Постанова № 73290472, 03.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2018 року м. Херсон

справа № 766/9430/16-ц

провадження №22-ц/791/172/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Рябченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Гаврилова Д.В. від 25 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області, Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в ході розгляду справи збільшив позовні вимоги, та остаточно просив суд стягнути з відповідачів: в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 73862 грн.16 коп.; в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

В обґрунтування вимог ОСОБА_2 посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року та 05.09.1989 року залишився без батьківського піклування.

03.11.1992 року на підставі рішення виконавчого комітету Генічеської районної ради народних депутатів від 19.02.1992 №41, згідно путівки від 03.11.1992 року №35 він був влаштований до Херсонського будинку дитини.

З 29.06.1994 року по 01.09.2008 року перебував на вихованні з повним державним утриманням у Комунальному закладі Херсонської обласної ради «Цюрупинський дитячий будинок-інтернат».

З 01.09.2008 року по 30.06.2011 року навчався у Цюрупинському професійному ліцею, здобув професію слюсаря ремонтника.

З 01.09.2011 року по 31.01.2012 року навчався в Херсонському політехнічному коледжі Одеського національного політехнічного університету.

З моменту народження йому як особі, яка позбавлена батьківського піклування не було встановлено статусу дитини, що позбавлена батьківського піклування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року залишена без змін, визнано протиправною бездіяльність Генічеської районної державної адміністрації, в результаті якої ОСОБА_3 не отримав статус дитини позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2016 року, яке набрало чинності 10.05.2016 року встановлено факт наявності у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 статусу дитини, що позбавлена батьківського піклування з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по 30.06.2011 року.

Протиправна бездіяльність Генічеської районної державної адміністрації, в результаті якої він не отримав статус дитини позбавленої батьківського піклування заподіяла йому матеріальну та моральну шкоду.

З урахуванням положень підпункту 2 пункту 1 Постанови КМ України від 05.03.2008 року №165 «Про деякі питання стипендіального забезпечення», вимог ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування вважає, що йому заподіяна матеріальна шкода у розмірі 73862 грн. 16 коп., яка складається з наступних складових:

22439 грн 66 коп. - збитки, пов'язані із заниженням розміру стипендії;

32672 грн - збитки, пов'язані із відсутністю перебування на повному державному утриманні;

11520 грн - збитки, пов'язані із невиплатою коштів на придбання учбової літератури;

246,5 грн - збитки, пов'язані із невиплатою грошової компенсації для придбання одягу та взуття, а також матеріальної допомоги після закінчення навчального закладу;

6440 грн - збитки, пов'язані із невиплатою грошової допомоги після закінчення навчального закладу;

544 грн - збитки, пов'язані із невиплатою щорічної грошової допомоги.

Зазначає, що в результаті протиправної бездіяльності Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області йому було завдано моральну шкоду, яка виразилась в стражданнях, що призвели до погіршення можливостей реалізації своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, він був позбавлений можливості нормально навчатися, оскільки з метою забезпечення себе всім необхідним, вимушений був працювати, постійно дбати про те, щоб знайти собі їжу, одяг, у окремих випадках - житло, що з урахуванням наявності в нього інвалідності другої групи спричинило душевний біль та дискомфорт. Моральну шкоду він оцінює в 10000 грн.

Ухвалою суду від 13.12.2016 року до участі у справі залучено у якості співвідповідача - Державну казначейську службу України.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 73862 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить рішення суду скасувати, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права. Зокрема, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що шкода, яку стягнув суд заподіяна Генічеською районною державною адміністрацію Херсонської області, оскільки саме через її протиправну бездіяльність позивач не отримав статус дитини позбавленої батьківського піклування, тому шкода повинна відшкодовуватися за рахунок коштів Генічеської РДА, тобто за рахунок бюджету, передбаченого для цього органу. Зазначає, що статтею 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обов'язків. Шкода за рахунок Державного бюджету України відшкодовується виключено у випадках визначених Законом України від 01.12.1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду». Крім того, судом не з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та якими доказами це підтверджується.

В апеляційній скарзі Генічеська районна державна адміністрація Херсонської області просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права. Зокрема, позивач надав розрахунки, які розрахував самостійно, не надав підтверджуючи довідки експертів (спеціалістів), які підтвердили або спростували його розрахунки, в супереч вимог ч.2 ст.27 ЦПК України. У зв'язку з чим, суд повинен був відповідно до пункту 8 частини 1 статті 207 ЦПК України залишити позовну заяву без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України Генічеська РДА її доводи в частині посилання на норми ст. 1172 ЦК України не визнала, на підставі того, що вини працівникові райдержадміністрації при виконанні службових обов'язків судом встановлено не було.

У відзиві на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України ОСОБА_2 її доводи не визнав, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Зокрема, зазначає, що твердження ДКС України про відповідальність саме державного органу за заподіяну шкоду під час здійснення ним владних повноважень суперечать як положенням ч.1 ст.1173 ЦК України, ст.25 Бюджетного кодексу України так і висновку Конституційного Суду України, викладеному ним у рішенні від 03.10.2001 р. №12рп/2001 по справі 1-36/2001 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» (справа про відшкодування шкоди державою). Зазначає, що у зв'язку з протиправною бездіяльністю Генічеської РДА йому було завдано моральну шкоду, через безліч страждань, що її було встановлено судом першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області ОСОБА_2 її доводи також не визнав, зазначаючи, що дійсно, відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України ( в редакції від 2004 року) кожна сторона яка бере участь у справі позовного провадження для підтвердження своїх вимог та заперечень зобов'язані подати усі наявні у неї докази. На виконання вимог процесуального закону ним були надані відповідні докази, розрахунок зроблено за допомогою математичних дій на підставі загальновідомих обставин, а отже не потребують спеціальних знань у відповідній сфері.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд встановив і з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Генічеськ, 05.09.1989 року залишився без батьківського піклування своїх батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 /а.с.8,9/

Рішенням виконавчого комітету районної ради народних депутатів №41 від 19.02.1992 року ОСОБА_2 був влаштований до Херсонського будинку дитини /а.с.10/; з 29.06.1994 року по 01.09.2008 року він знаходився в комунальному закладі Херсонської обласної ради «Цюрупинський дитячий будинок-інтернат» /а.с.12/.

З 01.09.2008 року по 30.06.2011 року позивач навчався у Цюрупинському професійному ліцею, здобув професію слюсаря ремонтника /а.с.14,19/. Довідки про доходи свідчать про отримання ним стипендії в зазначений час без врахування розміру визначеному для дітей позбавлених батьківського піклування / а.с.15-18/.

З 01.09.2011 року по 31.01.2012 року ОСОБА_2 навчався в Херсонському політехнічному коледжі Одеського національного політехнічного університету та отримував стипендіюбез врахування розміру визначеному для дітей позбавлених батьківського піклування /а.с.20/.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року залишена без змін, визнано протиправною бездіяльність Генічеської районної державної адміністрації, в результаті якої ОСОБА_3 не отримав статус дитини позбавленої батьківського піклування /а.с.51-55/.

Як вбачається з рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, отримання перерахованих позивачем виплат та компенсацій передбачено при встановленні конкретного юридичного факту, тобто отримання позивачем статусу дитини-сироти та дитини позбавленої батьківського піклування, відсутність якого унеможливила задоволення вимог майнового характеру /а.с.55/.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28.04.2016 року, яке набрало законної сили 10.05.2016 року, встановлено факт наявності у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 статусу дитини, що позбавлена батьківського піклування за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по 30.06.2011 року /а.с.23/.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Закон « Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей,позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей,

позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до

23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Також за положеннями зазначеної норми закону в редакції на час навчання позивача, особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення виплачується стипендія в розмірі, який на 50 відсотків перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики. Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для навчальних закладів у відповідних бюджетах. При наданні особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, академічної відпустки за медичним висновком за ними зберігається на весь період академічної відпустки повне державне забезпечення та виплачується стипендія. Навчальний заклад сприяє організації їх лікування. Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи органів праці та соціального захисту населення одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі двох прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття. Вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до двадцяти трьох років визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум".

Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства.

Нараховані позивачем до стягнення суми ґрунтуються на положеннях п.13 Постанови КМ України від 05.04.1994 року №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», Постанови КМ України від 05.03.2008 року №165 «Про деякі питання стипендіального забезпечення», наданих позивачем доказах, щодо навчання, отримання певного розміру стипендії та відповідачами їх розмір не спростований.

Неотримання позивачем сум, право на які йому було надано вищезазначеними нормативними актами сталося внаслідок відсутності у нього статусу дитини позбавленої батьківського піклування причини для підстав неотримання якого були встановлені рішенням суду адміністративної юрисдикції, яким визнано протиправною бездіяльність Генічеської районної державної адміністрації, в результаті якої ОСОБА_3 не отримав статус дитини позбавленої батьківського піклування.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 жовтня 2011 року № 12-рп/2001 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» (справа про відшкодування шкоди державою) зазначив, що Україна, згідно з Конституцією України, є правовою державою (стаття 1), а людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (стаття 3). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і саме держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3). Цей обов'язок держави конкретизується в ряді статей Конституції України. В Основному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (статті 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 та інші). Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (стаття 56 Конституції України). Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Таким чином, встановивши, що позивач з вини Генічеської районної державної адміністрації був позбавлений матеріального та грошового забезпечення, компенсаційних виплат на загальну суму 73862 грн, суд першої інстанції керуючись положеннями статті 1173 ЦК України, дійшов правильного висновку про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 73862 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Доводи Генічеської районної державної адміністрації, що позивач надав розрахунки, які розрахував самостійно, не надав підтверджуючи довідки експертів (спеціалістів), які підтвердили або спростували його розрахунки, підлягають відхиленню, як такі що не ґрунтуються на нормах закону, оскільки розрахунки здійсненні позивачем відповідно до вимог Постанови КМ України від 05.04.1994 року №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», Постанови КМ України від 05.03.2008 року №165 «Про деякі питання стипендіального забезпечення», ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та представником Генічеської РДА а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не спростовані.

Не є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на законі доводи РДА щодо відсутності її вини у заподіянні нарахованої позивачем шкоди, з підстав вищевикладених. Доводи про необхідність стягнення сум з навчальних закладів не можуть бути прийняти до уваги, оскільки вони суперечать нормам процесуального права та не спростовують застосування судом першої інстанції тих норм матеріального права, які стали підставою для стягнення заявлених позивачем сум.

Також, є безпідставними доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України, про те, що шкода повинна відшкодовуватися за рахунок коштів Генічеської РДА, як особи, якою вона заподіяна через її протиправну бездіяльність, а не з державного бюджету, оскільки вони не ґрунтуються на законі та суперечать нормам: ст.25 Бюджетного Кодексу України, щодо безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, п.35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМ України від 3 серпня 2011 року №845 щодо безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам, ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якою врегульовано особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного бюджету.

Посилання Державної казначейської служби України в апеляційній скарзі на те, що судом не з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та якими доказами це підтверджується не впливає на правильність висновку суду першої інстанції, оскільки підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили. У даних правовідносинах такими є постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року. Крім того, суд першої інстанції мотивував підстави стягнення моральної шкоди саме в розмірі 5000 грн.

Отже, доводи апеляційних скарг висновки суду не спростовують та як такі, що не ґрунтуються на законі підлягають відхиленню.

За правилами статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг та залишення без змін рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 жовтня 2017 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Склярська

Судді: Л.В.Пузанова

Т.Г.Чорна

Повний текст судового рішення виготовлено 10 квітня 2018 року

Суддя І.В. Склярська