Ухвала суду № 73292028, 10.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/29/18 Головуючий у І інстанції Іванюта Т. Є.Провадження № 11-кп/780/420/18 Доповідач у 2 інстанції Габрієль В. О.Категорія 18 10.04.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Габрієля В.О.

суддів Гайдай Р.М., Полосенка В.С.

при секретарі Чорнобривцю В.В.

із участю

прокурора Савченка В.О.

потерпілого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н., прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Притули С.М. на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 12 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця м. Горлівка, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, із середньою освітою, одруженого, такого, що на утримані неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді 200 годин громадських робіт.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду ОСОБА_4 засуджено за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, вчиненого за наступних обставин.

ОСОБА_4 на початку жовтня 2017 року, але не пізніше 15.10.2017 року, перебуваючи в с. Халча Кагарлицького району Київської області, вирішив вчинити крадіжку будь-якого особистого майна ОСОБА_2, яке знаходиться на території приватного домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2. Знаючи про відсутність власника домоволодіння, ОСОБА_4 направився до його території, оскільки протягом тривалого часу постійно проживав у дачному будинку, який належить ОСОБА_5, та знав про наявність на території домоволодіння матеріальних цінностей. Прибувши до території домоволодіння, ОСОБА_4 через незамкнену хвіртку зайшов на територію домоволодіння та, перебуваючи поряд з господарськими приміщеннями, виявив електричний кормоподрібнювач марки «Эликор-1». У цей час у ОСОБА_4 виник умисел на таємне викрадення вказаного чужого майна.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, таємно викрав електричний кормоподрібнювач марки «Эликор-1» та помістив його до знайденого на території домоволодіння полімерного мішка білого кольору. Утримуючи при собі викрадене майно, покинув територію приватного домоволодіння, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 завдав ОСОБА_5 майнову шкоду в сумі 1650 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції першим заступником прокурора Київської області Грабцем І.Н та прокурором Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Притулою С.М. подано апеляційні скарги.

У своїй апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області Грабець І.Н. не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, просить оскаржуваний вирок змінити в частині призначеного обвинуваченому покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити рішення, відповідно до якого ОСОБА_4 вважати засудженим за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. У іншій частині вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції ОСОБА_4 призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт. Однак, згідно з ч.3 ст.56 КК України, громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягла пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Статтею 26 Закону України, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Із матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Тобто, на момент вчинення злочину, він досяг пенсійного віку (61 рік). Відтак, останній був пенсіонером, що згідно ч.3 ст.56 КК України, унеможливлювало призначення йому покарання у виді громадських робіт.

Прокурор Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Притула С.М. не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у поданій апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок змінити в частині призначеного обвинуваченому покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити рішення, відповідно до якого ОСОБА_4 вважати засудженим за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу розміром 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. У решті вирок суду залишити без змін.

Мотивуючи свої вимоги зазначає, що вироком районного суду ОСОБА_4 призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт.

Однак, у ході судового розгляду, під час вивчення матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, встановлено, що ОСОБА_4М народився 06.01.1956 року. Тобто, на момент вчинення злочину, ОСОБА_4 досяг пенсійного віку, який становив 61 рік, отже, був пенсіонером, що відповідно до ч.3 ст.56 КК України, унеможливлювало призначення йому покарання у виді громадських робіт.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримку апеляційних скарг, потерпілого ОСОБА_2, який не заперечував проти апеляційних скарг прокурорів, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурорів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції розглянув дане кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.185 КК Українипідтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюється.

Згідно з положеннями ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України, неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних вимог, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурорів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Виходячи із положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Так, санкцією ч.1 ст.185 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Як видно із резолютивної частини оскаржуваного вироку ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт.

У відповідності до ч.3 ст.56 КК України, громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Текстом ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 народився 06.01.1956 року, тобто, на момент вчинення протиправних дій він досяг пенсійного віку, який становив 61 рік, отже, був пенсіонером, що відповідно до ч.3 ст.56 КК України, унеможливлює призначення йому покарання у виді громадських робіт.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що призначаючи ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню.

За таких обставин, відповідно до ст.420 КПК України колегія суддів визнає вирок щодо ОСОБА_4 таким, що підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення йому покарання за ч.1 ст.185 КК України.

Із цих підстав доводи апеляційних скарг прокурорів є обґрунтованими, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями ст.65 КК України вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.185 КК України у вигляді штрафу розміром 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість ОСОБА_4 і на кваліфікацію його дій, колегією суддів не виявлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,420 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги першого заступника прокурора Київської області Грабця І.Н. та прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Притули С.М. задовольнити.

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 12 лютого 2018 року відносно ОСОБА_4 змінити в частині призначення покарання за ч.1 ст.185 КК України.

Вважати засудженим ОСОБА_4 за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу розміром 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Головуючий:

Судді: