Постанова № 73286954, 11.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 727/5515/17

Головуючий у 1-й інстанції: Смотрицький В.Г.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

11 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій щодо відмови в здійсненні перерахунку та зобов'язання здійснити перерахунок грошового утримання,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі ГУ ПФУ в Чернівецькій області) в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в здійсненні їй перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов'язати орган пенсійного фонду здійснити такий перерахунок з жовтня 2016 року.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що матеріальна допомога на оздоровлення передбачена спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» за нормами якого позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді та яким регулюється забезпечення суддів, а отже-ця виплата за нормами вказаного Закону з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 входить до заробітної плати. І оскільки з матеріальної допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, її необхідно враховувати при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Окрім того, позивач послалася на висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 20 лютого 2012 року № 21-430а11 та від 06 листопада 2013 року № 21-350а13, в аналогічних на її думку, спорах.

25.03.2018 року ГУ ПФУ в Чернівецькій області через канцелярію суду подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 мотивований тим, що матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до ст.135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання відсутні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції-без змін, виходячи зі слідуючого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 згідно з постановою Верховної Ради України № 1515-VІІІ від 08 вересня 2016 року звільнено з посади судді Апеляційного суду Чернівецької області у відставку.

З 5 жовтня 2016 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ.

Як стверджує ОСОБА_2 в позові, в жовтні 2016 року вона звернулася до ГУПФУ в Чернівецькій області з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки про заробітну плату, в якій зокрема зазначено суму матеріальної допомоги на оздоровлення, отриманої нею в 2016 року. Однак довічне грошове отримання було їй перераховане лише в січні 2017 року без врахування матеріальної допомоги.

Листом від 16.05.2017 року № 57/7/Г-11 відповідач повідомив позивача, що в зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 21.12.2016 року їй з 01.05.2017 року здійснено перерахунок довічного грошового утримання без обмеження максимальним розміром, виходячи із 86% заробітку, але без врахування матеріальної допомоги, оскільки вона не є складовою суддівської винагороди, з якої розраховується довічне грошове утримання судді у відставці.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спеціальним законом, а саме: Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, з якої здійснюється розрахунок та обчислення грошового утримання. Така складова як матеріальна допомога у складі суддівської винагороди відсутня, а отже немає підстав для її врахування при розрахунку довічного грошового забезпечення судді у відставці.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам виходить зі слідуючого.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач призначена на посаду судді в період дії Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII "Про статус суддів", яким регулювалися відносини, пов'язані з оплатою праці суддів.

Згідно ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-XII судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менш 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Однак, визначений Законом № 2862-ХІІ порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання суддів було змінено у зв'язку із набранням чинності Законом України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-VІ, чинній до 1 жовтня 2011 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року внесено зміни до частини 3 статті 138 Закону № 2453-VІ передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, зокрема, частину третю статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону № 3668-VI, визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ст. 152 Конституції України-нормативно-правові акти, які визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 03 червня 2013 року, втратила чинність ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-VІ статті 138, в редакції до внесення змін Законом № 3668-VI, якою було передбачено виплату щомісячного довічного грошового утримання з якого було сплачено страхові внески.

2 червня 2016 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, який згідно з пунктом 1 його розділу "Прикінцеві та перехідні положення", набрав чинності з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року №1401-VIII (крім пунктів 39 та 48 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону) - тобто 30 вересня 2016 року.

Пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (в редакції чинній на час призначення позивачу довічного грошового утримання), після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.

За правилами ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII).

Вказані правові норми розширеному тлумаченню не підлягають.

З огляду на зазначене, враховуюче те, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правові підстави для її врахування при визначенні чи перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - відсутні.

Слід зазначити, що положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судді, який вийшов у відставку, за його вибором може виплачуватися або пенсія або щомісячне довічне грошове утримання.

Це означає, що у випадку, якби позивач обрала пенсію а не довічне грошове утримання, перевага надавалася б спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, зокрема ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в силу яких, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Отже, посилання позивача на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Стосовно тверджень апелянта про те, що при вирішенні даного спору необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016, колегія суддів вказує на слідуюче.

Так, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3, абз. 1, 2, 4, 6 ч. 5 статті 141 Закону України Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, частини 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.10.2010 у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213- VIII від 02.03.2015.

Відповідно до вказаного рішення, частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Проте, у даній справі спірні правовідносини виникли не у зв'язку із прийняттям нового закону, положеннями якого обмежуються чи звужуються гарантії незалежності суддів порівняно із законом, що діяв раніше, а відтак посилання позивача на вказане рішення Конституційного Суду України, є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 738/1343/17 (К/9901/2712/17) та від 20.03.2018 року у справі № 749/951/17 (К/9901/2596/17).

Посилання ОСОБА_2 на висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 20 лютого 2012 року № 21-430а11 та від 06 листопада 2013 року № 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання на думку колегії суддів необгрунтовані, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу», а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків, викладених в судовому рішенні не спростовують.

За таких обставин, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції-без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.