Рішення № 73307199 від 03.04.2018 , Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/2112/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання – Карча В.М.,

представників позивача – ОСОБА_1 (наказ від 10.04.2003 № 1-к), ОСОБА_2 (довіреність від 23.01.2018 № 8-7), ОСОБА_3 (довіреність від 12.03.2018 № 3),

представника відповідача – ОСОБА_4 (довіреність від 18.12.2017 № 3882/9/12-32-10-00-29),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2017 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» (далі – ПСП «Агрофірма Привілля», позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі – ГУ ДФС у Луганській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 02.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 24.01.2018 роз’єднано позовні вимоги ПСП «Агрофірма Привілля» до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у самостійні провадження з такими позовними вимогами:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2017 № НОМЕР_1, від 07.09.2017 № НОМЕР_2, від 07.09.2017 № НОМЕР_3, від 07.09.2017 № НОМЕР_4, від 07.09.2017 № НОМЕР_5, від 07.09.2017 № НОМЕР_6, від 07.09.2017 № НОМЕР_7, від 07.09.2017 № НОМЕР_8, від 07.09.2017 № НОМЕР_9, від 07.09.2017 № НОМЕР_10, від 07.09.2017 № НОМЕР_11, від 07.09.2017 № НОМЕР_12, від 07.09.2017 № НОМЕР_13, від 07.09.2017 № НОМЕР_14, від 07.09.2017 № НОМЕР_15;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2017 № НОМЕР_16, від 20.09.2017 НОМЕР_17.

Позовні вимоги ПСП «Агрофірма Привілля» до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 № НОМЕР_1, від 07.09.2017 № НОМЕР_2, від 07.09.2017 № НОМЕР_3, від 07.09.2017 № НОМЕР_4, від 07.09.2017 № НОМЕР_5, від 07.09.2017 № НОМЕР_6, від 07.09.2017 № НОМЕР_7, від 07.09.2017 № НОМЕР_8, від 07.09.2017 № НОМЕР_9, від 07.09.2017 № НОМЕР_10, від 07.09.2017 № НОМЕР_11, від 07.09.2017 № НОМЕР_12, від 07.09.2017 № НОМЕР_13, від 07.09.2017 № НОМЕР_14, від 07.09.2017 № НОМЕР_15 залишено на розгляді в адміністративній справі № 812/2112/17.

Позовні вимоги у вказаній справі мотивовано тим, що ГУ ДФС у Луганській області проведено документальну невиїзну перевірку у період з 29.06.2017 по 09.08.2017, за результатами якої складено акт документальної планової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 16.08.2017 № 223/12/32/14/14/31844498 (далі – акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення: від 07.09.2017 № НОМЕР_1 на суму 105,10 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_2 на суму 639,90 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_3 на суму 39,71 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_4 на суму 322,36 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_5 на суму 97,20 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_6 на суму 2,82 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_7 на суму 22,96 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_8 на суму 80,36 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_9 на суму 606,00 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_10 на суму 1589088,75 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_11 на суму 414239,95 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_12 на суму 170,00 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_13 на суму 6512,05 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_14 на суму 510,00 грн, від 07.09.2017 № НОМЕР_15 на суму 76093,15 грн.

Позивачем було подано зауваження на акт перевірки, а після їх негативного розгляду відповідачем – подано скаргу до Державної фіскальної служби України. 29.11.2017 позивач отримав від ДФС України рішення про результати розгляду скарги, яким у задоволенні скарги відмовлено.

Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та висновками акту перевірки, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Так, на думку позивача, відповідач порушив вимоги законодавства, допустивши продовження здійснення планового заходу та перевищивши сумарну тривалість планових заходів протягом року.

Перевірка позивача згідно акту перевірки проводилася з 29.06.2017 по 09.08.2017 і тривала 30 робочих днів. При цьому термін перевірки протиправно тривав з 29.06.2017 по 26.07.2017 (20 робочих днів) та протиправно продовжувався з 27.07.2017 по 09.08.2017 (10 робочих днів). При цьому законодавчо дозволено здійснювати плановий перевірочний захід не більше 10 днів.

Висновок 1 та висновок 2 акту перевірки. За даним висновком складено податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) форми «Р» № НОМЕР_10. До ППР протиправно включено суму за двома окремими податками, зборами шляхом додавання суми у висновку № 1 та суми з висновку № 2 акту перевірки.

Формою «Р» ППР не передбачено відповідальності за нецільове використання коштів. Отже, включення відповідачем до ППР суми в 200000 грн є протиправним.

Сума грошового зобов’язання з ПДВ, зазначена в ППР, 1589088,75 грн, сума податкового зобов’язання (без штрафних санкцій) 1111271,00 грн. Зазначені суми внесені відповідачем до ППР протиправно, невідомо звідки та не зрозуміло на підставі чого. В акті перевірки (висновок 1) зафіксовано іншу суму – 1531620,00 грн.

Висновок 3. За даним висновком складено ППР форми «В4» № НОМЕР_9. Зазначене ППР є протиправним, виходячи з наступного: 1) ППР не містить обов’язкового посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для перевірки дотримання податкового законодавства; 2) ППР не містить обов’язкового посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначення їх розміру; 3) форма ППР протиправно змінена та не відповідає затвердженій Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (далі – Наказ № 1204). Після таблиці відсутні обов’язкові реквізити щодо строку та реквізитів для сплати штрафних санкцій.

Висновок 5. За даним висновком складено ППР форми «Ш» №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8.

Висновок 7. За даним висновком складено ППР форми «С» № НОМЕР_12. Зазначене ППР є протиправним з огляду на наступне.

У висновку № 7 відповідач намагається протиправно притягнути позивача до відповідальності за те, що «не забезпечено подання до органів державної податкової служби по дротових та бездротових каналах зв’язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних чеків…». Протиправність дій відповідача полягає в тому, що неможливо забезпечити подання електронних документів до Державної податкової служби у зв’язку з припиненням її існування ще у 2012 році (Указ Президента України від 24.12.2012 № 726/2012).

Висновки 10 та 11. За даним висновком складено ППР форми «С» № НОМЕР_11. Зазначене ППР є протиправним виходячи з такого.

1) В порушення п. 3 розділу ІІ Наказу № 1204 у ППР протиправно поєднано для окремі штрафні санкції, що не допускається. 2) В ППР протиправно зазначена сума штрафних санкцій, що відрізняється від суми штрафних санкцій за висновком № 10 та висновком № 11 (ППР сума = 414239,95 грн; висновок № 10: 28825,58 х 5 = 244127,90 грн; висновок № 11: 170112,0 грн, загальна сума = 244127,90 + 170112,0 = 414239,90 грн). Сума відхилення складає 5 коп., але відповідач навіть на таку суму не мав права збільшувати штрафні санкції, це свідчення протиправності дій відповідача.

Висновок 12. За даним висновком складено ППР форми «Д» № НОМЕР_15. Зазначене ППР є протиправним виходячи з наступного.

1) У ППР внесено незрозумілі відомості щодо особи, яка їх підписала. На момент підписання ППР ОСОБА_5 не була ні керівником, ні заступником керівника, оскільки перебувала на посаді в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області. 2) Сума податкового збору, що зазначена в ППР (38495,68 грн) є безпідставною та необґрунтованою, не відповідає сумі, що визначена актом перевірки та зазначена у висновку № 12 (39152,24 грн).

Висновок 13. За даним висновком складено ППР форми «Д» № НОМЕР_13. Зазначене ППР є протиправним виходячи з наступного.

1) У ППР внесено незрозумілі відомості щодо особи, яка їх підписала. На момент підписання ППР ОСОБА_5 не була ні керівником, ні заступником керівника, оскільки перебувала на посаді в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області. 2) ППР не містить обов’язкового реквізиту – посилання на пункт та статтю законодавчого акту, відповідно до якого зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов’язань, тобто протиправно складено зі зміною нормативно встановленої форми, що призвело до безпідставного розрахунку грошових зобов’язань.

Також позивач посилається, що сам акт перевірки складено несистематично, із помилками, що не дає вважати об’єктивними зазначені в ньому суми.

Щодо висновку відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ позивач зазначає, що відповідач намагається протиправно притягнути позивача до відповідальності за придбання дизельного пального у ПП «Машсервіс-Локомотив» (липень, вересень 2014 року), у ПП «Голд-Ойл» (січень, лютий, березень 2015 року), у ТОВ «Зліт» (січень, лютий, березень 2015 року), у ТОВ «Східна група «УТОС» (липень 2014 року) на підставі того, що постачальниками складено податкові накладні, в яких зазначено УКТ ЗЕД НОМЕР_18, який відповідає версії ГС 2007, діючої до 01.01.2014. Позивач, як покупець, отримував податкові накладні в електронному вигляді, тобто, не має відношення до реквізитів податкової накладної, не може їх змінити, ні редагувати, ні навіть бачити. Більш того, позивач отримав не податкові накладні, а витяги з Єдиного реєстру податкових накладних від адміністратора ЄРПН. При цьому в витягах з ЄРПН адміністратор в особі ДФС не зазначає жодних кодів УКТ ЗЕД.

В акті перевірки відповідач протиправно, на думку позивача, не визнає первинні документи, укладені між позивачем та контрагентами, та скасовує реально здійснені фінансово-господарські операції щодо поставки позивачу дизельного палива від ПП «Машсервіс-Локомотив», ПП «Голд-Ойл», ТОВ «Зліт».

Відповідачу надано всі первинні документи по зазначеним господарським операціям (договори, видаткові накладні, податкові накладні, документи щодо оплати товару, транспортування товару, прийому палива на АЗС та оприбуткування й використання палива).

Однак, відповідач посилається на форму ТТН, затверджену наказом від 20.05.2008, і не звертає уваги на наказ Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 № 983, яким внесено зміни до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, а Правила доповнено Додатком 7 – товарно-транспортною накладною форми № 1-ТН, яка є основним документом на перевезення вантажів.

Також позивач посилається, що господарські операції з ТОВ «Компанія «ОСОБА_6» мали реальний характер, підтверджені документально, оплата за товар здійснена в документальній формі. Усі оригінали документів було надано відповідачу.

На думку позивача, відповідач також безпідставно і протиправно робить висновок про нецільове використання коштів. Так, в акті перевірки зазначено, що «внаслідок перерахування грошових коштів у сумі 200000 грн на рахунок ТОВ «Зліт» грошові кошти вважаються такими, що використані підприємством не за цільовим призначенням».

Позивачем надано відповідачу всі підтверджуючі документи щодо використання коштів зі спеціального рахунку для оплати за дизельне паливо, придбане за безготівковий розрахунок у ТОВ «Зліт», а саме: договір постачання, рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспорту накладну, податкову накладну, платіжні доручення. Факт оприбуткування та використання палива також підтверджується первинними документами (матеріальний звіт оператора АЗС, забірна відомість, обліковий лист тракториста, бух. рахунок 20_3), оригінали всіх документів надано відповідачу.

Також, за посиланням позивача, при перевірці податку на доходи фізичних осіб відповідач протиправно не бере до уваги частину товарних чеків, що були надані до перевірки разом зі звітами для використання чеків. Відповідач у позасудовому порядку визнає товарні чеки недійсними на тій підставі, що в них відсутні обов’язкові реквізити.

Позивач зауважує, що жоден нормативний акт не містить вимог щодо обов’язкових реквізитів товарних чеків.

Під час перевірки відповідачу було надано всі товарні чеки, а після отримання акта перевірки до контролюючого органу було надано заперечення та завірені копії товарних чеків та звітів про використання коштів. Однак, з невідомих причин відповідачем не враховано ні надані документи, ні роз’яснення ДПА України.

В акті перевірки відповідач також посилається на неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО. Вказані посилання відповідача спростовуються перевіркою КОРО за відповідну дату, де містяться записи щодо обліку готівкових коштів на підставі фіскальних звітних чеків.

Висновок відповідача про порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в частині оприбуткування готівки, що надходить до каси, в загальній сумі 48825,58 грн не відповідає дійсності.

Позивач вважає, що відповідачем не було дотримано регламентований порядок проведення перевірки з цього питання та не використано нормативно затверджену форму акту, що призвело до помилкових та протиправних висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.

24.01.2018 відповідач надав відзив на позов, у якому посилається, що відповідачем було дотримано строки проведення перевірки та перевірку проведено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 28.12.2015, то його винесено відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків». Посилання позивача на те, що його винесено за двома окремими податками, не відповідають дійсності, оскільки в графі «назва податку, збору або виду штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)» вказано лише один податок, а саме «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».

У позові міститься посилання на протиправність податкового повідомлення-рішення форми «С» № НОМЕР_12 у зв’язку з припиненням існування Державної податкової служби відповідно до Указу Президента України № 726/2012 від 24.12.2012.

Відповідач зазначає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення не містить жодного посилання на Державну податкову службу. А висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків. Єдиним документом, який є підставою для притягнення позивача до відповідальності, є податкове повідомлення-рішення (далі – ППР).

Що стосується протиправності, на думку позивача, винесення ППР форми «С» № НОМЕР_11, відповідач пояснює таке. Посилання позивача на порушення відповідачем п. 3 розділу ІІ Наказу № 1204 є надуманим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки вищевказане ППР прийнято щодо одиничного порушення, а саме – п. 2.6, п. 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2014 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України.

Стосовно численних посилань позивача на те, що підписантом ППР є саме керівник, а не в.о. начальника або начальника ГУ ДФС у Луганській області, відповідач наводить таке.

Згідно з п. 2 розділу «Посади державних службовців категорії «Б» Переліку посад працівників Державної фіскальної служби України, її територіальних органів та кваліфікаційних вимог до осіб, що претендують на зайняття цих посад, затвердженого наказом ДФС від 15.06.2017 № 421, найвищою посадою територіального органу ДФС є начальник ДФС.

Відповідно до наказу ДФС України з січня 2016 року по теперішній час ОСОБА_5 перебуває на посаді начальника ГУ ДФС у Луганській області.

Таким чином, ОСОБА_5, перебуваючи на посаді в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області, має виключне право підпису податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідними структурними підрозділами ГУ ДФС.

У п. 2 «висновку № 13», вказаному у позові, зазначено, що ППР форми «Д» № 00115831315 не містить обов’язкового реквізиту – посилання на пункт та статтю законодавчого акта, відповідно до якого зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов’язань.

Відповідач повідомляє, що у відповідності до Додатку 12 Наказу Міністерства фінансів № 1204, яким затверджено дану форму ППР, відсутня вищевказана позивачем графа.

Щодо численних посилань позивача на протиправність, на його думку, складення акта, його висновків, невідповідності кількісних показників, вказаних у висновках акта перевірки, відповідач звертає увагу, що висновки до акта перевірки, як і сам акт, не є предметом оскарження у даній справі, тому посилання на технічні недоліки акта не є підставою для скасування оскаржених ППР.

Стосовно посилань позивача на неправомірне притягнення до відповідальності за порушення, викладені в п. 3 висновків до акта, а саме в частині завищення податкового кредиту в результаті включення сум ПДВ за податковими накладними з незаповненим реквізитом – кодом товару згідно з УКТ ЗЕД, та заповнених з неправильним кодом УКТ ЗЕД, відповідач зауважує наступне.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платника податку-продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Позивач, фактично не отримавши податкові накладні, а лише витяги з ЄДРПН, не перевіривши накладні на предмет коректності внесених до них кількісних показників та реквізитів, свідомо включив до свого податкового кредиту податкові накладні з неправильно зазначеним кодом УКТ ЗЕД. Крім того, позивач не скористався правом подання скарги на постачальника у зв’язку з порушенням правил заповнення податкової накладної в установленому законодавством порядку.

Щодо невизнання первинних документів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також відсутності господарських операцій щодо поставки позивачу дизельного палива від контрагентів, відповідач зазначає таке.

ПСП «Агрофірма Привілля» було укладено з контрагентами договори про поставку пального. На виконання договору останні поставили на адресу позивача дизельне пальне, постачальником були складені податкові накладні. Операції з придбання палива відображені в бухгалтерському обліку на підставі ТТН.

Разом з тим, надані під час перевірки ТТН складні за неправильною формою (1-ТН замість 1-ТТН). Крім того, в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних щодо транспортування ПММ від ПП «Машсервіс-Локомотив» до ПСП «Агрофірма Привілля» є незаповнені реквізити, такі як довіреність №, дата, ким видана та ін.

Таким чином, позивачем не дотримано загальних вимог щодо змісту первинних документів, які містяться в п. 2.4 Положення та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, повідомляє, що податкові накладні ПП «Машсервіс-Локомотив» та його задекларованих контрагентів-постачальників в ЄРПН не зареєстровані, що не дає можливості встановити реальність походження товару (активу) і його рух по ланцюгу, а також відсутність у ПП «Машсервіс-Локомотив» основних засобів (згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік) та належного штату працівників (згідно форми 1-ДФ за ІІ квартал 2014 року їх чисельність складала 2 особи), складських приміщень, транспорту тощо.

Відповідач звертає увагу на наявність вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2016 у справі № 646/2539/16-к, в якому надається оцінка протиправним діям осіб щодо вчинення фіктивного підприємництва через ПП «Машсервіс-Локомотив».

Таким чином, відповідач робить висновок, що складені підприємством документи не можуть вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку. Відтак, ПСП «Агрофірма Привілля» завищено податковий кредит у липні 2014 року на суму 44264 грн, у вересні 2014 року на суму 3648 грн, у жовтні 2014 року на суму 93417 грн.

Стосовно контрагента позивача – ПП «Голд-Ойл» відповідач посилається, що позивач придбавав у цього ПП дизельне паливо.

Надані під час перевірки ТТН не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, та не заповнені такі обов’язкові реквізити, як № подорожнього листа, код, довіреність № тощо.

Також аналізом діяльності суб’єкта господарювання встановлено, що ПП «Голд-Ойл» має ознаки ризиковості здійснення операцій: залучення суб’єкта до схем формування штучного податкового кредиту, відсутність ланцюга постачання.

Отже, позивачем отримано податкові накладні від ПП «Голд-Ойл» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкта оподаткування, несплати податків.

Стосовно відносин з ТОВ «Зліт» відповідач пояснює, що у вказаного підприємства позивач також придбавав дизельне паливо.

Надані до перевірки ТТН також не відповідають вимогам вищевказаної Інструкції та мають незаповнені обов’язкові реквізити.

При проведенні аналізу наявної в органі ДФС інформації стосовно ТОВ «Зліт» встановлено, що вказаний суб’єкт господарювання має такі ознаки ризиковості здійснення операції: залучення суб’єкта до схем формування штучного податкового кредиту, відсутність ланцюга постачання товару, наявність в автоматизованій системі співставлення розбіжностей в частині податкового кредиту.

Таким чином, позивачем отримано податкові накладні від ТОВ «Зліт» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкта оподаткування, несплати податків.

При проведенні аналізу наявної в органі ДФС інформації стосовно ТОВ Компанія «Нова Ера» встановлено значні розбіжності в частині співставлення номенклатури придбаних та реалізованих товарів та неможливо встановити походження товару, що був реалізований контрагентами на адресу ТОВ Компанія «Нова Ера» та в подальшому – позивачу.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову (том 3 арк. спр. 198-218).

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, а представники відповідача заперечували проти позову.

У розгляді справи оголошувалися перерви, ухвалою суду від 26.03.2018 зупинялося провадження у справі для можливого примирення сторін до 03.04.2018. Ухвалою суду від 03.04.2018 провадження у справі поновлено, спір шляхом примирення не вирішено.

Вислухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_3, дослідивши письмові докази, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПСП «Агрофірма Привілля» зареєстровано як юридичну особу 10.04.2003, основними видами діяльності якого є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.45 Розведення овець і кіз, 01.46 Розведення свиней та інше (том 3 арк. спр. 192-195, 236, 242, 243-251). Позивач перебуває на обліку в Сватівській ОДПІ (Троїцьке відділення) (том 3 арк. спр. 219-220). Згідно з витягом з реєстру платників податків податку на додану вартість від 23.01.2017 № 1712314500024 позивача було зареєстровано платником податку на додану вартість 23.04.2003 (том 3 арк. спр. 237). Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 200086404 НБ № 082677 ПСП «Агрофірма Привілля» зареєстровано суб’єктом спеціального режиму оподаткування 01.01.2009, дата початку дії свідоцтва – 05.12.2012 (том 3 арк. спр. 241). Відповідно до рішення Сватівської ОДПІ (Троїцьке відділення) від 29.12.2016 № 18 з 01.01.2017 ПСП «Агрофірма Привілля» виключено з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування (том 3 арк. спр. 238-239).

Відповідно до плану-графіка проведення планових перевірок суб’єктів господарювання за червень 2017 року та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 09.06.2017 № 345 зі змінами, внесеними наказами від 27.06.2017 № 375 та від 13.07.2017 № 398, у період з 29.06.2017 по 09.08.2017 Головним управлінням ДФС у Луганській області проведено документальну планову невиїзну перевірку ПСП «Агрофірма Привілля» (код за ЄДРПОУ 31844498) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 31.03.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 02.08.2014 по 31.03.2017, а також єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 16.08.2017 № 223/12/32/14/14/31844498 (далі – акт перевірки) (том 1 арк. спр. 46-156).

У висновках акта перевірки встановлено, зокрема, такі порушення:

«1. пп. 14.1.191, 14.1.202 і 14.1.244 п. 14.1 ст. 14, п.198.6. ст.198, п.201.1, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, ст. 1, п. 2 ст. З, п. 1, п. 2 ст. 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями); пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 в результаті чого занижено суму ПДВ в сумі 1531620 грн. у т.ч. у червні 2014р. - 119416 грн., у липні 2014р. - 300327 грн., у вересні 2014р. - 174703 грн., у жовтні 2014р. - 186518 грн., у листопаді 2014р. - 81594 грн., у грудні 2014р. - 26855 грн., у січні 2015р. – 27375 грн., у лютому 2015р. -124133 грн., у березні 2015р. - 69277 грн., у квітні 2015р. - 191 грн., у червні 2015р. - 406562 грн., у липні 2015р. - 79 грн., у жовтні 2015р. - 2286 грн., у березні 2016р. - 11632 грн., у травні 2016р. - 66 грн., у вересні 2016р. - 498 грн., у грудні 2016р. - 108 грн.

2. п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, п.4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №11, встановлено нецільове використання грошових коштів зі спеціального рахунку підприємства у сумі 200000 грн.

3. п.198.6. ст.198, п.201.1, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 606 грн, у т.ч. за вересень 2016 р. на 498 грн., за грудень 2016 р. на 108 грн.

5. п.п.295.9.2 п.295.9 ст.295 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату грошових зобов'язань по єдиному податку четвертої групи за 2016 рік на суму сплаченого податкового боргу 7390,50 грн.

7. пункту 7 статті 3 Закону України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфера торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями - не забезпечено подання до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

10. Порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 зі змінами та доповненнями в частині повноти та своєчасності оприбуткуванням готівки в касах підприємства сумі 48825,58 грн.

11. Порушення пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 зі змінами та доповненнями в частині звітування за одержані підзвіт готівкові кошти без подання документів, що засвідчують вартість понесених витрат в сумі 170112,0 грн.

12. п.п. 164.2.11 п.164.2 ст.164, п.п.170.9.1, п.п.170.9.2 п.170.9 ст.170, п.176.2ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (далі - Кодекс) (зі змінами та доповненнями) встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 39152,24 грн., у т.ч. за 04.2014 року - 220,50 грн., за 05.2014 року - 104,43 грн., за 06.2014 року - 331,63 грн., за 07.2014 року - 70,85 грн., за 08.2014 року - 1419,30 грн., за 09.2014 року - 305,17 грн., за 10.2014 року - 1222,39 грн., за 11.2014 року - 1192,81 грн., за 12.2014 року - 43,86 грн., за 02.2015 року - 1129,18 грн., за 03.2015 року - 570,11 грн., за 04.2015 року - 2666,25 грн., за 05.2015 року - 1125,70 грн., за 06.2015 року - 896,75 грн., за 07.2015 року - 187,87 грн., за 08.2015 року - 999,13 грн., за 09.2015 року - 4186,72 грн., за 10.2015 року - 113,25 грн., за 12.2015 року - 1731,00грн., 02.2016 року - 571,37 грн., за 03.2016 року - 1137,80 грн., за 04.2016 року - 1172,25грн., за 05.2016 року - 1160,18 грн., за 06.2016 року - 2569,34 грн., за 07.2016 року - 1614,03 грн., за 08.2016 року - 1506,67 грн., за 09.2016 року - 1711,70 грн., за 10.2016 року - 1629,83 грн., за 11.2016 року - І707,23 грн., за 12.2016 року - 484,70 грн., за 01.2017 року - 109,69 грн., за 02.2017 року - 988,13грн., за 03.2017 року - 4272,44 грн.

13. ст.163, пп.164.1, 164.2, пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст.168, ст.171, абзацу а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями)встановлено заниження військового збору за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року в загальній сумі суму 3297,26грн., у т.ч. за 01.2015 року - 122,24 грн., за 02.2015 року - 119,28 грн., за 03.2015 року - 4,39 грн., за 04.2015 року - 112,92 грн., за 05.2015 року - 57,01 грн., за 06.2015 року - 266,62 грн., за 07.2015 року - 112,574 грн., за 08.2015 року - 89,67 грн., за 09.2015 року - 18,79 грн., за 10.2015 року - 99,91 грн., за 11.2015 року - 418,67 грн., за 12.2015 року - 11,32 грн., за 01.2016 року - 144,25 грн., за 02.2016 року - 47,61 грн., за 03.2016 року - 94,82 грн., за 04.2016 року - 97,69 грн., за 05.2016 року - 96,68 грн., за 06.2016 року - 214,11 грн., за 07.2016 року - 134,50 грн., за 08.2016 року - 125,56 грн., за 09.2016 року - 142,64 грн., за 10.2016 року - 135,82 грн., за 11.2016 року - 124,27 грн., за 12.2016 року - 40,39 грн., за 01.2017 року - 9,14 грн., за 02.2017 року - 82,34 грн., за 03.2017 року - 356,04 грн.

14. п. 51.1 ст. 51 розділу II, абзацу б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями) з питання відсутності відображення нарахованих та виплачених сум доходів у вигляді доходу сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та звітованих без належно підтвердних документів про їх витрачення у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) з ознакою доходу «118» у відповідності до Довідника ознак доходів у періодах встановлення заниження утримання податків і зборів , нарахування та виплату доходів суб'єктам підприємницької діяльності-фізичним особам за придбані ТМЦ чи надання послуг без нарахування (утримання) та без перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та починаючи з 01.01.2015 року військового збору з ознакою доходу «157» у відповідності до Довідника ознак доходів, за II, III, IV квартали 2014 року, І, II, III, IV квартали 2015, 2016 років, І квартал 2017 року, та подання уточнюючого звіту за 4 квартал 2015року із збільшенням податкового зобов'язання суми доходу за «157» ознакою доходу».

На підставі акта перевірки відповідачем винесено такі податкові повідомлення-рішення:

від 07.09.2017 № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 105,10 грн за платежем Єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% (том 1 арк. спр. 158-159);

від 07.09.2017 № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 639,90 грн за платежем Єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% (том 1 арк. спр. 160-161);

від 07.09.2017 № НОМЕР_3, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 39,71 грн за платежем Єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% (том 1 арк. спр. 162-163);

від 07.09.2017 № НОМЕР_4, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 322,36 грн за платежем Єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% (том 1 арк. спр. 164-165);

від 07.09.2017 № НОМЕР_5, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 97,12 грн за платежем Єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% (том 1 арк. спр. 166-167);

від 07.09.2017 № НОМЕР_6, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 2,82 грн за платежем Єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% (том 1 арк. спр. 168-169);

від 07.09.2017 № НОМЕР_7, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 22,96 грн за платежем Єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% (том 1 арк. спр. 170-171);

від 07.09.2017 № НОМЕР_8, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 80,36 грн за платежем Єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% (том 1 арк. спр. 172-173);

від 07.09.2017 № НОМЕР_9, яким позивачеві зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на 606,00 грн (том 1 арк. спр. 174-175);

від 07.09.2017 № НОМЕР_10, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1589088,75 грн, у тому числі за податковими зобов’язаннями – 1111271 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 477817,75 грн (том 1 арк. спр. 178-179);

від 07.09.2017 № НОМЕР_11, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 414239,95 грн (том 1 арк. спр. 180-181),

від 07.09.2017 № НОМЕР_12, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 170,00 грн (том 1 арк. спр. 182-183),

від 07.09.2017 № НОМЕР_13, яким позивачеві визначено суму грошового зобов’язання з військового збору, пені на суму 6512,05 грн, у тому числі за податковими зобов’язаннями – 3297,26 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 2450,19 грн, сума пені відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України – 764,60 грн (том 1 арк. спр. 184);

від 07.09.2017 № НОМЕР_14, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п на суму 510,00 грн (том 1 арк. спр. 186-187);

від 07.09.2017 № НОМЕР_15, яким позивачеві визначено суму грошового зобов’язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, на 76093,15 грн, у тому числі за податковим зобов’язанням – 38495,68 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 28830,25 грн, сума пені відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України – 8767,22 грн (том 1 арк. спр. 188).

Позивач не погодився зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 23.11.2017 № 27229/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу – без задоволення (том 1 арк. спр. 189-205).

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (тут і надалі застосовано норми Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов’язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов’язань платника податків; суму грошового зобов’язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення результатів господарської діяльності або від’ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов’язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов’язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Позивач вважає, що перевірку проведено з порушенням термінів, встановлених законом. Вказані доводи спростовуються з огляду на таке.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Пунктом 77.7 передбачено, що строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Позивач посилається на частину п’яту статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, якою передбачено, що строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів мікро-, малого підприємництва – п’яти робочих днів. Продовження строку здійснення планового заходу не допускається. Сумарна тривалість усіх планових заходів, що здійснюються органами державного нагляду (контролю) протягом календарного року щодо суб’єкта господарювання (комплексного планового заходу), не може перевищувати тридцяти робочих днів, а щодо суб’єктів мікро-, малого підприємництва – п’ятнадцяти робочих днів.

Слід зауважити, що відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Як установлено судом, перевірка позивача проводилася в період з 29.06.2017 по 09.08.2017 відповідно до наказу ГУ ДФС у Луганській області від 09.06.2017 № 345 зі змінами, внесеними наказами від 27.06.2017 № 375 та від 13.07.2017 № 398. Термін проведення перевірки продовжувався з 27.07.2017 по 09.08.2017 на підставі наказу ГУ ДФС у Луганській області від 24.07.2017 № 421.

Отже, перевірку було проведено протягом тридцяти робочих днів (з урахуванням терміну її продовження), тобто, з дотриманням строків, установлених законом.

При оскарженні податкових повідомлень-рішень від 07.09.2017 № НОМЕР_1, від 07.09.2017 № НОМЕР_2, від 07.09.2017 № НОМЕР_3, від 07.09.2017 № НОМЕР_4, від 07.09.2017 № НОМЕР_5, від 07.09.2017 № НОМЕР_6, від 07.09.2017 № НОМЕР_7, від 07.09.2017 № НОМЕР_8, від 07.09.2017 № НОМЕР_9, від 07.09.2017 № НОМЕР_12, від 07.09.2017 № НОМЕР_13, від 07.09.2017 № НОМЕР_14 позивач посилається, що податкові повідомлення-рішення підписано неуповноваженою особою (не керівником або заступником керівника, як визначено законом, а в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області), вони не містять окремих обов’язкових реквізитів або ж складені з порушенням установленої форми.

Стосовно вказаних доводів позивача суд зазначає наступне.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктами 4 та 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, Державна фіскальна служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДФС.

ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Відповідно до Положення про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженого наказом ДФС України від 31.07.2017 № 503, Головне управління ДФС у Луганській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується ДФС. Головне управління ДФС у Луганській області є органом доходів і зборів.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 вказаного Положення ГУ ДФС у Луганській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за дотриманням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДФС (том 5 арк. спр. 222-228).

Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254, затверджено Порядок

надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі – Порядок № 1204).

Вказаний Порядок визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 1204 контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов’язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у передбачених випадках.

Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку № 1204 передбачено, що структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконуючому його обов’язки, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.

Згідно з пунктом 2 розділу «Посади державних службовців категорії «Б» Переліку посад працівників Державної фіскальної служби України, її територіальних органів та кваліфікаційних вимог до осіб, що претендують на зайняття цих посад, затвердженого наказом ДФС України від 15.06.2017 № 421, найвищою посадою територіального органу ДФС є начальник ДФС.

Наказом ДФС України від 14.11.2016 № 3634-о виконання обов’язків начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 21.11.2016 покладено на ОСОБА_5 (том 5 арк. спр. 221).

Оскаржені податкові повідомлення-рішення підписано в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_5

Отже, податкові повідомлення-рішення підписано уповноваженою особою.

Дослідженням оскаржених податкових повідомлень-рішень установлено, що за формою вони відповідають вимогам Податкового кодексу України та Порядку № 1204.

Щодо посилань позивача на протиправність складення акта, невідповідність кількісних показників, вказаних у висновках акта перевірки, допущені помилки, слід зазначити, що акт перевірки не є предметом оскарження в даній справі, акт перевірки також не є рішенням суб’єкта владних повноважень в розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, сам по собі акт перевірки не тягне для платника негативних наслідків, тому технічні недоліки акта перевірки не є підставою для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного позовні вимоги у вказаній частині є необґрунтованими й безпідставними, тому не належать до задоволення.

При вирішенні питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 № НОМЕР_10, яким позивачу збільшено суму грошових зобов’язань з податку на додану вартість на 1589088,75 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.6 цієї статті передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 209.2 цієї статті позитивна різниця між сумою податкових зобов’язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена:

а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню:

до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків;

на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб’єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків;

б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню:

до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків;

в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню:

до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків;

Згідно з пунктом 209.3 цієї статті якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У період з 01.06.2014 по 31.12.2016 ПСП «Агрофірма Привілля» здійснювало господарські операції з придбання пального.

За результатами господарських операцій та на підставі отриманих податкових накладних позивачем було сформовано податковий кредит, який відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість: від 16.07.2014, від 19.08.2014, від 17.10.2014, від 18.11.2014, від 18.12.2014, від 18.01.2015, від 19.02.2015, від 19.03.2015, від 15.04.2015, від 19.05.2015, від 14.07.2015, від 18.08.2015, від 17.11.2015, від 18.04.2016, від 16.06.2016, від 18.10.2016, від 17.01.2017 (том 4 арк. спр. 1-125).

Під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку про непідтвердження господарських операцій позивача з ПП «Машсервіс-Локомотив», ПП «Голд-Ойл», ТОВ «Зліт», ТОВ «Східна група «УТОС», ТОВ Компанія «Нова Ера».

Судом установлено, що позивач, як покупець, уклав такі договори постачання нафтопродуктів: з ПП «Машсервіс-Локомотив» - договір постачання від 31.07.2014 № 3107/14-1 (том 2 арк. спр. 6-8); з ПП «Голд-Ойл» - договори постачання нафтопродуктів від 01.01.2014 б/н та від 01.10.2014 № 1310-14 (том 2 арк. спр. 22-23, 24-25); з ТОВ «Зліт» - договір постачання від 10.02.2015 № 02/15-06 (том 2 арк. спр. 50-51); з ТОВ «Східна група «УТОС» - договір постачання від 27.07.2014 № 2707-5 (том 2 арк. спр. 63-65); з ТОВ Компанія «Нова Ера» - договір постачання від 16.02.2016 № 2123 (том 2 арк. спр. 70).

На виконання умов вищевказаних договорів постачальниками видано позивачеві податкові накладні (том 2 арк. спр. 74, 77, 80, 83, 90, том 6 арк. спр. 35-63), видаткові накладні (том 2 арк. спр. 10, 13, 16, 19, 27, 30, 33, 35, 37, 40, 44, 47, 53, 56, 60, 67, 73, 76, 79, 82, 88). Товар було оплачено позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями (том 2 арк. спр. 12, 15, 18, 21, 29, 32, 34, 36, 39, 42, 43, 46, 49, 55, 58, 59, 62, 69, 75, 78, 81, 84, 91, 92). На підтвердження транспортування товару надано товарно-транспортні накладні (том 2 арк. спр. 11, 14, 17, 20, 28, 31, 38, 41, 45, 48, 54, 57, 61, 68, 89).

Придбане за вказаними господарськими операціями пальне використано позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджується звітами про рух матеріальних цінностей, лімітно-забірними картками на отримання ПММ, подорожніми листами вантажних автомобілів та тракторів, обліковими листами роботи тракторів, реєстрами відправлення зерна тощо (том 5 арк. спр. 71-78, 108-167, 169-198, 200-219).

Відповідач посилається, що надані під час перевірки товарно-транспортні накладні складено за неправильною формою (1-ТН замість 1-ТТН) та не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі – Інструкція). Так, до перевірки надано товарно-транспортні накладні, отримані від ПП «Машсервіс-Локомотив» на перевезення ПММ за липень, вересень 2014 року, які складені за формою 1-ТН замість 1-ТТН (нафтопродукт).

Щодо вказаних доводів суд зазначає таке.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі – Правила).

Відповідно до пункту 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Додатком 7 до Правил затверджено форму товарно-транспортної накладної № 1-ТН.

Водночас Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, затверджено форму товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № 1-ТТН (нафтопродукт).

У пункті 1 Інструкції визначено, що вимоги цієї Інструкції є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Проте, слід зауважити, що товарно-транспортна накладна є обов’язковим документом на супроводження вантажу, але не належить до бухгалтерського чи податкового обліку. Складання товарно-транспортної накладної не за встановленою формою чи з помилками може свідчити про порушення правил перевезення вантажу, а не про нездійснення господарської операції.

Суд також звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду, висловлену в ухвалі від 24.01.2017 у справі № 813/762/16, згідно з якою сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податку у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відтак, доводи відповідача в цій частині суд не бере до уваги.

Також відповідач посилається, що господарські операції з вищевказаними контрагентами мали ризиковий характер, в ході перевірки виявилося неможливим простежити ланцюг постачання товару до контрагентів позивача, та звертав увагу на наявність вироку Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13.04.2016 у справі № 646/2539/16-к.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд) визнається самостійним джерелом права в Україні і є обов’язковою для застосування судами України.

У рішеннях по справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) та «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) Європейський суд дійшов висновку, що позбавлення податковими органами права платників ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов’язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку не дотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Слід зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом досліджено договори, на відсутність реального виконання яких посилається відповідач, документи, які підтверджують виконання вказаних угод (податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні тощо). Здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за вищевказаними угодами знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Щодо посилання відповідача на вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13.04.2016 у справі № 646/2539/16-к слід зазначити таке.

Відповідно до частини шостої статі 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі № 815/6470/16 зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13.04.2016 у справі № 646/2539/16-к затверджено угоду від 23 лютого 2016 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу Військової прокуратури сил антитерористичної операції ОСОБА_7 та обвинувачем ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42016051110000025 від 23 лютого 2016 року про визнання винуватості за ч. 2 ст. 205 КК України, визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у вигляді трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п’ятдесят одну тисячу) гривень (том 6 арк. спр. 158-164).

Згідно зі вказаним вироком «У грудні 2014 року, знаходячись у м. Харкові, ОСОБА_5 шляхом умовлянь та підкупу у вигляді обіцянки грошової винагороди запропонував ОСОБА_23 передати йому установчі документи та печатку ПП «МАШСЕРВІС - ЛОКОМОТИВ», з метою його подальшого використання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 для прикриття незаконної діяльності. На початку грудня 2014 року ОСОБА_23 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 передав ОСОБА_5 печатку та екземпляр статуту підприємства з відміткою про державну реєстрацію, після чого ОСОБА_3 надала ОСОБА_5 2000,00 грн. для подальшої передачі їх ОСОБА_23, як грошову винагороду за вчинення вищевказаних дій, які він отримав у повному обсязі».

Як установлено судом та підтверджується відповідачем в акті перевірки, ПСП «Агрофірма Привілля» мало взаємовідносини з ПП «Машсервіс-Локомотив» по вересень 2014 року включно. При цьому, як вже зазначено, протиправні дії щодо передачі установчих документів ПП «Машсервіс-Локомотив» за грошову винагороду відбувалися в грудні 2014 року.

За таких обставин вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13.04.2016 у справі № 646/2539/16-к не може бути взятим до уваги.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для збільшення ПСП «Агрофірма Привілля» зі вказаних обставин суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість усього на 720740,00 грн, у тому числі за податковими зобов’язаннями – на 416592,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – на 304148,00 грн, тому податкове повідомлення-рішення від 07.09.2017 № НОМЕР_10 у цій частині належить до скасування як протиправне.

В іншій частині суд не знаходить підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 № НОМЕР_10 з огляду на таке.

Як установлено судом, відповідачем збільшено позивачеві суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у податковому повідомленні-рішенні від 07.09.2017 № НОМЕР_10 на 868348,75 грн, у тому числі за податковими зобов’язаннями – 694679,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 173669,75 грн, у зв’язку з зазначенням помилкових кодів УКТ ЗЕД/незазначенням коду в податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит.

Так, за даними контролюючого органу зазначено помилковий код УКТ ЗЕД (відсутній код) в податкових накладних, виданих: ПП «Машсервіс-Локомотив» від 05.09.2014 № 26, від 12.09.2014 № 46, від 24.09.2014 № 102, від 31.07.2014 № 141; ТОВ «Зліт» від 08.01.2015 № 2, від 16.02.2015 № 11, від 16.03.2015 № 9, від 26.06.2015 № 52, від 23.06.2015 № 50, від 22.06.2015 № 44, від 03.06.2015 № 12; ПП «Голд-Ойл» від 13.10.2014 № 179, від 06.11.2014 № 181, від 24.06.2014 № 133, від 08.12.2014 № 182, від 07.07.2014 № 150, від 26.06.2014 № 138, від 05.06.2014 № 113, від 27.06.2014 № 139; ТОВ «Східна група «УТОС» від 27.07.2014 № 89; ТОВ «ВКП «Форсаж» від 13.12.2016 № 463; ТОВ «Епіцентр К» від 30.09.2016 № 22773/9; ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» від 04.05.2016 № 6478, від 30.10.2015 № 60068, від 30.07.2015 № 53961, від 15.06.2015 № 30501, від 10.04.2015 № 13000, від 27.03.2015 № 37057, від 28.11.2014 № 36900, від 25.11.2014 № 33283, від 04.04.2014 № 16801; ПП «O.L.KAR-АгроЗооВетСервіс» від 23.12.2014 № 2132.

Обставини щодо неправильного зазначення кодів УКТ ЗЕД (відсутності коду) не заперечуються позивачем, проте, позивач посилається, що податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.

Щодо вказаного слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на час складання податкових накладних, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Вимогами підпункту 3 пункту 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 14.01.2014 № 10 (діяв у 2014 році), підпункту 3 пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 14.11.2014 № 1129 (діяв у 2015 році), підпункту 2 пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (діяв у 2016 році), визначено, що до розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме: до графи 4 – код товару згідно з УКТ ЗЕД. Графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання таких товарів та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається суцільним порядком без будь-яких розділових знаків (пробілів, крапок тощо).

Платник податку, який не є безпосереднім імпортером, при постачанні на митній території України товарів, які були ввезені (імпортовані) на митну територію України, повинен в податковій накладній зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД, який визначається таким платником податку згідно із Законом України від 19.09.2013 № 584-VII «Про Митний тариф України».

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Позивач не скористався правом подання скарги на постачальника у зв’язку з порушенням правил заповнення податкової накладної у встановленому законодавством порядку.

Твердження позивача про те, що сам факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН є достатнім для формування податкового кредиту й не потребує подання скарги-заяви та надання розрахункових документів на підтвердження отримання товару, не ґрунтується на законі, відтак, не приймається судом.

Таким чином, не перевіривши податкові накладні на предмет правильності їх заповнення, позивач безпідставно включив до податкового кредиту суми за податковими накладними з неправильно зазначеним кодом УКТ ЗЕД.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 № НОМЕР_11, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 414239,95 грн, суд виходить з такого.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції на підставі: 1) абз. 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 – за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки – у п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми, в сумі 244127,90 грн; 2) абз. 6 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 – за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів, у сумі 170112,05 грн.

Щодо суми штрафу 244127,90 грн за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки суд вважає, що податкове повідомлення-рішення в цій частині є законним з таких підстав.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі – Закон № 265/95-ВР) в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або

у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з абз. 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Судом установлено, в книзі обліку розрахункових операцій № 1231000204р/8, зареєстрованої Троїцьким відділенням Сватівської ОДПІ для використання в кіоску за адресою: Луганська область, смт Троїцьке, пр-т Перемоги, з реєстратором розрахункових операцій Mini 500.02 МЕ фіскальний номер РРО НОМЕР_19 заводський ПБ57521329, встановлено неоприбуткування готівкових коштів 19.10.2016 в сумі 4181,49 грн.