Постанова № 7329223, 22.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.12.09Справа №2а-2240/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді Майсак О.І.,

при секретарі: Слонімець Т.І.,

за участю: представника позивача Барабіна Д.В. (дов. № 19/10/013 від 26.08.2009 р.); представника відповідача Чистякової В.В. (дов. № 19/10/013 від 26.08.2009 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2009 року № 0000520171/0, № 0000572310/0, № 0000562310/0,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Севастопольський морський рибний порт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2009 року № 0000520171/0, № 0000572310/0, № 0000562310/0.

Ухвалою від 29 жовтня 2009 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 30 жовтня 2009 року закінчено підготовче провадження по адміністративній справі та справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні 22 грудня 2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та просить позов задовольнити. Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000520171/0 від 14.05.2009 р. від 14.05.2009 р. повідомив, що п. п. 3.5.1.4 Акту зазначено, що працедавцем у рахунок компенсації вартості підвищення кваліфікації 9 найманих осіб ДП „Севморрибпорт” сплачено не на користь закладу освіти, а на користь підприємця-фізичної особи: ПП Кузнєцову B.C. за договором № 072/444 від 30.07.2008 р. „на виконання робіт (послуг)”, чим порушено п. 4.3.20 п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IV від 22.05.2003 р. Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 555,84 грн. Пунктом 3 висновку Акту перевірки від 28.04.2009 р. № 1690/23-123/20709663/34 встановлено порушення п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. п. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 582,04 грн., у тому числі по періодах: 2008 рік – 582,04 грн. Позивач також вказує, що витрати підприємства (працедавця), пов’язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників за профілем діяльності такого підприємства, а також витрати підприємств на участь в семінарах, конференціях, круглих столах та інших аналогічних заходах за профілем діяльності підприємства, в тому числі за межами України, є витрати на виробничі цілі, що пов’язані із господарською діяльністю підприємства і не є особистим доходом (додатковим благом) працівників. Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000572310/0 від 14.05.2009 р. повідомив, що у п. 3.5.7 Акту встановлено порушення п. З ПСБУ № 1, п. 8 і п. 12 ПСБУ № 3, ст. 61 ккону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", ст. 63 Закони України Про державний бюджет України на 2007 рік", а саме заниження дивідендів у розмірі 24707,62 грн. Позивач стверджує, що підприємство самостійно вирішує питання стосовно відображення витрат на надання матеріальної допомоги пенсіонерам – колишнім працівникам підприємства або за рахунок витрат, або за рахунок фондів, створених за рахунок прибутку. Також вказує, що в акті перевірки не вказаний конкретний пункт законодавства України, який би порушив ДП „Севморрибпорт” в частині заниження чистого прибутку, яке в результаті привело до порушення статті 61 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік”, статті 63 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” в частині заниження нарахованих дивідендів і їх сплати до державного бюджету України. При цьому в акті робиться посилання до п. 1.2 розділу 4 „Положення про порядок бухгалтерського обліку”, затвердженого наказом Мінфіну України від 19.12.2006 року № 1213, в якому вказано, що матеріальне заохочення відображається - по дебету рахунків обліку витрат операційної діяльності і кредиту субрахунку 477 „Забезпечення матеріального заохочення”. У даному пункті йдеться про матеріальне заохочення працівників підприємства, і не жодного відношення до матеріальної допомоги пенсіонерам - колишніх працівників. Але навіть у вказаному пункті встановлено, що „матеріальне заохочення відображається – по дебету рахунків обліку витрат операційної діяльності”, а це означає, що матеріальне заохочення працівників підприємства також відноситься на зменшення фінансового результату за звітний період. Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000562310/0 від 14.05.2009 р. повідомив, що у п. 3.2.2. Акту перевірки, з рахунком внесених до нього змін (зміни до акту перевірки № 1845/23-123 від 14.05.2009 р.) вказано: відповідно до абз.1 пап.. 7.4.2 і пап.. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі - Закон ПДВ), якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника, та в разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя самостійно було нараховано суму податкового кредиту, що саме позивач вважає протиправним. Представник відповідача з адміністративним позовом не погоджується повністю, просить у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що у оскільки діяльність ПП Кузнецова В.С по наданню послуг з підвищення кваліфікації працівників, що виконують висотно - верхолазні роботи, не відноситься до цільності навчальних закладів, тому можна зробити висновок, що кошти за підвищення кваліфікації найманих осіб сплачених підприємством можуть розглядатися відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону як додаткові блага (дохід працівників), які включаються до загального місячного оподатковуваного доходу платників податку і підлягають оподаткуванню за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”. Вказує, що оскаржуючи податкове повідомлення-рішення від 14.05.09 № 0000562310/0 позивач визначає незгоду з арифметичним розподілом податкового кредиту в залежності від об'єму оподатковуваних та неоподатковуваних (звільнених від оподаткування операцій звітного періоду) та пропонує методику розподілу податкового кредиту в залежності від фонду оплати праці працівників адміністративного апарату. ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя вважає такі доводи не вірними, тому що відповідно до пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР з урахуванням змін і доповнень, у випадку якщо товари (роботи, послуги), виготовлені і/чи придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, у суму податкового кредиту включається та частина оплаченого (нарахованого) податку при їхньому виготовленні чи придбанні, що відповідає частині використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Також вказує, що сплата матеріальної допомоги пенсіонерам (які не є працівниками підприємств), які віднесено підприємством у бухгалтерському обліку до складу витрат на рахунок 977 „Інші витрати звичайної діяльності” не відповідають критеріям, викладеним у п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” і п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 „Звіт про фінансові результати”, та в наслідок чого не можуть бути включеними до Звіту про фінансові результати.           Згідно пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності тощо. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган на підстав пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено наступне. В період з 10.03.2009 р. по 06.04.2009 р. працівниками Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя проводилась планова перевірка Державного підприємства „Севастопольський морський рибний порт". За результатами перевірки було складено акт № 1690/23-123/20709663/34 від 28.04.2009 р. „Про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт", код ЄДРПОУ 20709663 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р. (арк. с. 17).

05 травня 2009 року ДП „Севастопольський морський рибний порт” подало заперечення до акту перевірки № 1690/23-123/20709663/34 від 28.04.2009 року. 14 травня 2009 року за результатами розгляду заперечень були внесені зміни до акту перевірки № 1690/23-123/20709663/34 від 28.04.2009 року (арк. с. 58-65).

          14 травня 2009 року керівником ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя Петровим Е.В. на підставі акту перевірки № 1690/23-123/20709663/34 від 28.04.2009 р. були винесені: податкове повідомлення-рішення № 0000520171/0, яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за порушення податкового ) законодавства (пап.. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пап.. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889 від 22.05.2003 р.), в розмірі 1 746, 12 грн. (арк. с. 15); податкове повідомлення-рішення № 0000562310/0, яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за порушення податкового законодавства (пап.. 7.4.3 п. 7.4, п. 7.1 ст. 7 з обліком пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1. ст. 4, п. 5.15, п. 5.16 ст. 5, п. 6.1., абз. А) п. 6.5 ст. 6 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”), в розмірі 63 721,62 грн. (арк. с. 16); податкове повідомлення-рішення № 00005723100/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства (п. 3 ПСБУ № 1, п. 8, 12 ПСБУ № 3, ст. 61 ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 p.”, ст. 63 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 p."), в розмірі 37 061,43 грн. Усі податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 14.05.2009 р.

25 травня 2009 року ДП „Севастопольський морський рибний порт” на адресу ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя було надіслано первинну скаргу. 21 липня 2009 року ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя було винесено рішення про результати розгляду первинної скарги (№3374/10/25-022). Згідно з цим рішенням ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя залишило без змін податкові повідомлення-рішення № 00005200171/0 від 14.05.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 746,12 грн.; № 0562310/0 від 14.05.2009 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість розмірі 63 721,62 грн.; № 0000572310/0 від 14.05.2009 про визначення частини прибутку, що підлягає платі до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 37 061,43 грн., а скаргу ДП „Севастопольський морський рибний порт” - без задоволення.

03.08.2009 року ДП „Севастопольський морський рибний порт” на адресу Державної податкової адміністрації у м. Севастополі було надіслано скаргу (вх. № 1117/10 від 03.08.2009 р.) на податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя від 14.05.2009 року № 0000520171/0, № 0000562310/0, № 0000572310/0.

28.09.2009 року Державної податковою адміністрацією у м. Севастополі було винесено рішення про результати розгляду повторної скарги. Відповідно до цього рішення, Державна податкова адміністрація у м. Севастополі залишає без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя від 14.05.09 № 0000520171/0, № 000562310/0, № 0000572310/0 та рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя від 21.07.09 № 3374/10/25-022, прийняте за розглядом первинної скарги, а повторну скаргу ДП „Севастопольський морський рибний порт” залишає без задоволення.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000520171/0 від 14.05.2009 року судом встановлено наступне.

В рахунок компенсації вартості підвищення кваліфікації 9 найманих осіб позивачем сплачено на користь підприємця-фізичної особи ПП Кузнецова В.С. за договором № 072/444 від 30.07.2008 року (а.с.39) 31350,00 грн. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Кузнєцов В.С. зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ІНН 2202806353 (а.с.40). Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку № 612682 від 01 січня 2008 року (а.с.41), Кузнєцов В.С. здійснює наступні види підприємницької діяльності: організаційно-консультаційні послуги по охороні праці, організацію та виконання верхолазних робіт, викладацьку діяльність тощо. Має дозвіл на навчання з питань охорони праці № 525.05.43.80.22.0, строком дії з 19 грудня 2005 року по 19 грудня 2010 року (а.с.42) щодо підвищення кваліфікації робітників, яки виконують роботи підвищеної небезпеки, висотно-верхолазні роботи з застосуванням спеціальної оснастки та страхувальних засобів.

Відповідно до Закону України від 23.05.1991, № 1060-XII "Про освіту" (Далі- Закон № 1060), законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається з цього Закону, інших актів законодавства України. Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Стаття 18 вказаного Закону встановлює, що навчальні заклади створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Навчальні заклади діють на підставі власних статутів, затверджених: Міністерством освіти України стосовно навчальних закладів, що засновані на загальнодержавній власності і перебувають у його системі; міністерствами, відомствами України, яким підпорядковані навчальні заклади, засновані на загальнодержавній власності, за погодженням з Міністерством освіти України;Міністерством освіти України стосовно вищих навчальних закладів, заснованих на інших формах власності; місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування стосовно державних навчальних закладів, що є комунальною власністю, і навчальних закладів (крім вищих навчальних закладів), заснованих на інших формах власності.Навчальний заклад повинен мати власну назву, в якій обов'язково вказується його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, колегіум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет чи інше) та організаційно-правова форма.

Згідно статті 28 Закону № 1060, структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

Відповідно до статті 41 цього Закону, до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. Професійно-технічні навчальні заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним замовленням, а також за угодами з підприємствами, об'єднаннями, установами, організаціями, окремими громадянами. Професійно-технічні навчальні заклади можуть мати одне або декілька підприємств (установ, організацій) - замовників підготовки кадрів. Відносини з підприємствами, установами та організаціями - замовниками підготовки кадрів регулюються відповідно до укладених угод.

Стаття 48 Закону № 1060 встановлю поняття закладів післядипломної освіти, до них належать: академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих навчальних закладів (філіали, факультети, відділення та інші); професійно-технічні навчальні заклади; науково-методичні центри професійно-технічної освіти; відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

Згідно з пп. «с» п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (із відповідними змінами та доповненнями) та змінами щодо цього питання, внесеними до п. 5.21 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженими наказами ДПА України від 25.12.98 р. № 650 та від 28.04.2000 р. № 222, які зареєстровані у Мін’юсті України, до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах загальної середньої, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих навчальних закладах освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб.

Підпунктом 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) встановлено, що до складу валових витрат платника податку на прибуток включаються витрати платника податку, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов’язаних з таким платником податку.

Порядок професійної підготовки i перепідготовки спеціалістів та розміри витрат на такі цілі встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.97 р. № 1461 «Про розмір витрат платника податку на професійну підготовку або перепідготовку» встановлено, що платник податку на прибуток підприємств може включати до валових витрат виробництва та обігу звітного періоду витрати на професійну підготовку або перепідготовку за профілем такого платника фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з ним, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов’язаних з таким платником податку, в розмірі до двох відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

З огляду на зазначене вище,судом робиться наступний висновок. Діяльність, яку здійснює ПП Кузнєцов В.С. щодо підвищення кваліфікації робітників не підпадає під поняття українського закладу освіти, встановленого законодавством. Витрати позивача, яким ним було віднесено як кошти за підвищення кваліфікації найманих осіб сплачених підприємством підлягають оподаткуванню за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000520171/0 від 14.05.2009 не підлягають задоволенню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000562310/0, від 14.05.2009 року судом встановлено наступне.

Позивач здійснює операції з поставки послуг, що надаються іноземним суднам та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами та в операціях з поставки послуг, пов’язаних з товарами які переміщуються через митну територію транзитом. Вказані операції звільняються від оподаткування згідно з п. 5.15, п. 5.16 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (Далі - Закон № 168). Відповідно до акту перевірки, що не заперечується позивачем, ДП «Севастопольський морський рибний порт» включені до складу податкового кредиту суми податку, сплачені у зв’язку з придбанням (виготовленням) товарів (робіт, послуг) які частково використовувались в операціях з поставки послуг пов’язаних з товарами які переміщуються через митну територію транзитом, що надаються іноземним суднам та сплачено ними відповідно до законодавства України портовими зборами. А саме, позивачем включено до розподілу податкового кредиту фонд оплати праці працівників адміністративного апарату. В акті перевірки відповідачем, ці витрати були визнані як такі що частково використовувались в звільнених, а частково в оподаткованих операціях.

Згідно з п. 7.4.2. Закону № 168, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника. 7.4.3. У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до пункту 18 Наказу Міністерства транспорту України № 65 від 05.02.2001 року «Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті», на який посилається позивач, передбачено, що ці рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов'язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства. Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.

Витрати звичайної діяльності підприємства складаються з витрат операційної діяльності, фінансових витрат (витрат на проценти): за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо та інших витрат звичайної діяльності, які не пов'язані безпосередньо з перевезеннями. Витрати операційної діяльності підприємства складаються з виробничої собівартості перевезень, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Витрати операційної діяльності підприємств транспорту відповідно до їх економічного змісту групуються за такими елементами: - матеріальні витрати; - витрати на оплату праці; - відрахування на соціальні заходи; - амортизація основних фондів та нематеріальних активів; - інші операційні витрати. Також надається поняття та склад матеріальних витрат, витрат на оплату праці, до яких належать пов'язані з веденням господарської діяльності витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно із системами оплати праці, прийнятими підприємством, включаючи будь-які виплати у грошовій або натуральній формі.

Аналіз вказаних правових норм, надає можливість суду зробить наступний висновок. Законодавством передбачено порядок щодо розподілу витрат підприємства щодо калькування собівартості перевезень (робіт, послуг), на підставі якого розраховується розподіл в податковому обліку сум податку, сплаченого у зв’язку с придбанням (виготовленням) товарів (робіт, послуг), які повністю або частково беруть участь у звільнених від оподаткування операціях. Але ж цей порядок визначається саме підприємством на підставі вказаних правових норм. Судом встановлено відсутність існування на підприємстві такого порядку, що підтверджено поясненнями позивача. Не надання розподілу витрат відповідачу на письмовий запит, як у період проведення перевірки так і на вимогу суду в судове засідання підтверджено матеріалами справи. Тому суд вважає дії відповідача, щодо самостійного розподілу витрат в податковому обліку, сум податку, сплаченого у зв’язку з придбанням (виготовленням) товарів (робіт, послуг), яки беруть участь у звільнених від оподаткування операціях із застосуванням коефіцієнта участі звільнених від оподаткування операціях правомірними. А позовні вимоги в частини визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000562310/0, від 14.05.2009 року не підлягаючими задоволенню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000572310/0, від 14.05.2009 року судом встановлено наступне.

Актом перевірки, та у судовому засіданні встановлено наступне. Позивачем у бухгалтерському обліку до складу витрат на рахунок 977 «Інші витрати звичайної діяльності» віднесено сплату матеріальної допомоги пенсіонерам (які не є працівниками підприємства). ДП «Севморрибпорт» в періоді з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року здійснювало виплати матеріальної допомоги з урахуванням податку з доходів фізичних осіб у загальному обсязі в сумі 165714,80 грн. За правилами бухгалтерського обліку віднесено підприємством на зменшення фінансового результату за звітний період.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 966- XIV (Далі - Закон № 966), регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством Фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999, № 318 затверджено "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати»" (Далі - Положення № 16), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Відповідно до пунктів 5,6 цього Положення, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Згідно з пунктом 29 до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій); витрати від зменшення корисності необоротних активів;втрати від безоплатної передачі необоротних активів;витрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати звичайної діяльності.

Державне підприємство «Севастопольський морський рибний порт»- є державним комерційним підприємством. Стаття 75 Господарського Кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV , а саме пункт 8 встановлює наступне. Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Відповідно до Листа Міністерства фінансів України від 17.07.2008 року за вих.№34000-10/166 на запит позивача надано роз’яснення. Яке на підставі Положення № 16 та Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 встановлює правильність віднесення виплат матеріальної допомоги непрацюючим на підприємстві особам до складу витрат підприємства за дебетом субрахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності».

З урахуванням викладеного, судом робиться висновок, щодо правомірності відображення підприємством за дебетом субрахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності» матеріальної допомоги непрацюючим на підприємстві особам, та наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000572310/0, від 14.05.2009, задоволення позовних вимог у цієї частині.

          Постанову складено у повному обсязі 28 грудня 2009 року.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000572310/0 від 14.05.2009 р., винесеного на підставі акту перевірки № 1690/23-123/20709663/34 від 28.04.2009 р. щодо Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» (код ЄДРПОУ 20709663), яким визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства (п. 3 ПСБУ № 1, п. 8, 12 ПСБУ № 3, ст. 61 ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 p.”, ст. 63 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 p."), в розмірі 37 061,43 грн.

3. В решті у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного Бюджету України (ЕДРПОУ:24035598, ГУДК України у м. Севастополі МФО 824509, р/р 31113095700007, код платежу 22090200) на користь Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» (99014, м. Севастополь, вул. Рибаків, 5, код ЄДРПОУ 20709663, р/р 260080273301 в СФ АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 3848384812) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,40 грн. (одна грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                              підпис                                        О.І. Майсак