Ухвала суду № 73306835, 06.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення судового збору

06 квітня 2018 року 810/1661/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віракс» про повернення судового збору у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віракс» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віракс» з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №125150001/2016/010095/2 23.12.2016, №125150001/2016/010097/2 від 27.12.2016, №125150001/2017/000001/2 від 16.01.2017, №125150001/2016/010094/2 від 20.12.2016; зобов’язання прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються за митними деклараціями №125150001/2016/710605 від 23.12.2016, №125150001/2016/710811 від 27.12.2016, №12515000/2017/700250 від 16.01.2017, №125150001/2016/710449 від 20.12.2016.

До відкриття провадження у справі (усуваючи недоліки позовної заяви) позивачем було подано уточнену позовну заяву, у якій позивач зменшив розмір позовних вимог і просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №125150001/2016/010097/2 від 27.12.2016;

- зобов’язати Київську митницю ДФС прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення у митній декларації №125150001/2016/010097/2 від 27.12.2016;

- стягнути з Київської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віракс» суму переплачених податків та обов’язкових митних платежів у розмірі 25687,37 грн.

Одночасно зі зменшенням позовних вимог позивач просив повернути йому надміру сплачений судовий збір.

Згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на момент звернення до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 вказаної статті (у редакції, чинній на момент звернення до суду) передбачено, що за подання до адміністративного суду юридичною особою або суб’єктом владних повноважень позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII установлено, що у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2017 року становить 1600 гривень.

Адміністративними позовами майнового характеру є всі вимоги платників податків про визнання протиправності рішень про накладення штрафних санкцій, рішень про визначення грошових зобов’язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій, рішень про коригування митної вартості, постанов про застосування штрафних санкцій, стягнення виконавчого збору тощо.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» вказав, що рішення суб'єкта владних повноважень, яким на особу покладено обов’язок сплати додаткових податкових зобов'язань, становить втручання у її майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України під митними платежами мається на увазі а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Отже, беручи до уваги, що митна вартість товару є по суті базою для нарахування митних платежів, зокрема, мита та податку на додану вартість, коригування контролюючим органом митної вартості у бік збільшення має наслідком пропорційне збільшення розміру обов’язкових платежів до бюджету під час імпорту товарів.

Таким чином, вимоги платників податків скасувати рішення про коригування митної вартості мають очевидний майновий характер.

Враховуючи, що прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про коригування митної вартості призводить до збільшення обов’язкових платежів до бюджету і саме з таким збільшенням не погоджується позивач, судовий збір слід обчислювати виходячи з різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідної митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої контролюючим органом у відповідному рішенні.

Такі висновки суду узгоджуються зі змістом частини 7 статті 55 Митного кодексу України, якою встановлено порядок випуску товарів у вільний обіг у випадку прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, положеннями вказаної статті передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, наведене свідчить, що під час коригування контролюючим органом митної вартості товарів саме покладення на особу обов’язку сплати додаткових митних платежів становить втручання у майнові права такої особи, тому саме розмір таких додаткових митних платежів, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю, є базою для розрахунку розміру судового збору.

Позивач звернувся до суду з позовом, який містив вимоги майнового характеру, розмір яких становив 131925,19 грн. (різниця між сумою митних платежів, розрахованих позивачем та митних платежів, розрахованих після прийняття митницею рішень про коригування митної вартості) та похідні вимоги немайнового характеру про зобов’язання прийняти рішення щодо визнання митної вартості товарів.

Отже, позивачеві належало сплатити 1978,88 грн. судового збору. (131925,19 грн.х1,5%)

Звертаючись до суду, позивачем було сплачено 11194,35 грн. судового збору, що підтверджується квитанціями №0.0.758583966.1, №0.0.758582724.1, №0.0.758585148.1, №0.0.758586268.1, №0.0.758587683.1, №0.0.758588193.1

Водночас у зв’язку з уточненням і відповідним зменшенням позовних вимог позивачеві належало сплатити 1600,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було зайво сплачено 9594,35 грн. судового збору.

Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту першого частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Беручи до уваги, що судовий збір позивачем було сплачено у розмірі більшому, ніж встановлений законом, у розмірі переплаченої суми судовий збір підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись статтею 7 Закону України «Про судовий збір», статтями 132, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Віракс» (ідентифікаційний код 37633907, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 31) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9594 (дев’ять тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 35 коп.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Панченко Н.Д.