Рішення № 73305436, 02.04.2018, Городоцький районний суд Львівської області

441/1657/17 2/441/146/2018

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2018 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Українець П.Ф.

за участі секретаря Боднар Ю.М.

представника ОСОБА_1

розглянувши відкрито у залі судових засідань у м. Городок Львівської обл. справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про стягнення комісії за організацію договору фінансового лізингу та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору фінансового лізингу, суд –

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 06.11.2017р. звернулась в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про стягнення 30 000 грн. внеску по договору фінансового лізингу № 005528 від 30.08.2017р. та 1 000 грн. судових витрат.

Вимоги мотивує тим, що 30.08.2017р. уклала із ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» договір фінансового лізингу № 005528, за яким мала намір придбати транспортний засіб – трактор «МТЗ 82.1» вартістю 145 000 грн., що цього ж дня вона сплатила комісію за організацію договору фінансового лізингу в розмірі 30 000 грн. Між тим, лізингодавець не виконав умов договору, транспортний засіб їй не передав.

Вказує, що вищеозначений договір відповідно до положень ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", є таким, що обмежує її права, як споживача, є нікчемним і таким, що не підлягає визнанню недійсним, інше.

04.01.2018р. ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» звернулось в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним вищеозначеного договору фінансового лізингу, вимоги мотивує тим, що 30.08.2017р. при укладенні договору сторони досягли усіх істотних його умов, такий підписаний сторонами, в цей же день ОСОБА_2 частково виконала договір і сплатила 30 000 грн. комісії за організацію договору фінансового лізингу, а від нотаріального посвідчення договору - відмовилась.

Ухвалою суду від 31.01.2018р. зустрічний позов прийнято до розгляду, а 12.02.2018р. – об’єднано в одне провадження із первісним позовом.

В суді позивач ОСОБА_2 позов підтримали з мотивів у ньому наведених, просить стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» 30 000 грн. комісії за організацію договору фінансового лізингу та 1 000 грн. судових витрат. В зустрічному позові просить відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 висловилась на підтримання позову, також пояснила, що договір фінансового лізингу № 005528 від 30.08.2017р. є нікчемним і таким, що не підлягає визнанню недійсним, оскільки нотаріально не посвідчувався, що підписання 30.08.2017р. позивачем ОСОБА_2 заяви про відмову від нотаріального посвідчення договору, цієї обставини не спростовує, дала інші пояснення. В зустрічному позові ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» до ОСОБА_2 про визнання договору фінансового лізингу № 005528 від 30.08.2017р. дійсним просить відмовити.

Представник відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» в судове засідання не з’явився, 27.02.2018р. директор подав клопотання про розгляд справи за відсутності їх представництва (а.с.80).

Заслухавши позивача та її представника, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, з огляду на наступне.

30.08.2017р. між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 укладено договір фінансового лізингу № 005528, за умовами якого лізингодавець зобов'язувався придбати предмет лізингу - трактор «МТЗ 82.1» вартістю 300 000 грн. у власність та передати такий у користування лізингоодержувачу ОСОБА_2 у строк та на умовах, передбачених договором (а.с. 7-17).

Позивач ОСОБА_2 30.08.2017р. сплатила платіж в сумі 30 000 грн. (а.с.18).

Між тим, лізингодавець ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» умов договору не виконав і предмет лізингу лізингоодержувачу ОСОБА_2 не передав.

За положеннями п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими послугами вважаються, зокрема, послуги з фінансового лізингу.

Згідно ст. 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, визначено Положенням про надання послуг з фінансового лізингу від 22.01.2004р. №21.

Відповідно до положень ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні, (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (ч. 1 ст. 806 ЦК України).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановленим цим параграфом та законом (ч. 2 ст. 806 ЦК України).

За положеннями п. 1 і 2 ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про фінансовий лізинг» лізингодавець зобов'язаний у передбачений договором строк надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі (ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг»).

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що для договору найму і лізингу передбачена однакова загальна норма і такі договори повинні бути укладені у письмовій формі.

Між тим, спеціальною нормою передбачено, що договір найму транспортного засобу, що укладається з фізичною особю підлягає нотаріальному посвідченню і в силу вимог ст. 806 ЦК України ці спеціальні вимоги повинні застосовуватись до договорів фінансового лізингу, які укладаються з фізичною особою щодо лізингу транспортного засобу.

Означене стверджується положеннями п. 3.12 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ № 296/5 від 22.02.2012р., згідно якого договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, встановлених ЦК України та ЗУ «Про фінансовий лізинг».

Постановою КМУ від 7.09.1998р. № 1388 визначено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Відповідно до п. 2 вищеозначеної постанови, цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Згідно п. 8 цієї Постанови державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідченні підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема договір фінансового лізингу.

Таким чином, умовою досягнення мети договору фінансового лізингу сторонами, є сплата лізингоодержувачем лізингових платежів та отримання предмету фінансового лізингу у власність. Така процедура може бути реалізована лізингоодержувачем лише після державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу на підставі заяви власника у порядку, визначеному Постановою КМУ від 7.09.1998 р. №1388, тобто на підставі угоди, до форми укладення якої розповсюджується вимога щодо нотаріального посвідчення.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу № 005528 від 30.08.2017р. укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

За положеннями ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, враховуючи наведене, договір фінансового лізингу № 005528 від 30.08.2017р. укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 є нікчемним з підстав передбачених ч. 1 ст. 220 ЦК України, оскільки такий нотаріально не посвідчений.

За змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а тому позов про стягнення з відповідача на користь позивача 30 000 грн. комісії за організацію договору фінансового лізингу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Та обставина, що 30.08.2017р. ОСОБА_2 підписала заяву про відмову від нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, не спростовує висновку суду про обов’язковість його нотаріального посвідчення і не дає підстав до відмови у позові ОСОБА_2

Враховуючи вищенаведене, підстав до задоволення зустрічного позову ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», суд не має.

Відповідно до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує із відповідача в користь позивача 1 000 грн. документально підтверджених судових витрат (а.с. 20) та в дохід держави 640 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 293, 294, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

первинний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, офіс 613, ЄДРПОУ 38865527) в користь ОСОБА_2 (02.06.1985р.н., прож. на ІНФОРМАЦІЯ_1 Львівської обл.) 30 000 грн. комісії за організацію договору фінансового лізингу та 1 000 грн. судових витрат, а всього 31 000 грн.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору фінансового лізингу - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, офіс 613, ЄДРПОУ 38865527) в дохід держави 640 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 11.04.2018р.

Суддя: Українець П.Ф.