Постанова № 73292094, 10.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1904/17 Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 22-ц/780/1709/18 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О.Категорія 1 10.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 січня 2018 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Єременко Тетяни Миколаївни, відділу державної реєстрації Вишгородської міської ради Київської області, кооперативу з експлуатації колективних гаражів-стоянок для автотранспорту індивідуальних власників «Київський» про визнання права власності на нерухоме майно, припинення права власності, визнання незаконним та скасування свідоцтва та державної реєстрації, визнання незаконними та скасування договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив визнати законним первинне виникнення у нього, як забудовника права власності на гараж АДРЕСА_1 у кооперативі з експлуатації колективних гаражів-стоянок для автотранспорту індивідуальних власників «Київський», яке правомірно виникло у нього з 10 січня 1995 року; визнати ОСОБА_2 законним набувачем гаража НОМЕР_1 як новоствореної нерухомості з 10 січня 1195 року на підставі ст. 331 ЦК України; визнати незаконним і припинити право приватної власності у ОСОБА_3 на гараж НОМЕР_1; визнати незаконним (недійсним) з моменту укладення договір купівлі-продажу гаража НОМЕР_1 від 19 листопада 2013 року, укладений між ОСОБА_5, який діяв від імені кооперативу «Київський», та ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_6; застосувати наслідки недійсності правочину щодо договору купівлі-продажу від 19 листопада 2013 року; визнати неправомірним вибуття гаража з володіння ОСОБА_2 не з його волі; визнати незаконним та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав від 19 листопада 2013 року та запис щодо такої реєстрації; зобов'язати державного реєстратора внести записи про скасування державної реєстрації прав від 19 листопада 2013 року; витребувати з чужого незаконного володіння приміщення гаража НОМЕР_1 у ОСОБА_3 та зобов'язати останнього повернути гараж законному власнику ОСОБА_2; зобов'язати державного реєстратора здійснити державну реєстрацію права власності на гараж за ОСОБА_2; зобов'язати незаконного володільця гаража НОМЕР_1 ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні позивачем як власністю приміщенням гаражу НОМЕР_1, передати приміщення гаража ОСОБА_2 разом з майном, що знаходиться у ньому; визнати законним первинне виникнення у ОСОБА_2 як забудовника права користувача на земельну ділянку НОМЕР_1 загальною площею 0,1 га, розташованої по АДРЕСА_1 у кооперативі з експлуатації колективних гаражів-стоянок для автотранспорту індивідуальних власників «Київський»; визнати незаконним (недійсним) з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки 7А, на якій розміщено гараж НОМЕР_1, від 19 листопада 2013 року, укладений між ОСОБА_5, який діяв від імені кооперативу «Київський», та ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_6; застосувати правові наслідки недійсності правочину щодо договору купівлі-продажу земельної ділянки; визнати неправомірним вибуття земельної ділянки 7А з володіння ОСОБА_2 не з його волі; визнати відсутнім (незаконним) та припинити у ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку; витребувати з чужого незаконного володіння земельну ділянку 7А у ОСОБА_3; визнати незаконним та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав від 19 листопада 2013 року та запис щодо такої реєстрації прав на земельну ділянку; зобов'язати державного реєстратора внести записи про скасування державної реєстрації прав від 19 листопада 2013 року та зробити відмітку про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку шляхом внесення запису про право власності № 3445403 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно, а саме на гараж НОМЕР_1, загальною площею 129 кв.м., реєстраційний номер об'єкта 30897492, розташований у кооперативі з експлуатації колективних гаражів стоянок для автотранспорту індивідуальних власників «Київський» за адресою АДРЕСА_1; заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного гаража; заборонити ОСОБА_3 чи третім особам користуватися гаражем; заборонити ОСОБА_3 передавати вказаний гараж на зберігання третій особі.

Заява обґрунтована тим, що предметом спору є гараж НОМЕР_1, який розташований по АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_3, будучи його власником, має намір відчужити гараж на користь інших осіб. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16 січня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд не врахував доказів, наданих позивачем, не пересвідчився чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, не з'ясував обсягу позовних вимог щодо законності набуття права власності відповідача на гараж. Відповідач ОСОБА_3 у будь-який час зможе відчужити майно, яке є предметом спору. Позивач вніс пропозицію щодо зустрічного забезпечення, однак, вона залишилася поза увагою суду.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 15 березня 2018 року учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

03 квітня 2018 року від кооперативу з експлуатації колективних гаражів-стоянок для автотранспорту індивідуальних власників «Київський» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що доводи апеляційної скарги є надуманими, неправдивими та спростовуються рішеннями судів. Позивач звертався з аналогічною позовною заявою у 2014 році і йому було відмовлено у задоволенні позову. Під час оформлення договору купівлі-продажу права ОСОБА_2 не порушувалися.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшли.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про намір ОСОБА_7 продати спірний гараж ґрунтуються на припущеннях і доказами не підтверджуються. З поданих до суду доказів не вбачається, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» роз'яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ставить питання про визнання його законним набувачем гаража, витребування гаража на його користь у ОСОБА_3 Таким чином, вказане майно є предметом спору, а позивач заявляє про своє право на нього. ОСОБА_3, будучи власником гаража, може у будь-який момент відчужити його на користь інших осіб, а тому у разі задоволення позову вказана обставина може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на гараж, який є предметом спору.

Разом з тим, вимоги ОСОБА_2 щодо заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного гаража, заборони ОСОБА_3 чи третім особам користуватися гаражем, заборони ОСОБА_3 передавати вказаний гараж на зберігання третій особі не підлягають задоволенню, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на гараж у повній мірі забезпечить позовні вимоги ОСОБА_2

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На даний час ОСОБА_3 є власником гаража, а заборона йому користуватися вказаним майном, призведе до порушення його гарантованого права на користування власним майном.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що він вніс пропозицію щодо зустрічного забезпечення, однак, вона залишилася поза увагою суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Отже, вказана частині статті встановлює для суду право вимагати зустрічного забезпечення, а не встановлює обов'язок. Підстави для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення, передбаченого ч. 3 ст. 152 ЦПК України, відсутні.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову по суті, суд першої інстанції зазначив, що намір ОСОБА_3 продати спірний гараж є припущенням позивача та не підтверджується доказами, а з наданих до суду доказів не вбачається, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Однак, наявність судового спору між сторонами щодо нерухомого майна дає обґрунтовані підстави вважати, що відповідач зможе відчужити майно на користь інших осіб, що у подальшому зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу кооператив з експлуатації колективних гаражів-стоянок для автотранспорту індивідуальних власників «Київський» зазначає, що доводи апеляційної скарги є надуманими, неправдивими та спростовуються рішеннями судів. Позивач звертався з аналогічною позовною заявою у 2014 році і йому було відмовлено у задоволенні позову. Під час оформлення договору купівлі-продажу права ОСОБА_2 не порушувалися.

Однак, вказані відповідачем обставини підлягають встановленню, перевірці та оцінці під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 січня 2018 року скасувати та прийняти постанову.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Єременко Тетяни Миколаївни, відділу державної реєстрації Вишгородської міської ради Київської області, кооперативу з експлуатації колективних гаражів-стоянок для автотранспорту індивідуальних власників «Київський» про визнання права власності на нерухоме майно, припинення права власності, визнання незаконним та скасування свідоцтва та державної реєстрації, визнання незаконними та скасування договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Накласти арешт на гараж НОМЕР_1, загальною площею 129 кв.м., реєстраційний номер об'єкта 30897492, розташований у кооперативі з експлуатації колективних гаражів стоянок для автотранспорту індивідуальних власників «Київський» по АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Фінагеєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.