Ухвала суду № 73305589, 10.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/28779/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.,

при секретарі Грінкевич А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про відстрочку виконання рішення,-

встановив:

В листопаді 2017 року ПАТ «Фідобанк» звернулося до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва у цивільній справі № 755/28779/14 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості в сумі 121 616,64 доларів США, що згідно з курсом НБУ (станом на 15 травня 2014 року) еквівалентно 1 418 412,80 грн. та пеню в сумі 42 711,12 грн. до 19 липня 2018 року.

Вимоги заяви мотивує тим, що Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків від 15 серпня 2014 року винесено рішення у справі за позовом ПАТ «Фідоьбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0398/18/06046 від 29 жовтня 2007 року. 19 листопада 2014 Дніпровським районним судом м. Києва винесено ухвалу про видачу виконавчих листів на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 серпня 2014 року, вказані виконавчі листи були видані 28 листопада 2014 року. На виконання Закону України «Про виконавче провадження», банк повинен здійснити проплату авансового внесу шляхом перерахування коштів на рахунок відвідного відділу ДВС в розмірі 29 222,47 грн., загальна сума авансових витрат становить 58 444,94 грн. Відповідно до рішення НБУ від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня 2016 року «Про початок ліквідації ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», у ПАТ «Фідобанк» відкликано банківську ліцензію та розпочату процедуру ліквідації банку строком на 2 роки, починаючи з 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно, в зв'язку з чим просить відстрочити виконання рішення суду.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 серпня 2014 року, позов ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, стягнуто солідарно з останніх на користь ПАТ «Фідобанк» 121 616,64 доларів США, що згідно курсу НБУ (станом на 15 травня 2014 року) еквівалентно 1 418 412,80 грн. та пеню в сумі 42 711,12 грн. (а.с. 8-11).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року, заяву ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду задоволено, видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 серпня 2014 року по справі № 1375/14 про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості по договору в розмірі 1 418 412,80 грн., пеню 42 711,12 грн. та 7 505,62 грн. сплаченого третейського збору (а.с. 57).

28 листопада 2014 року за заявою представника ПАТ «Фідобанк» Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист (а.с. 61).

Заявник, яка є стягувачем у виконавчому провадженні, просить відстрочити виконання рішення суду посилаючись на те, що оскільки відкликано банківську ліцензію, банк не являється фінансовою установою, та починаючи з 20 травня 2016 року, тобто з моменту введення тимчасової адміністрації, діяльність ПАТ «Фідобанк» регламентується положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», бюджет банку не передбачає витрат на проплату авансового внеску за подачу виконавчих документів на примусове виконання, неподання виконавчого документу на виконання протягом трирічного строку, встановленого Законом, призведе до негативних наслідків щодо виконання рішення суду. Також боржник не в змозі на даний час виконати рішення суду та погасити заборгованість за кредитним договором через відсутність коштів.

Суд не приймає до уваги вищевказані доводи ПАТ «Фідобанк», як підставу для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду, виходячи з наступного.

Як роз'яснено в узагальненні проведеному Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», під відстрочкою виконання рішення розуміється перенесення строку його виконання на новий строк, визначений судом.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб і порядок його виконання.

Я встановлено в ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Слід зазначити, що наведений у ч. 4 ст. 435 ЦПК України перелік найбільш характерних обставин, що можуть враховуватися судом під час розгляду питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Разом з тим, підставами на які посилається ПАТ «Фідобанк» для відстрочення виконання рішення суду, є процедура ліквідації банку та те, що боржник на даний час не може виконати рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та свобод людини і основоположних свобод» від 17 липня 1997 року. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.

Стаття 6 Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської конвенції з прав людини. Судове рішення підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року за №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, встановлення або зміну способу й порядку виконання суду, потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність іншого майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, іншій надзвичайні події тощо).

Враховуючи вищевикладене та те, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 серпня 2014 року та ухвала Дніпровського районного суду м. Києва суду від 19 листопада 2014 року набрали законної сили, виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні і те, що обґрунтування вимог ПАТ «Фідобанк» законодавчо не являються доводами для задоволення заяви, при цьому заявником не наведено будь яких інших обставин, які б давали підстави дійти суду до висновку про можливість та необхідність відстрочення виконання рішення суду, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 435 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року за №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", суд,-

ухвалив:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про відстрочку виконання рішення відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні при її оголошенні протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.О. Яровенко