Вирок № 73295665, 10.04.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/18905/16-к

н/п 1-кп/640/117/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2018

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю:

секретаря Бломберус С.А.,

прокурора Панова В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4

представника цивільного відповідача ОСОБА_5 «СК «Граве Україна» -

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2016 року за №12016220000001018 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, маючого статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), маючого на утриманні малолітніх дітей Костянтина, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого, працюючого приватним підприємцем, зареєстрованого та проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2016 року приблизно об 11:35 год., ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7, та рухався по вул. Валентинівській м. Харкова, зі сторони вул. ОСОБА_8 в напрямку вул. Барабашова, зі швидкістю 55-58 км/год. Під час руху по вказаній вулиці, в районі буд. 7, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»,

і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який перетинав проїжджу частину зліва направо відносно його руху.

Згідно висновку судово- медичної експертизи №1171-А/16 від 24.10.2016 потерпілий ОСОБА_3 внаслідок даної ДТП отримав середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток правої гомілки.

Порушення ОСОБА_1 п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно висновку судової автотехнічної експертизи №1052/16 від 23.11.2016, які знаходяться у причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним транспортним засобом, при виникненні небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_3, який перетинав проїжджу частину зліва направо відносно його руху та якого він об'єктивно міг виявити, несвоєчасно вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і скоїв на нього наїзд, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, просив застосувати до нього положення п. «е» ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», оскільки він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пояснив, що 22.09.2016 року приблизно о 11:30 год. він керував автомобілем «Nissan Leaf» по вул. Валентинівській м. Харкова, зі сторони метро «Студентська» в напрямку вул. Барабашова зі швидкістю до 60 км/год., рухався по лівій смузі на зелений сигнал світлофора. На проїжджу частину раптово вибіг пішохід (потерпілий), він не зміг уникнути зіткнення та трапилося ДТП. Зіткнення відбулося правою передньою частиною його автомобіля. Потерпілий швидко йшов відносно його автомобіля – зліва направо. Він не одразу побачив потерпілого, який переходив, він побачив його тоді, коли потерпілий був посередині дороги, оскільки рух пішохода закрив автомобіль, який вже проїхав пішохідний перехід та їхав йому (обвинуваченому) назустріч, тобто потерпілий фактично вийшов ззаду вказаного автомобіля. Він не покинув місця ДТП, підійшов до потерпілого. Поряд проїжджали карета швидкої допомоги, він зупинив її, медики надати медичну допомогу, потім потерпілого карета медичної допомоги доставили до лікарні. Він дочекався приїзду поліції, надав пояснення, автомобіль забрали на штраф майданчик, його направили на медичне освідування, він не перебував в стані алкогольного сп’яніння. До лікарні до потерпілого він приїхав зранку наступного дня, вони поспілкувалися, познайомилися. В цей день він сплатив дружині потерпілого 10000 грн. на лікування.

Незважаючи на визнання винуватості ОСОБА_1, його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, повністю доведена зібраними по справі доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що 22.09.2016 приблизно о 11 год. по вул. Валентинівській поблизу педінституту він переходив проїжджу частину по пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору. Машини зліва він не бачив. Переходив на пішоході та був збитий автомобілем під керуванням обвинуваченого. Він був в стані шоку, лежав на дорозі, дорогу він не перебігав, а переходив. Потім каретою швидкою допомоги його було доставлено до лікарні. Він отримав струс мозку, багато численні осколковий перелом правої ноги та коліна. У зв’язку з ДТП, 18.01.2018 року він отримав інвалідність другої групи. Його дружина отримала від потерпілого 10000 грн. на його лікування. Заявлений цивільний позов підтримав.

Показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що 22.09.2016 року вдень він, керуючи автомобілем, зупинився на світлофорі по вул. Валентинівській біля фармакадемії на червоний сигнал світлофора. Коли йому включився зелений сигнал світлофора, він намагався почати рух, однак його автомобіль заглух. В цей момент він побачив як чоловік з сивим волоссям в темній куртці, нажав на кнопку для включення світлофору для пішоходів, включився зелений сигнал світлофора, та чоловік одразу пішов через дорогу. Пішохід йшов зправа наліво (відносно його автомобіля), пройшов півдороги. Він почув удар, і як він зрозумів, автомобіль, який їхав по зустрічній смуги, здійснив наїзд на пішохода, пішохід впав ближче до осьової смуги.

Даними, що містяться у висновку судової автотехнічної експертизи від 23.11.2016 №893/16, згідно з якими перед ДТП робоча гальмівна система, ходова частина, рульове керування автомобіля НОМЕР_2 знаходилися в працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які могли б впливати на їх вихідні параметри.

Даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи від 23.09.2016 №1171-А/16, згідно з якими у зв'язку з подією 22.09.2016 року у ОСОБА_3, 50 років, мали місце ушкодження:

- закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забита рана тім'яної області справа, множинні садна обличчя, синці верхніх повік обох очей - в сукупності відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень які призвели за собою короткочасний розлад здоров'я (п.2.3.3. Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»);

- закритий перелом обох кісток правої гомілки: закритий уламковий перелом верхньої третини діафіза правої великогомілкової кістки із зсувом, субкапітальний уламковий перелом правої малогомілкової кістки із зсувом, перелом латерального мищелку правої великогомілкової кістки із зсувом, посттравматичний неврит малогомілкогового нерву справа - відносяться до категорії ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоров'я ((для загоєння вказаних переломів необхідний термін не менш 3-х тижнів) (п.2.2.2. Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»);

- садна верхніх і нижніх кінцівок - відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (п.2.3.5. Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

Ці ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразилися, могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах і в строк, вказаних в постанові. Найімовірніше, у момент первинного контакту з транспортним засобом, ОСОБА_10 знаходився у вертикальному положенні і був звернений до транспортного засобу правою стороною тіла. При госпіталізації в ХМКЛШМД, результат «Алкотеста» у ОСОБА_3 негативний.

Даними, що містяться в протоколі місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.09.2016 року, згідно з якими було оглянуто ділянку проїжджої частини по вул. Валентинівській, 7, у м. Харкові, розташування автомобіля НОМЕР_1, характер ушкоджень на автомобілі. Зокрема, ділянка дороги має асфальтне покриття, стан покриття мокрий. Загальний стан видимості дороги більше 300 м., зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія більше 300 м. Сліди шин та гальмування відсутні. На автомобілі НОМЕР_1, виявлені деформація передньої частини зправа, розбиття передньої частини блок-фари, розбиття лобового скла (більш праворуч).

Даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 17.11.2016 року, згідно з якими ОСОБА_9 та ОСОБА_1 відтворили механізм ДТП, яка мале місце на відрізку проїжджої частини по вул. Валентинівській,7 на регульованому пішохідному переході 22.09.2016 близько 11:30 год. ОСОБА_9 і ОСОБА_1 заявили, то на момент ДТП були опади у вигляді дрібного дощу, проїжджа частина була мокра. Свідок ОСОБА_9 добровільно показав, як він керував автомобілем «ДЕУ-Ланос» та рухався по вул. Валентинівскій зі сторони вул. Барабашово в напрямку вул. ОСОБА_11 на регульованому пішохідному переході в районі ОСОБА_12. ОСОБА_11 для нього був червоний сигнал світлофору та він зупинив свій автомобіль в крайньому правому ряду. Коли для нього включився зелений сигнал світлофора, то він почав рух, однак автомобіль його заглух, при цьому його автомобіль стояв перед дорожньою розміткою «зебра» в крайньому правом ряду. В цей момент він побачив, що зправа наліво відносно розташованого його автомобіля, на проїжджу частину вийшов швидким шагом чоловік віком 50-60 років, на червоний для пішоходів сигнал світлофора. Він пройшов деяку відстань в темпі швидкого шага, а потім побіг. В цей момент, його мобільний задзвонив та він (ОСОБА_9) відволікся від пішохода, практично одразу почув свист гальмі та хлопок, повернув голову, та побачив, що на проїжджій частині падає пішохід та стоїть автомобіль «Ніссан Ліф». Він зрозумів, що здійснено наїзд на цього пішохода. ОСОБА_1 добровільно відтворив, як 22.09.2016 близько 11:30 він керував автомобілем «Ніссана Ліф» по вул. Валентинівській в м.Харкові з боку вул. ОСОБА_8 в напрямку вул. Барабашово зі швидкістю близько 60 км/ч в крайній лівій смузі. На шляху прямування він побачив, що попереду на регульованому пішохідному переході біля ОСОБА_12 сигналізує червоний сигнал світлофора для пішоходів, в цей момент справа по ходу його руху з під'їзної дороги з лівим поворотом виїхало кілька автомобілів. Потім включився зелений сигнал світлофора для транспорту, попереду в попутному напрямку легкові автомобілі відновили рух і проїхали. Потім продовжував рух при під'їзді до даного регульованому пішохідному переходу, він побачив, що зліва направо відносно його руху на червоний сигнал світлофора для пішоходів на дорожню розмітку зебра вийшов в темпі швидкого кроку пішохід. Він застосував екстрене гальмування і одночасно звуковий сигнал, пішохід після цього прискорив темп свого руху і побіг після чого стався наїзд автомобіля на пішохода передньою правою частиною автомобіля з правого бічною поверхнею тіла пішохода. Після наїзду він відпустив педаль гальма і плавно зупинив автомобіль.

Даними, що містяться у висновку судової автотехнічної експертизи від 23.11.2016 №1052/16, згідно з якими в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Nissan Leaf» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме: «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди». Водій ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_3 виконанням вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

Суд, оцінюючи зібрані докази, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена повністю, та суд кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження.

Як особистість ОСОБА_1 працездатний, одружений, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), не судимий, працює приватним підприємцем, має на утриманні малолітніх дітей Костянтина, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, повнолітнього сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6; за місцем проживання характеризується позитивно, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, є щире каяття у вчиненому, добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілому.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, конкретні обставини справи, вказані дані про особу, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставини, що обтяжує покарання, суд вважає, що обвинувачений повинен нести основне покарання у виді обмеження волі, та знаходить можливим перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що є необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує, що обставини, які пом’якшують відповідальність, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, судом були враховані при призначенні основного покарання у виді обмеження волі, при цьому без реального його відбування, а з призначенням ст.ст. 75, 76 КК України.

Обвинувачений грубо порушив ПДР України, здійснив наїзд на пішохода, який переходив дорогу по пішохідному переходу.

У зв’язку з цим, призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами з мінімальним строком – на один рік, є необхідним, що сприятиме його виправленню та запобіганню вчиненню нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою-клопотанням про застосування до нього положення п. «е» ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», оскільки він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та звільнити його від відбування покарання.

Пунктом «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» (набрав чинність 07.09.2017 року) передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, зокрема, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким, відповідно до статті 12 КК України, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР.

Як вбачається з посвідчення серії Б №035374 від 24.09.2014 року, ОСОБА_1 є громадянином евакуйованим у 1986 році із зони відчуження (категорія 2), і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для осіб, які евакуйовані у 1986 році із зони відчуження.

Вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 цього Кодексу є необережним злочином невеликої тяжкості.

Передбачених ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» заборон для застосування амністії у справі не встановлено.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст.ст. 1, 15 Закону України «Про амністію у 2016 році», особи на яких поширюється дія Закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим, наявні підстави для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного основного та додаткового покарань на підставі п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Процесуальні витрати у справі стягнути.

Речові докази відсутні.

Потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов, у якому з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути солідарно з обвинуваченого ОСОБА_1 та ПрАТ СК «Граве Україна» компенсацію за втрачений дохід за період з 22.09.2016 по 06.06.2017 у розмірі 101 750 грн., компенсацію витрат на придбання ліків під час лікування у розмірі 29849,76 грн.; моральну шкоду у розмірі 70000 грн. В обґрунтування вимог посилається на те, що внаслідок ДТП, яке відбулось 22.09.2016 року та винуватцем якого є обвинувачений, йому було спричинений значна матеріальна та моральна шкода. Він був госпіталізований на лікування з 22.09.2016 року і до цього дня. На лікування ним були понесені витрати в сумі 29849,76 грн., що також включає витати на посилене харчування. Придбання зазначених медичних препаратів підтверджується чеками, а їх призначення довідкою з комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_14». Придбання рядів продуктів харчування є необхідним елементів ефективного лікування поряд із застосуванням лікарських препаратів. У медичній довідці зазначено, що хворому призначено харчування відповідно до столом №15 за Певзнером. Даний перелік включає, в тому числі, морепродукти. Тому 800 грам ікри за тривалий період при такій серйозній травмі це той мінімум, який він придбав для відновлення здоров'я, хоча у нього була можливість купувати на більші суми продукти відповідно до столом №15 за Певзнером.

Також у нього була запланована поїздка на відпочинок, яка повинна була відбутися 25.09.2016г. Вартість путівки становила 20657 грн., в наслідок скасування бронювання путівки йому повернули кошти в розмірі 15310 грн., тому на різниці сплачених і повернутих коштів він втратив 5347 грн.

До моменту ДТП він працював на підприємстві ПрАТ «Харківська книжкова фабрика« Глобус» і мав заробітну плату в розмірі 4000 грн. З 22.09.2016 він перебуває на лікарняному, а в даний момент знаходиться в неоплачуваній відпустці, в наслідок чого не отримує заробітну плату згідно штатного розкладу. За умови безперервного трудового стажу він мав би можливість отримувати заробітну плату в розмірі 4000 грн. щомісяця. Через ДТП, яке сталося з ним, він не зміг виконувати свої трудові обов'язки і зазнав збитків. На підставі ст.ст. 1195, 1197 ЦК України, враховуючи, що розмір втраченого заробітку визначається у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, то внаслідок ДТП він з 22.09.2016г. по 06.06.2017г. (8 календарних місяців) зазнав фінансових втрат в розмірі 101750 грн. через неможливість продовжувати працювати в звичайному режимі. Він за результатами лікування вже має II ступінь інвалідності. З огляду на отримані травми в наслідок ДТП він протягом тривалого терміну був позбавлений можливості пересуватися будь-яким способом, на цей період він втратив свою працездатність на 100%. Його робота пов'язана з постійним пересування і виконувати її будь-яким ніяк не пересуваючись, дистанційно просто неможливо. Отримання інвалідності не позбавляє його можливості працювати і отримувати заробітну плату. Він змушений був призупинити свою трудову діяльність в результаті неправомірних дій обвинуваченого і повністю, на 100% був позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію, тому розрахунок втраченого заробітку в період з 22.09.16 по 06.06.17г. у відповідність до ст. 1197 ЦК повинен проводитися з урахуванням 100% втрати працездатності.

Внаслідок ДТП йому була спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що він з моменту ДТП фактично позбавлений можливості рухатися і вести нормальний, активний спосіб життя здорового і працездатного людини, забезпечувати і допомагати своїй сім'ї, вести домашнє господарство, що не може не відбитися на його моральному стані, що спричинило суттєві зміни в звичайному укладі життя. Він є учасником (добровольцем) антитерористичної операції на території Донецької та Луганських областей (в період з 21.07.2015 по 26.08.2015; з 12.09.2015 по 01.04.2016), однак внаслідок отриманих травм і стану здоров'я він не має змоги захищати свою країну, в наслідок чого він не може виконувати свій громадянський обов'язок і поставлені батьківщиною перед ним завдання, тому він відчуває моральні страждання.

Також підтвердив, що після ДТП обвинувачений надав йому в рахунок відшкодування шкоди 10000 грн.

Представник ПрАТ СК «Граве Україна» позовні вимоги визнала частково, проти задоволення солідарного стягнення заборгованості заперечувала, посилаючись на відсутність солідарного обов’язку відшкодування шкоди. Представник визнала розмір страхової виплати у виді витрат, пов’язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 5655 грн., як мінімальний розмір страхового відшкодування (1/30 розміру мінімальної заробітної плати за кожний день лікування) на підставі п. 24.2 ст. 24 Закону від 01.07.2004 року, оскільки потерпілим було надано лише перелік та вартість куплених медикаментів, однак не було надано підтверджено документами про необхідність призначення, видані відповідним закладом охорони здоров'я, відсутнє підтвердження, що саме вказані в чеках ліки, призначалися лікарем потерпілому та були необхідними для його лікування. Враховуючи, що ні страховику, ні до суду не було подано жодних документів, на підставі яких можна визначити розмір втраченого, фізичною особою заробітку (доходу), зокрема, встановити ступінь втрати працездатності, то страховою компанією визнано мінімальний розмір страхового відшкодування на підставі п. 26.2 ст. 26 Закону від 01.07.2004 року у розмірі 26100 грн., що становить 18 мінімальних заробітних плат при встановленні 2 групи інвалідності. Також страховою компанією визнано моральну шкоду у розмірі 1587,75 грн., яка розрахована як 5% від розміру страхових виплат потерпілому - 31755 грн. (5 655 + 26100 = 31755 х5%). Загалом, страховою компанією визнано страхове відшкодування на суму 33 342,75 грн.

Захисник обвинуваченого проти задоволення позову заперечував, зазначив, що витрати, які заявлені позивачем не підтверджені належним чином та не доведені, містяться багато суперечностей в наданих позивачем документах, які б підтверджували його матеріальні витрати. Обвинувачений сплати потерпілому 10000 грн. Моральна шкода задоволена не може бути, оскільки потерпілий переходив пішохідний перехід з порушенням ПДР України, тобто саме через дії потерпілого, який був необачний, і слугувало виникнення ДТП, тому через такі дії підстави для відшкодування йому шкоди відсутні.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

22.08.2016 року між ОСОБА_1 та страховиком ПрАТ СК «Граве Україна» укладено поліс №АК/6018375 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 23.08.2016 по 22.08.2017. Застраховано автомобіль НОМЕР_1. Ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров’ю, 200000 грн., франшиза – нуль грн.

Вказана подія ДТП за участю обвинуваченого та ОСОБА_3 була визнана ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна» страховим випадком.

Поліс укладено на умовах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі Закон від 01.07.2004 року).

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону від 01.07.2004 року відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону від 01.07.2004 року у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Пунктом 24.1 ст. 24 Закону від 01.07.2004 року передбачено, у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров’я.

Згідно з п. 24.2 Закону від 01.07.2004 року мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я, але не більше 120 днів.

Згідно з п. 24.3 Закону від 01.07.2004 року якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Як вбачається з письмових пояснень щодо позову, представником страхової компанії було визнано розмір страхової виплати у виді витрат, пов’язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 5655 грн., як мінімальний розмір страхового відшкодування на підставі п. 24.2 ст. 24 Закону від 01.07.2004 року, оскільки потерпілим було надано лише перелік та вартість куплених медикаментів, однак не було надано документально підтверджену закладом охорони здоров’я необхідність призначення певних медичних препаратів.

Разом з тим, відповідно до відповіді КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. ОСОБА_14», наданої на запит адвоката від 15.03.2018 року, потерпілому ОСОБА_3, який знаходився на стаціонарному лікуванні з 22.09.2016 по 21.10.2016 року, призначалися певні препарати, медикаменти, шприци, системи тощо, які купувались не за рахунок медичної установи. Зокрема, перелічено 22 найменування лікарських призначень. Хворому було призначено харчування по системі «стіл №15 по Певзнеру».

У зв’язку з цим, суд включає у витрати, пов’язані з лікуванням потерпілого, лише ту вартість ліків, які призначались (перелік з 22-х найменувань) медичним закладом потерпілому за період з 22.09.2016 по 21.10.2016 року, що підтверджується чеками від:

22.09.2016 – на суму 276,34 грн., від 23.09.2016 – на суму 832,05 грн., від 23.09.2016 – на суму 40 грн., від 24.09.2016 – на суму 15 грн., від 24.09.2016 – на суму 941,19 грн., від 25.09.2016 – на суму 731,86 грн., від 26.09.2016 – на суму 02 грн., від 26.09.2016 – на суму 35,60 грн., від 26.09.2016 – на суму 46,40 грн., від 26.09.2016 – на суму 433,65 грн., від 27.09.2016 – на суму 991,31 грн., від 28.09.2016 – на суму 917,73 грн., від 29.09.2016 – на суму 823,55 грн., від 30.09.2016 – на суму 477,60 грн., від 30.09.2016 – на суму 1348,53 грн., від 02.10.2016 – на суму 742,60 грн., від 03.10.2016 – на суму 35,60 грн., від 03.10.2016 – на суму 198,32 грн., від 04.10.2016 – на суму 276,71 грн., від 04.10.2016 – на суму 15,55 грн., від 05.10.2016 – на суму 15,21 грн., від 05.10.2016 – на суму 342,50 грн., від 07.10.2016 – на суму 43,12 грн., від 07.10.2016 – на суму 453,54 грн., від 08.10.2016 – на суму 997,60 грн., від 10.10.2016 – на суму 568,01 грн., від 11.10.2016 – на суму 262,75 грн., від 11.10.2016 – на суму 168,70 грн., від 11.10.2016 – на суму 46,50 грн., від 12.10.2016 – на суму 386,80 грн., від 13.10.2016 – на суму 519,15 грн., від 14.10.2016 – на суму 226,45 грн., від 15.10.2016 – на суму 129 грн., від 15.10.2016 – на суму 140 грн., від 17.10.2016 – на суму 129 грн., від 18.10.2016 – на суму 140 грн., від 19.10.2016 – на суму 127,44 грн., від 20.10.2016 – на суму 140 грн., а всього на суму 14286,36 грн.

Позовні вимоги щодо солідарного стягнення зі страхової компанії та обвинуваченого шкоди, спричиненої ДТП, задоволенню не підлягають, оскільки солідарна відповідальність виникає лише у випадку встановленому законом або договором, що встановлено ст. 541 ЦК України. Позивачем не надано та не зазначено про наявність відповідного договору про виникнення солідарного обов’язку відшкодування шкоди. Положення ч. 1 ст. 1190 ЦК України (особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим) в даному випадку не поширюються на ці правовідносини, оскільки діями або бездіяльністю страхової компанії не було завдано потерпілому шкоду.

На підставі викладеного, зі страхової компанії на користь потерпілого ОСОБА_3 підлягає стягненню витрати, пов’язані з лікуванням потерпілого за період з 22.09.2016 по 21.10.2016 року, у розмірі 14286 грн. 36 коп.

При цьому, суд не враховував вартість препаратів та медичних засобів (бинтів, печаток тощо), які не були зазначені у відповіді КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. ОСОБА_14», посилання захисника потерпілого на те, що потерпілий був вимушений купувати ці засоби, оскільки лікарі зазначали про необхідність їх купівлі через їх відсутність в лікарні, - суд не приймає до уваги, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

В іншій частині вимог щодо стягнення зі страхової компанії витрат на лікування, зокрема, в період після стаціонарного лікування (з 22.10.2016), задоволенню не підлягають, оскільки потерпілим не надано документально підтверджених відповідним закладом охорони здоров’я необхідних витрат потерпілого на лікування. Відповідь КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. ОСОБА_14» містить лише перелік медикаментів, які були необхідні в період 22.09.2016 по 21.10.2016 року, будь-яких інших підтверджень лікарні щодо придбання лікарських засобів матеріали справи не містять, хоча представник потерпілого протягом тривалого розгляду справи мав можливість надати до суду документально підтверджені лікарнею витрати,пов’язані з лікуванням потерпілого. Хоча як вбачається з адвокатського запиту до лікарні, запит стосувався призначення потерпілому лікарських препаратів за період з 23.09.2016 року і були долучені всі квитанції за весь період (до 02.02.2017 року), однак лікарнею надано відповідь лише відносно необхідності придбання ліків в період 22.09.2016 по 21.10.2016 року, за інший період нічого не вказується. Представником потерпілого не надано доказів на необхідність та призначення лікарнею препаратів за період з 22.10.2016 року.

Листки непрацездатності серії АГЦ № 741937 в 22.10.2016 р. (з 22.10.2016 по 09.12.2016 р. - 49 днів), серії АГФ 951791 від 10.12.2016 р. (з 10.12.2016 по 09.01.2017 р. - 31 день), серії АГФ №955301 від 10.01.2017 р. (з 10.01.2017 по 16.01.2017 p.-7 днів), не містять відомостей щодо найменування, кількості призначених лікарем препаратів потерпілому тощо.

Довідка до акту огляду медико-соціальної експертні комісії серії 12ААА № 453824 від 18.01.2017 р., згідно з якою потерпілому з 17.01.2017 по 01.02.2018 року встановлено 2 групу інвалідності в результаті ДТП, також не міститься відомостей, необхідних для визначення розміру необхідних витрат на лікування.

Витрати на посилене харчування потерпілого, витрати на запланований відпочинок потерпілого не є витратами, які можуть бути відшкодовані страховою компанією на підставі п. 24.1 ст. 24 Закону від 01.07.2004 року.

З приводу позовних вимог щодо відшкодувати потерпілому заробітку (доходу), втраченого ним внаслідок втрати працездатності, суд зазначає наступне.

Згідно з виписки з історії хвороби стаціонарного хворого від 21.10.2016, листками непрацездатності потерпілий перебував на лікуванні з 22.09.2016 по 16.01.2017.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертні комісії від 18.01.2017 р., потерпілому з 17.01.2017 по 01.02.2018 року встановлено 2 групу інвалідності в результаті ДТП; висновок про умови та характер праці: протипоказано тяжка фізична праця, тривале перебування на ногах (а.с. 57).

Згідно з довідкою від 15.02.2017 року №21, ОСОБА_3 працює на ПРАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» Корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» з 18.03.2013р. згідно з наказом № 51-к від 18.03.2013р. на посаді начальника господарства складського по теперішній час. Оклад ОСОБА_3 складає 4000 грн. Заробітна плата (Оклад + лікарняний лист + щорічна відпустка) за період роботи з 23.09.2016р. по 31.01.2017р. складає 16408,93грн. За умови виконання своїх трудових обов'язків ОСОБА_3 за період роботи з 23.09.2016р. по 31.01.2017р. міг би отримати 20000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати професійної та загальної працездатності (у процентах) для застосування ст.ст. 1195, 1197 ЦК України є відповідний висновок судово-медичної експертизи з визначення процента втрати працездатності.

Сам по собі факт встановлення позивачу другої групи інвалідності не свідчить про втрату ним 100% працездатності. Більш того, з довідки МСЕК від 18.01.2017 р. вбачається, що потерпілому протипоказана лише тяжка фізична праця, тривале перебування на ногах, а не будь-яка праця та перебування на ногах взагалі. Більш того, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року N 875-XII встановлені гарантії можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, зокрема, гарантування Державою на працевлаштування інваліда (ст. 17 Закону).

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було визначити ступінь втрати потерпілим працездатності (у процентах) для застосування ст.ст. 1195, 1197 ЦК України.

Враховуючи, що таких доказів надано не було, страховою компанією було визнано мінімальний розмір страхового відшкодування на підставі п. 26.2 ст. 26 Закону від 01.07.2004 року у розмірі 26100 грн.

Згідно з п. 26.1, п. 26.3 ст. 26 Закону від 01.07.2004 року, шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Якщо страховику не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов’язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті.

Відповідно до п. 26.2 ст. 26 Закону від 01.07.2004 року мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Враховуючи вищевказане, визнання страховою компанією мінімального розміру страхового відшкодування на п. 26.2 ст. 26 Закону від 01.07.2004 року, то стягненню підлягає зі страхової компанії на користь позивача мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22.09.2016 року, у розмірі 26100 грн. (18 х 1450 = 26100).

Відповідно до ст. 25 Закону від 01.07.2004 року у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) – не отримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

З довідки від 15.02.2017 року №21 вбачається, що ОСОБА_3 отримав за місцем роботи заробітну плату (що включає оклад + лікарняний лист + щорічну відпустку) за період роботи з 23.09.2016р. по 31.01.2017р. у розмірі 16408,93 грн. Якщо б ОСОБА_3 виконував свої трудові обов'язки за період роботи з 23.09.2016р. по 31.01.2017р., то міг би отримати 20000 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 не працював на ПРАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус» з 23.09.2016р. по 31.01.2017р.

Однак, враховуючи, що ОСОБА_3 за місцем роботи отримав заробітну плату у розмірі 16408,93 грн., а міг би отримати – 20000 грн., то сума не отриманого доходу потерпілим складає 3591 грн. 07 коп. (20000-16408,93)

На підставі викладеного, зі страхової компанії на користь потерпілого підлягає стягненню не отримані доходи у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим у 3591 грн. 07 коп.

Інших належних та допустимих доказів, що ОСОБА_15 не працював та не міг працювати з 01.02.2016 по 06.06.2017, матеріали справи не містять.

Таким чином, зі страхової компанії на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування на суму 43977 грн. 43 коп. (14286,36 +26100 + 3591,07).

Відповідно до ст. 26-1 Закону від 01.07.2004 року, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

У зв’язку з цим, розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню зі страхової компанії на користь потерпілого на підставі ст. 26-1 Закону від 01.07.2004 року складає 2198 грн. 87 коп. (43977,43 х 5% = 2198,87).

Як зазначалось, витрати на посилене харчування потерпілого, витрати на запланований відпочинок потерпілого не є витратами, які можуть бути відшкодовані страховою компанією на підставі п. 24.1 ст. 24 Закону від 01.07.2004 року, тому такі витрати за їх доведеності мають бути стягнуті з ОСОБА_1 на корить позивача.

На підтвердження того, що позивач забронював поїздку на відпочинок 25.09.2016 року та сплатив за неї 20 657 грн, однак внаслідок ДТП він не скористався путівкою та йому було повернуто лише 15310 грн., - позивач надав довідку ФОП «ОСОБА_16В.» (а.с. 113).

Справді в довідці містяться відомості, що 07.09.2016 року заброньовано два місця на ОСОБА_3 та ОСОБА_17 тур з 25.09.2016 по 02.10.2016. На довідці рукописним текстом зазначено «742 х 27,84 = 20657» «оплачено». Міститься підпис та печатка ФОП «ОСОБА_16В.».

Разом з тим, довідка не містить жодних відомостей щодо суми повернення коштів, яку позивач зазначає у розмірі 15310 грн., що позбавляє можливості чітко вирахувати різницю, також не містяться відомості щодо дати скасування позивачем бронюванню туру (до ДТП чи після ДТП). Вказані відомості мають суттєве значення для підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, однак належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин суду надано не було, враховуючи, що захисник обвинуваченого заперечував проти стягнення цих коштів.

У зв’язку з цим, позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов’язаних зі скасуванням відпочинку внаслідок ДТП, задоволенню не підлягають.

Як зазначалось, згідно з ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому також додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

В довідці КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. ОСОБА_14», наданої на запит адвоката від 15.03.2018 року, потерпілому ОСОБА_3, який знаходився на стаціонарному лікуванні у в’язку з наслідками ДТП, призначено харчування за дієтою «стіл №15 по Певзнеру».

Як вбачається, з долученої представником позивача роздруківки, «дієта (стіл) номер №15 по Певзнеру» передбачає вживання таких м’ясних та рибних блюд, зокрема, різні морепродукти, ікра.

Як вбачається з видаткової накладної від 16.12.2016 року, позивачем було придбано ікру гарбуші вагою 800 грам на суму 890 грн. (а.с. 41).

Враховуючи тяжкість травми потерпілого, тривалість перебування його на лікарняному, отримання 2-ї групи інвалідності, беручи до уваги одноразовість та вагу придбаної потерпілим ікри для відновлення свого здоров’я, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з обвинуваченого вказану вартість витрат на ікру, що пов’язано з необхідністю посиленого харчування потерпілого.

Ставлячи під сумнів зазначені блюда у вказаній дієті, захисник обвинуваченого не надав жодних інших доказів на спростування переліку блюд за вказаною дієтою.

З вище вказаних підстав суд вважає необхідним також задовольнити вимоги щодо стягнення з обвинуваченого витрат на посилене харчування щодо купівлі молочних, сирних, ковбасних виробів на суму 799 грн. 15 коп., що були здійснені 30.09.2016 (на суму 654,64 грн.) та 09.10.2016 (на суму 144,51 грн).

Також, суд вважає необхідним віднести до витрат на лікування потерпілого вартість одного комплекту костелів, придбаних потерплими згідно з квитанцією від 17.10.2016, у розмірі 300 грн., тому ці кошти підлягають стягненню з ОСОБА_1 на корить позивача.

В іншій частині вимог до обвинуваченого щодо відшкодування матеріальної шкоди, задоволенню не підлягають з підстав зазначених вище судом при розгляді вимог до страхової компанії.

Посилання захисника обвинуваченого щодо грубого порушення самим потерпілим норм ПДР України, суд до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази і судом не встановлено, що ушкодження здоров'я позивача ОСОБА_3 наступило внаслідок його умислу або грубої необережності потерпілого, тому підстави для застосування вимог ст. 1193 ЦК України (щодо невідшкодування або зменшення відшкодування шкоди потерпілому) застосуванню не підлягають.

Посилання захисника обвинуваченого на те, що завдана шкода потерпілому не повинна відшкодовуватися з 17.01.2017 року, оскільки потерпілий має право на отримання пенсії по інвалідності, - не заслуговують на увагу в силу ч. 3 ст. 1195 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я.

Щодо позовних вимог потерпілого про відшкодування моральної шкоди у сумі 70000 грн. суд зазначає наступне.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує, що сторонами кримінального провадження та потерпілим не заявлялись клопотання щодо призначення експертизи для визначення розміру моральної шкоди спричиненої злочином потерпілому, тому в силу вимог ст. 332 КПК України суд позбавлений права під час судового розгляду за власною ініціативою призначати експертизу, тому розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи та наданими сторонами доказами.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995 року, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з рахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням вищевказаних обставин суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілому була завдана моральна шкода у зв'язку із спричиненням потерпілому моральних та фізичних страждань, які позначили негативні зміни у житті, в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що звичайно потягло за собою фізичний біль та душевні хвилювання позивача, змінило його звичайний ритм життя та життя його родини, позбавлений можливості вести активний спосіб життя, відчуває глибокі переживання у зв'язку тривалою втратою працездатності внаслідок ушкодження його здоров'я та отримання ним внаслідок ДТП 2-ї групи інвалідності, враховуючи, що потерпілий вів активну діяльність щодо захисту країни, приймаючи участь в АТО. Все це призвело до порушення його звичайних життєвих зв'язків та звичок, потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи всі обставини справи, характер і обсяг фізичних і душевних страждань позивача та виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, суд визначає моральну шкоду, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого, у розмірі 40000 грн.

Враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_1 було добровільно сплачено 10000 (десять тисяч) грн. потерпілому ОСОБА_3 необхідно зарахувати в суму відшкодування шкоди.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 визнати винуватим за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов’язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Застосувати до ОСОБА_1 положення п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від відбування основного та додаткового покарань, призначених цим вироком.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ПрАТ СК «Граве Україна», ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 46176 грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, пов’язані з посиленим харчуванням, у сумі 1689 грн. 15 коп., витрати, пов’язані з лікуванням, у розмірі 300 грн. 00 коп., моральну шкоду, завдану злочином, у розмірі 40000 грн.

Сплачені обвинуваченим ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000 грн. потерпілому ОСОБА_3 зарахувати в суму відшкодування шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІПН НОМЕР_3, на користь Держави процесуальні витрати: (Харківський НДЕКЦ при МВС України, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) за експерті послуги 2111 грн. 04 коп. (1055,52 + 1055,52)

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти діб до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий –