Ухвала суду № 73300905, 11.04.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2630/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В.Й., при секретарі Павлюх Л.М., за участю : прокурора Химинець О.В., заявника ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015070030002091,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015070030002091, яке мотивоване тим, що їй на праві приватної власності належить транспортний засіб - автомобіль сідловини тягач-Е, марки VOLVO FN 12-460 4X2, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1. 27.03.2018 року під час здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу на митному пості «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС, транспортний засіб арештовано та на даний час перебуває на території митниці в м. Ужгород. Надалі, з Єдиного реєстру судових рішень вона дізналася, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19.03.2018 року на вказаний транспортний засіб у кримінальному провадженні № 12015070030002091 накладено арешт.

Вказує, що на момент розгляду судом клопотання про накладення арешту прокурором були викривлені факти, які не відповідають фактичним обставинам про нібито шахрайський метод заволодіння майном.

Так, 06.08.2010 року ОСОБА_3, за попередньою домовленістю з ОСОБА_5 уповноважив останнього, зокрема продавати від імені ОСОБА_3 та одержувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, укладати договори цивільно-правового характеру щодо керування та розпорядження автомашиною належною останньому марки «VOLVO FN 12-460 4X2», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Строк дії довіреності склав 3 роки, до 06.08.2013 року. На підставі вказаної довіреності 25.01.2012 року ОСОБА_5 в межах наданих повноважень ОСОБА_3 та за його участі здійснено перереєстрацію вказаного транспортного засобу. На момент вчинення перереєстрації будь-яких заборон не було. Про наявність укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитного договору, згідно якого вказаний транспортний засіб був предметом застави їй відомо не було. Таким чином вважає дії ОСОБА_3 шахрайськими, шляхом надання довіреності з правом продажу заставного майна.

Також зазначає, що слідчим суддею під час накладення арешту не враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третьої особи. Вважає накладення арешту прямим втручанням органу досудового розслідування та суду у гарантоване право щодо вільного користування та розпорядження майном. Використання вказаного транспортного засобу є джерелом доходу, а тому вважає що слідчий суддя обрав найбільш обтяжливу форму арешту майна для його власника. З моменту добросовісного набуття нею вказаного транспортного засобу до його арешту пройшло майже 6 років, наміру його приховання, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вона немає, оскільки вважає що володіє ним на законних підставах.

Під час розгляду клопотання представником заявника було подано заяву про уточнення вимог, згідно якої просив зняти арешт сідлового тягача марки «VOLVO FN 12-460 4X2», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1. у кримінальному провадженні № 12015070030002091, накладеного ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2018 року.

В судовому засіданні заявник та його представник клопотання підтримали та просили таке задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання

Потерпілий та його представник в судовому засіданні просили у задоволенні клопотання відмовити, оскільки незастосування такого забезпечення, як арешт майна може призвести до повторного відчуження, приховування та інших дій які перешкоджатимуть кримінальному провадженню

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, Ужгородським ВП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12015070030002091, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

14.03.2018 року постановою прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Химинець О.О. зазначений сідловий тягач - Е, марки Volvo FH 12-460 4X2, 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, що наданий час перебуває у власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1, визнаний речовим доказом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 19.03.2018 року накладено арешт на сідловий тягач - Е, марки Volvo FH 12-460 4X2, 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, що наданий час перебуває у власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1, з подальшою метою вилучення такого транспортного засобу та поміщення останнього на арешт-майданчик Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна. Арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна якщо вони доведуть, що в подальшому відпала потреба у застосуванні цього заходу або арешт накладено необґрунтовано.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що підозра у кримінальному проваджені №12015070030002091 не оголошувалась, сідловим тягачем- Е, марки Volvo FH 12-460 4X2, 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 заявник користується з 2012 року , слідчий суддя вважає, що відпала потреба у подальшому застосуванні обмеження права власності на майно в частині позбавлення власника права користування тягачем, а тому в цій частині арешт слід скасувати.

Разом з тим, арешт в частині скасування заборони відчуження та розпорядження на сідловий тягач до задоволення не підлягає , оскільки сідловий тягач марки Volvo FH 12-460 4X2, 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, відповідно до постанови прокурора Ужгородської місцевої прокуратури від 14.03.2018 року визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні 12015070030002091.

Керуючись ст.ст. 174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2018 року, в частині позбавлення власника права користування сідловим тягачем - Е, марки Volvo FH 12-460 4X2, 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, з подальшим вилученням такого транспортного засобу та поміщення на арешт-майданчик Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, який належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

В частині клопотання щодо скасування заборони відчуження та розпорядження на сідловий тягач - Е, марки Volvo FH 12-460 4X2, 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду Данко В.Й.