Рішення № 73303177, 11.04.2018, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/212/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року

м.Борщів

Суддя Борщівського районного суду Тернопільської області Зушман Г.І. розглянувши в спрощеному порядку без виклику сторін цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказуючи, що у відповідності до умов договору б/н від05 грудня 2014 року банк надав відповідачці кредит у розмірі 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 34,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, посилаючись на те, що підписана відповідачкою заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між нею та банком кредитний договір, умови якого вона порушила, внаслідок чого має прострочену заборгованість за кредитним договором, яку просить стягнути з відповідачки в розмірі 15020,60 грн., з яких 590,55 грн. – заборгованість за кредитом; 10338,59 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 2900,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 691,46 грн. – штраф (процентна складова), а також понесені судові витрати.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 березня 2018 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачці протягом п’ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Як встановлено з поштового повідомлення, відповідачка 19 березня 2018 року отримала ухвалу суду, однак, станом на 11 квітня 2018 року відзиву на позовну заяву суду не надіслала.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

05 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та відповідачкою на підставі її заяви разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку укладено договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (далі кредитний договір), згідно умов якого банк відкриває відповідачці картковий рахунок, надає кредитну картку.

Згідно умов вищезазначеного договору банк надав відповідачці кредит у розмірі 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Зазначене підтверджується доданою до матеріалів справи копією анкети-заяви відповідачки від 05.12.2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Умовами і правилами надання банківських послуг, з якими ознайомилась та погодилась відповідачка.

Згідно витягу з тарифів банку з обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» з 01.01.2013 року всі карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

Згідно тарифів банку з обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Пільговий період діє до 55 днів за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості; розмір щомісячних обов’язкових платежів становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості. З 01.04.2014 року – 5% від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості). Базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості становить 2,5 %, за тратами здійсненими з 01.09.2014 року -2,9%, за тратами здійсненими з 01.04.2015 року – 3,6 %.

У випадку несвоєчасного погашення кредиту та/або процентів, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, яка складається з суми пені (0,24%) від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) та 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. У випадку коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше, позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню, яка складається з суми пені (0,24%) від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) та 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 вищезазначених Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

За користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку проценти в розмірі 0,01% від суми операцій за рахунок кредиту. В разі непогашення клієнтом боргових зобов’язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання). В разі, якщо в дату нарахування відсотків згідно цих Умов, клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов’язань за кредитом. що мала місце на дату нарахування відсотків, що визначено п.2.1.1.12.2 Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно п.2.1.1.12.2.1 у разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

На підставі п.1.1.3.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, банк має право на зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш як за 7 днів до введення змін, проінформувати клієнта, в тому числі у виписці по картрахунку згідно п.1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважатиметься, що клієнт приймає нові умови.

У відповідності до п.1.1.3.1.9 банк зобов’язаний не рідше як один раз в місяць способом, вказаним в заяві надавати держателю виписки про стан рахунків та про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні до держателя до системи Internet-bankinq (Приват-24) чи Mobile-bankinq банк надає виписки та можливість доступу до інформації про стан рахунку через дані комплекси.

Згідно заяви позичальника ОСОБА_1 від 05.12.2018 року вона зобов’язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.

Як слідує з вимог п.1.1.5.25 Умов та Правил надання банківських послуг, за несвоєчасну оплату послуг, передбачених кредитним договором, Умовами та Правилами, клієнт сплачує банку за кожним випадком порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Згідно п.2.1.1.7.6 вищезазначених Умов при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов’язувався сплатити банку штраф.

Відповідно до п.2.1.1.3.5. Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п.1.1.7.11 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526 , 530 , 610 , частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 800,00 грн.

Відповідачкою ОСОБА_1 не виконуються зобов’язання за кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, за відповідачкою рахується заборгованість за кредитним договором станом на 31 грудня 2017 року у розмірі 15020,60 грн., з яких 590,55 грн. – заборгованість за кредитом; 10338,59 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 2900,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 691,46 грн. – штраф (процентна складова).

За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищенаведеного, суд встановив, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 590,55 грн. – заборгованості за кредитом, 10338,59 грн. – заборгованості за процентами за користування кредитом підтверджуються відповідним розрахунком і підлягають до задоволення.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 нарахованої банком пені в розмірі 2900,00 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначене ст.610 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Як встановлено судом, позивач почав нараховувати пеню за порушення строків розрахунків по кредитному договорі укладеного з відповідачкою 05 грудня 2014 року кредитного договору з 31 серпня 2015 року, в той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 01 березня 2018 року. Таке затягування звернення до суду з позовом, надало позивачу право заявляти вимогу про стягнення пені в розмірі 2900,00 грн., в той час, коли відповідачкою не сплачено заборгованість за кредитом у розмірі 590,55 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом нарахована у розмірі 10338,59 грн. При цьому сума отриманого відповідачкою кредиту становить 800,00 грн.

Конституційний суд України, у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 2900,00 грн., що значно перевищує розмір заборгованості за кредитом та одночасно заявлено вимоги про стягнення штрафу - фіксованої частини в сумі 500 грн. та штрафу - процентної складової в розмірі 691,46 грн., що на думку суду не є співмірним сумі збитків, заподіяних банку невиконанням умов договору.

Таким чином, на думку суду, співмірною сумі збитків, заподіяних банку невиконанням умов договору, буде пеня в розмірі 1000,00 грн.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідачки штрафних санкцій, зокрема штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 691,46 грн. – штраф (процентна складова), то в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність — це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

За положеннями ст.61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме — пп.1.1.5.21, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час згідно з пп.1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічні правові позиції висловлені ВСУ у постановах від 21.10.2015 №6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року №347/1910/15-ц, які в силу вимог ст.263 ЦПК України мають враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

У відповідності до ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 1762,00 грн. підлягають стягненню з відповідачки.

На підставі ст.61 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549, 610 - 612, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, жительки с.Іванків Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2014 року в сумі 11 929 (одинадцять тисяч дев’ятсот двадцять дев’ять ) грн. 14 коп., з яких 590,55 грн. – заборгованість за кредитом; 10338,59 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 1000,00 грн. – заборгованість за пенею.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, жительки с.Іванків Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 1762,00 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Борщівський районний суд Тернопільської області до Апеляційного суду Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11 квітня 2018 року.

Суддя: