Ухвала суду № 73301836, 10.04.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.04.2018

Справа № 320/2600/17

УХВАЛА

10 квітня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Урупи І.В., розглянувши справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про визнання неправомірним протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та визнання неправомірним і скасування постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.03.2018 та постанову № 1/11-16 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 27.03.2018., скасувати постанову про накладення штрафу на ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» за порушення у сфері містобудівної діяльності № 1/11-16 від 27.03.2018.

При проведенні підготовчих дій щодо розгляду вказаної адміністративної справи судом встановлено наступне.

У відповідності з положеннями ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

П. 4 ч. 1 ст. 171 КАС встановлює, що суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Предмет позовних вимог ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» та суб’єктний склад учасників справи - підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, та його позовну заяву слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В той же час, виходячи з положень ст. 20 КАС України, суд приходить до висновку, що справа за даним адміністративним позовом не підсудна Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області, як адміністративному суду, а має бути передана для розгляду Запорізькому окружному адміністративному суду, оскільки спір у даній справі не є спором, що виник з підстав порушення позивачем норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, а стосується оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, який приймаючи його керувався Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Постановою КМ України від 23.05.2011 №553 «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».

Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого передбачена нормою ст. 29 КАС України.

Зокрема, п.2 ч.1 ст. 29 КАС України передбачає, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Справа за адміністративним позовом ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» не підсудна Мелітопольському міськрайонному суду, як адміністративному суду через предметну, а не територіальну юрисдикцію, однак такі підстави передачі справи з одного адміністративного суду до іншого - КАС України не передбачає.

В той же час суд враховує положення статті 2 КАС України, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2.4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини - справа «Красношапка проти України» від 30 листопада 2006 року, «Єфименко проти України» від 18 липня 2006 року, які згідно до положень статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є обов'язковими для виконання Україною, суд неодноразово наголошував, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує ефективний засіб юридичного захисту.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Так, одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов’язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Держави користуються певною свободою розсуду у сфері регулювання права на доступ до суду, яке залежить як від потреб і ресурсів суспільства, так і від конкретних осіб.

Виходячи з наведеного вище, з метою належного, своєчасного та якісного захисту прав ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», суд вважає за необхідне застосувати ч. 6 ст.7 КАС України, про те, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини ( аналогія закону), та за аналогією з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України – передати справу за адміністративним позовом ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» за предметною підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду .

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 9, 55 Конституції України, ст. 2, 5, 6, 7, 20, 29, 171, КАС України, суд

ухвалив:

Справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про визнання неправомірним протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та визнання неправомірним і скасування постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності передати за підсудністю Запорізькому окружному адміністративному суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її складання.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її складання.

Суддя: