Рішення № 73304209, 02.04.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2018 Справа №607/1480/18

02 квітня 2018 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- при секретарі судового засідання Бойко І.І.

- з участю представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особа, без самостійних вимог - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, без самостійних вимог - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на житловий будинок, з надвірними будівлями і спорудами, що по вул.Шевченка,32 в с.Миролюбівка Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті 06 травня 2017 року матері ОСОБА_5 .

В обґрунтування вимог позивач вказує, що житловий будинок по вул.Шевченка, 32 в с.Миролюбівка Тернопільського району рахується за головою колишнього колгоспного двору ОСОБА_6, державна реєстрація права власності не проведена. 01 серпня 1990 року померла його бабуся ОСОБА_6, а 12 жовтня 2004 року помер його батько ОСОБА_7 Спадщину після їх смерті прийняла мати ОСОБА_5, яка постійно проживала разом з ними. 06 травня 2017 року померла ОСОБА_5 Він є спадкоємцем за заповітом та у встановленому законом порядку прийняв спадщину. Постановою нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне будинковолодіння, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Посилаючись на наведене, просить задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала з підстав викладених у ньому. Пояснила, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, який прийняв спадщину. ОСОБА_8, який є сином позивача, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_7 спадщини не приймав та приймати не бажає.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Попередньо надіслали суду заяви про слухання справи без їх участі, позовні вимоги повністю визнають.

Представник Тернопільської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Попередньо не повідомив суд про причини неявки.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІУ-УР №2272070, виданим Микулинецьним ЗАГС від 10.11.1962 року.

ОСОБА_7 та ОСОБА_10 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.02.1955 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії УІІІ-УР № 317828 від 24.09.1964 року.

Згідно свідоцтва про народження серії І-ИД № 112765, виданого Миролюбівською сільською радою Тернопільського району від 15.04.2010 року встановлено, що ОСОБА_10 є донькою ОСОБА_6.

З свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок виданого головою виконкому Тернопільської районної ради від 30.07.1990 року встановлено, що житловий будинок по вул.Шевченка,32 в с.Миролюбівка Тернопільського району належить колгоспному двору, що складається із 4-х членів, головою якого є ОСОБА_11

Відповідно до інформаційної довідки Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації від 05.10.2017 року за № 1091 вбачається, що станом на 01.01.2013 року будинковолодіння по вул.Шевченка,32 в с.МиролюбівкаТернопільського району зареєстроване за головою колишнього колгоспного двору ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 25.07.1990 року.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Миролюбівської сільської ради за № 207 від 13.03.2018 року встановлено, що спірне будинковолодіння згідно даних погосподарських книг станом на 01.07.1990 року значиться як колгоспний двір, членами якого були ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності всіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Таким чином, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 належить по 1/4 частки житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами по вул.Шевченка,32 в с.Миролюбівка Тернопільського району .

01 серпня 1990 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 099471, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського районного управління юстиції від 15 квітня 2010 року.

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме на ? частку спірного житлового будинку .

Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру за № 551429321 від 30.03.2018 року, у спадковому реєстрі відомості щодо посвідчення від імені ОСОБА_6 заповітів відсутні.

Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру за № 51429282 від 30.03.2018 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_6, померлої 01 серпня 1990 року не заводилась.

Відповідно до довідки Миролюбівської сільської ради за № 212 від 14.03.2018 року встановлено, що у житловому будинку на час смерті ОСОБА_6 проживали та були зареєстровані зять ОСОБА_7, донька ОСОБА_5 та внук ОСОБА_3

Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла донька ОСОБА_13 шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

Інші спадкоємці за законом чи за заповітом, які б прийняли спадщину відсутні.

03 липня 2003 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким заповів все належне йому майно онукові ОСОБА_8, що підтверджується заповітом посвідченим секретарем Миролюбівської сільської ради від 03 липня 2003 року, за реєстровим номером №129.

12 жовтня 2004 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 183608, виданим Миролюбівською сільською радою Тернопільського району від 13 жовтня 2004 року.

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на ? частку спірного житлового будинку .

Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру за № 51429183 від 30.03.2018 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_7 померлого 12 жовтня 2004 року не заводилась.

З довідки Миролюбівської сільської ради за № 209 від 13.03.2018 року встановлено, що у житловому будинку на час смерті ОСОБА_9, який помер 12 жовтня 2004 року проживала та була зареєстрована дружина ОСОБА_5

Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_7, який помер 12.10.2004 року прийняла у встановленому законом порядку дружина ОСОБА_5, оскільки на час смерті спадкодавця постійно проживала разом із ним.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, в користь якого ОСОБА_7 склав заповіт, суду пояснив, що спадщини після смерті діда ОСОБА_7 не приймав та приймати не бажає.

22 березня 2017 року ОСОБА_5 зробила заповідальне розпорядження, яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_2, що підтверджується заповітом посвідченим секретарем виконкому Миролюбівської сільської ради Тернопільського району від 22.03.2017 року.

06 травня 2017 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 218847, виданим Миролюбівською сільською радою Тернопільського району від 06 травня 2012 року.

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, у тому числі на частку спірного житлового будинку.

З довідки Миролюбівської сільської ради за № 208 від 13.03.2018 року встановлено, що у житловому будинку на час смерті ОСОБА_5, ніхто не проживав та не був зареєстрований.

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 05 жовтня 2017 року подав до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5, що підтверджується копією матеріалів спадкової справи за № 459/2017 року . Інші спадкоємці за законом чи за заповітом, які б прийняли спадщину, відсутні.

16 листопада 2017 року ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на частку житлового будинку по вул.Шевченка,32 в с.Миролюбівка Тернопільського району .

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 16 листопада 2017 року за №3135/02-14, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне будинковолодіння після смерті ОСОБА_5 у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

24 березня 2018 року державним нотаріусом Тернопільської державної нотаріальної контори на ім’я позивача ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку пл. 1,6969 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Тернопільського району.

З технічного паспорту на спірний житловий будинок виданого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації від 06.12.2017 року вбачається, що загальна площа житлового будинку становить 55,3 кв.м., житлова – 38,7 кв.м., самочинних добудов та перепланувань не має.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до вимог п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правилами ЦК України застовуюються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 померла у 1990 році та спадщина фактично була прийнята спадкоємцями, застосуванню підлягають правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до вимог ст.529 ЦК 1963 року спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

Згідно із вимогами ст.548, 549 ЦК, який діяв на час відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1)якщо він фактично вступив в управління майном або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Встановлено, що єдиним спадкоємцем за законом майна спадкодавця ОСОБА_6, яка померла 01 серпня 1990 року є її донька ОСОБА_5, яка прийняла у встановленому законом порядку спадщину .

ОСОБА_5 прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, оскільки після смерті матері продовжувала проживати у будинку, здійснювала заходи по утриманню спадкового майна, здійснювала догляд за будинковолодінням. Інші спадкоємці за законом відсутні.

Таким чином, ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 фактично успадкувала належну їй ? частку спірного будинковолодіння, однак, спадкових прав на майно не оформила.

12 жовтня 2004 року помер ОСОБА_7

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

За нормами ст.1261 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу вимог ч. 1 ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з вимогами ст.1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В силу вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_7, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла його дружина ОСОБА_5, оскільки на час його смерті постійно проживала разом із ним в спірному житловому будинку.

Спадкоємець за заповітом онук ОСОБА_8 спадщини після смерті ОСОБА_7 не приймав, про що підтвердив судовому засіданні будучи допитаним як свідок.

Таким чином, ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7 успадкувала належну йому ? частку спірного будинковолодіння, однак, спадкових прав на майно не оформила.

06 травня 2017 року ОСОБА_5 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом на належне їй майно.

Спадкоємцем за заповітом є її син ОСОБА_14, який прийняв спадщину шляхом подання до нотконтори заяви про прийняття спадщини від 05 жовтня 2017 року.

Факт прийняття спадщини позивачем після смерті матері ОСОБА_5 підтверджується також отриманням свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку від 24.03.2018 року .

Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку спірного житлового будинку у нотконторі не може у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

За змістом вимог ст. 12 ЗУ ‘’Про власність’’( який діяв на час виникнення спірних правовідносин), основою створення власності є праця громадян та громадянин набуває право власності на майно з підстав, не заборонених законом, або отримує в результаті спадщини або здійснення інших угод.

Згідно з вимогами ст. 49 ЗУ ‘’Про власність’’, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Відповідно до вимог ст. 3 ЗУ ‘’Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень’’ від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року ‘’Про практику розгляду цивільних справ про спадкування’’, державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, суд вважає, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась на належні їй лише 3/4 частки спірного будинковолодіння, з огляду на наступне.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що дане будинковолодіння відноситься до групи двір колгоспника, члена якого були ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності всіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Судом встановлено, що станом на 01 липня 1990 року в житловому будинку проживали та були зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві приватної власності належить по ? частці спірного будинковолодіння як на частку в майні колишнього колгоспного двору.

ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_12 успадкувала належні їм по ? частці спірного житлового будинку, відтак спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась на ? частки житлового будинку( ?+2/4).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання за позивачем права власності на 3/4 частки житлового будинку, загальною пл. – 55,3 кв.м., житловою – 38,7 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, що по вул.Шевченка,32 в с.Миролюбівка Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті 06 травня 2017 року матері ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст. 3,4, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 392, 1261, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 (вул.Кобилянської, 16 с.Мишковичі Тернопільського району, код НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (с.Мишковичі Тернопільського району, код НОМЕР_2), ОСОБА_4 (вул.Санаторна 1г, смт. Микулинці Теребовлянського району, Тернопільської області, код НОМЕР_3), третя особа, без самостійних вимог - Тернопільська районна державна нотаріальна контора ( вул. Котляревського,27 м.Тернопіль ко ЄДРПОУ 05466080) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (вул.Кобилянської, 16 с.Мишковичі Тернопільського району, код НОМЕР_1) право власності на 3/4 частки житлового будинку, загальною пл. – 55,3 кв.м., житловою – 38,7 кв.м., з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, що по вул.Шевченка,32 в с.Миролюбівка Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті 06 травня 2017 року матері ОСОБА_5 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 10 квітня 2018 року.

Головуюча