали справи, рішенням Слободзейського районного суду (Придніпровська Молдавська ОСОБА_3) від 08.08.2014 громадянина ОСОБА_3 Молдова ОСОБА_1 визнано добросовісним набувачем транспортного засобу марки Opel, модель Insignia, номерний знак НОМЕР_2, 2009 р.в., номер двигуна A20DTH-17471424, ідентифікаційний номер ТЗ W0LGT87MX91098702, чорний колір, та визнано за ним право власності на вказаний ТЗ.

05.02.2016 УГАИ МВД ПМР видано свідоцтво про реєстрацію вказаного ТЗ за ОСОБА_1 № Т0002682.

11.02.2017 при перетині державного кордону України в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Градениці» вищезазначений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було затримано інспекторами відділу прикордонної служби «Лиманське» Білгород-Дністровського прикордонного загону південного регіонального управління Державної прикордонної служби України та в подальшому передано поліцейським Біляївського ВП для тимчасової постановки на майданчик тимчасового зберігання для збереження, де автомобіль зберігається по теперішній час.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.

Підставою для затримання автомобіля слугувало те, що з 29.12.2012 вказаний ТЗ обліковується в базі викрадених автомобілів Генерального секретаріату Інтерполу (ініціатор розшуку – Польща).

Правовим підґрунтям для затримання автомобіля слугував наказ № 505 від 14.06.2016 «Про затвердження Порядку дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України, осіб автомобільних засобів і паспортних документів, які перебувають у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерполу».

Згідно наданих сектором Українського бюро Інтерполу та Європолу Головного управління Національної поліції в Одеській області документів, 11.02.2017 на адресу ДМПС надійшло відповідне повідомлення Білгород-Днівстровського прикордонного загону щодо перетину ОСОБА_1 11.02.2017 о 08:20 год. на вказаному ТЗ державного кордону України.

Листом від 11.02.2017 черговий офіцер Робочого апарату Укрбюро Інтерполу капітан поліції ОСОБА_4 повідомив, що ТЗ марки Opel, модель Insignia, номерний знак НОМЕР_2, 2009 р.в., номер двигуна A20DTH-17471424, ідентифікаційний номер ТЗ W0LGT87MX91098702, чорний колір, значиться в обліках викрадених автомобілів Генерального секретаріату Інтерполу, ініціатор розшуку – Польща, дата викрадення – 29.12.2012. До правоохоронних органів направлено терміновий запит для детальної перевірки та з’ясування намірів законного власника вказаного автомобіля.

У відповідь на запит правоохоронні органі Польщі підтвердили розшук вказаного автомобіля листом № BMWP-4352/2017 від 11.02.2017.

Листом від 11.02.2016 № 52-291-Інтерпол Сектор Українського бюро Інтерполу та Європолу направив запит начальнику Біляївського ВП ГУНП в Одеській області щодо особи, яка автомобіль ввезено на територію України; документів, на підставі яких автомобіль був у використанні; результати огляду на предмет зміни номерів вузлів та агрегатів; про прийняте рішення за матеріалами перевірки; про місце зберігання ТЗ та його технічний стан; контактні дані особи, відповідальної за збереження.

Листом № 43/996 Біляївського ВП ГУНП в Одеській області надано відповідь, згідно якої ТЗ керував громадянин ОСОБА_3 Молдова ОСОБА_1, якому ТЗ належить згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ. Автомобіль тимчасово затримано. Огляд на предмет зміни номерів агрегатів та вузлів не проводився. Матеріали ЖЄО перебувають на розгляді.

В лютому 2017 р. листом № 50/336-Інтерпол Сектор Українського бюро Інтерполу звернувся до начальника Робочого апарату Українського бюро Інтерполу про направлення відповідного запиту на адресу компетентних органів Польщі щодо реєстрації ТЗ; обставин викрадення ТЗ; актуальні відомості про власника ТЗ; номери власника щодо захисту права власності та вирішення питання повернення ТЗ.

18.03.2017 Сектор Українського бюро Інтерполу та Європолу ГУНП в Одеській області направив запит начальнику Біляївського ВП ГУНП в Одеській області, в якому поставив питання: до якого органу необхідно звертатись власникові автомобіля та які документи необхідно пред’явити для захисту права власності та вирішення питання про повернення автомобіля; відомості про технічний стан ТЗ та про здатність самостійного пересування; про наявні пошкодження на/всередині ТЗ, їх характер (за наявності); пробіг ТЗ; результати експертного дослідження на предмет зміни номерів вузлів та агрегатів (в разі проведення); актуальні відомості про місцезнаходження, контактні дані відповідальної за збереження особи.

У відповідь листом № 43/2171 Біляївський ВП ГУНП в Одеській області повідомив, що для вирішення питання про повернення ТЗ необхідно звертатися до ГУНП в Одеській області; технічний стан ТЗ задовільний – здатний пересуватися, пошкоджень не виявлено; пробіг становить 91163 км; експертне дослідження на предмет зміни номерів вузлів та агрегатів ТЗ не проводилося; ТЗ знаходиться на арештмайданчику за адресою: Одеська область, м. Біляївка, вул. Шкільна, 19, який належить ФОП ОСОБА_5; вартість зберігання станом на 28.03.2017 становить 1600 грн.

Аналогічні відомості надані листом № 50/685-Інтерпол начальнику Департаменту Інтерполу та Європолу Національної поліції України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.1992 № 555 "Про вступ України до Інтерполу" Кабінетом Міністрів прийнята пропозиція Міністерства внутрішніх справ, погоджена з Міністерством юстиції, Міністерством закордонних справ та Службою безпеки, про вступ України до Міжнародної організації кримінальної позиції - Інтерпол.

Відповідно до п. 1 Положення про Національне бюро Інтерполу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993, Національне центральне бюро Інтерполу (Укрбюро Інтерполу) представляє Україну в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерполі та є центром координації взаємодії правоохоронних органів країни з компетентними органами зарубіжних держав щодо ведення боротьби із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни.

Повноваження Укрбюро Інтерполу покладаються на МВС, у рамках якого створюється робочий апарат Бюро.

Порядок використання правоохоронними органами України можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (далі - НЦБ) для співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав під час здійснення діяльності, пов'язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України визначається Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 09.01.1997 N 3/1/2/5/2/2 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 7.1. Інструкції уся інформація, отримувана Міністерством внутрішніх справ України каналами Інтерполу, вміщується в інтегровану базу даних НЦБ за такими підсистемами: 7.1.1. Документ; 7.1.2. Особи; 7.1.3. Транспорт; 7.1.4. Фірми; 7.1.5. Номерні речі; 7.1.6. Валюта; 7.1.7. Предмети мистецтва.

Відповідно до п. 2.3.1. Інструкції правоохоронні органи, використовуючи канали НЦБ, мають можливість:

а) запитати відомості про власника транспортного засобу, зареєстрованого за кордоном; б) запитати інформацію про дату та місце взяття на облік транспортного засобу чи зняття з обліку; в) перевірити транспортний засіб за обліками викраденого автотранспорту в зарубіжних країнах; г) ідентифікувати іноземний автомобіль чи його номерні знаки; д) оголосити міжнародний розшук викраденого в Україні транспортного засобу, поставити його на облік у Генеральному секретаріаті Інтерполу та в правоохоронних органах інших держав - членів організації; е) ідентифікувати реєстраційні документи транспортного засобу; ж) здійснювати обмін інформацією щодо порядку повернення викрадення транспортного засобу законному власникові.

Механізм взаємодії між посадовими особами Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) осіб, автомобільних транспортних засобів і паспортних документів, які перебувають у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу (далі - Інтерпол) визначає Порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та органів Національної поліції України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України осіб, автомобільних транспортних засобів і паспортних документів, які перебувають у банках даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерполу, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 14 червня 2016 року N 505.

Згідно з п.12 Порядку № 505 у разі виявлення автомобільного транспортного засобу (далі - автомобіль), інформація щодо якого міститься в банках даних Інтерполу як про викрадений:

1) старший прикордонного наряду:

затримує водія в порядку, визначеному пунктами 2.3 - 2.8 розділу II Інструкції;

надсилає електронне повідомлення про виявлення зазначеного автомобіля з копією реєстраційних документів транспортного засобу та інформацією про осіб, які знаходяться в автомобілі, начальнику зміни ВУС органу охорони державного кордону;

2) начальник зміни ВУС органу охорони державного кордону:

надсилає електронне повідомлення про виявлення зазначеного автомобіля з копією реєстраційних документів транспортного засобу та інформацією про всіх осіб, які знаходились в автомобілі під час проходження прикордонного контролю, на електронну адресу або факс Укрбюро Інтерполу та до найближчого територіального органу поліції;

факт виявлення, затримання та передачі автомобіля записує у журналі обліку спрацювань банків даних Інтерполу, який ведеться у письмовому вигляді;

3) територіальний орган поліції:

приймає та реєструє інформацію про викрадений автомобіль в порядку, визначеному Інструкцією про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року N 1377, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за N 1498/27943;

негайно прибуває до пункту пропуску, в якому виявлено викрадений автомобіль;

забороняє експлуатацію транспортного засобу і забезпечує його збереження відповідно до вимог законодавства.

Законом України № 5259-VI від 18.09.2012 ратифіковано Угоду про співробітництво держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з крадіжками автотранспортних засобів і забезпеченні їхнього повернення.

З боку ОСОБА_3 Молдова 25.11.2005 в означену Угоду внесено Застереження, згідно з яким співробітництво здійснюватиметься відповідно до національного законодавства й міжнародних зобов'язань ОСОБА_3 Молдова в цій галузі.

Згідно з ст.5 Закону України № 5259-VI у випадку виявлення, затримання, вилучення або арешту на території однієї зі Сторін викраденого автотранспортного засобу компетентний орган цієї Сторони протягом двадцяти днів від дня затримання або виявлення такого автотранспортного засобу письмово повідомляє про це компетентному органові іншої Сторони, у провадженні якого перебуває кримінальна справа. Компетентні органи Сторін інформують про це свої центральні компетентні органи.

Повідомлення містить, зокрема, передбачені нижче відомості про такий автотранспортний засіб, якщо вони відомі: а) марку, модель, колір, рік випуску й тип автотранспортного засобу; б) ідентифікаційний номер, номер кузова, шасі й двигуна; в) інформацію про зміну номерів агрегатів або кольору автотранспортного засобу; г) реєстраційний знак, серію та номер реєстраційного документа, місце й дату його видачі; д) інформацію про місцезнаходження автотранспортного засобу, його технічний стан та комплектацію; е) найменування органу, що затримав або виявив автотранспортний засіб; ж) найменування органу, що забезпечує схоронність автотранспортного засобу, а також контактний телефон, за яким можна звернутися по інформацію про можливість повернення автотранспортного засобу; з) інформацію про те, чи використовувався автотранспортний засіб у зв'язку з учиненням злочину; и) інформація про осіб, які використали автотранспортний засіб для вчинення злочину.

Статтею 6 Закону України № 5259-VI визначено, що компетентні органи Сторони, які затримали або виявили викрадений автотранспортний засіб, уживають відповідних заходів для забезпечення схоронності цього автотранспортного засобу й не можуть користуватися або розпоряджатися ним.

Відповідно до ст.7 вказаного Закону центральний компетентний орган Сторони, що одержав повідомлення відповідно до статті 5 цієї Угоди, може надіслати запит центральному компетентному органові запитуваної Сторони про повернення автотранспортного засобу.

Запит надсилається в письмовій формі й містить, зокрема, такі відомості: а) марку, модель, колір, рік випуску й тип автотранспортного засобу; б) ідентифікаційний номер, номер кузова, шасі та двигуна автотранспортного засобу; в) реєстраційний знак, серію та номер реєстраційного документа, місце й дата його видачі; г) зареєстрованого власника автотранспортного засобу; д) номер кримінальної справи, відомості про орган, у провадженні якого вона перебуває, наявність позову в кримінальній справі.

До запиту додаються засвідчені відповідно до законодавства запитуючої Сторони копії документів, що підтверджують право власності на автотранспортний засіб, із зазначенням фізичної або юридичної особи, на яку його оформлено.

Запит, надісланий або підтверджений у письмовій формі, на офіційному бланку центрального компетентного органу запитуючої Сторони, повинен бути підписаний керівником або його заступником і засвідчений гербовою печаткою цього органу.

Відповідно до ст.8 Закону України № 5259-VI затриманий або виявлений автотранспортний засіб видається представнику запитуючої Сторони при пред'явленні документа, який підтверджує його повноваження й виданий центральним компетентним органом запитуючої Сторони.

Незатребуваний автотранспортний засіб може бути звернений в дохід держави, на території якої він знаходиться, відповідно до законодавства цієї держави.

Таким чином, затриманий на території України транспортний засіб, що оголошений у розшук та значиться викраденим може бути повернутий виключно його законному власнику на його вимогу або звернений в дохід держави.

За обставин справи автомобіль марки Opel, модель Insignia, номерний знак НОМЕР_2, 2009 р.в., номер двигуна A20DTH-17471424, ідентифікаційний номер ТЗ W0LGT87MX91098702, чорний колір, з грудня 2012 р. значиться як викрадений на території Польщі з номерними знаками WOTFL98.

При цьому позивач не заперечує, що затримання ТЗ переслідувало легітимну мету та здійснено згідно із законом, однак вважає його подальше утримання без вчинення відповідних слідчих дій правоохоронними органами України таким, що порушує його майнові права.

Слід зазначити, що ЄСПЛ вважає, що втручання у право власності особи не суперечить принципу верховенства права навіть у випадку набуття права на майно, що підлягає конфіскації на законних підставах.

Так, вирішуючи спір, суд враховує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі відповідно – Перший протокол; Конвенція). Держави-учасниці Конвенції зобов’язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Право власності (на мирне володіння майном) не є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності, у тому числі й позбавляти громадян власності. При цьому в таких діях держава повинна дотримуватися усталених принципів правомірного втручання, зокрема тих, що напрацьовані ЄСПЛ, через рішення якого відбувається розуміння змісту норм Конвенції, Першого протоколу, їх практичне застосування.

ЄСПЛ, розглядаючи справи за заявами про захист права на мирне володіння майном, напрацював низку загальновизнаних стандартів захисту цього права, які зводяться до такого загального правила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення ст. 1 Першого протоколу, треба визначити: чи є в позивача право власності на майно, що охоплюється змістом ст. 1; чи мало місце втручання в мирне володіння майном та яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна.

Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об’єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

ЄСПЛ виходить із того, що положення ст. 1 Першого протоколу містить три правила: (а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; (б) друге – стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; (в) третє – визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (quality of the law is requiring that it be accessible to the persons concerned, precise and foreseeable in its application). Тлумачення та застосування національного законодавства – прерогатива національних органів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain margin of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об’єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) – «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов’язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов’язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

Принцип «пропорційності» (principle of proportionality), закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей – органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов’язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Принцип «пропорційності» тісно пов’язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід’ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв’язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Отже в даному випадку втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, оскільки безумовного здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та вилучення з дорожнього руху ТЗ, який значиться в базах даних Інтерполу викраденим.

Вирішуючи спір, суд також не оминає увагою той факт, що Придністровська Молдовська ОСОБА_3 не є Стороною Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, а Україною не встановлено з Придністровською Молдовською ОСОБА_3 ніяких договірних відносин.

Отже, документи про реєстрацію транспортних засобів, оформлені у Придністровському регіоні ОСОБА_3 Молдова не мають юридичної сили, але тимчасово допущені до використання виключно на території ОСОБА_3 Молдова. Жителі Придністровського регіону мають можливість реєструвати свої транспортні засоби у відповідності з національним законодавством ОСОБА_3 Молдова.

Суд враховує, що відповідно до міжнародного договору між Україною та ОСОБА_3 Молдова офіційними на території України можливо вважати лише ті документи, які визнаються офіційними на території ОСОБА_3 Молдова. Документи Придністровської Молдавської ОСОБА_3 не визнаються офіційними в ОСОБА_3 Молдова.

Відтак, суд відхиляє посилання представника позивача на те, що затримання та подальше збереження на арештмайданчику правоохоронними органами України автомобіля марки Opel, модель Insignia, номерний знак НОМЕР_2, 2009 р.в., номер двигуна A20DTH-17471424, ідентифікаційний номер ТЗ W0LGT87MX91098702, чорний колір, спричинило порушення майнових прав позивача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірного дозволу.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

В судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що зберігання ТЗ на арештмайданчику здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» (є виправданим) та вилучення з дорожнього руху ТЗ, який значиться в базах даних Інтерполу викраденим, у зв’язку із чим позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов’язку вчинити певну дію. Таким чином, встановивши правомірність затримання означеного ТЗ та його подальше збереження, суд вважає також не підлягаючою до задоволення позовну вимогу щодо зобов’язання відповідача повернути ОСОБА_1 вказаний автомобіль.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (Придністровська Молдавська Республіка, м. Слободзея, вул. Пушкіна, 68; ІПН 2015034000780) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; ЄДРПОУ 41411592), сектору Українського бюро Інтерполу та Європолу Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; ЄДРПОУ 41411592) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.04.2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк