Рішення № 73290554, 11.04.2018, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/32/18

18

2-а/339/5/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача начальника РПП №4 Долинського ВП ОСОБА_2. І.З

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_3 до начальника РПП №4 Долинського ВП ОСОБА_2. І.З. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

встановив :

02 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову НК № 197554 від 30.01.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП.

Вимоги обґрунтовує тим, що він 30.01.2018року близько 14 год.30 хв. рухався автомобілем НОМЕР_1, власником якого є бабуся ОСОБА_4, інвалід II групи, по вул.Коновальця в м.Болехові в напрямку с. Тисів. Його зупинив відповідач, заначивши, що причина зупинки є стоянка автомобіля в зоні дії знаку 3.34 та таблички «інваліди» в м.Долина, чим створив перешкоду водіям з інвалідністю. На підтвердження інспектор показав фото автомобіля, на якому він рухався біля таблички. На момент зупинки та виїзду з місця парковки бабуся перебувала в автомобілі.

Вважає, що він не порушив вимоги Правил дорожнього руху України та не вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП, оскільки перевозив інваліда .

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що 30.01.2018року близько 14 год.30 хв. в м.Болехові його зупинили працівники поліції, повідомивши, що в м.Долина на проспекті Незалежності біля ТЦ «Кошик» на парковці здійснив стоянку автомобіля з зоні дії знаку 3.34 та «інваліди» . Стверджує, що в автомобілі перевозив бабусю ОСОБА_4, яка і є власником автомобіля та інвалідом 2 групи. Того дня вони вдвох приїхали в м.Долина, припаркуваши автомобіль в зоні дії знаку "інваліди" ( в зв"язку з тим, що перевозив пасажира -інваліда). Відлучилися на тривалий час для здійснення покупок, а коли повернулися, то не бачили працівників поліції. Бабусю завіз до її сестри і вже коли рухався сам у місті Болехові, то тоді його зупинили працівники поліції і стали складати постанову. Він не був згідний із даною постановою, сказав, що оскаржить її в суді і тому не повідомив працівників поліції про те, що перевозив в машині бабусю -інваліда. Вказану постанову вважає незаконною та просить скасувати.

22.03.2018 року ухвалою суду до участі в справі залучено в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Його представник подав відзив на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити. Такі доводи обгрунтовані тим, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, адже здійснив зупинку в зоні дії знаку « Зупинка заборонена» з табличкою 7.18 «Крім інвалідів». Тому інспектор патрульної поліції мав всі законні підстави для зупинки автомобіля та пред’явив законну та обгрунтовану вимогу щодо надання документів. Також вважає, що дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів, адже постанова за вказане правопорушення виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова є обгрунтована та законна, а доводи позивача безпідставні та необгрунтовані. ( а.с50.).

Відповідачем також подано ідентичний відзив на позов на а.с. 41.

В судовому засіданні відповідач - працівник поліції ОСОБА_2, заперечуючи позовним вимогам стверджував, що по телефону до чергової частини надійшло повідомлення про те, що на стоянці біля магазину "Кошик" в м.Долина зайняті паркувальні місця для інвалідів. Приїхавши за повідомлення, виявили припаркований автомобіль НОМЕР_1 в зоні дії знаку зупинка заборонена з табличкою "крім інвалідів". Водія на місці не було, почекавши його приблизно 30 хв., поїхали з місця. Коли проїждажли м.Болехів, то на вулиці Коновальця, зупинили вказаний автомобіль, яким керував позивач. Повідомили, що він вчинив порушення та винесли постанову. Позивач. не був згідний з постановою, пояснив, що в нього травмована нога і він виробляє інвалідність, більше нікого в салоні автомобіля не було.

Неявка представника співвідповідача, повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, не є перешкодою згідно ст.205 КАС України для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів .

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, свідка ОСОБА_4, повно та всебічно з"ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 30.01.2018 року начальник РПП №4 Долинського ВП ОСОБА_2 виніс постанову про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 1020 грн. за ч.5 ст. 122 КУпАП, яку позивач оскаржив.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_3 30.01.2018 року о 12 год. 44 хв. в м.Долина пр. Незалежності, 3 ТЦ «Кошик» на парковці здійснив зупинку «стоянку» в зоні дії знаку 3.34 та таблички «інваліди», чим створив перешкоду водіям з інвалідністю і порушив ПДР України.

Відповідно до розділу 34 ПДР України, горизонтальна розмітка 1.30 позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять інвалідів чи на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід».

Частиною 2 ст. 121-2 КУпАП передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю».

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач, заперечуючи факт здійснення ним правопорушення, посилається на відсутність належних доказів на підтвердження його винуватості.

Нормою частини 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Як вбачається з доводів позовної заяви та пояснень позивача в суді, позивач стверджував, що він не погоджувався з діями працівника поліції щодо винесення постанови вважаючи, що в його діях відсутня подія та склад правопорушення.

Тому суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача.

Однак доказів того, що в діях позивача є склад правопрушення за ч.5 ст. 122 КУАП , зокрема, пояснень свідків, інформації з технічних засобів в автоматичному режимі відповідачем до матеріалів справи не долучено.

При цьому, відповідач стверджував, що таких доказів немає, оскільку фіксування відеозапису з нагрудної камери не велося, а інформація з камер зовнішнього відеоспостереження на стоянці біля торгівельного центру "Кошик" не збереглася.

На підтвердження правомірності винесення постанови відповідач заявив клопотання про виклик свідка - поліцейського СРПП Долинського ВП ОСОБА_5, який був присутній при складанні оскаржуваної постанови.

Однак, пояснення працівників поліції не є належними доказами при розгляду вказаної категорії справ, оскільки згідно п. 7 розділу 8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої наказом №1395 від 07.11.2015 року не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

А, окрім того, постанова виносилася не на місці скоєння правопорушення в м.Долина, а через певний час в іншому населеному пункті ( м.Болехові).

З долученого відповідачем рапорту старшого інспектора – чергового Долинського ВП ОСОБА_6 вбачається, тільки те, що 30.01.2018 року о 12 год. 35 хв. по телефону до чергової частини надійшло повідомлення від «Аноніма», що за адресою вул. Незалежності в.Долина на стоянці магазину «Кошик» зайняті паркувальні місця для інвалідів (а.с.45).

Як зазначив відповідач особа, яка здійснила таке телефонне повідомлення, не виявила бажання надати з цього приводу будь-яких пояснень.

А долучене до відзиву фото автомобіля не дає можливості встановити факт порушення позивачем ПДР, оскільки в ньому зафіксовано тільки ту обставину, яку і позивач не заперечує, проте, що він дійсно зупинив автомобіль в зоні дії знаку " для інвалідів" (а.с.46).

Так, оскаржуючи вказану постанову, позивач вказував на те, що він здійснив зупинку автомобіля в зоні дії вказаного знаку, оскільки перевозив інваліда 2 групи ОСОБА_4, яка є власником автомобіля.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля НОМЕР_1 є ОСОБА_4, яка являється інвалідом 2 групи (а.с.6-7).

Вказані обставини підтвердив свідок ОСОБА_4Д, яка вказала, що є інвалідом 2 групи та є власником автомобіля. Позивач завжди її супроводжує та того дня віз її до сестри і заїхали в магазин "Кошик" в м.Долина. Зупинився, як завжди, в місці зупинки автомобілів для інвалідів. Вони пішли за покупками, а. коли повернулися, нікого з працівників поліції не було. Внук залишив її у сестри в м.Долина, а сам поїхав додому та повідомив її, що в той день його в м. Болехові зупининили працівники поліції з приводу зупинки автомобіля в м.Долина на стоянці для інвалідів.

З метою з"ясування обставин справи суд згідно ухвали від 05.02.2018 року, 22.03.2018 року пропонував суб`єкту оскарження надати відзив на позов та зобов’язував його надати завірені належним чином копії документів, на підставі яких прийняте спірне рішення.

Проте, працівником поліції не було зібрано належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити факт і встановити вину позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122КУпАП.

Вина позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення грунтується виключно на даних з постанови у справі про адміністративне правопорушення, факт вчинення якого заперечується ОСОБА_3

Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КупАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.

Відтак, з огляду на надані позивачем докази (пояснення свідка, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення про інвалідність) твердження відповідача, що позивач, здійснив зупинку в зоні дії знаку "Зупинку заборонено" з табличкоюю "Крім інвалідів"є припущенням, а тому суд дає віру тому, що позивач в даному випадку не порушував вимог Правил дорожнього руху.

При цьому, суд наголошує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватись виключно на висновках працівників поліції, за відсутності доказів винуватості особи, отриманих не інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

У даній справі, крім висновків відповідача, який склав постанову у справі про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, у зв'язку із чим, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з'ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 247,280 КУпАП.

В судовому засіданні не здобуто доказів скоєння ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, таких доказів не надано суб'єктом владних повноважень на вимогу суду, чий акт оскаржується.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена начальником РПП №4 ОСОБА_2 серії НК № 197554 від 30.01.2018 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП підлягає скасуванню.

На підставі викладеного ст.19 Конституції України, ст. 254, 256, 283, 288, 293 КУпАП, керуючись ст.2,5,9, 241-246, 286, 271 КАС України суд,-

ухвалив:

Позов задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії НК № 197554 від 30.01.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_3 у вигляді штрафу розміром 1020 (одна тисяча двадцять) гривень за ч.5 ст.122 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Болехівський міський суд.

Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

Позивач : ОСОБА_3 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 міської ради Івано-Франківської області.

Відповідач : начальник РПП №4 Долинського ВП ОСОБА_2 вул. Яворницького, 8 м.Долина Івано-Франківської області.

Співвідповідач : Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області - місцезнаходження якого вул. Академіка Сахарова,15 м. Івано-Франківськ.

Суддя О.С. Головенко