Постанова № 73304233, 05.04.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/128/17Головуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б. Провадження № 22-ц/789/173/18 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

з участю секретаря - Танцюра О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 601/128/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Кременецького районного суду від 28 серпня 2017 року (ухваленого ОСОБА_1.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обгрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 27.11.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 600 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просив стягнути заборгованість у сумі 18051грн.12 коп.

Рішенням Кременецького районного суду від 28 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись те, що воно прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Апелянт зазначив,що з моменту підписання заяви відповідачем, між Банком та ним було укладено кредитний договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання позичальника до запропонованого Кредитного договору (умов кредитування). Відповідач не заперечував факту підписання заяви позичальника та отримання кредитної карти, активно користувався нею, що включало у себе як зняття кредитних коштів, так і поповнення карти чим підтвердив наявність кредитних відносин. На його думку Банк надав суду належні та допустимі докази, які вважав необхідними та достатніми для підтвердження наявності простроченої заборгованості за договором та її розміру, що не спростовано відповідачем.

ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не подав.

Представник апелянта, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Банк звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем у справі та недоведеності позовних вимог. Суд вказав,що позивачем не надано доказів видачі такого кредиту та платіжної карти, заява позичальника не містить істотні умови договору , зокрема щодо розміру кредиту, а додані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Пленум Верховного Суду у пункті 11 Постанови "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснив : "Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього".

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що 27 листопада 2008 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", про видачу кредитної картки "Універсальна" з кредитним лімітом у сумі 100 грн., пільговим періодом 30 днів, базовою процентною ставкою 3% на місяць на залишок заборгованості. Відповідач ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та з тим , що вказана заява разом з ними становить договір про надання банківських послуг, і що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Своїм підписом на заяві відповідач підтвердив факт отримання ним інформації про умови кредитування, кредитної картки НОМЕР_1 та що погашення заборгованості за кредитним лімітом буде проводитись шляхом внесення коштів на карту.

У разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш як на 120 днів, у зв'язку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов'язався сплатити банку штраф у розмірі 250 грн +5% від суми позову.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідач станом на 31грудня 2016 року має заборгованість 18051.12грн., яка складається з наступного: 375.29грн.-заборгованість за кредитом; 13089.40грн.-заборгованість по процентах за користування кредитом; 3488.76 грн.-заборгованість по комісії та 1097.67 грн.-нараховані штрафи.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано заяву, Умови та правила надання банківських послуг, виписку по платіжній картці/рахунку та розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду про те, що в кредитному договорі відсутня істотна умова договору щодо розміру кредиту та недоведеності позивачем факту видачі кредиту і платіжної картки виходячи з наступного.

Так із змісту заяви позичальника вбачається, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 та погодився з тим , що банк має право збільшувати, зменшувати або анульовувати початковий ліміт а також, що він отримав кредитну картку та ПІНкод.(а.с.6)

Згідно виписки по платіжній картці банк змінював кредитний ліміт, збільшуючи його до 600 гривень та на час звернення з позовом він встановлений у розмірі 380 гривень.(а.с.41-52). Рух коштів по платіжній картці свідчить про те, що відповідач активно користувався нею, і це в сукупності з іншими доказами підтверджує існування кредитних відносин між сторонами.

Крім цього у запереченні на позовну заяву відповідач зазначав,що строк дії платіжної карточки закінчився у 2013році , отже визнавав факт її отримання.

Посилання місцевого суду на те, що у заяві позичальника відсутня істотна умова договору обов'язкова для кредитного договору щодо розміру кредиту не заслуговують уваги апеляційного суду оскільки в ній зазначено про встановлення кредитного ліміту у розмірі 100гривень, що також підтверджується випискою по платіжній картці/рахунку (а.с.52 зв.)

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про недоведеність існування між сторонами кредитних відносин не відповідає обставинам справи.

Відповідач, заперечуючи позов, не надав суду іншого розрахунку заборгованості за кредитним договором та доказів про повне або часткове погашення заборгованості.

За таких обставин апеляційний суд вважає доведеним розмір заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що позивач звернувся з позовом з пропуском строку позовної давності.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини перша та третя статті 264 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до пунктів 3.1, 5.3, 5.4 розділу ІІ Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за кредитом, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Згідно заперечень відповідача строк дії платіжної картки закінчився у 2013 році,що узгоджується з випискою по платіжній картці з якої вбачається що відповідач користувався кредитним лімітом до листопада 2013 року.

Позивач не надав суду доказів про те ,що термін дії платіжної картки був іншим або ж відповідачу видавалась інша платіжна картка з новим строком дії.

Таким чином кредитний договір діяв до 1 грудня 2013 року, після чого у банку виникло право вимагати повернення кредиту згідно з умовами договору, звернувшись до суду в установлений законом строк позовної давності.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся із вказаним позовом 30 січня 2017 року.

Відповідачем в суді першої інстанції заявлено про застосування позовної давності (а.с. 37-40).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором останні погашення кредиту мали місце 30 травня та 6 листопада 2013 року а також 13 червня 2014року (а.с.4-5).

Випискою про рух коштів по платіжній картці підтверджується, що відповідачем 30 травня 2013року погашення заборгованості проводилось шляхом поповнення готівки через відділення банку в сумі 50 грн.,6 листопада 2013року у виписці вказано "кредитна частина переказу в сумі 450гнр.",а 13 червня 2014року відбулось автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти 22**04 у сумі 11.24грн (а.с.41-52).

Отже, автоматичне погашення простроченої заборгованості за кредитом, відповідно до положень ч. 1 ст. 264 ЦК України, не свідчить про визнання відповідачем свого боргу та не перериває перебігу позовної давності.

Наведене свідчить про те, що даний позов пред'явлено до суду поза межами трирічного строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові(частина четверта статті 267 ЦК України).

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові за спливом позовної давності.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на відмову у задоволенні позовних вимог із-за їх недоведеності.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" частково задовольнити.

Рішення Кременецького районного суду від 28 серпня 2017 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на відмову у задоволенні позовних вимог із-за їх недоведеності.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає як малозначна.

Повний текст рішення буде складено 11 квітня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська