Рішення № 73306365, 10.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Справа № 804/349/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області від 11.12.2017 року № 000205/04-36-40-06/НОМЕР_1.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у зв’язку з недотриманням позивачем вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

05.02.2018 року на виконання ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточненого позову, позивачем зазначено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, за результатами якої посадовими особами податкового органу складений акт від 27.11.2017 року № 28168/04-36-10-06/НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки, у якому встановлено, що ФОП ОСОБА_2 реалізувала тютюнові вироби, а саме: сигарети за період з 02.10.2016 року по 05.10.2016 року, та алкогольні напої, а саме: горілку. пиво. мартіні за період з 01.07.2017 року по 04.07.2017 року без відповідних діючих ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами чим порушено ст. 15 ЗУ № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (із змінами та доповненнями).

На підставі вищезазначених порушень, відповідачем було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 000205/04-36-40-06/НОМЕР_1 від 11.12.2017 року, яке позивач вважає протиправним та просить скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

12.03.2018 року, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було подано відзив на позовну заяву, яким відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у ньому та документи на підтвердження позиції відповідача.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровської області на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України прийнято наказ «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1)» від 23.11.2017 року № 6698-п, яким прийнято рішення провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) за адресою: м. Першотравенськ, вул. Гагаріна, 2А, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Перевірка була проведена 27.11.2017 року. Копії вказаного наказу та направлень на перевірку були вручені позивачу 27.11.2017 року, про що свідчать особисті підписи на наказі та направленні на перевірку.

З результатами проведеної перевірки було складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 27.11.2017 року № 28168/04-36-10-06/НОМЕР_1, у висновках якого встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) статті 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На підставі вищевказаного акта 11.12.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровської області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 000205/04-36-40-06/НОМЕР_1, яким відповідно до абзацу п’ятого частини другої статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансові санкції у вигляді штрафу:

-17000,00 грн за реалізацію алкогольних напоїв без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями;

-17000,00 грн. за реалізацію тютюнових виробів без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Стаття 80 Податкового кодексу України передбачає порядок проведення фактичної перевірки, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Пунктом 80.7 вказаної статті встановлено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

За приписами пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 81.3 вищезазначеної статті передбачено, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

В той же час, за положеннями стаття 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

У статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР надано визначення таких термінів:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

-тютюнові вироби сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування;

-алкогольні напої продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях НОМЕР_2, 210690 згідно з УКТ ЗЕД (584а-18).

Частина чотирнадцята статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачає, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Пунктом 23 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту, оптової торгівлі алкогольними напоями, затвердженого Постанови Кабінету міністрів України від 13 травня 1996 року №493 передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Абзацом 5 частини другої статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що суб’єкт господарювання, який реалізує тютюнові вироби та алкогольні напої без відповідної ліцензії, повинен нести відповідальність, передбачену приписами статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Судом встановлено, що на виконання вищенаведених норм відповідачем було видано та вручено до початку фактичної перевірки позивачу наказ від 23.11.2017 року № 6698-п та направлення на перевірку від 23.11.2017 року № 12884 та № 12885. Під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу було встановлено факт реалізації алкогольних напоїв без діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі, а саме: дві пляшки горілки «Бульбаш» 0,5 л, на суму 55 грн. - 01.07.2017 року, а також реалізації тютюнових виробів без діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме однієї пачки цигарок «Вінстон Компакт» на суму 19 грн. - 02.10.2016 року, що підтверджується скріншотами з АС «Податковий блок», в яких міститься інформація щодо фіскальних чеків здійснення операцій з реалізації тютюнових виробів та алкогольних напоїв.

Щодо посилання позивача на те, що відповідачем не встановлено вартість отриманої партії товару, що унеможливлює відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України № 481/95-ВР застосування фінансових санкцій у розмірі 200 відсотків від цієї величини, суд вважає зазначене посилання безпідставним, оскільки відповідачем було застосовано мінімальну суму штрафу - 17000 грн.

Також, суд не сприймає доводи позивача, щодо не зазначення відповідачем у акті перевірки який товар, в якій кількості він був реалізований та яка вартість товару, оскільки відповідачем було надано скріншоти з АС «Податковий блок», що підтверджують дане порушення.

При цьому, позивач не спростовує допущені порушення, а лише не погоджується із сумою застосованих відповідачем фінансових санкцій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано до матеріалів належних та допустимих доказів, які б спростували обставини зафіксовані контролюючим органом у акті перевірки.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З аналізу чинного законодавству та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій від 11.12.2017 року № 000205/04-36-40-06/НОМЕР_1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Отже, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, при розгляді справи судом повністю доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Таким чином, позовна заява не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єктам владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Проте, оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати сплачені позивачем не стягується за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 9, 73-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 52800) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1