Рішення № 73301095, 13.02.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/8789/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді – Бедьо В.І.

за участі секретаря судових засідань – ОСОБА_1

позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з третьою особою без самостійних вимог МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності на майно та зняття арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовує наступним.

21.07.2017 року, керуючи легковим автомобілем марки ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, шасі №ХТА210630J1978343, бежевого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 190242 від 06.08.2003 року, ОСОБА_2А був зупинений представниками поліції у зв»язку з тим, що відносно вказаного транспортного засобу державним виконавцем Ярешко Д.В. відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову від 02.03.2016 року про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчудження з тих підстав, що вказаний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_3, а відносно нього відкрито виконавче провадження про стягнення з нього заборгованості за рішенням Ужгородського міськрайонного суду.

Вказаний транспортний засіб було вилучено у позивача та поміщено на штафмайданчик поліції.

Позивач вважає, що вказаними діями працівників поліції порушено його законні права та інтереси.

Крім того позивач зазначає, що 05 червня 2006 року між ним та ОСОБА_3 було укладено ОСОБА_4 позики, згідно якого ОСОБА_2 , як позикодавець, надав ОСОБА_3 в порядку та на умовах вище вказаного ОСОБА_5 позику в розмірі 7000 грн., яку останній зобов»язувався повернути у визначений цим договором строк сім місяців з моменту реальної передачі всієї суми,

П.п.3.3. ОСОБА_5 встановлено, що підтвердженням отримання позики Позичальником є розписка видана Позикодавцю.

05 червня 2006 року, ОСОБА_3 було надано ОСОБА_2 розписку, якою було підтверджено факт отримання грошових коштів відповідачем.

Згідно умов ОСОБА_5 позики відповідач був зобов»язаний по закінченню строку надання позики повернути позивачу всі грошові кошти.

П.5. ОСОБА_5 позики передбачалось що, забезпеченням ОСОБА_5 позики виступає легковий автомобіль марки ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, шасі №ХТА210630J1978343, бежевого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 190242 від 06.08.2003 року.

Позивач вказує на те, що договір позики не потребує обов»язкового посвідчення відповідно до 4.1. ст.1047 Цивільного кодексу України, ОСОБА_4 позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

26 грудня 2006 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено ОСОБА_4 про припинення зобов»язання угодою сторін про заміну одного зобов»язання іншим, а також його виконання.

ОСОБА_5 визначено що, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 позики від «05» червня 2006 року, за яким гр. ОСОБА_3 зобов»язаний був повернути до «04» грудня 2006 року отриману ним суму в розмірі 7000, припиняє свою дію, і набуває чинності даний ОСОБА_4, в силу якого гр. ОСОБА_3 зобов»язується передати гр.ОСОБА_2 у приватну власність та належним чином переоформити наступне майно, яке йому належить на праві приватної власності, а саме : легковий автомобіль марки ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, шасі №ХТА210630J1978343, бежевого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 190242 від 06.08.2003 року.

Умовами вказаного договору сторонами було обумовлено, що відповідач зобов»язується передати ОСОБА_2 вказаний вище транспортний засіб шляхом оформлення генеральної Довіреності та в подальшому належним чином переоформлення права власності на вище вказаний транспортний засіб.

26 грудня 2006 року відповідач оформив на ім’я позивача генеральну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_6, яку зареєстровано в реєстрі № 5795, яка на даний період часу є чинною і зберігає чинність до припинення її дії.

Позивач зазначає, що в подальшому в порушення вимог п.4. ОСОБА_5 про припинення зобов»язання угодою сторін про заміну одного зобов»язання іншим, а також його виконання, яким передбачалось що після оформлення генеральної довіреності на вище вказаний транспортний засіб, відповідач зобов»язується переоформити право власності на т/з на його ім.»я, відповідач не виконав зазначену вимогу договору.

За вказаних вище обставин на думку позивача до нього на законних підставах у відповідності до ОСОБА_5 про припинення зобов»язання угодою сторін про заміну одного зобов»язання іншим, а також його виконання від 26 грудня 2006 року перейшло право власності на легковий автомобіль ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, шасі №ХТА210630J1978343, бежевого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 190242 від 06.08.2003 року, а нездійснення реєстрації транспортного засобу не може розцінюватись як порушення, яке вплинуло на законність підстав набуття права власності на автомобіль.

На підставі зазначеного позивач просить суд визнати за ним право власності на легковий автомобіль марки ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, шасі №ХТА210630J1978343, бежевого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 190242 від 06.08.2003 року та скасувати арешт та заборону на відчуження вказаного транспортного засобу, накладені поставновою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 02.03.2016 року у виконавчому провадженні № 49796358.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, хоч належним чином повідомлявся про дату та час судового засідання, причина неявки суду не відома, однак подав на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності.

Представник третьої особи МВ ДВС в судове засідання не зявився, хоч належним чином повідомлявся про дату та час судового засідання, подав на адресу суду заяву, в якій відкласти судовий розгляд на інший термін.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

05 червня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено ОСОБА_4 позики, згідно якого ОСОБА_2, як позикодавець, надав ОСОБА_3 позику в розмірі 7000 грн., яку останній зобов»язувався повернути у визначений цим договором строк.

П.2.1 .ОСОБА_5 позики було визначено строк надання позики, а саме сім місяців з моменту реальної передачі всієї суми,

П.п.3.3. ОСОБА_5 встановлено, що підтвердженням отримання позики Позичальником є розписка видана Позикодавцю.

05 червня 2006 року, ОСОБА_3 було надано ОСОБА_2 розписку, якою було підтверджено факт отримання грошових коштів відповідачем.

Згідно п.п.3.4.п.3. ОСОБА_5 позики відповідач був зобов»язаний по закінченню строку надання позики повернути позивачу всі грошові кошти, які отримав в якості позики; останнім днем повернення позики було 04 грудня 2006 року.

26 грудня 2006 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено ОСОБА_4 про припинення зобов»язання угодою сторін про заміну одного зобов»язання іншим а також його виконання.

П.1. Даного ОСОБА_5 визначено що, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 позики від «05» червня 2006 року, за яким гр. ОСОБА_3 зобов»язаний був повернути до «04» грудня 2006 року отриману ним суму в розмірі 7000, припиняє свою дію, і набуває чинності даний ОСОБА_4, в силу якого гр. ОСОБА_3 зобов»язується передати гр.ОСОБА_2 у приватну власність та належним чином переоформити наступне майно, яке йому належить на праві приватної власності, а саме: легковий автомобіль марки ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, шасі №ХТА210630J1978343, бежевого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 190242 від 06.08.2003 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 190242 від 06.08.2003 року.

У відповідності до п. 3. Даного ОСОБА_5, ОСОБА_3 як власник транспортного засобу гарантує, що вказаний транспортний засіб нікому не проданий, не подарований, не закладений, не перебуває під арештом, судового спору щодо нього не ведеться.

Крім того умовами вказаного договору сторонами було обумовлено, що відповідач зобов»язується передати ОСОБА_2 вказаний вище транспортний засіб шляхом оформлення генеральної Довіреності та в подальшому належним чином переоформлення права власності на вище вказаний транспортний засіб.

26 грудня 2006 року відповідач оформив на ім’я позивача генеральну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_6, яку зареєстровано в реєстрі № 5795, яка на даний період часу є чинною і зберігає чинність до припинення її дії.

21.07.2017 року, керуючи легковим автомобілем марки ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, ОСОБА_2А був зупинений представниками поліції у зв»язку з тим, що відносно вказаного транспортного засобу державним виконавцем Ярешко Д.В. відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову від 02.03.2016 року про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчудження з тих підстав, що вказаний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_3, а відносно нього відкрито виконавче провадження про стягнення з нього заборгованості за рішенням Ужгородського міськрайонного суду. Копія вказаної постанови додана позивачем до матеріалів даної справи.

На думку позивача до нього на законних підставах у відповідності до ОСОБА_5 про припинення зобов»язання угодою сторін про заміну одного зобов»язання іншим, а також його виконання від 26 грудня 2006 року перейшло право власності на легковий автомобіль ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, шасі №ХТА210630J1978343, бежевого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 190242 від 06.08.2003 року, а нездійснення реєстрації транспортного засобу не може розцінюватись як порушення, яке вплинуло на законність підстав набуття права власності на автомобіль, що відповідно стало підставою для звернення до суду з даним позовом з метою захисту порушених прав.

Згідно з вимогами ст.16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

ч.4 ст.334 ЦК України передбачає, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що позивач прийняв у користування спірний транспортний засіб на підставі генеральної довіреності, яка по своїй суті не є правочином, а лише надає повіреному прав користування майном від імені довірителя, однак ніяких дій, зазначених у Порядку № 1388, яким встановленася єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, тощо, не вчинив і відповідно фактична передача спірного майна була здійснена передчасно, оскільки, сторонами не було дотримано порядку реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку, визначеного чинним законодавством.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторонни мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 79 Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З огляду на те, що позивачем не доведено факт набуття права власності на легковий автомобіль марки ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, шасі №ХТА210630J1978343, бежевого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ІКС № 190242 від 06.08.2003 року, на підставах та в порядку, що не заборонені законом, суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання за ним право власності на спірний транспортний засіб.

Положеннями ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У всіх інших випадках незавершенного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З огляду на те, позовна вимога про скасування арешту та заборону на відчуження транспортного засобу ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 1988 року випуску, накладені постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 02.03.2016 року у виконавчому провадженні № 49796358 є похідною від першої вимоги, у задоволенні якої суд відмовив, суд не знаходить правових підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76,77, 79, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 202, 328, 334, 638, 655, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з третьою особою без самостійних вимог МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності на майно та зняття арешту – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонногосуду ОСОБА_7