Постанова № 73287143, 10.04.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/3827/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"10" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "26" січня 2018 р. (судове рішення ухвалене суддею Шуляк Л.А. в м.Житомир, відомості про час ухвалення судового рішення та дату складання повного тексту рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання дій протиправними, зобов'язання надати достовірну, точну та повну інформацію , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо не надання точної та повної інформації на запит від 28.11.2017;

- зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати позивачу достовірну, точну та повну інформацію на запит від 28.11.2017;

- визнати протиправними дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо не надання точної та повної інформації на запит від 13.09.2017;

- зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати позивачу достовірну, точну та повну інформацію на запит від 13.09.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він звертався 13.09.2017 та 28.11.2017 до відповідача із письмовими запитами про доступ до публічної інформації, у відповідь на які отримав відповіді оформлені листами № 3623-06/33550-09 від 22.09.2017 та №3623-06/45872-09 від 12.12.2017. Проте, на думку позивача, вказані відповіді є неточними та неповними, а дії відповідача щодо невиконання вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" є неправомірними.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (вул.М.Грушевського, 12/2, м.Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) щодо не надання точної та повної інформації на запит ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) від 13.09.2017.

Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (вул.М.Грушевського,12/2, м.Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) надати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) достовірну, точну та повну інформацію на запит від 13.09.2017.

Визнано протиправними дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (вул.М.Грушевського, 12/2, м.Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) щодо не надання точної та повної інформації на запит ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) від 28.11.2017.

Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (вул.М.Грушевського, 12/2, м.Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) надати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) достовірну, точну та повну інформацію на запит від 28.11.2017.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до суду із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в порядку ст.308 КАС України, встановила наступне.

13 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про таке:

- чи є обов'язковою необхідність отримання ліцензії на посередництво з працевлаштування за кордоном представництву, яке має намір займатись вказаною діяльністю, зокрема "Представництву ПХУП "Полметкон", СП.з.о.о., яке зареєстроване Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 27.09.2013, реєстраційний номер ПІ-4934, за адресою: м.Кам'янець-Подільський, вул.Валіканова, 42, керівником якого є Геннадій Чорноштан, сфера діяльності даної фірми (представництва) - торгівля металопродукцією;

- чи можна "Представництву ПХУП "Полметкон", СП.з.о.о., яке зареєстроване Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 27.09.2013, реєстраційний номер ПІ-4934, за адресою: м.Кам'янець-Подільський, вул.Валіканова, 42, керівником якого є Геннадій Чорноштан, сфера діяльності даної фірми (представництва) - торгівля металопродукцією, надавати послуги з працевлаштування за кордоном без ліцензії на посередництво з працевлаштування за кордоном, передбаченої ч.1 ст.38 ЗУ Про зайнятість населення" та п.32 ст.9 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (а.с.9).

За результатами розгляду вищезазначеного запиту на отримання публічної інформації Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надало відповідь від 22 вересня 2017 року № 3623-06/33550-09 (а.с.10).

28 листопада 2017 року ОСОБА_2 знову звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про наступне:

- чи можна "Представництву ПХУП "Полметкон", СП.з.о.о., яке не є юридичною особою та зареєстроване Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 27.09.2013, реєстраційний номер ПІ-4934, за адресою: м.Кам'янець-Подільський, вул.Валіканова, 42, керівником якого є Геннадій Чорноштан, сфера діяльності даної фірми (представництва) - торгівля металопродукцією, здійснювати в Україні господарську діяльність з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії виданої іноземній юридичній особі органами Республіки Польща, тобто надавати послуги з працевлаштування за кордоном без ліцензії на посередництво з працевлаштування за кордоном передбаченої чинним законодавством України, зокрема: ч.1 ст.38 ЗУ Про зайнятість населення" та п.20 ч.1 ст.7 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (а.с.7).

Листом від 12.12.2017 № 3623-06/45872-09 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України повідомило ОСОБА_2 про те, що відповідь на звернення позивача з вказаного у запиті питання надано Мінекономрозвитку листом від 22.09.2017 № 3623-06/33550-09 (а.с.8).

Вказані вище відповіді Міністерства економічного розвитку і торгівлі України позивач вважає недостовірними та неповними, тому звернувся з вказаним позовом за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, прийшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування всіх обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів, оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302). При цьому за змістом частини першої статті 91 цього Кодексу юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Частиною першою статті 4 цього ж Закону обумовлено, що суб'єктами інформаційних відносин є фізичні особи, юридичні особи, об'єднання громадян, та суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», відповідно до статті 2 якого метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

За змістом статті 5 зазначеного Закону доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

При цьому за визначенням, закріпленим у статті 1 цього ж Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії запиту, що направлений позивачем відповідачеві, вбачається, що запитувана позивачем інформація не є інформацією, що була отримана або створена Мінекономрозвитку у процесі виконання ним своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, та вказана інформація не знаходиться в його володінні у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Також при вирішення питання про обґрунтованість та підставність доводів апеляційної скарги необхідно виходити з природи спірних правовідносин, зокрема необхідно з'ясувати чи порушено право на доступ до публічної інформації чи право на звернення громадян.

Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Вищезазначений закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні громадськими та державними справами, для впливу до поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян необхідно розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Основна різниця між зверненням та інформаційним запитом полягає в тому, що при реалізації права на звернення особа повідомляє у зверненні посадовій особі певну інформацію з метою спонукати її до вчинення дій правового чи організаційно-адміністративного характеру, в яких зацікавлена ця особа. У той час, як єдиною метою направлення інформаційного запиту є отримання існуючої в розпорядника публічної інформації. Таким чином, при реалізації права на звернення особа виступає інформатором, а держава - суб'єктом отримання інформації, на яку орган влади мусить відреагувати певним чином. У разі ж, коли особа спрямовує інформаційний запит, держава виступає інформатором, а особа - суб'єктом, який отримує інформацію про діяльність органу влади. У разі якщо звернення громадянина містить питання, яке немає ознаки запиту щодо надання публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», таке питання розглядається разом з іншими питаннями звернення у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Про те, що апелянт має на меті спонукати відповідача до вчинення дій правового чи організаційно-адміністративного характеру, в яких зацікавлена ця особа, свідчить сам інформаційний запит, у якому зазначено, що особа потребує інформації щодо господарської діяльності Представництва ПХУП "Полметкон".

При цьому, Закон України «Про звернення громадян» спрямований не на реалізацію права на інформацію (ст.34 Конституції України), а права на звернення особи (петицію) (ст.40 Конституції України), а це інше за юридичною природою право людини і громадянина.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт - запитувач інформації ототожнив поняття запит на інформацію із зверненням та не врахував, що запит на публічну інформацію та звернення громадян є різними категоріями за правовими підставами, предметом, вимогами щодо форми.

Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Судова практика виокремлює такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

З матеріалів справи вбачається, що поданий позивачем запит ЗВЕРНУТО НА НАДАННЯ РОЗ'ЯСНЕНЬ, що, у свою чергу, не охоплюється регулюванням Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Викладене в сукупності свідчить про те, що запитувана у спірних правовідносинах інформація не є публічною в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому неправильним є висновок суду першої інстанції щодо наявності порушення прав позивача на доступ до публічної інформації та, відповідно, щодо наявності підстав для задоволення позову.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року у справи № 303/5005/15-а (2а/303/218/15), провадження №К/9901/3496/18

Ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "26" січня 2018 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

С.М. Шевчук

Повне судове рішення складено "10" квітня 2018 р.