Постанова № 73291950, 11.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/13423/17 Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/1654/18 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 19 11.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів: Приходька К.П., Таргоній Д.О.

за участю секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне підприємство «Євроекологія» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року про відмову у забезпеченні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне підприємство «Євроекологія» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Роман Олегович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування та визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 квітня 2017 року та витребувати спірну земельну ділянку, оскільки вона була відчужена з порушенням норм Статуту на підставі якого діє позивач та норм чинного законодавства.

Разом із зверненням до суду з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що існує реальна можливість утруднення виконання рішення суду в майбутньому, оскільки спірна земельна ділянка вже двічі була відчужена. Відповідно просив суд першої інстанції вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження та накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року було відмовлено в задоволенні такої заяви.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «НДП «Євроекологія» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що ним було з'ясовано обставини неправомірного відчуження спірної земельної ділянки на користь відповідача ОСОБА_2, що підтверджується інформаційною довідкою №98322332 від 25 вересня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Під час підготовки позовної заяви було повторно отримано інформаційну довідку №104364955 від 20 листопада 2017 року і було з'ясовано, спірна земельна ділянка була знову відчужена, але вже ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 07 листопада 2017 року.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що під час реєстрації відчуження права на спірну земельну ділянку державний реєстратор не виготовив електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування та не розмістив їх у Державному реєстрі прав, як того вимагає норма Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Окрім того, при реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 приватним нотаріусом було порушено вимоги п.п. 2,3 ч.1 ст. 18 та ч. ст.. 18 Закону України «про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме не дотримано черговості розгляду заяв зареєстрованих в базі даних, щодо одного й того ж предмета реєстрації, зокрема приватним нотаріусом було проігноровано наявність в реєстрі заяви про обтяження земельної ділянки, яка була подана 01 листопада 2017 року, що передує заяві на реєстрацію права власності від 07 листопада 2017 року.

Зазначені обставини можуть свідчити про те, що відповідачі у справі намагаються приховати фіктивність правочину щодо купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а тому є реальна загроза щодо неможливості в подальшому виконати можливе рішення суду в даній справі.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суд першої інстанції та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на земельну ділянку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки позовна заява є безпідставною, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, спір створений штучно з метою заволодіння майном, а тому у суд першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення такого позову.

Окрім того, ОСОБА_3 вказує на те, що ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття провадження з поновленням процесуальних строків на апеляційне оскарження є незаконною, оскільки причини пропуску строку є не поважними.

На підставі викладеного у відзиві, ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, враховуючи таке.

Відмовляючи в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх та обґрунтованих доказів щодо того, що відповідачами у справі будуть вживатися заходи по відчуженню спірної земельної ділянки, що у майбутньому могло б призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із видів забезпечення позову, у відповідності до ст.. 150 ЦПК України, є: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Правова природа арешту майна, вчиненого у зв'язку із провадженням по цивільній справі, полягає в обмеженні права розпорядження ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів), при цьому за власником зберігається право користування.

Враховуючи роз'яснення Верховного Суд України, що містяться в Постанові Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що викладені у відповідній заяві та надані позивачем докази, то між сторонами існує реальний спір щодо права власності на земельну ділянку, яка і є предметом спору. Відповідно, позивачем достатньо обґрунтовано своє припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає доцільним заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на земельну ділянку площею 0,12 га цільове призначення: для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки 3222485200:04:022:0436, що розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, село Михайлівка-Рубежівка, садівниче товариство «Михайлівський сад».

Відповідно до ст.. 157 ЦПК ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову була постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 157, 374, 376, 382, 383, 384 України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне підприємство «Євроекологія» задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року про відмову у забезпеченні позову скасувати.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне підприємство «Євроекологія» про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,12 га цільове призначення: для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки 3222485200:04:022:0436, що розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, село Михайлівка-Рубежівка, садівниче товариство «Михайлівський сад».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий

Судді: