Рішення № 73306560, 12.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Житомир справа № 806/1032/18

категорія 2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на звернення від 05.01.2018,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в частині ненадання інформації на звернення від 05.01.2018;

- зобов'язати відповідача вчинити дії за його запитом від 05.01.2018.

В обґрунтування позову зазначає, що не надаючи повну та достовірну інформацію на його запит від 5 січня 2018 року, Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України проявляє неправомірну бездіяльність, яка полягає у невиконанні вимог Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про інформацію".

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 5 січня 2018 року направив до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України запит на отримання публічної інформації. Зі змісту запиту встановлено, що позивачем запитані наступні питання: чи дійсно ОСОБА_3 є підлеглим та працює під Вашим керівництвом; ким працює ОСОБА_3, якщо є Вашим підлеглим та працює під Вашим керівництвом; чи є він позаштатним інформатором поліції під Вашим керівництвом. (а.с.11).

Листом від 12.01.2018 Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України повідомив позивачу про розгляд запиту. Позивачу повідомлено, що ОСОБА_3 з відповідачем в трудових відносинах не перебував і не перебуває. Крім того інформація щодо перебування ОСОБА_3 позаштатним інформатором поліції у Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України відсутня (а.с.19).

Вважаючи, що на запит від 05.01.2018 відповідачем не надано інформацію, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Приписами статті 40 Конституції України визначено, що держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Даною статтею також надано тлумачення зазначених термінів.

Зокрема, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про інформацію", інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Приписами статті 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі ст.10 вказаного Закону України "Про інформацію", за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

Відповідно ч.6 ст.5 Закону України "Про звернення громадян" письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

Приписами частини 1 статті 14 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

З матеріалів справи встановлено, що Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України листом від 12.01.2018 № 31/Г-8зі надав відповідь позивачу в порядку розгляду звернень громадян і роз'яснило запитувану інформацію. Зокрема повідомило, що ОСОБА_3 з відповідачем в трудових відносинах не перебував і не перебуває. Щодо перебування ОСОБА_3 позаштатним інформатором поліції у Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України інформація відсутня.

У відзиві на позовну заяву, відповідач пояснив, що даний лист від 12.01.2018 було направлено ОСОБА_1 у відповідності до вимог п.2.15.2. Інструкції з діловодства в системі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 23.08.2012 № 747 та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270 у поштовому конверті простим поштовим відправленням на вказану позивачем поштову адресу (а.с.16-17).

Так, згідно з п.п.2.15.2. Інструкції з діловодства в системі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 23.08.2012 № 747 встановлено, що опрацювання документів для відправлення поштовим зв'язком здійснюється підрозділами документального забезпечення відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку.

Однак, відповідачем будь-яких доказів направлення відповіді на запит суду не надано.

Таким чином, суд критично ставиться до тверджень відповідача про дотримання вимог чинного законодавства під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.01.2018.

З огляду на наведене, позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано протиправність дій щодо неналежного надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 05.01.2018.

Враховуючи ненадання відповіді за результатами розгляду запиту ОСОБА_1 та з метою захисту і недопущення порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України вчинити дії за запитом позивача, а саме зобов'язати повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 05.01.2018 та надати запитувану інформацію.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Здійснивши системний аналіз наявних у матеріалах справи доказів та норм чинного законодавства, суд встановив, що жодних доказів, на підтвердження направлення відповіді на запит позивача Головним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ України суду не надано.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій (бездіяльності) та зобов'язання повторно розглянути запит підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (вул.Лук'янівська,62, м.Київ 71, 04071, код ЄДРПОУ 40109173) щодо неналежного надання відповіді на запит ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) від 5 січня 2018 року.

Зобов'язати Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 5 січня 2018 року та надати відповідь у порядку та відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про інформацію".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Панкеєва