Рішення № 73303157, 22.03.2018, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/148/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Бережанський районний суд Тернопільської області

"22" березня 2018 р.

в особі: судді Німко Н.П.

при секретарі Олексів О.Б.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Бережанського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 сільської ради Бережанського району Тернопільської області й просили суд визнати за кожною з них право власності на 1/10 частину будинковолодіння у с.Комарівка Бережанського району Тернопільської області по вул.Центральна, 74, що належала їх батькові – ОСОБА_4, померлому 29 листопада 1992 року в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначили, що у будинковолодінні, що в с.Комарівка по вул. Центральна, 74 Бережанського району Тернопільської області проживає п»ятеро осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Оскільки їх двір відносився до категорії колгоспних дворів, то вони були його співвласниками по 1/5 частині кожен. 29 листопада 1992 року помер ОСОБА_4 – чоловік позивачки ОСОБА_1 та батько позивачки ОСОБА_2, не залишивши заповіту, після його смерті позивачі прийняли спадщину, оскільки на час смерті проживали з померлим. З приводу успадкування часток у будинковолодінні, що належало померлому позивачі зверталися в Бережанську держнотконтору, але у видачі свідоцтва їм було відмовлено по причині відсутності правовстановлюючого документу на будинковолодіння, що змусило позивачів звернутись до суду.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з'явилася, їхнім представником ОСОБА_7 подано на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно розглядати у його відсутність, наполягає на задоволенні позовних вимог.

У підготовче судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Бережанського району Тернопільської області не з'явився, хоча про час, день та місце слухання справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву, який би відповідав вимогам ст.178 ЦПК України не подав, проте подав на розгляд суду заяву, в якій фактично визнав заявлені позовні вимоги, просить позов розглянути без участі представника відповідача.

Відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, взявши до уваги заяву представника позивачів, фактичне визнання позову стороною відповідача, викладене у його письмовій заяві адресованій суду, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частиною 4 ст.206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийняття визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов”язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). У відповідності зі ст. ст. 1217, 1220, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; спадкування здійснюється за заповітом або за законом, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст.1261 ч.1 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, який діяв до прийняття Цивільного Кодексу України від 01 січня 2004 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном…,, де зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Виходячи з норм п.4, 5 Прикінцевих та перехідних Положень ЦК України( 01.01 2004 року), Цивільний Кодекс Українизастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного Кодексу України, застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Судом встановлено наступне,-

ОСОБА_4 помер 29 листопада 1992 року, за життя не залишивши заповіту. Після його смерті відкрилася спадщина у виді права померлого, як члена колгоспного двору на 1/5 частину житлового будинку із відповідною часткою у надвірних будівлях, що знаходиться по вул. Центральна, 74 в с.Комарівка Бережанського району Тернопільської області, якою той правомірно володів за життя. Позивачка ОСОБА_1, як дружина померлого та ОСОБА_2, як донька померлого є його спадкоємцями першої черги за законом. Згадане спадкове майно позивачі прийняли у визначений законом спосіб та строк, оскільки постійно проживали із спадкодавцем на час його смерті, заяви про відмову від прийняття спадщини не подали, а тому в рівних частках набули право власності на таке майно. Реалізувати своє право власності на спадкове майно позивачі не мають змоги, оскільки на ім’я померлого відсутні правовстановлюючі документи відповідного зразка.

Зазначені судом факти доведені в судовому засіданні письмовими поясненнями позивачів, викладеними ними у позовній заяві, фактичним визнанням позову стороною відповідача, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4, довідками ОСОБА_3 сільської ради Бережанського району Тернопільської області та іншими доказами по справі, які суд приймає до уваги як належні та допустимі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У суду не виникло обґрунтованого сумніву щодо достовірності обставин, визнаних стороною відповідача, як і щодо добровільності їх визнання і таке визнання знайшло своє відображення у заяві відповідача по суті справи.

Отже, судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як спадкоємці за законом прийняли спадкове майно (кожна по 1/10 частини будинковолодіння) після померлого 29 листопада 1992 року ОСОБА_4, яке складається із 1/5 частини житлового будинку із відповідною часткою у надвірних будівлях, що знаходиться по вул. Центральна, 74 в с.Комарівка Бережанського району Тернопільської області, яким той правомірно володів за життя, як член колгоспного двору.

Строку для прийняття спадщини позивачі не пропустили, спадщину після спадкодавця прийняли у визначений законом спосіб та строк; фактично перешкодою в реалізації прав позивачів на спадкове майно стала відсутність на ім'я померлого правовстановлюючих документів визначеного зразка на згадане спадкове майно.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 82, 200, 206, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1217, 1220, 1223,1261 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, як за спадкоємцем першої черги за законом, право власності на спадкове майно у виді 1/10 частини житлового будинку із відповідною часткою у надвірних будівлях, що знаходиться по вул. Центральна, 74 в с.Комарівка Бережанського району Тернопільської області, яке залишилося після померлого 29 листопада 2018 року ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2, як за спадкоємцем першої черги за законом, право власності на спадкове майно у виді 1/10 частини житлового будинку із відповідною часткою у надвірних будівлях, що знаходиться по вул. Центральна, 74 в с.Комарівка Бережанського району Тернопільської області, яке залишилося після померлого 29 листопада 2018 року ОСОБА_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Апеляційного суду Тернопільської області.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_8