Рішення № 73306948, 06.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2018 року № 810/1661/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віракс» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віракс» з позовом до Київської митниці ДФС, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №125150001/2016/010097/2 від 27.12.2016;

- зобов’язати Київську митницю ДФС прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення у митній декларації №125150001/2016/010097/2 від 27.12.2016;

- стягнути з Київської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віракс» суму переплачених податків та обов’язкових митних платежів у розмірі 25687,37 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 відкрито провадження у справі №810/1661/17.

З’ясувавши думку учасників справи, протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом – ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації, однак митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості та картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

На думку позивача, щодо нього відсутні встановлені статтею 58 Митного кодексу України обмеження у застосуванні першого методу визначення ціни товару. Ним до Київської митниці ДФС було надано всі документи, щодо визначення ціни товару, що імпортується, за ціною договору.

За наведених обставин позивач вважає рішення митного органу незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування заперечень зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості.

У зв’язку з цим відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

13 лютого 2018 року від представників сторін через канцелярію суду надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віракс» (ідентифікаційний код 37633907) зареєстроване як юридична особа 28.03.2011 за адресою: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 31, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що ТОВ «Віракс» є новим найменуванням ТОВ «Візард-Україна», що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Візард-Україна» від 15.03.2017 №1/2017.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Візард-Україна» (покупець) та «Аlfеy Solutions Ou» (продавець) укладений контракт від 02.08.2016 №02/08-16, у порядку та на умовах якого продавець продає, а покупець купляє санітарно-технічне, нагрівальне, опалювальне та інше обладнання даних груп товарів, а також комплектуючі до нього (т.2, а.с. 160-164).

Згідно з пунктами 2.3 та 2.4 контракту від 02.08.2016 №02/08-16, товар поставляється на територію України партіями на підставі інвойсів, у яких визначається ціна за одиницю товару.

22 грудня 2016 року компанією «Аlfеy Solutions Ou» були виставлені позивачеві інвойси від 22.12.2016 №5024 та №5025 (т.2, а.с. 156-157) на поставку товарів, зокрема:

- виробів санітарного-технічного призначення з пластмас – панелі змивання (код УКТ ЗЕД 39229000) на суму 259,2 дол. США;

- виробів санітарного-технічного призначення з пластмас – монтажного комплекту для підвісного унітазу (код УКТ ЗЕД 3922900) на суму 8566,98 дол. США;

- виробів санітарного-технічного призначення з пластмас – клавіш Delta (код УКТ ЗЕД 39229000) на суму 3,20 дол. США;

- виробів санітарного-технічного призначення з пластмас – душових гарнітурів (код УКТ ЗЕД 3922900) на суму 220,60 дол. США;

- виробів санітарного-технічного призначення з пластмас – інсталяційних систем Schwab, панелей змивання на суму 4499,08 дол. США.

У грудні 2016 року позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту від 02.08.2016 №02/08-16, інвойсів від 22.12.2016 №5024 та №5025 увезено на територію України вказані товари.

26 грудня 2016 року позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію (далі також ЕМД) №125150001/2016/710666, у якій для митного оформлення задекларовані товари, а саме:

- товар №3 – вироби санітарного-технічного призначення з пластмас – панель змивання Futura у кількості 120 шт., панель змивання Genera у кількості 120 шт.;

- товар №5 – вироби санітарного-технічного призначення з пластмас – монтажний комплект Duofix для підвісного унітазу у кількості 300 шт., інсталяція для підвісного унітазу у кількості 3 шт.;

- товар №7 – вироби санітарного-технічного призначення з пластмас – клавіша Delta у кількості 5 шт;

- товар №8 – вироби санітарного-технічного призначення з пластмас – душовий гарнітур New Tempesta у кількості 100 шт., ручний душ New Tempesta у кількості 1 шт.;

- товар №9 – вироби санітарного-технічного призначення з пластмас – інсталяційна система Schwab XS 189 Basic у кількості 80 шт., панель змивання Dots Duo у кількості 60 шт., панель змивання Ovate Duo у кількості 60 шт., панель змивання Eris у кількості 80 шт., панель змивання Circle plastic white у кількості 60 шт., панель змивання Caro plastic white у кількості 60 шт., інсталяційна система Schwab WC 200 UA SCW у кількості 72 шт.

Митна вартість, визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту), становила: для товару №3 – 259,20 дол.США; для товару №5 – 8566,98 дол.США; для товару №7 – 3,20 дол.США; для товару №8 – 220,60 дол.США; для товару №9 – 2250,40 дол.США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані:

- зовнішньоекономічний контракт від 02.08.2016 №02/08-16;

- інвойси від 22.12.2016 №5024 та №5025 (т.2, а.с. 156-157);

- сертифікат перевезення товару (т.2, а.с. 165-168);

- міжнародну товарно-транспортну накладну №0015115 (т.2, а.с. 159);

- прайс-лист Аlfеy Solutions Ou від 22.12.2016 (т.2, а.с. 155, 158).

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у ЕМД митної вартості, митний орган 26.12.2016 направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив про необхідність подання додаткових документів, а саме: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов’язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних з виконанням договору (угоди, контракту); виписок з бухгалтерської документації; ліцензійних чи авторських договорів покупця, що стосується оцінюваних товарів, та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (т.2, а.с. 173).

27 грудня 2017 року митним брокером позивача було направлено Київській митниці ДФС повідомлення за №12, у якому зазначено про неможливість подання додаткових документів. У цьому ж повідомленні митний брокер позивача просив прийняти рішення про коригування митної вартості (т.2, а.с. 172).

З урахуванням викладеного, Київською митницею ДФС було прийняте оспорюване рішення про коригування митної вартості від 27.12.2017 №125150001/2016/010097/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод, скоригував заявлену позивачем митну вартість товарів у ЕМД №125150001/2016/710666, а саме, збільшив митну вартість товару №3 до 327,50 дол. США; збільшив митну вартість товару №5 до 10795,18 дол. США; збільшив митну вартість товару №7 до 4,06 дол. США; збільшив митну вартість товару №8 до 227,96 дол. США; збільшив митну вартість товару №9 до 5671,01 дол. США (т.2, а.с. 169-170).

Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 оспорюваного рішення зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності, а саме, прайс-лист виданий відправником, а не виробником.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (МК, тут і далі – у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п’ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п’ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п’ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.

Як встановлено судом, приводом для витребування від декларанта додаткових документів слугував висновок митного органу про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Так, відповідач стверджує, що ЕМД №125150001/2016/710666 та додані до неї документи не містили відомостей щодо здійснення страхових витрат та витрат на перевезення товару. Зокрема, митний орган звертає увагу, що відповідно до приєднаної до ЕМД міжнародної товарно-транспортної накладної, товар перевозився підприємством, зареєстрованим на території України, що свідчить про здійснення позивачем додаткових витрат пов’язаних з транспортуванням та страхуванням, не включених до митної вартості товарів.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ЕМД №125150001/2016/710666 експортером товару є компанія «Аlfеy Solutions Ou», розташована у м. Талін, Естонія. У той же час, у графі 15 ЕМД №125150001/2016/710666 у якості країни відправлення зазначена Чехія.

З’ясовуючи обґрунтованість зазначених розбіжностей, судом встановлено наступне.

Як вбачається з ЕМД №125150001/2016/710666 поставка товарів здійснювалась на умовах CPT Київ.

Суд зазначає, що відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця.

Разом з цим, у пункті 1.3 контракту від 02.08.2016 №02/08-16 зазначено, що умови цього контракту викладені у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов’язаних з даним контрактом.

Відповідно до пункту 5.2 контракту від 02.08.2016 №02/08-16, за згодою сторін договір з перевізником на перевезення товару може бути укладений як продавцем так і покупцем, який самостійно обирає перевізника, укладає з ним договір перевезення, сплачує фрахт.

Тобто, пунктом 5.2 контракту №02/08-16 від 02.08.2016 передбачено відступ від умов поставки СРТ щодо особи, яке несе витрати, пов’язані з транспортування товару.

Як вбачаться з міжнародної товарно-транспортної накладної, що була долучена позивачем до ЕМД №125150001/2016/710666, перевезення товарів згідно з інвойсами від 22.12.2016 №5024 та 5025 за маршрутом Luleи, Чехія – Бровари, Україна здійснювалось перевізником – МПП «ПРИКАРПАТТРАНС», яке зареєстроване за адресою: 82180, Львівська обл., Дрогобицький район, смт. Підбуж.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що перевезення товарів здійснювалось резидентом України.

Разом з цим, будь-яких доказів, які б підтверджували вартість послуг з перевезення позивач до митного контролю не надав.

Посилання позивача, що зазначений у міжнародній товарно-транспортній накладній перевізник МПП «ПРИКАРПАТТРАНС» здійснював транспортування товарів виключно на території України не відповідає дійсності, позаяк відміткою Волинської митниці ДФС на вказаній CMR підтверджується, що саме МПП «ПРИКАРПАТТРАНС» ввозило товар на територію України. Твердження позивача у цій частині також спростовуються відомостями про маршрут перевезення.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком митного органу про не включення позивачем до складу митної вартості товарів витрат, пов’язаних з транспортуванням товару до кордону з Україною.

З приводу посилань відповідача на розбіжності у частині походження товару, судом встановлено наступне.

У графі 2 ЕМД №125150001/2016/710666 у якості відправника (експортера) товару зазначено компанію «Аlfеy Solutions Ou», яка є резидентом Естонії та знаходиться у м. Талін. Водночас у графі 15 ЕМД №125150001/2016/710666 у якості країни відправлення зазначено Чехія.

Пояснень з приводу зазначених розбіжностей позивач під час розгляду справи не надав.

Наданий позивачем прайс-лист «Alfey Solutions Ou» від 22.12.2016, всупереч вимог пункту 6 частини 3 статті 53 Митного кодексу України, виданий не виробником імпортованого товару, а якого експортером (продавцем).

Таким чином, беручи до уваги суперечність поданих позивачем документів в частині порядку та умов поставки товару, суд вважає, що митний орган мав достатньо підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи.

Водночас, надані позивачем додаткові документи сумнівів у правильності митної оцінки товару, що були підставою для їх витребовувавння, не усунули.

Вимогами чинного законодавства передбачено, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Вказана позиція випливає також із постанови Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №21-270а13 за позовом закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, де судом наголошено, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості; наявність у єдиній автоматизованій системі інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Також у постанові від 10.04.2012 у справі №21-52а12 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Грета» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, Верховний Суд України дійшов висновку, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Беручи до уваги, що подані позивачем до митного контролю документи не містять документального підтвердження усіх складових митної вартості товару, імпортованого позивачем, суд погоджується з висновком митного органу про неможливість застосування у спірних правовідносинах основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

Відповідно до частини 6 статті 54 МК, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У такому випадку, відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України, митним органом приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Частинами 1 та 2 статті 64 МК, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Що стосується послідовного застосування методів визначення митної вартості, то як зазначив відповідач, другорядні методи 2а та 2б – за ціною щодо ідентичних/подібних товарів (статті 59-60 МК) не були застосовані у зв’язку відсутністю у митниці інформації про митне оформлення ідентичних/подібних товарів за основним методом визначення митної вартості, чи подібних за характеристиками товарів, вироблених у тій же країні, що і товар, імпортований позивачем.

Методи визначення митної вартості 2в та 2г на основі додавання та віднімання вартості не були застосовані у зв’язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 06.04.2018

Суддя Панченко Н.Д.